Справа № 515/1073/25
Провадження № 2/515/1400/25
Татарбунарський районний суд Одеської області
(заочне)
27 листопада 2025 року м. Татарбунари
Татарбунарський районний суд Одеської області у складі:
головуючої-судді Дем'янової О.А.,
за участю секретаря судових засідань Унгурян Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі у м.Татарбунари у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,
21 липня 2025 року до Татарбунарського районного суду Одеської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (далі-ТОВ "Факторинг Партнерс") до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором, яка подана представником позивача Сердійчуком Я.Я.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 05 травня 2021 року між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання споживчого кредиту №596452, відповідно до умов якого кредитодавець надає позичальнику кредит в розмірі 18125,00 грн., а позичальник зобов'язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ними. ТОВ «Слон Кредит» свої зобов'язання перед відповідачкою за кредитним договором виконало та надало кредит у зазначеному розмірі. В свою чергу відповідачка свої зобов'язання перед кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконала.
У подальшому 26.11.2021 року між ТОВ «Слон Кредит» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладеного Договір факторингу № 26-11/2021, відповідно до умов якого ТОВ «Слон Кредит» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право грошової вимоги до позичальників, в тому числі за Договором № 596452 від 05.05.2021 року, укладеного між ТОВ Слон Кредит» та ОСОБА_1 . У свою чергу ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право грошової вимоги до позичальників ТОВ «Коллект Центр», відповідно до Договору відступлення (курівлю-продаж) права вимоги № 10-01-2023 від 10.01.2023 року. Так, ТОВ "Коллект Центр" набуло право грошової вимоги до відповідачки за кредитним Договором № 596452 від 05.05.2021 року.
18.01.2025 року ТОВ «Коллект Центр» відступило ТОВ «Факторинг Партнерс" право вимоги по заборгованості ОСОБА_1 за Договором № 596452 від 05.05.2021 відповідно до укладеного між товариствами Договору №18-02/2025 про відступленння (купівлю-продаж) прав вимоги.
У зв'язку з тим, що ОСОБА_1 не виконує свої зобов'язання за кредитним договором, станом на день відступлення права вимоги у неї виникла заборгованість за кредитом в загальному розмірі 29343,96 грн, з яких: 17140,48 грн - заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту), 12203,48 грн-заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги, 0,00 грн - заборгованість за пенею та/або штрафами, 0,00 грн-заборгованість за комісіями, 0,00 грн - інфляційні збитки, 0,00 грн - нараховані 3% річних. Посилаючись на те, що первісний кредитор виконав свої зобов'язання за кредитом перед відповідачкою у повному обсязі, надавши кредитні кошти, а відповідачка порушує свої зобов'язання за кредитним договором, ТОВ «Факторинг Партнерс, як правонаступник первісного кредитора, просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість у вказаному розмірі, а також судові витрати у виді сплаченого позивачем при подачі позову до суду судового збору у сумі 2422,040 грн та витрати на надання професійної правничої допомоги у сумі 13000,00 грн.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25 липня 2025 року справу передано головуючій судді Дем'яновій А.О.
Судом в порядку ч. 6 ст. 187 ЦПК України направлявся запит до ВОМІРМП УПРЕ ГУ ДМС в Одеській області щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідачки у справі ОСОБА_1 .
Згідно з відповіддю №5188/13729 від 23.07.2025 року, яка на запит суду надійшла 14 25 липня 2025 року від ВОМІРМП УПРЕ ГУ ДМС в Одеській області, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою Татарбунарського районного суду Одеської області від 25 липня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання без повідомлення (виклику) сторін.
Сторони в судове засідання не з'явилися.
12.11.2025 року від представника позивача через підсистему "Електронний суд" надійшла заява про розгляд справи без його участі у всіх судових засіданнях. Також у позовній заяві представник позивача проти заочного розгляду справи не заперечував, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Відповідачці судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку за місцем її проживання направлялася ухвала про відкриття провадження, яка повернулася з відміткою пошти «Адресат відмовився». (а.с.127) Також, матеріали справи містять рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення - повідомлення про розгляд справи, із підписами відповідачки про їх отримання та датами отримання (а.с.122,123,125).
Згідно з ч.7 ст.128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
Відповідно до п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, та належним чином повідомлена по час і місце розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки (рішення у справі «Пономарьов проти України»).
Крім того, ОСОБА_1 про дату, час і місце розгляду справи 12.11.2025, 27.11.2025 року повідомлена через оголошення на офіційному вебсайті судової влади України.
На підставі частини 11 статті 128 ЦПК України відповідач з опублікуванням оголошення про виклик вважається належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.
Судом вжито всіх можливих та розумних заходів щодо повідомлення відповідачки про розгляд справи, та неподання у встановлений судом строк заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та/або клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін та/або письмового відзиву на позов, справа вирішується за наявними матеріалами у відповідності з нормою ч. 5 ст. 279 ЦПК України.
Між тим, відповідачка не скористалася своїм правом подати відзив у встановлений судом строк.
Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до вимог ст.ст. 19, 279 ЦПК України вказана справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Положеннями ст. 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не надходили.
Станом на дату розгляду справи на адресу суду клопотання про розгляд справи у загальному позовному провадженні чи про розгляд справи за участю сторін учасниками справи не подавалися.
Суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність відповідача, враховуючи наявність достатніх матеріалів про права та взаємовідносини сторін, з ухваленням заочного рішення, у відповідності до ст.ст.280-282 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з наступних підстав.
Судом встановлено, що 05 травня 2021 року між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання споживчого кредиту №596452 (далі-Договір) (а.с.53-54).
Укладаючи Договір, сторони узгодили наступні умови:
1.1. Укладення цього Договору здійснюється Сторонами за допомогою ІТС Товариства, доступ до якої забезпечується Споживачу через Веб-сайт. Електронна ідентифікація Споживача здійснюється при вході Споживача в Особистий кабінет, шляхом перевірки Товариством правильності введення електронних даних, направлених Товариством на номер мобільного телефону Споживача, вказаний при вході. При цьому, Споживач самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до Вебсайту/ІТС Товариства.
1.2. На умовах, встановлених Договором, Товариство надає Споживачу кредит у гривні, а Споживач зобов'язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені Договором.
1.3. Сума кредиту (загальний розмір) складає: 18 125,00 грн. Тип кредиту - кредит.
1.4. Строк кредиту 365 днів, з кінцевим терміном повернення 05.05.2022 р. (включно). Детальні терміни повернення кредиту, визначені в Графіку платежів, що є додатком №1 до цього Договору (далі - Графік платежів).
1.5. Тип процентної ставки - фіксована. Процентна ставка за користування коштами кредиту залежить від періоду її встановлення та становить: - за перший день користування кредитом (включно) - 25% в день (9125% річних) (далі - Проценти за перший день користування кредитом); - за вci наступні дні користування кредитом, починаючи з другого дня (включно) й до кінця строку надання кредиту 85% річних (далі - Поточні проценти).
1.6. Мета отримання кредиту: споживчі (особисті) потреби.
1.7. Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення Договору складає 127,30% річних. 1.8. Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення Договору складає 27 578,27 грн.
Згідно з п.2.1 Договору кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування/утримання: - у розмірі 14 500,00 гривень за реквізитами платіжної картки НОМЕР_1 або іншої платіжної картки, реквізити якої зазначені Споживачем в Особистому кабінеті, або надані Товариству іншим шляхом, в тому числі, через засоби зв'язку.
Кредит вважається наданим в день перерахування Товариством суми кредиту в порядку передбаченому п.2.1. Договору (п.2.3 Договору).
Згідно з п.п.3.2, 3.3 Договору нарахування процентів здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та у році. Розмір процентної ставки, встановлений в п.1.5. Договору, залежить від умов її встановлення та є незмінним протягом усього строку дії Договору та не може бути збільшений Товариством в односторонньому порядку.
За п.4.4 Договору споживач зобов'язаний: 1) у встановлений Договором строк, повернути кредит, сплатити проценти, штрафи та пені (у разі наявності) та інші платежі передбачені Договором.
Сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом, включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться згідно Графіка платежів (п.5.1 Договору).
Аналогічні умови Договору зафіксовані у Паспорті споживчого кредиту (а.с.21).
Разом із підписанням Договору сторонами було погоджено Графік платежів за період з 05.05.2021 по 05.05.2022 року (а.с. 90).
Підписанням Договору відповідачка підтвердила прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчила, що вона повідомлена кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.ст. 628, 629 ЦК України).
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За правилом ч.1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
Відповідно до положень ч.ч.1, 3 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Системний аналіз указаним норм закону свідчить про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що відповідає письмовій формі правочину (ст.ст. 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.
У відповідності до вимог ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, згідно зі ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до ч.1 ст.1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
Згідно з ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
У відповідності до абз.2 ч.2 ст.639 ЦК України передбачено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Закон України "Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Статтею 3 Закону України Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч.3 ст.11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч.4 ст.11 Закону України "Про електронну комерцію»).
Така пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч.5 ст.11 Закону України "Про електронну комерцію»).
Згідно з ч.6 ст.11 Закону України "Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилами ч.8 ст.11 Закону України "Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України "Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже положення вказаного законодавства свідчать про те, що, з урахуванням особливостей вищевказаного договору, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису позичальника лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, судом встановлено та не заперечується сторонами, що між ТОВ "Слон Кредит" та ОСОБА_1 укладено Договір№596452 від 05.05.2021 року, попередньо в належній формі досягнувши згоди з усіх істотних умов договору.
Листом Вих. №2646 240523154504 від 23-05-2024 В «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» повідомило ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» про успішне перерахування коштів на платіжну картку клієнта: 05-05-2021 14:45:28 на суму 14500,00 грн, маска картки НОМЕР_2 , номер транзакції в системі іPay.ua - 88536485, призначення платежу: Зачисление 14500 грн на карту НОМЕР_2 (а.с.74).
Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Слон Кредит» свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі - надав відповідачці кредит в розмірі 14500,00 грн., що підтверджується зазначеним Листом, а також не заперечується самою відповідачкою.
У подальшому, відповідачка всупереч умовам кредитного договору, ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» та ст.ст. 525, 526, 530, 536, 610, 612 ЦК України, порушила вищезазначені умови Кредитного договору і в кінцевому підсумку не повернула в повному обсязі кредит кредитодавцю, а також не виконала в повному обсязі всі інші свої грошові зобов'язання перед кредитодавцем за кредитним договором навіть після спливу строку кредитування встановленого умовами кредитного договору.
На підставі поданих стороною позивача доказів, встановлені всі обставини на які посилається позивач.
Відповідно до ч.1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
В ст. 530 ЦК України вказано, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) зобов'язання його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди. Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього Кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов'язання за даним Договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Згідно ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18) зроблено висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання. Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) та підтверджено Верховним Судом у постанові від 18 січня 2023 року у справі № 686/13446/15 (провадження № 61-18379св21).
Процесуальний обов'язок, передбачений ст.ст. 12, 81 ЦПК України, відповідачкою не виконано та не надано доказів, які б підтверджували належність виконання нею зобов'язання за кредитним договором або відсутність обов'язку його виконання.
Крім того, положеннями статті 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (постанова Верховного Суду від 30.05.2018 у справі №191/5077/16-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №2-383/2010).
26.11.2021 року між ТОВ «Слон Кредит» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладеного Договір факторингу № 26-11/2021, відповідно до умов якого ТОВ «Слон Кредит» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право грошової вимоги до позичальників, в тому числі за Договором № 596452 від 05.05.2021 року, укладеного між ТОВ Слон Кредит» та ОСОБА_1 (а.с.64-68).
6.1.4 Договору факторингу право вимоги переходить до фактора з моменту підписання сторонами Акту приймання-передавання Реєстру боржників (Додаток №2) та Акту приймання-передавання документації визначеної п.8.2 Договору, які у сукупності одночасно є підтверженням передачі Фактору права грошової вимоги до Боржників, після чого Фактор стає новим кредитором по ввідношенню до Боржників стосовно переданого Права вимоги.
Верховний Суд у постанові від 02.11.2021 року в справі №905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.
Згідно з Витягом з реєстру боржників до договору факторингу 26-11/2021 ТОВ «Слон Кредит» передав, а ТОВ «Вердикт Капітал» прийняло право вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором позики № 596452 від 05.05.2021 у загальній сумі 22957,38 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 17140,48 грн, заборгованість по процентах - 5816,90 грн, заборгованість по штрафам-0,0 грн (а.с.55-57,58).
Актом приймання-перередачі документації боржників підтверджено дотримання Фактром та Клієнтом всіх умов договору факторингу, тобто наявні докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі (а.с.59-63).
У свою чергу ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право грошової вимоги до позичальників ТОВ «Коллект Центр», відповідно до Договору відступлення (курівлю-продаж) права вимоги № 10-01-2023 від 10.01.2023 року.
Згідно з п.5.2 Договору відступлення (курівлю-продаж) права вимоги визначено, що права вимоги вважаються відступленими (переданими) Первісним кредитором та набутими (прийнятими) Новим кредитором в день належного підписання Сторонами Акту приймання -передачі Реєстру боржників в друкованому (підписаному) вигляді (Додаток №4).
Акт прийому-передачі Реєстру боржників в друкованому (підписаному) вигляді за Договором №10-01-2023 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 10.01.2023 підписано сторонами 10.01.2023 року (а.с.50).
Витягом з реєстру боржників до Договору відступлення (курівлю-продаж) права вимоги № 10-01-2023 від 10.01.2023 року ТОВ «Вердикт Капітал» передало, а ТОВ «Коллект Центр», прийняло право вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором позики № 596452 від 05.05.2021 у загальній сумі 29434,96 грн, з яких: сума заборгованості за основним зобов'язанням - 17140,48 грн, сума заборгованості за нарахованими процентами - 12203,48 грн, сума заборгованості за нарахованими комісіями-0,0 грн, пеня-0,0 грн (а.с.38-40,41).
Так, ТОВ "Коллект Центр" набуло право грошової вимоги до відповідачки за кредитним Договором № 596452 від 05.05.2021 року.
18.01.2025 року ТОВ «Коллект Центр» відступило ТОВ «Факторинг Партнерс" право вимоги по заборгованості ОСОБА_1 за Договором № 596452 від 05.05.2021 відповідно до укладеного між товариствами Договору №18-02/2025 про відступленння (купівлю-продаж) прав вимоги.
Із Витягу з реєстру боржників до Договору відступлення (курівлю-продаж) права вимоги № 18-02/25 від 18.02.2025 року вбачається, що ТОВ «Коллект Центр» передало, а ТОВ «Факторинг Партнерс», прийняло право вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором позики № 596452 від 05.05.2021 у загальній сумі 29343,96 грн, з яких: сума заборгованості за основним зобов'язанням - 17140,48 грн, сума заборгованості за нарахованими процентами - 12203,48 грн, сума заборгованостіза нарахованими комісіями-0,0 грн, пеня-0,0 грн (а.с.83-85,86).
Згідно з п.5.2 Договору №18-02/2025 права вимоги вважаються відступленими (переданими) Первісним кредитором набутими (прийнятими) Новим кредитором в день належного підписання сторонами Акту приймання-передачі Реєстру боржників в друкованому (підписаному) вигляді (Додаток №4).
Акт прийому - передачі Реєстру боржників в друкованому підписаному вигляді за Договором №18-02/2025 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 18.02.2025 наданий суду підтверджує відступлення права вимоги до боржників.
Із Розрахунку, складеного ТОВ "Слон Кредит" станом на 26.11.2021 року, слідує, що заборгованість ОСОБА_1 за Договром № 596452 складє 22957,38 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 17140,48 грн , заборгованість за відсотками - 5816,9 грн, заборгованість по штрафах - 0,0 грн (а.с.77).
Згідно з Розрахунком ТОВ "Вердикт Капітал" станом на 10.01.2023 року заборгованість ОСОБА_1 за цим Договором становить 29343,96 грн, з яких: заборгованість по основній сумі кредиту - 17140,48 грн, заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги - 5816,90 грн, нараховані відсотки - 6386,58 грн (а.с.78).
За Розрахунком ТОВ "Коллект Центр" станом на 18.02.2025 року заборгованість відповідачки у за тілом кредиту становить 17140,48 грн, заборгованість за відсотками - 12203,48 грн та в загальній сумі становить 29343,96 грн (а.с.79).
Аналогічна сума заборгованості відображена у Розрахунку ТОВ "Факторинг Партнерс", який складений станом на 25.06.2025 року (а.с.80).
Стаття 263 ЦПК України регламентує, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Частиною 3 статті 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.
Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно - правового спору.
Як вбачається з положень ч.1 ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Таким чином, під час судового розгляду предметом доказування є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення.
Об'єктом оцінки судом при ухваленні рішення є як докази (фактичні дані, відомості), так і процесуальні джерела, що їх містять (показання свідків, висновки експертів, тощо).
Суд зобов'язаний забезпечити (організувати) дійсно змагальний процес, тобто створити особам, які беруть участь у справі, всі умови для реалізації ними своїх процесуальних прав і виконання покладених на них процесуальних обов'язків, (див. постанову Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 404/6483/17 (провадження № 61-14432св19)).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2023 року у справі № 11-228сап21 зазначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов'язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.
Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв'язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності втрачає сенс (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21 червня 2023 року у справі № 916/3027/21).
Відповідно до положень Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
У рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Коробов проти України» (заява № 39598/03 від 21 липня 2011 року) суд вказав, що при оцінці доказів, суд, як правило - застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумцій факту.
Європейський суд з прав людини також вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Визначаючи розмір понесених витрат суд виходить з наступного.
Відповідно до п.6 ч.1 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як слід розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно зі ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу.
Відповідно до вимог ч. 1ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Із матеріалів справи вбачається, що вказана позовна заява подана через систему «Електронний суд», та відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір» судовий збір сплачено із застосуванням понижуючого коефіцієнту відповідного розміру ставки судового збору - 0,8, що становить 2422,40 грн.
Враховуючи те, що позов ТОВ «ВК «Кредит-Капітал» задоволено у повному обсязі, суд, відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, визначає позивачу судові витрати у повному обсязі у сумі 2422,40грн.
Також, представник позивача просить стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 13000,00 грн.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано Договір про надання правової допомоги №02-07/2024 від 02 липня 2025 року (а.с.22), Витяг з Акту №13про надання юридичної допомоги від 30.06.2025 року (а.с.20) та Детальний опис наданих послуг (а.с.18), Заявку на надання юридичної допомоги №179 від 02.06.2025 року (а.с.19).
Витягом з Акту №13 про надання юридичної допомоги від 30.06.2025 року підтверджується надання АО «Лігал Ассістанс» правничої допомоги у відповідності до Заявок на надання правових послуг щодо примусового стягнення заборгованості з боржника ОСОБА_1 .
Вказаним витягом та заявкою на надання юридичної допомоги підтверджено розмір правничої допомоги у загальній сумі 13000,00 грн.
Таким чином, суд під час вирішення питання щодо стягнення витрат на правничу допомогу, оцінивши обґрунтованість пред'явлених вимог, дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення цієї вимоги з огляду на наступне.
Згідно п.3 ч.2 ст. 141 ЦПК України, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Таким чином, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт (постанова Верховного Суду від 13 березня 2025 року по справі № 275/150/22). Саме сторона, яка зацікавлена у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу, повинна вжити необхідних заходів для їх стягнення з іншої сторони. Водночас інша сторона має право висловлювати заперечення проти таких вимог, що виключає можливість ініціативи суду щодо відшкодування витрат без відповідних дій з боку зацікавленої сторони.
Враховуючи на відсутність клопотання відповідачки щодо зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, суд, керуючись принципами диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову (правничу) допомогу з власної ініціативи.
У зв'язку з наведеним, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення у повному обсязі витрат позивача на надання правничої допомоги у сумі 13000,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.15,205,207,526,612,625,626,638-640,642, 1046,1048,1049,1050,1054 ЦК України,ст.ст.12,13,76-81,89,133,141,263-265,268,273,280-
282,354,355 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором - задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» заборгованість за Договором № 596452 від 05.05.2021 у розмірі 29343 (двадцять дев'ять тисяч триста сорок три) грн 96 коп, з яких: заборгованість за основним зобов'язанням - 17140 грн 48 коп., заборгованість за процентами - 12203 грн 48 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 2422 грн 40 коп.
Стягнути ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» понесені витрати на правову допомогу у розмірі 13000 грн 00 коп.
Копію рішення направити учасникам справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду.
Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Дата складення повного судового рішення 27 листопада 2025 року.
Відомості про учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (код ЄДРПОУ: 42640371, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Гедройця Єжи, буд.6 оф.521).
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (рнокпп - НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ).
Суддя О.А.Дем'янова