Справа № 303/4712/25
Провадження № 1-кп/303/420/25
ряд. стат. звіту № 11
28 листопада 2025 року м. Мукачево
Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області
в складі судді ОСОБА_1 ,
з участю секретарів судового засідання ОСОБА_2 ,
сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
потерпілої ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Мукачево кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06.03.2025 за № 12025071040000297, по обвинуваченню:
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Нововолинськ, Волинської області, мешканця АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньою освітою, військовослужбовця, раніше несудимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України,
06 березня 2025 року, близько 13 години 05 хвилин ОСОБА_7 , перебуваючи в палаті № 3 відділення невідкладних станів (реанімаційного відділення), КНП «Лікарня Святого Мартина», що розташована за адресою: Закарпатська обл., м. Мукачево по вул. Андрія Новака, 8-13, в ході конфліктної ситуації з потерпілою ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка працює на посаді сестри медичного відділення анестезіології та інтенсивної терапії з 02.10.2024, різко витягнув правою рукою із кишені предмет, схожий на ніж та тримаючи вказаний предмет, правою рукою наніс ОСОБА_9 один удар в область шиї, втім в цей час ОСОБА_9 зреагувавши на такий удар, спробувала відбити удар ОСОБА_7 та відійти від останнього, однак все ж таки ОСОБА_7 дістав ножем до шиї ОСОБА_9 , нанісши колото-різану рану в правій надключичній ділянці, коло латеральої поверхні шиї, синця навколо вказаної рани, які відносяться до групи легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 показав, що він перебував на вулиці біля магазину «Алма» в центрі м. Мукачево в той момент коли працівники ТЦК та ВСП затримали його. Після затримання йому викликали карету швидкої медичної допомоги для доставлення в лікарню Св. Мартина. У лікарні він пройшов ВЛК, а пізніше його відвели у реанімаційне відділення, де змушували сісти в інвалідне крісло, але він відмовлявся, і тоді до нього ззаду підійшла медична сестра та вколола йому укол, після чого він втратив свідомість. Прокинувся він уже в палаті, будучи голим і прив'язаним до ліжка. Так він лежав у відділенні декілька днів, де його постійно кололи невідомими лікарськими препаратами. Інцидент який покладено йому в обвинувачення пам'ятає дуже погано, оскільки перебував під дією лікарських препаратів. В загальному повідомив, що від подій, які з ним відбувались у нього почалась панічна атака і він переживав за своє життя та здоров'я. Звідки взяв ніж він не пам'ятає, допускає що він міг лежати десь поруч. Також показав, що жодного умислу на убивство потерпілої він не мав, вона нічого поганого йому не зробила і у той момент бачив її вперше.
Допитана під час судового розгляду потерпіла - ОСОБА_9 надала суду наступні покази.
Так, 06.03.2025 вона прийшла зранку на роботу у КНП «Лікарня Св. Мартина», де працює медичною сестрою. Після ранкового обходу завідувач відділення повідомив їй, що пацієнта ОСОБА_7 потрібно підготувати до переведення. Через деякий час вона, 2 санітарки і завідувач відділення ОСОБА_11 прийшли у палату до ОСОБА_7 , де ОСОБА_11 почав пояснювати обвинуваченому, що його будуть переводити в іншу медичну установу. Після цього вона та санітарки почали допомагати ОСОБА_7 одягатися. Згодом ОСОБА_11 повідомив, що карета швидкої медичної допомоги під'їхала і чеках внизу, тому ОСОБА_7 необхідно спустити на 1 поверх. ОСОБА_7 сидів одягнутий на ліжку і то погоджувався пересідати на крісло-каталку, то відмовлявся. В якийсь момент ОСОБА_7 різко підскочив і замахнувся на неї, вона побачила як у його руці щось блиснуло, але встигла зреагувати ті підклавши руку відбила його удар та вибила з його руки ніж. ОСОБА_7 , наносивши їй удар, зачепив її, внаслідок чого їй було заподіяно тілесні ушкодження та почалась кровотеча і вона одразу вибігла з палати. Повідомила, що поведінка ОСОБА_7 їй здавалась цілком адекватною, особливо не відрізнялась від інших пацієнтів, будь-яких погроз у свій бік від нього до зазначеного інциденту вона не отримувала.
Допитані під час судового розгляду свідки: ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 - показали наступне.
Свідок ОСОБА_11 у судовому засіданні повідомив, що він працює на посаді завідувача відділення КНП «Лікарня Святого Мартина». 06.03.2025 ОСОБА_7 був оглянутий психіатром та за наслідком огляду направлений для подальшого лікування у обласний диспансер м. Берегова. Ним була викликана карета швидкої медичної допомоги і прийнято рішення про підготовку пацієнта до переведення. Через деякий час він разом із ОСОБА_9 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 прийшли у палату до ОСОБА_7 . Після того як ОСОБА_7 був одягнутий, він поставив руку у кишеню, різко піднявся з ліжка і боковим рухом ударив медсестру ОСОБА_9 , яка стояла поруч біля нього. ОСОБА_9 в момент удару підклала свою руку і вибила ніж з рук ОСОБА_7 , але він встиг нанести їй ножем поранення у область шиї. Одразу було викликано поліцію. Також повідомив, що будь-яких неприязних відносин між ОСОБА_15 та ОСОБА_9 не спостерігалось.
Свідок ОСОБА_12 у судовому засіданні повідомила, що 06.03.2025 вона разом з колегами зранку прийшла на роботу у КНП «Лікарня Святого Мартина», на зміні вона була разом з потерпілою - ОСОБА_9 та іншими працівниками. Завідувач відділення повідомив їм, що пацієнта ОСОБА_7 необхідно підготувати до переведення. Прийшовши у палату, де лежав ОСОБА_7 вона разом з потерпілою та іншими колегами почали допомагати ОСОБА_7 одягатись, під час одягання ОСОБА_7 будь-яких посторонніх предметів у останнього вони не бачили. Після того як обвинувачений одягнувся він сидів на ліжку, ОСОБА_9 стояла поруч біля вікна, у палаті був також ОСОБА_11 та ОСОБА_13 . В один момент ОСОБА_7 різко встав і наніс ОСОБА_9 удар ножем в область шиї, ОСОБА_9 голосно закричала: «У нього ніж…», і підклавши свою руку, вибила ніж з руки ОСОБА_7 , ніж впав на землю. Після цього ОСОБА_9 вибігла з палати, а вона разом з ОСОБА_11 притиснули ОСОБА_7 до ліжка, згодом прийшли працівники поліції.
Свідок ОСОБА_13 у судовому засіданні повідомила, що вона працює санітаркою у КНП «Лікарня Святого Мартина», де лікувався ОСОБА_7 06.03.2025, коли вона перебувала на зміні, від завідувача відділення надійшла команда на підготовку ОСОБА_7 до переведення. Вона разом з іншими колегами, зокрема потерпілою - ОСОБА_9 пішли до ОСОБА_7 у палату, щоб підготувати його до переведення. Після того як вони допомогли йому одягнутися, то запропонували йому сісти у крісло-каталку. Проте ОСОБА_7 відмовився і сказав, що хоче декілька хвилин полежати. Після цього у палату прийшов завідувач відділення - ОСОБА_11 і попросив ОСОБА_7 сісти у крісло-каталку. В цей момент ОСОБА_7 схватився з ліжка і ударив ОСОБА_9 , після чого вона закричала та вибігла з палати. ОСОБА_11 одразу накинувся на ОСОБА_7 і повалив на ліжко. Предмет, яким ОСОБА_7 ударив ОСОБА_9 впав на землю, це був ніж. Вони всі тримали ОСОБА_7 , потім ще прийшли колеги на допомогу, поки не приїхала поліція.
Свідок ОСОБА_14 у судовому засіданні повідомила, що вона працює сестрою медичною в КНП «Лікарня Святого Мартина». Так, приступивши зранку на зміну їй з колегами було повідомлено, що ОСОБА_7 потрібно підготувати до переведення. Прийшовши у палату до ОСОБА_7 , вона разом з ОСОБА_9 та ОСОБА_13 почали його одягати, Одяг ОСОБА_7 знаходився у його приліжковій тумбі. Під час одягання ОСОБА_7 поводив себе спокійно, гарно розмовляв. Через деякий час ОСОБА_7 передумав і почав відмовлятись з ними йти, тому вони покликали завідувача відділення - ОСОБА_11 . Коли прийшов завідувач відділення то почав пояснювати ОСОБА_7 про необхідність переведення, після чого їй зателефонувала колега з операційного відділення та повідомила, що потрібно прийти забрати пацієнта з операційної. Вона почала збиратись до операційної, та зупинившись біля входу в палату побачила, як ОСОБА_7 різко піднявся з ліжка і ударив ОСОБА_9 . Після цього ОСОБА_11 одразу на нього накинувся з метою зупинити його дії, санітарки, які були в палаті також схопили його за руки. ОСОБА_9 вибігла у коридор, тримаючись за шию і у неї текла кров. Після чого вона також пішла тримати ОСОБА_7 . Пізніше інші колеги з відділення також прийшли на допомогу. Повідомила, що ножа у руках ОСОБА_7 вона не бачила, ніж побачила уже на землі, коли підійшла допомагати тримати обвинуваченого.
Допитаний у судовому засіданні експерт - ОСОБА_16 повідомила, що у частині тіла, поряд з нанесеним потерпілій ударом, знаходяться життєво-важливі органи, які відповідають за харчування, дихання - це трахея, стравохід. У разі пошкодження магістральних судин шиї може виникнути кровотеча, яка є небезпечною для життя і нормального функціонування організму людини. За наслідком нанесених потерпілій ушкоджень, згідно її висновку, були нанесені легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я, магістральні судини не були ушкоджені. В той же час вказала, що відповідні магістральні судини розташовані у більшості частин тіла людини. Зазначила, що навіть за умови пошкодження відповідних магістральних судин потерпілої особи, за умов що склалися ( у приміщенні лікарні, з наданням своєчасної медичної допомоги ) настання смерті особи є малоймовірним.
Дослідженням протоколів слідчих дій та доказів, які надані суду сторонами кримінального провадження, а також оцінкою даних доказів на предмет належності та допустимості, судом встановлено наступне.
Відповідно до протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 06 березня 2025 року, ОСОБА_9 повідомила, що 06.03.2025 близько 13:05 годин, ОСОБА_7 , перебуваючи у палаті №3 реанімаційного відділення КНП «Лікарня Святого Мартина» цілеспрямовано наніс їй один удар ножем в область шиї, спричинивши їй колото-різану рану шиї. Після чого ніж був вибитий з рук ОСОБА_7 .
Згідно з протоколом огляду місця події від 06.03.2025, на підставі заяви-дозволу ОСОБА_9 , слідчим СВ Мукачівського РУП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_17 проведено огляд місця події, а саме приміщення палати №5 реанімаційного приміщення КНП «Лікарня Святого Мартина», що за адресою м. Мукачево, вул. А. Новака, 8/13. Оглядом встановлено, що дана палата розміщена на четвертому поверсі лікарні. Пройшовши до палати встановлено громадянку ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка добровільно видала верхню частину своєї медичної форми, темно-синього кольору. При огляді медичної форми було виявлено, що у правій верхній частині коміру наявне пошкодження лінійної форми довжиною 1 см, тканина навколо пошкодження просякнута речовиною бурого кольору (РБК) з найбільшими розмірами 11х7 см. Дану медичну форму виявлено та вилучено до паперового конверту НПУ.
Відповідно до протоколу огляду місця події від 06.03.2025, на підставі заяви-дозволу ОСОБА_11 , слідчим СВ Мукачівського РУП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_17 проведено огляд місця події, а саме приміщення палати №3 реанімаціного відділення КНП «Лікарня Святого Мартина», що за адресою м. Мукачево, вул. А. Новака, 8/13. Оглядом встановлено, що дане відділення розміщене на четвертому поверсі лікарні. Прохід до нього здійснюється через пластикові двері білого кольору. Зайшовши в середину встановлено, що палата №3 розміщена праворуч в основному коридорі. Пройшовши до палати спостерігаються три ліжка, два з яких розміщені ліворуч від входу та одне праворуч. Біля ліжка розміщеного праворуч від вхідних дверей на відстані 95 см у напрямку вікна на підлозі спостерігається металевий предмет ззовні схожий на розкладний ніж, який на момент огляду перебуває у розкладеному стані. Даний предмет виготовлений з блискучого металу сірого кольору, загальна довжина якого становить 18 см, а найбільша ширина 2 см. З наявним маркуванням на верхній частині «Gerber», а з іншої сторони «4660322А». Під час огляду поверхні ножа з правої сторони леза виявлено нашарування речовини бурого кольору (РБК). В ході огляду даний предмет, схожий на ніж загорнуто в аркуш паперу А4 та поміщено до паперового конверту НПУ.
Відповідно до передопераційного екіпризу від 06.03.2025, виданого хірургом ОСОБА_18 , у пацієнта - ОСОБА_9 на основі клініко-рентгенологічни даних встановлено діагноз Колото-різана рана шиї праворуч. Пацієнту показано оперативне втручання: ПХО рани шиї, шви, АС пов'язка.
Висновком судово-медичного експерта Мукачівського районного відділення СМЕ - ОСОБА_16 №40/2025 від 08.04.2025 доведено, що у громадянки ОСОБА_9 виявлені тілесні ушкодження у вигляді колото-різаної рани в правій надключичній ділянці, коло латеральної поверхні шиї, на яку накладені хірургічні шви, та синця навколо вказаної рани; синця по латеральній поверхні правого стегна у верхній третині. Клінічно, в травматологічному відділенні КНП «Лікарня Святого Мартина», де знаходилась на етапі лікуванні з 06.03.25 по 11.03.2025 у неї встановлено: колото-різана рана шиї праворуч. Тілесні ушкодження у вигляді колото-різаної рани та синця навколо неї виникли від одноразової ударної дії твердим плоским предметом з колюче-ріжучими властивостями, який має гостре лезо, і відносяться до групи легких тілесних ушкоджень 3 короткочасним розладом здоров?я, згідно п.2.3.3.Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, як такі, що потягли за собою розлад здоров?я на строк більше 6 , але не більше як 21 день. Тілесні ушкодження у вигляді синця правого стегна виникли від дії твердих тупих предметів по механізму удару і відносяться до групи легких тілесних ушкоджень, згідно п.2.3.5.Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень , як такі, що не потягли за собою короткочасний розлад здоров?я і стійку втрату працездатності. У момент спричинення гр. ОСОБА_9 тілесних ушкоджень, вона могла знаходитися як у вертикальному, так і горизонтальному чи близькому до них положенні, і після отримання їх,вона могла здійснювати самостійні дії. Наявні у гр. ОСОБА_9 тілесні ушкодження не є характерними для виникнення внаслідок падіння з висоти власного зросту на гострий металевий предмет. По давності виникнення можуть вкладатися в дату події, що мала місце 06.03.2025.
У судовому засіданні також дослідженні протоколи проведення слідчих експериментів від 09.06.2025 та додані до них відеофіксації слідчих дій.
З протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 06.03.2025 вбачається, що ОСОБА_7 затримано 06.03.2025 о 17:50 годин на підставі п.1-2 ч.1 ст. 208 КПК України.
Судом також досліджено процесуальні рішення у даному провадженні, порушень процесуального закону щодо руху кримінального провадження, повноважень сторони обвинувачення на всіх стадіях процесу судом не виявлено.
Заслухавши показання обвинуваченого, свідків, експерта, оцінивши кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд вважає, що ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 125 КК України, а саме умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.
Разом з тим, винуватість обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому стороною обвинувачення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України, не доведена в ході судового розгляду з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом.
З наведеної кримінально правової норми слідує, що відсутність хоча б одного з елементів, які входять до складу інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення унеможливлює його притягнення до кримінально відповідальності.
Злочин, передбачений ст. 115 КК України складається з чотирьох обов'язкових елементів: суб'єкта, суб'єктивної сторони, об'єкта, об'єктивної сторони. Суб'єктивна сторона умисного вбивства характеризується виною у формі умислу. Замах на вбивство може бути вчинено лише з прямим умислом, коли винний передбачав настання смерті потерпілого і бажав цього, але такі наслідки не настали з незалежних від його волі обставин. Отже, якщо винний діяв з непрямим умислом, він не може нести відповідальність за замах на вбивство
Також злочин не може бути кваліфікований як замах на вбивство у випадках, коли винний діє з неконкретизованим умислом, допускаючи можливість як заподіяння будь-якої шкоди здоров'ю, так і настання смерті. Відповідальність у цих випадках повинна наставати лише за наслідки, які фактично було заподіяні.
Питання про наявність у діях особи умислу на вбивство слід вирішувати, виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема, треба враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передували події, їх стосунки. Визначальним при цьому є суб'єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій.
Згідно з ст. 15 КК України замахом на злочин є вчинення особою з прямим умислом діяння, безпосередньо спрямованого на вчинення злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі. Закінченим є замах, якщо особа виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від її волі.
Якщо умисне вбивство може бути вчинено як з прямим, так і з непрямим умислом, то замах на умисне вбивство можливий лише з прямим умислом, тобто коли вчинене свідчило про те, що винний усвідомлював суспільну небезпечність своїх дій, передбачав можливість або неминучість настання смерті іншої людини і бажав її настання, однак смертельний результат не настав з незалежних від нього обставин.
У випадку, коли під час замаху на злочин винний спрямовує свою волю на запобігання настанню суспільно небезпечного наслідку, в такому разі може мати місце добровільна відмова від вчинення злочину - остаточне припинення особою за своєю власною волею замаху на злочин, якщо при цьому вона усвідомлювала можливість доведення злочину до кінця.
На стадії закінченого замаху на вбивство добровільна відмова можлива лише в тих випадках, коли між здійсненим діянням і ймовірним настанням суспільно небезпечних наслідків є певний проміжок часу, у ході якого особа контролює розвиток причинного зв'язку, може втрутитися і перешкодити настанню суспільно небезпечного наслідку. Добровільна відмова у цих випадках можлива лише завдяки активним діям.
Таким чином, для засудження ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України стороною обвинувачення суду необхідно було надати беззаперечні докази того, що ОСОБА_7 мав прямий умисел на вбивство ОСОБА_9 , але не зміг це зробити через незалежні від нього обставини. Проте, таких доказів суду не надано.
Так, допитані у судовому засіданні свідки, потерпіла та обвинувачений в сукупності надали показання, які узгоджуються між собою та вказують на те, що ОСОБА_7 , будучи пацієнтом КНП «Лікарня Святого Мартина», під час готування до процедури переведення в інший медичний заклад в силу свого небажання переводитись наніс ОСОБА_9 колото-ріжуче поранення в область біля шиї, такі дії ОСОБА_19 не були наперед ним сплановані. З показів отриманих в судовому засіданні установлено, що ОСОБА_7 та ОСОБА_9 не перебували у неприязних відносинах, до вказаного в обвинувальному акті інциденту не були знайомі та спілкувались виключно як пацієнт та працівник медичної установи. Обвинувачений під час допиту також наголосив про відсутність умислу на вбивство ОСОБА_9 , а свої дії пояснив побоюванням за своє життя. Зазначені та установлені у судовому засіданні обставини не свідчать, на думку суду, про наявність у ОСОБА_7 прямого умислу на вбивство потерпілої, а його дії не мали на меті спричинити саме смерть потерпілої.
З висновку судово медичної експертизи №40/2025 від 08.04.2025 слідує, що у ОСОБА_9 виявлені тілесні ушкодження у вигляді колото-різаної рани та синця навколо неї виникли від одноразової ударної дії твердим плоским предметом з колюче-ріжучими властивостями, який має гостре лезо, і відносяться до групи легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров?я, згідно п.2.3.3. Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, як такі, що потягли за собою розлад здоров?я на строк більше 6 , але не більше як 21 день.
Допитана у судовому засіданні експерт Мукачівського районного відділення СМЕ - ОСОБА_16 також підтвердила, що за наслідком нанесених потерпілій ушкоджень, були нанесені легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я, магістральні судини не були ушкоджені. У випадку їх ушкодження за вказаних обставин, які уможливлювали своєчасне надання потерпілій медичної допомоги, наслідки у вигляді смерті останньої, були малоймовірні.
Отже, вирішуючи питання про наявність у діях ОСОБА_7 умислу на вбивство суд виходить з локалізації та характеру ушкоджень, які відносяться до групи легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров?я; враховує поведінку обвинуваченого, який припинив свої протиправні дії по відношенню до потерпілої та не намагався повторно нанести їй ножем поранення, та доходить до висновку, що ОСОБА_7 не мав прямого умислу на умисне вбивство ОСОБА_9 , що виключає його притягнення до кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Так, у справі «Барбера, Мессеґе і Хабардо проти Іспанії» Європейський Суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину; обов'язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь підсудного.
Відповідно до вимог ст.62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину, доки її вину не буде доведено в законному порядку та обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Посилаючись на вищевказану норму основного Закону України, слід зазначити, що вона закріпила в собі п.1 ст.11 Загальної декларації прав людини, п. 2 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод, п. 2 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, презумпцію невинуватості.
Такої позиції дотримується і Європейський Суд з прав людини, який у своєму рішенні від 10 лютого 1995 року по справі «Алене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою, він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
Отже, правило презумпції невинуватості означає, що обвинувачений може бути визнаний винним у вчиненні злочину і покараний лише за умови, що його вина буде доведена у передбаченому законом порядку і встановлена обвинувальним вироком суду.
Презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, закріплена в Конституції України відображається у ст. 17 КПК України, яка встановлює, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 червня 1990 року № 5 "Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку " вказано на недопустимість обвинувального ухилу при вирішенні питання про винність чи невинність підсудного. Всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь підсудного.
Згідно з ст.22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом, та сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду доказів.
Згідно з ст. ст. 91, 92 КПК України, обов'язок доказування події кримінального правопорушення, винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення покладається на прокурора.
Відповідно до ч. 3 ст. 373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення в ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об'єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб'єктивну сторону. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
Крім того, законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням.
Відповідно до ст. 94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних - точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Як вже зазначалося судом, пред'явлене ОСОБА_7 обвинувачення за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України не знайшло свого підтвердження у судовому засіданні.
Статтею 337 КПК України визначено, що судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуто обвинувачення і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею. Під час судового розгляду прокурор може змінити обвинувачення, висунути додаткове обвинувачення, відмовитися від підтримання державного обвинувачення, розпочати провадження щодо юридичної особи.
Відповідно до ч. 3 ст. 337 КПК України з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
Таким чином, враховуючи вищенаведені висновки суду та на підставі ч. 3 ст. 337 КПК України суд вважає за необхідне перекваліфікувати дії обвинуваченого ОСОБА_7 з ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України на ч. 2 ст. 125 КК України.
Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених ст. 65 КК України, суд при виборі покарання зобов'язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації це покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, що його пом'якшують та обтяжують.
Наданими суду доказами, що характеризують особу обвинуваченого підтверджується, що ОСОБА_7 :
- на обліку у лікаря психіатра та нарколога, фтизіатра не перебуває;
- раніше не судимий;
- є військовослужбовцем (солдат запасу).
З висновку судово-психіатричного експерта №231 від 22.05.2025 вбачається, що ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у період часу, що відноситься до інкримінованого йому діяння психічним захворюванням не страждав і не страждає ним у теперішній час, а виявляє ознаки Емоційно лабільного розладу особистості (F60.3). По психічному стану ОСОБА_7 міг розуміти значення своїх дій та керувати ними у період часу, що відноситься до інкримінованого йому діяння та може у теперішній час. Застосування примусових заходів медичного характеру не потребує.
При визначенні виду та розміру покарання обвинуваченому ОСОБА_7 суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, дані про його особу, також те, що вчинене ним кримінальне правопорушення відноситься до категорії кримінальних проступків.
Обставин, які пом'якшують чи обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_7 , судом не встановлено.
З урахуванням наведеного, а також конкретних обставин справи суд дійшов висновку, що покарання у виді обмеження волі в межах санкції відповідної частини ст. 125 КК України є необхідним і буде достатнім для виправлення ОСОБА_7 та попередження вчинення ним нових злочинів.
Враховуючи викладене, керуючись принципами гуманності, необхідності і достатності покарання для виправлення обвинуваченого та запобігання новим кримінальним правопорушенням, суд дійшов до висновку, що виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства і відбування покарання, оскільки такі за даних обставин справи були б надмірно суворим покаранням, а обвинуваченому слід призначити покарання, в межах санкції ч.2 ст.125 КК України із застосуванням ст.75 КК України та звільненням від відбування покарання з випробуванням, з покладенням на нього обов'язків, передбачених п.1, 2 ч.1 ст.76 КК України.
Відносно обвинуваченого ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Враховуючи, що дії обвинуваченого судом перекваліфіковані з ч. 2 ст. 15, ч.1 ст. 115 КК України на ст. 125 КК України, яка відноситься до кримінальних проступків, суд вважає, що до набрання вироком законної сили застосування до обвинуваченого раніше обраного запобіжного заходу не є необхідним та не є пропорційним кримінальному правопорушенню (кримінальному проступку), у вчиненні якого суд визнав ОСОБА_7 винуватим, а тому доходить висновку, що його слід змінити на запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання з покладенням на нього відповідних обов'язків, і такі заходи будуть достатніми для виконання ним процесуальних обов'язків.
На підставі ч.1. ч. 5 ст. 72 КК України, в строк відбування покарання ОСОБА_7 зарахувати строк попереднього ув'язнення, починаючи з моменту його затримання 06 березня 2025 року по 28 листопада 2025 року із співвідношення, що одному дню попереднього ув'язнення відповідає два дні обмеження волі.
На підставі ч.1 ст.377 КПК України, ОСОБА_7 необхідно звільнити з-під варти в залі судового засідання у зв'язку із засудженням до покарання, не пов'язаного з позбавленням волі.
Арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 10.03.2025, слід скасувати відповідно до ч.4 ст.174 КПК України.
Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України, а саме речовий доказ - предмет, зовні схожий на ніж, виготовлений з блискучого металу сірого кольору з наявними маркуваннями «Gerber» «4660322А» - знищити; жіночу медичну сорочку темно-синього кольору - повернути за належністю ОСОБА_9 .
Процесуальні витрати по справі відсутні.
Цивільний позов по справі не заявлявся.
Керуючись ст. 84-86, 94, 95, 337, 370, 371, 373-376 КПК України, ст. 125 КК України, суд,
ОСОБА_20 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 125 КК України та призначити йому покарання у виді обмеження волі строком на 2 (два) роки.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк - 2 роки.
На підставі п.п.1, 2 ч.1 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_7 обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до відповідного органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
На підставі ч.1. ч. 5 ст. 72 КК України, в строк відбування покарання ОСОБА_7 зарахувати строк попереднього ув'язнення, починаючи з моменту його затримання 06 березня 2025 року по 28 листопада 2025 року із співвідношення, що одному дню попереднього ув'язнення відповідає два дні обмеження волі.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_7 у вигляді тримання під вартою змінити, застосувати відносно нього запобіжний захід до набрання вироком законної сили у вигляді особистого зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 179 КПК України, покласти на ОСОБА_7 обов'язки прибувати за кожною вимогою до суду, повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.
На підставі ч.1 ст.377 КПК України, ОСОБА_7 звільнити з-під варти в залі судового засідання.
Відповідно до ч.4 ст. 174 КПК України арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 10.03.2025 - скасувати.
Речовий доказ по справі - предмет, зовні схожий на ніж, виготовлений з блискучого металу сірого кольору з наявними маркуваннями «Gerber» «4660322А» - знищити; жіночу медичну сорочку темно-синього кольору - повернути за належністю ОСОБА_9 .
Апеляційна скарга на вирок може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а для осіб, які перебувають під вартою - протягом тридцяти днів з моменту вручення їм копії вироку. Апеляційна скарга подається до Закарпатського апеляційного суду через Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя Мукачівського
міськрайонного суду ОСОБА_21