Справа № 307/1993/25
Провадження № 2/307/693/25
28 листопада 2025 року м. Тячів
Тячівський районний суд Закарпатської області в складі:
головуючого судді - Бряник М.М.,
секретар судового засідання - Скирчук В.Й..,
за участю представника позивача, адвоката - Рущак Ю.В.
представника відповідача, Головного управління Національної поліції в Закарпатській області - Олексій В.В.,
представника відповідача, Державної казначейської служби України - Бардашевської Л.С.,
представника відповідача, Закарпатської обласної прокуратури - Варги І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Тячів у режимі відеоконференції цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Рущак Юрій Васильович до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, Закарпатської обласної прокуратури та Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органу, що здійснює оперативно - розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури та суду,
ОСОБА_1 в інтересах якого діє представник, адвокат Рущак Юрій Васильович звернувся в суд з позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, Закарпатської обласної прокуратури та Головного управління Державної казначейської служби України, про відшкодування шкоди завданої незаконними діями органів досудового слідства, прокуратури або суду.
На обґрунтування своїх вимог представник позивача зазначив, що 24 вересня 2016 року слідчим слідчого відділу Тячівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області старшим лейтенантом поліції Крегул Сергієм Петровичем було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016070160001414 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого частиною 1 статті 382 КК України щодо ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 слідчим слідчого відділу Тячівського відділу Головного управління Національної поліції в Закарпатській області за погодженням прокурора Тячівської місцевої прокуратури було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 382 КК України. В подальшому 25 серпня 2017 року ОСОБА_1 складеного слідчим слідчого відділу Тячівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області та погодженого прокурором Тячівської місцевої прокуратури було вручено обвинувальний акт у вказаному кримінальному провадженні. 05 липня 2018 року головуючим суддею Тячівського районного суду Закарпатської області у справі №307/2177/17 було постановлено ухвалу про призначення кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 382 КК України до судового розгляду.
24 грудня 2019 року вироком Тячівського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 визнано невинуватим у пред?явленому обвинуваченні за частиною 1 статті 382 КК України та виправдано, у зв?язку з недоведеністю вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 382 КК України. Цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 до обвинуваченого ОСОБА_1 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, залишено без розгляду. 09 січня 2020 року потерпілою ОСОБА_2 та 20 січня 2020 прокурором Тячівської місцевої прокуратури, подано апеляційні скарги на вказаний вирок Тячівського районного суду Закарпатської області від 24 грудня 2019 року.
30 січня 2020 року Закарпатським апеляційним судом постановлено ухвалу про відкриття апеляційного провадження та встановлено строк до 11 лютого 2020 року, протягом якого учасники судового провадження можуть подати заперечення на апеляційну скаргу та заявити клопотання пов?язані з апеляційним розглядом (Справа № 307/2177/17). У період з 30 січня 2020 року по 31 серпня 2023 року справа перебувала у провадженні Закарпатського апеляційного суду. 06 травня 2024 року колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду було постановлено ухвалу, якою Подання Закарпатського апеляційного суду задоволено. Матеріали кримінального провадження № 307/2177/17 за апеляційними скаргами - потерпілої ОСОБА_2 - та прокурора Тячівської місцевої прокуратури на вирок Тячівського районного суду Закарпатської області від 24 грудня 2019 року відносно ОСОБА_1 за частиною 1 статті 382 КК України, направлено із Закарпатського апеляційного суду до Львівського апеляційного суду, як найбільш територіально наближеного.
18 грудня 2024 року Львівським апеляційним судом постановлено ухвалу, якою вирок Тячівського районного суду Закарпатської області від 24 грудня 2019 року щодо ОСОБА_1 за частиною 1 статті 382 КК України залишено без змін, а апеляційні скарги потерпілої ОСОБА_2 та прокурора Тячівської місцевої прокуратури - без задоволення.
Представник позивача вказує, що перебуваючи під слідством та судом 8 років 2 місяці та 24 дні, ОСОБА_1 були завдані моральні страждання, які зачепили сторони його існування та призвели до глибоких психологічних переживань, а саме: ОСОБА_1 перебував у постійному психологічному напруженні та хвилюванні, почував себе приниженим, постійно знаходився в стані психоемоційної напруги з реакцією роздратованості. Вищевказані обставини викликали у ОСОБА_1 сильні нервові стреси, сильні душевні переживання. Більше восьми років ОСОБА_1 повинен був доводити свою невинуватість.
Представник зауважує, що закон містить мінімально визначений розмір моральної шкоди, який не може бути меншим за мінімальну заробітну плату за кожен місяць перебування під впливом незаконного рішення органу державної влади, а тому заявлений ним позов, містить вимогу у її мінімальному розмірі.
Таким чином, позивач - ОСОБА_1 заявляє вимогу про стягнення мінімального розміру моральної шкоди, визначеного прямою нормою закону, що станом на день подання позовної заяви складає 790 400 (сімсот дев?яносто тисяч чотириста) гривень, а саме: моральна шкода за незаконне притягнення до кримінальної відповідальності повинна бути розрахована, виходячи на день розгляду справи, з розміру мінімальної заробітної плати у розмірі 8000 гривень на місяць за час знаходження під слідством і судом протягом 98 місяців і складає 790 400 грн, який визначений за наступним розрахунком: 98 х 8000 гривень + 24/30*8000 = 790 400 (сімсот дев?яносто- тисяч чотириста ) гривень.
Таким чином, стверджує, що психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави чи місцевого самоврядування прав людини, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров?я, можуть свідчити про заподіяння ОСОБА_1 моральної шкоди. Вказує, що підставою звернення з даним позовом ОСОБА_1 до Тячівського районного суду Закарпатської області для відшкодування шкоди є вирок Тячівського районного суду Закарпатської області від 24 грудня 2019 року, яким ОСОБА_1 визнано не винуватим у пред?явленому обвинуваченні за частиною 1 статті 382 КК України та виправдано, у зв?язку з недоведеністю вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 382 КК України та ухвала Львівського апеляційного суду від 18 грудня 2024 року, якою вказаний вирок Тячівського районного суду Закарпатської області від 24 грудня 2019 року щодо ОСОБА_1 за частиною 1 статті 382 КК України залишено без змін, а апеляційні скарги потерпілої - ОСОБА_2 та прокурора Тячівської місцевої прокуратури залишено без задоволення.
Разом із цим, представник зазначає, що це не спростовує того, що такими діями позивачу - ОСОБА_1 завдано моральної шкоди, оскільки визнання невинуватим у пред?явленому обвинуваченні за частиною 1 статті 382 КК України та виправданням, у зв?язку з недоведеністю вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 382 КК України свідчить про те, що позивача - ОСОБА_1 було притягнуто до кримінальної відповідальності незаконно. Звертає увагу, що відшкодування здійснюється незалежно від вини. Відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувалися з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою матеріальні витрати. Зауважує, що у 2025 році, мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 8000 гривень. Період з 24 вересня 2016 року по 18 грудня 2024 року складає 98 місяців та 24 дні.
Відтак при визначенні розміру моральної шкоди враховуючи обставини, які мають суттєве значення, глибину фізичних та душевних страждань позивача - ОСОБА_1 , час та зусилля, які були необхідні, для відновлення порушених прав, вимоги розумності та справедливості, мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з уставленого законом розміру заробітної плати на момент розгляду справи вважає, що моральну шкоду в розмірі 790 400 ( сімсот дев?яносто тисяч чотириста ) гривень визначена за наступним розрахунком (98x8000+24/30*8000), необхідно стягнути на користь позивача - ОСОБА_1 . У зв'язку з вищенаведеним, просить стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 вказану суму завданої йому моральної шкоди. Також просить стягнути з відповідача Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 30 000 (тридцять тисяч ) гривень - судових витрат на професійну правничу допомогу без утримання податку з доходів фізичних осіб та обов?язкових платежів.
12.06.2025 року до канцелярії суду надійшов відзив на позов від Головного управління Національної поліції в Закарпатській області.
Обгрунтовуючи поданий відзив представник відповідача вказує на те, що позивач ОСОБА_1 не довів завдання йому моральної шкоди, внаслідок діяльності посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду, не надав належних доказів. Крім того, до матеріалів даної цивільної справи не додано будь-яких документів, якими б підтверджувався факт погіршення стану здоров?я позивача саме під час його кримінального переслідування. Жодних доказів про завдання позивачу моральної шкоди викладених у позовній заяві (моральних страждань, образ, вдруге притягнення до кримінальної відповідальності, тощо) та доказів встановлення причинного зв?язку між діями, якими на думку позивача завдано шкоду та їх наслідки не надано, а обґрунтування настання такої шкоди є лише припущеннями позивача викладених в позовній заяві. Таким чином, за відсутності доказів, та не встановлення причинно-наслідкового зв?язку між діями, якими на думку позивача завдано шкоду та їх наслідки, вимога про відшкодування моральної шкоди є безпідставною. Представник відповідача вказує, що позивачем не підтверджено заподіяно йому моральної шкоди в розмірі 790 400,00 грн. належними та допустимими доказами у розумінні приписів ЦПК України. Разом з тим, позивач жодним чином не обгрунтовує, якими саме доказами доводяться обмеження, яких він зазнав під час розслідування та судового розгляду кримінального провадження щодо погіршення життєвих зв?язків, тощо.
Звертає увагу суду, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 09.11.2024 №3460-IX установлений розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2025 року -8000 гривень, визначено розмір мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду, на рівні 1600 гривень.
У зв'язку з вищенаведеним просить у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, Закарпатської обласної прокуратури та Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування та прокуратури, відмовити в повному обсязі.
20.06.2025 року представник відповідача Державної казначейської служби України надіслала до суду відзив на позовну заяву, в якому представник вказує, що вимоги позивача не підлягають задоволенню, оскільки є необґрунтованими, безпідставними та заявленими до неналежного відповідача, оскільки Казначейство жодних прав та інтересів позивача не порушувало, не вступало у правовідносини з ним і жодної шкоди позивачеві не завдало (до того ж сам позивач не вказує на Казначейство як на порушника своїх прав), а тому Казначейство не повинно нести відповідальність за шкоду, завдану позивачу внаслідок незаконних дій, зокрема, інших державних органів.
Представник зауважує, що розмір мінімальної заробітної плати на 2025 рік було установлено Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» у місячному розмірі: з 1 січня - 8000,00 гривень. Однак, одночасно, абз. 4 ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» визначено розмір мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду, встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму, зазначеного в абз. 9 ст. 7 цього Закону, а саме на рівні 1600 гривень. Таким чином, розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, а ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення та призводити до безпідставного стягнення коштів з Державного бюджету України.
Звертає увагу суду на те, що в позовній заяві позивачем не було наведено жодного факту порушення його прав саме Державною казначейською службою України. Казначейство не наділено повноваженнями відкривати кримінальні провадження та не відкривало кримінальне провадження № 12016070160001414. Позивач зазначає про порушення його прав власне, Головним управлінням Національної поліції в Закарпатській області та Закарпатською обласною прокуратурою, а тому на їх думку судові витрати, у разі задоволення позовних вимог по даній справі, повинні бути стягнуті з відповідача, яким були порушено права позивача. На підставі наведеного просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
27.06.2025 року представник позивача, адвокат Рущак Ю.В. надіслав до суду відповідь на відзив Державної казначейської служби України, у якій вказує, своє прохання з приводу відмови у задоволенні цивільного позову представник відповідача - Державної казначейської служби України - (Л. Бардашевська) мотивує тим, що Державна казначейська служба України не погоджується з позовними вимогами і посилається на те, що вони не є належним відповідачем у такому позові, оскільки фактично позивач пред?явив позов до неналежного відповідача - Державної казначейської служби України, яка неправомірних дій відносно позивача - ОСОБА_1 не вчиняла, тому й не є особою, відповідальною за заявленими позовними вимогами.
Так, представник позивача вказує, що державні органи несуть юридичну відповідальність лише за своїми договірними зобов?язаннями коштами, які є в їх розпорядженні. Держава не відповідає за зобов?язаннями державних організацій, які є юридичними особами, а ці організації не відповідають за зобов?язаннями держави. Казначейство фактично є лише розпорядником державного бюджету. У справах про відшкодування шкоди, завданої діями чи бездіяльністю державних органів, позивачами, як правило пред?являється одна вимога - до органу який завдав шкоду. До Державної казначейської служби України не пред?являється жодних вимог. Відтак органи Казначейства повинні залучатись судами у справи щодо відшкодування шкоди, завданої органами державної влади, тільки для гарантій подальшого виконання відповідного рішення і не можуть являтися відповідачами в даних категоріях справ. Також у відзиві зазначено, що позивачем - ОСОБА_1 , не надано підтверджуючих документів чи інших доказів наявності завдання моральної шкоди, не надано доказів наявності причинного зв?язку між шкодою та протиправним діянням. Так само як і не необгрунтовано розмір моральної шкоди. Представник вказує, що перебуваючи під слідством та судом 8 років 2 місяці та 24 дні, ОСОБА_1 були завдані моральні страждання, які зачепили сторони його існування та призвели до глибоких психологічних переживань. Більше восьми років ОСОБА_1 повинен був доводити свою невинуватість.
Враховуючи викладене, вважає про наявність підстав для відшкодування моральної шкоди, оскільки позивач - ОСОБА_1 протягом більше 8 років, а саме 98 місяців та 24 дні безпідставно притягався до кримінальної відповідальності. Так, перебування позивача - ОСОБА_1 під слідством і судом, безумовно негативно вплинуло на його почуття та душевний стан і завдало йому душевних страждань, він постійно перебував у стресовому стані, а інші слідчі дії безумовно також завдали йому моральних страждань, погіршились його стосунки з оточуючими людьми, він був вимушений приймати участь у слідчих та судових діях. Оскільки, протягом цього періоду позивач був у постійному психологічному напруженні, що негативно вплинуло на його психологічний стан, працездатність, продуктивність праці та відносин в сім?ї, що завдало йому душевних страждань, яких позивач ОСОБА_1 зазнав у зв?язку з протиправною поведінкою відносно нього зі сторони правоохоронної системи. Також, внаслідок незаконного притягнення позивача - ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності, упередженого ставлення до нього працівників правоохоронних органів під час досудового слідства, останньому спричинено значної моральної шкоди під час незаконного кримінального переслідування.
У зв'язку з наведеним вказує, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, Закарпатської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України «Про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду» просить задовольнити.
03.07.2025 року представник відповідача Закарпатської обласної прокуратури надіслав до суду відзив на позовну заяву, в якому вказує, що позивач повинен обґрунтувати та надати належні докази на підтвердження факту заподіяння йому моральних чи фізичних страждань, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі заявник оцінює заподіяну йому моральну шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення справи. Також він повинен надати суду обґрунтований та у відповідності до вимог закону розрахунок суми, яку він просить стягнути.
Вказує , що в супереч вимогам ст. 13 Закону № 266/94-ВP позивач невірно розрахував період перебування його під слідством та судом - 98 місяців і 24 дні. Як вбачається з матеріалів кримінального провадження № 12016070160001414 від 24.09.2016 в ході проведення в ньому досудового розслідування 31.12.2016 приймалося рішення про його закриття на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, яке в подальшому відновлено 28.03.2017.
Таким чином, у період з 31.12.2016 до 28.03.2017, тобто 2 місяці і 28 днів ОСОБА_1 під слідством не перебував, а тому вказний період не підлягає врахуванню під час розрахунку розміру відшкодування завданої моральної шкоди.
Крім цього зазначає, що законодавець визначив розмір мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду в розмірі прожиткового мінімуму 1600,00 грн., а тому позивачем неправильно застосовано норми матеріального права та прожитковий мінімум визначено в розмірі 8000 грн.
З цих підстав вважає, що розмір компенсації моральної шкоди у сумі 790400,00 грн, яку ОСОБА_1 просить стягнути на свою користь за час перебування його під кримінальним переслідуванням більше як у п'ять разів перевищує мінімальний розмір для відшкодування. В матеріалах справи не наведені докази для оцінки того, що завдані позивачу душевні та психічні страждання свідчать про погіршення стану його здоров?я, тяжкості вимушених змін у життєвих стосунках з іншими людьми, а також суттєве обмеження прав та можливостей, які потребують додаткових матеріальних затрат для їх відновлення до попереднього стану, що передував моменту притягнення до кримінальної відповідальності та виникли у зв?язку з таким переслідуванням. Будь-якого експертного дослідження на підтвердження заподіяної органом досудового розслідування шкоди (суми позову) у причинно-наслідковому зв?язку до суду не надано. Крім того, обгрунтованого розрахунку суми, яку позивач просить стягнути на свою користь, до позову не долучено.
Таким чином, позов ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури та суду у розмірі 790400,00 грн підлягає відхиленню.
Також, зазначає, що позивачем не обґрунтовано розмір стягнення на його користь 30000,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу, оскільки розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
У зв'язку з вищенаведеним, представник відповідача просить у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, прокуратури, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури та суду та судових витрат на професійну правничу допомогу - відмовити повністю.
08.08.2025 року представник позивача, адвокат Рущак Ю.В. надіслав до суду відповідь на відзив Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, у якій вказує, що посилання Головного управління Національної поліції в Закарпатській області на те, що позивачем - ОСОБА_1 не доведено спричинення йому моральної шкоди, не можуть бути прийняті судом, оскільки Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено безумовне право на відшкодування моральної шкоди у розмірах і порядку, встановленому в ньому, у випадку постановлення виправдувального вироку суду. Вказує про наявність підстав для відшкодування шкоди з відповідачів на користь позивача згідно з Законом України «Про відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшуковову діяльність. органів досудового розслідування, прокуратури і суду», оскільки у останнього виникло право на відшкодування шкоди у зв?язку з повною реабілітацією. З огляду на вищевикладене, просить позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, Закарпатської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України «Про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду» - задовольнити.
08.08.2025 року представник позивача, адвокат Рущак Ю.В. надіслав до суду відповідь на відзив Закарпатської обласної прокуратури, у якій вказує, що доводи представника Закарпатської обласної прокуратури про те, що в ході досудового розслідування та судового провадження стосовно - ОСОБА_1 запобіжні заходи не застосовувались, а тому відсутні правові підстави для стягнення з держави на користь позивача - ОСОБА_1 моральної шкоди, є необгрунтованими, оскільки згідно з вимогами чинного законодавства та усталеної практики Верховного Суду, сам факт перебування позивача - ОСОБА_1 під слідством і судом, безумовно негативно вплинуло на його почуття та душевний стан і завдало йому душевних страждань, він постійно перебував у стресовому стані, а інші слідчі дії безумовно також завдали йому моральних страждань, які зачепили сторони його існування та призвели до глибоких психологічних переживань, він перебував у постійному психологічному напруженні та хвилюванні, почував себе приниженим, постійно знаходився в стані психоемоційної напруги з реакцією роздратованості. Вищевказані обставини викликали у ОСОБА_1 сильні нервові стреси, сильні душевні переживання. Представник позивача вказує, що протягом цього періоду позивач - ОСОБА_1 був у постійному психологічному напруженні, що негативно вплинуло на його психологічний стан, працездатність, продуктивність праці та відносини в сім?ї, що завдало йому душевних страждань, яких позивач - ОСОБА_1 зазнав у зв'язку з протиправною поведінкою відносно нього зі сторони правоохороної системи.
З огляду на вищевикладене, просить позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, Закарпатської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України «Про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду» - задовольнити.
Ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 06.06.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження з викликом сторін.
Ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 11.09.2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду.
Позивач в судове засідання не з'явився та забезпечив явку свого представника, який в судовому засіданні позов підтримав та просив задовольнити посилаючись на викладені в позові обставини.
Представник Закарпатської обласної прокуратури в судовому засіданні підтримав заперечення викладені в поданому відзиві та просив відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 . Заперечив зазначений в позовній заяві розмір моральної шкоди, вказавши, що в справі відсутні докази понесення позивачем моральних страждань.
Представник Державної казначейської служби України в судовому засіданні підтримав заперечення викладені в поданому відзиві та просив відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Представник Головного управління Національної поліції в Закарпатській області в судовому засіданні підтримав заперечення викладені в поданому відзиві та просив відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно та в повному обсязі проаналізувавши всі обставини справи, належність та допустимість доказів суд приходить до наступного висновку.
Вирішуючи даний спір суд виходив з таких мотивів та норм права.
Відповідно до статтей 55, 56 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими способами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
За приписами пункту 14 частини першої статті 3 Кримінального процесуального кодексу України притягнення до кримінальної відповідальності - це стадія кримінального провадження, яка починається з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.
Відповідно до частин першої та другої статті 42 КПК України підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місце знаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень. Обвинуваченим (підсудним) є особа, обвинувальний акт щодо якої переданий до суду в порядку, передбаченому статтею 291 цього Кодексу.
У частині першій статті 278 КПК України визначено, що письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
У пунктах 1.1, 1.2 Рішення Конституційного Суду України від 27 жовтня 1999 року у справі № 1-15/99 зазначено, що кримінальна відповідальність настає з моменту набрання законної сили обвинувальним вироком суду. Притягнення до кримінальної відповідальності, як стадія кримінального переслідування, починається з моменту пред'явлення особі обвинувачення у вчиненні злочину.
Згідно із частиною першою статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК України).
Частиною другою статті 16 ЦК України встановлено способи захисту цивільних прав та інтересів судом, до яких належать й інші способи відшкодування шкоди.
Положеннями частин першої, другої, сьомої статті 1176 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.
Шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, підлягає відшкодуванню на підставі Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (стаття 1 Закону).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках постановлення виправдувального вироку суду.
Згідно з пунктами 5 частини першої статті 3 цього Закону у випадках постановлення виправдувального вироку суду, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, громадянинові відшкодовуються (повертаються) моральна шкода.
Відшкодування шкоди в таких випадках провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя (частини 1, 5 статті 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»).
Частинами першою та другою статті 12 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що розмір відшкодовуваної шкоди, зазначеної в пунктах 1, 3, 4 статті 3 цього Закону, залежно від того, який орган провадив слідчі (розшукові) дії чи розглядав справу, у місячний термін з дня звернення громадянина визначають відповідні органи, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратура і суд, про що виносять постанову (ухвалу). Якщо кримінальне провадження закрито судом при розгляді кримінальної справи в апеляційному або касаційному порядку, зазначені дії провадить суд, що розглядав справу у першій інстанції. У разі незгоди з винесеною постановою (ухвалою) про відшкодування шкоди громадянин відповідно до положень цивільного процесуального законодавства може оскаржити постанову до суду, а ухвалу суду - до суду вищої інстанції в апеляційному порядку.
Пунктами 11, 12 Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», затвердженого наказом Мінюсту України від 4 березня 1996 року № 6/5, Генеральної прокуратури України від 4 березня 1996 року № 3 та Мінфіну України від 4 березня 1996 року № 41, у разі винесення виправдувального вироку, для визначення розміру шкоди, переліченої в пунктах 1, 3, 4 ст. 3 Закону, громадянин протягом шести місяців після направлення йому повідомлення може звернутися до суду, який розглядав справу у першій інстанції.
Громадянинові, а у разі його смерті - його спадкоємцям відповідний орган, зазначений у п.11 цього Положення, одночасно з повідомленням про закриття справи в стадії дізнання і попереднього слідства або з копією виправдувального вироку, що набрав законної сили, або постановою (ухвалою) суду (судді) направляє повідомлення, в якому роз'яснює, куди і протягом якого терміну можна звернутися за відшкодуванням шкоди і поновленням порушених прав.
Згідно зі статтею 4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Відповідно до статті 1, пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Судом встановлено, та з витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань кримінального провадження за №12016070160001414, вбачається, що 24.09.2016 року до ЄРДР були внесені відомості, про те, що апеляційним судом Закарпатської області винесено рішення, яким зобов'язано ОСОБА_1 не робити перешкоди у користуванні дорогою, яка веде до будинку АДРЕСА_1 , демонтувати споруджені ним ворота на цій дорозі, не ставити автомашину на цій дорозі, не загромаджувати цю дорогу по сторонніми предметами. Дане рішення вступило в законну силу з моменту його проголошення. Однак, ОСОБА_1 будучи належним чином повідомленим про суть даного рішення жодних дій для його виконання не вжив (а.с. 17).
Згідно реєстру матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні №12016070160001414 про проведені в ході досудового розслідування процесуальні дії вбачається, що 08.08.2017 року о 16:00 ОСОБА_1 вручено повідомлення про підозру та пам'ятку про його процесуальні права та обов'язки (а.с.18-19).
25 серпня 2017 року слідчим СВ Тячівського ВП ГУНП в Закарпатській області відносно підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України ОСОБА_1 складено обвинувальний, який 25 серпня 2017 року був затверджений прокурором Тячівської місцевої прокуратури та направлений до суду (а.с. 20-22).
Ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 05 липня 2017 року призначено кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 382 КК України, до судового розгляду. Задоволено клопотання потерпілої про прийняття до матеріалів кримінального провадження цивільного позову (а.с.23-24).
Вироком Тячівського районного суду Закарпатської області ухваленим 24 грудня 2019 року у кримінальному провадженні №307/2177/17, ОСОБА_1 визнано не винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 382 КК України та виправдано у зв'язку з недоведеністю вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України. Цивільний позов залишено без розгляду (а.с. 25-33).
Ухвалою Закарпатського апеляційного суду про відкриття апеляційного провадження від 30.01.2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами потерпілої ОСОБА_2 та прокурора Тячівської місцевої прокуратури на вирок Тячівського районного суду Закарпатської області від 24 грудня 2019 року у кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 382 КК України (а.с.34).
Ухвалою колегії суддів Верховного суду Першої судової палати Касаційного кримінального суду від 06 травня 2024 року подання Закарпатського апеляційного суду задоволено та постановлено матеріали кримінального провадження №307/2177/17 за апеляційними скаргами потерпілої ОСОБА_2 та прокурора Тячівської місцевої прокуратури на вирок Тячівського районного суду Закарпатської області від 24 грудня 2019 року у кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 382 КК України, направити із Закарпатського апеляційного суду до Львівського апеляційного суду, як найбільш територіально наближеного (а.с.35-39).
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 18 грудня 2024 року вищезазначений вирок Тячівського районного суду було залишено без змін, а апеляційні скарги потерпілої та прокурора, без задоволення (а.с.40-50).
За таких обставин, встановлено, що в розумінні визначеному ЗУ «Про відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» періодом перебування ОСОБА_1 під слідством чи судом є період, який починається з дня оголошення ОСОБА_1 підозри - з 08.08.2017 року, по день ухвалення Львівським апеляційним судом ухвали - 18.12.2024 року. Саме виходячи з цього періоду, який в загальному тривав 88 місяців 10 днів підлягають обрахунку розмір завданої ОСОБА_3 моральної шкоди.
Доводи викладені представником відповідача - Закарпатської обласної прокуратури, у відзиві на позовну заяву, про те, що в ході проведення досудового розслідування 31.12.2016 року приймалося рішення про його закриття на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, яке в подальшому відновлено 28.03.2017 року, суд вважає недоведеними, оскільки відсутні будь-які докази в матеріалах цивільної справи, що підтверджують твердження представника відповідача Закарпатської обласної прокуратури. Окрім цього, як вбачається з досліджених в судовому засіданні письмових доказів, розгляд кримінального провадження про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України остаточно припинено саме ухвалою Львівського апеляційного суду від 18.12.2024 року, а тому обчислення періоду перебування позивача під слідством за виключенням наведеного відповідачем строку, не відповідало б положенням ст. 13 ЗУ «Про відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».
Разом з цим доводи викладені представником відповідача - Державної казначейської служби України, у відзиві на позовну заяву, щодо неналежного відповідача з посиланням на те, що Головне управління Казначейства не повинно нести відповідальності за шкоду, завдану позивачу внаслідок незаконних дій, зокрема, інших державних органів, є безпідставними.
У постанові від 22 липня 2020 року у справі № 295/711/19 (провадження № 61-5855св20) Верховний Суд зазначив, що безпідставними є доводи касаційної скарги про відсутність підстав для стягнення коштів із посиланням на те, що Державна казначейська служба України не вчиняла будь-яких протиправних дій стосовно позивача, оскільки належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, заподіяної органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, є держава як учасник цивільних відносин, незалежно від вини цих осіб чи органів.
При цьому держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай - орган, діями якого заподіяну шкоду. Орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, може бути відповідачем у такій категорії справ. Водночас залучення або ж незалучення до участі в таких категоріях спорів Державної казначейської служби України чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки Державна казначейська служба України чи її територіальний орган не є тим суб'єктом, який порушив права чи інтереси позивача.
Вирішуючи спір, щодо стягнення моральної шкоди, суд зазначає наступне.
Із метою захисту своїх порушених прав, посилаючись на ЦК України, Закон України N 266/94-ВР, представник позивача просив відшкодувати ОСОБА_1 моральну шкоду за час перебування під слідством та судом, розміром 790 400 гривень.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.09.2018 у спарві № 686/23731/15-ц зазначила, що відповідно до частини першої статті 43 КПК України виправданим у кримінальному провадженні є обвинувачений, виправдувальний вирок суду щодо якого набрав законної сили.
Надання особі статусу виправданого зумовлює появу у такої особи певних прав. Частина третя статті 43 КПК України передбачає, що виправданий має права обвинуваченого, передбачені статтею 42 цього Кодексу, в обсязі, необхідному для захисту на відповідній стадії судового провадження.
У статті 42 КПК України міститься широке коло прав, одним із яких є право вимагати відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, в порядку, визначеному законом, а також відновлення репутації, якщо підозра, обвинувачення не виправдалися.
Також Велика Палата Верховного Суду зазначила, що однією з новел чинного КПК України є глава під назвою "Відшкодування (компенсація) шкоди у кримінальному провадженні, цивільний позов", згідно зі статтею 130 якої шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою за рахунок Державного бюджету України у випадках та в порядку, передбачених законом.
На теперішній час єдиним таким законом є Закон N 266/94-ВР, прийнятий ще у 1994 році, сфера дії якого поширюється на широке коло суб'єктів, у тому числі на виправданих.
Отже, внаслідок незаконного засудження, ухвалення судом виправдувального вироку, позивач має право на відшкодування майнової та моральної шкоди, і право на таке відшкодування виникає в силу прямої вказівки закону, а саме: статті 1176 ЦК України, Закону N 266/94-ВР.
Таким чином, суд вважає, що з постановленням Львівським апеляційним судом 18 грудня 2024 року ухвали у позивача виникло право на відшкодування моральної шкоди на підставі статті 1176 Цивільного кодексу України та Закону України від 01 грудня 1994 року N 266/94-ВР "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду", яку необхідно визначити, виходячи з мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством і судом, починаючи з часу повідомлення ОСОБА_1 підозри до дати постановлення Львівським апеляційним судом ухвали, якою залишено без змін вирок суду першої інстанції.
Велика Палата Верховного Суду висловила правову позицію в постанові у справі від 20.09.2018 № 686/23731/15-ц, відповідно до якої, у разі припинення кримінального провадження єдиним законом про відшкодування шкоди незаконним засудженням є Закон України № 266/94-ВР, сфера дії якого поширюється на широке коло суб'єктів, у тому числі на виправданих. Розгляд вказаної вимоги необхідно здійснювати за правилами цивільного судочинства в суді, який ухвалив виправдувальний вирок.
Обов'язок роз'яснити особі порядок поновлення її порушених прав чи свобод та відшкодування завданої шкоди у разі ухвалення виправдувального вироку покладається на суд, який повинен здійснити таке роз'яснення шляхом направлення громадянинові повідомлення одночасно з копією виправдувального вироку, який набрав законної сили. При цьому в повідомленні має бути зазначено, куди і протягом якого терміну можна звернутися за відшкодуванням шкоди і поновленням порушених прав. Відсутність такого роз'яснення (повідомлення) не позбавляє особу права на відшкодування, встановленого законом.
Законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом за кожен місяць перебування під слідством та судом. Цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом.
Визначення розміру відшкодування моральної шкоди залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі.
Суд, який розглядає справу, повинен з'ясувати всі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості та справедливості.
Підстави для звернення до суду позивача за захистом своїх прав, в даному випадку ґрунтуються на вимогах закону і він має право на відшкодування за рахунок державного бюджету шкоди, передбаченої Законом України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду".
Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди суд виходить з того, що відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 13 Закону "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться, виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
При визначенні та обрахунку розміру такої шкоди суд, виходить з мінімального розміру моральної шкоди виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом за кожен місяць перебування під слідством та судом, який у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом, що узгоджується з роз'ясненнями викладеними у ч.2 п.9 Постанови Пленуму ВСУ №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».
Законодавством встановлений лише мінімальний розмір для визначення моральної шкоди, але не граничний.
Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає:
- у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
- у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
- у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
- у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до п.3, 5, Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику по справам про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 року, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних або фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
Позивач - ОСОБА_1 заявляє вимогу про стягнення розміру моральної шкоди у розмірі 790 400 (сімсот дев?яносто тисяч чотириста). Вказану суму він розраховує, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати у розмірі 8000 гривень на місяць за час знаходження під слідством і судом протягом 98 місяців та 24 днів, згідно наступного розрахунку (98 х 8000 гривень + 24/30*8000 = 790 400 (сімсот дев?яносто- тисяч чотириста ) гривень.
Статею 8 Закону України "Про державний бюджет України на 2025 рік" з 1 січня 2025 року (на час вирішення справи) мінімальна заробітна плата встановлена в розмірі 8000 грн. Посилання Закарпатської обласної прокуратури на положення ч.2 ст.8 Закону №4059-ІХ; який визначив розмір мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішенням суду, на рівні 1600 грн., є безпідставним і не підлягає застосуванню при вирішенні спору у цій справі.
Враховуючи період перебування позивача під слідством та судом, а саме з моменту вручення ОСОБА_1 письмового повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, судом встановлено, що такий період складає 88 місяців та 10 днів.
Таким чином, враховуючи час незаконного перебування під слідством та судом позивача, а саме з 08.08.2017 по 18.12.2024, що становить 88 календарних місяців та 10 днів, а також розмір мінімальної заробітної плати, яка на час розгляду справи в суді, відповідно доЗакону України «Про державний бюджет України на 2025 рік» складає 8000 гривень, моральна шкода заподіяна позивачу не може бути меншою ніж 706666,67 гривні за наступним розрахунком (88 х 8000 гривень + 10/30 х 8000= 790 400 гривень).
Разом з цим, визначаючи розмір завданої позивачу моральної шкоди, судом враховуються, обставини кримінального провадження у межах якого було обвинувачено та в подальшому виправдано ОСОБА_1 . Тривалість цього кримінального провадження, яка становила понад 7 (сім) років. За весь цей час позивачу було завдано моральних страждань, які зачепили сторони його існування та призвели до глибоких психологічних переживань, при цьому суд виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості вважає, що мінімальний розмір завданої позивачу шкоди у розмірі 706666,67 грн. для відшкодування буде недостатнім, а тому враховуючи принцип диспозитивності цивільного судочинства позов підлягає до задоволеню та стягнення на користь позивача завданої йому моральної шкоди в межах заявлених позовних вимог у розмірі 790400, 00грн.
При цьому, суд не погоджується з твердженням представників відповідачів щодо недоведення позивачем обставин, якими він мотивує розмір компенсації моральної шкоди та моральних страждань, оскільки наявність таких, доводиться дослідженими в судовому засіданні матеріалами справи.
Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, § 62, ЄСПЛ від 12 липня 2007 року).
За усіх вищевказаних обставин, з метою належного захисту прав позивача та виконання рішення суду, позов ОСОБА_1 підлягає до задоволення, шляхом стягнення з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 790 400,00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Щодо вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає таке.
Право на відшкодування витрат на правову допомогу гарантовано державою, є правом особи, яка обирає спосіб захисту на власний розсуд.
Право на відшкодування витрат в цивільно - правовому порядку, яких особа зазнала у кримінальному провадженні, передбачене статтею 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», що спростовує доводи представників відповідачів про їх безпідставність.
Згідно з пунктом 4 статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», у наведених у статті 1 цього Закону випадках громадянинові підлягають також поверненню суми, зокрема, сплачені ним у зв'язку з наданням юридичної допомоги.
Внаслідок визнання ОСОБА_1 невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення позивач має право на відшкодування шкоди, у тому числі й відшкодування (повернення) сум, сплачених за надання йому юридичної допомоги, і право на таке відшкодування виникає згідно прямої вказівки закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Водночас зі змісту ч. 4 ст. 137 ЦПК України вбачається, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При визначенні суми відшкодування, суд також враховує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України).
Аналогічна позиція висловлена Об'єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі N 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі N 925/1137/19, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року у справі N 317/1209/19.
Склад витрат, пов'язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмету доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
За висновком, викладеним у пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Аналіз зазначеної постанови свідчить про те, що вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.
У постанові Верховного Суду від 28 вересня 2022 року у справі № 534/14/20 (провадження № 61-6638св22) було надано аналіз реальності (дійсність та необхідність), а також обґрунтованість розміру витрат на правничу допомогу, надану стороні під час розгляду справи у суді, враховано, що адвокат є кваліфікованим юристом з повною вищою юридичною освітою, який має стаж роботи в галузі права не менше двох років, тому надані адвокатом своєму клієнту такі послуги, як: аналіз законодавчих актів, що регулюють спірні правовідносини та судової практики у даній категорії справи, складання процесуальних документів, складання клопотань про долучення до матеріалів справи доказів, які є необхідними, а тому такі послуги не можуть бути враховані при розподілі судових витрат, понесених стороною.
Застосовуючи наведений правовий висновок, такі адвокатські послуги є значно завищеними у порівнянні з реально необхідними послугами, які слідувало надати стороні, вирішуючи питання про розподіл витрат, понесених позивачем ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу у суді, суд дійшов висновку, що визначений представником позивача розмір витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в суді першої інстанції у сумі 30 000,00 грн є завищеним, витрати у зазначеній сумі не можна визнати належно обґрунтованими, співмірними та необхідними в контексті обставин цієї справи.
Враховуючи складність справи, необхідність надання адвокатом відповідача послуг під час розгляду справи в суді та їх характер, а також з метою дотримання критерію розумності розміру понесених стороною витрат, пов'язаність цих витрат із розглядом справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, понесених у цій справі у сумі 15 000,00 гривень.
Визначаючи сукупний розмір сплачених відповідачем витрат на правничу допомогу, який підлягає йому відшкодуванню позивачем, суд, застосовуючи наведену правову позицію у справі № 534/14/20 (провадження № 61-6638св22) щодо реальності (дійсності та необхідності) витрат на правничу допомогу, дійшов висновку, що компенсації підлягає лише сума 15 000,00 гривень, що і підлягає стягненню за рахунок держави на користь позивача.
Також, адвокатом Рущак Ю.В. хоч і надано договір про надання правничої допомоги (цивільні справи) від 05.05.2025 р. та розрахунок витрат на професійну правничу допомогу (акт приймання здачі наданих послуг), відповідно до якого у позивача ОСОБА_1 виникає обов'язок сплати адвокату суми за надання професійної правничої допомоги у розмірі 30 000 грн., однак доказів про фактичне перерахування зазначеної суми на рахунок адвоката Рущак Ю.В. суду не надано (квитанція, платіжне доручення, прибутковий касовий ордер тощо), що не виключає можливості коригування адвокатом та клієнтом визначено суми витрат на правову допомогу у подальшому.
А звідси, враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та значимості таких дій у справі, суд дійшов висновку, про часткове задоволення вимоги представника позивача про відшкодування йому витрат на професійну правничу допомогу.
Так як позивач звільнений від сплати судового збору за подачу вказаного позову до суду на підставі п. 13 ч. 2 ст. 3 ЗУ «Про судовий збір», тому відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати у справі у вигляді судового збору слід компенсувати за рахунок держави.
На підставі викладеного, керуючись статтями 23, 1176 ЦК України, Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», Законом України «Про судовий збір», ст.ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 352-354 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, Закарпатської обласної прокуратури та Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органу, що здійснює оперативно - розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури та суду - задовольнити повністю.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 790 400 (сімсот дев'яносто тисяч чотириста) гривень моральної шкоди, завданої незаконними діями органу, що здійснює оперативно - розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури та суду.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 , понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15000 (п'ятнадцять тисяч) гривень.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Головне управління Національної поліції в Закарпатській області, код ЄДРПОУ 40108913, адреса: м. Ужгород, вул. Ференца Ракоці, 13, Закарпатська область.
Відповідач: Закарпатська обласна прокуратура, адреса місця розташування: 88000, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2-а, код ЄДРПОУ 02909967.
Відповідач: Державна казначейська служба України, адреса місця розташування: 01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 6, код ЄДРПОУ 37567646.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий М.М. Бряник