Справа № 510/2112/25
Провадження №2/510/2123/25
28 листопада 2025 року Ренійський районний суд Одеської області
у складі: - головуючого судді Дудник В.І.;
-за участю секретаря Лабановой С.І.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Рені цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору дійсним та визнання права власності, -
Відповідач позовні вимоги визнав, щодо їх задоволення не заперечував, просив розглянути справу у його відсутності.
Позивач на задоволенні позову наполягав, просив про розгляд справи без його участі.
Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні підготовчого судового засідання.
В ході розгляду справи судом були дослідженні наступні докази: копія договору купівлі-продажу від 23.03.1999р.; копія технічного паспорту на житловий будинок із надвірними спорудами та господарськими будівлями, розташований по АДРЕСА_1 ; звіт експерта про проведення незалежної оцінки вартості нерухомості від 15.10.2025р.
Судом в ході судового розгляду справи встановлено, що позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із вищезгаданими вимогами до відповідача ОСОБА_2 , зазначивши, що 23.03.1999 р. між ним та ОСОБА_2 була досягнута домовленість про купівлю належного йому житлового будинку із надвірними спорудами та господарськими будівлями, розташованого по АДРЕСА_1 . Договір купівлі-продажу нерухомості було укладено у представництві в м.Ізмаїл Одеської товарної біржи. Право власності за цим договором було зареєстровано КП «Ренійське БТІ» 15 вересня 1999 року.
Відповідно до умов договору позивач сплатив відповідачу 16 тис. грн., тобто вартість придбаного за договором купівлі-продажу нерухомого майна. Відповідач в свою чергу передав позивачу вказане нерухоме майно, документи на нього.
Вказаний договір не був засвідченій нотаріально у зв'язку з тим, що на той час нотаріальне посвідчення договору не передбачалося, так як відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» від 10.12.1991р. (в редакції, діючій на той час) «угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню».
Після вчинення правочину позивач мешкає у придбаному житловому будинку, провів в ньому ремонт, сплачує всі необхідні комунальні платежі.
При зверненні до відповідних органів з питанням про переоформлення технічної документації на нерухомість, позивачу було роз'яснено, що він, як власник нерухомого майна, має право користуватися та володіти житлом, проте через ряд порушень, допущених біржею при оформленні договору, не може розпорядитися ним. Враховуючи вищенаведене, позивач вимушений був звернутися із позовом до суду.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані і підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно із ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Як було встановлено в судовому засіданні, 23.03.1999р. між сторонами було укладено договір купівлі-продажу житлового будинку із надвірними спорудами та господарськими будівлями, розташованого по АДРЕСА_1 . Договір купівлі-продажу нерухомості було укладено у представництві в м.Ізмаїл Одеської товарної біржи.Право власності за цим договором було зареєстровано КП «Ренійське БТІ» 15 вересня 1999 року.
Відповідно до умов договору позивач сплатив відповідачу 16000 грн 00 коп., тобто вартість придбаного по договору купівлі-продажу нерухомого майна. Відповідач в свою чергу передав позивачу вказане нерухоме майно.
Вказаний договір не був засвідченій нотаріально. З березня 1999 року ОСОБА_1 володіє, користується та розпоряджається спірною нерухомістю. Протягом цього часу вказане майно у нього витребувано не було, вимог щодо його повернення не висувалося. Крім того, у позивача є оригінали всіх правовстановлюючих документів на спірне майно.
Згідно із ч.1. ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
У зв'язку з тим, що спірні правовідношення мали місце до 01.01.2004р. (тобто до введення в дію Цивільного кодексу 2003р.), застосовуються положення цивільного законодавства 1964 р. Згідно ст. 227 ЦК України 1964р. договір, укладений із порушеннями нотаріальної форми є недійсним. Однак, в ч.2 ст. 47 ЦК України 1964р. зазначено, що якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, а інша сторона ухиляється від нотаріального посвідчення угоди, суд вправі за вимогою сторони, що виконала угоду, визнати угоду дійсною. Така можливість передбачена законом як одна із форм захисту інтересів добросовісного учасника цивільних правовідносин.
Аналогічні вимоги містить ст. 220 ЦК України 2003р. Частина 2 ст. 220 ЦК України передбачає, що якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Частина 2 ст. 328 ЦК України передбачає, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Після укладання договору купівлі-продажу від 23.03.1999 року позивач являється безумовним власником житлового будинку із надвірними спорудами та господарськими будівлями, розташованого по АДРЕСА_1 .
Відповідно до ст.41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності набувається в порядку визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно із ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Статтею 318 ЦК України встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
З наданих суду документів вбачається, що сторони домовились про усі істотні умови договору та відбулося повне його виконання, відповідач передав позивачу нерухоме майно, а позивач прийняв його та сплатив за нього відповідну суму .
Таким чином, ОСОБА_1 правомірно володіє спірним майном.
Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Пунктом 5 ч. 2 ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація прав проводиться на підставі рішень судів, що набрали законної сили.
Відповідно до ч.4 ст. 10 ЦПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) та протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою, та практику ЄСПЛ як джерело права.
Відповідно до п.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ конвенцію та практику суду як джерело права.
У свою чергу, відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства й на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Отже, всі вказані обставини знайшли своє підтвердження у судовому засіданні та не викликають у суду жодних сумнівів.
Тому, суд вважає, що є правові підстави визнати договір дійсним та право власності на житловий будинок за позивачем.
Також суд зазначає, що у зв'язку із тим, що позивачем були заявлені позовні вимоги майнового і немайнового характеру, а ним було сплачено судовий збір тільки за один вид позовної вимоги (майнового характеру), суд додатково стягує з позивача на користь держави 1211 грн. 20 коп. судового збору за вимогу немайнового характеру.
Керуючись ст.ст. 12, 76 - 81, 200, 258, 259, 264 - 265, 268, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 47, 227 ЦК України 1963р., ст.ст. 220, 328, 334, 392, 657 ЦК України 2003р., -
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Договір купівлі-продажу із реєстраційним номером 4202, оформлений 23.03.1999р. у представництві в м.Ізмаїл Одеської товарної біржи, згідно із яким ОСОБА_2 продав, а ОСОБА_1 купив житловий будинок із надвірними спорудами та господарськими будівлями, розташований по АДРЕСА_1 , за 16000 грн. 00 коп. - визнати дійсним.
Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) право власності на:
-житловий будинок із надвірними спорудами та господарськими будівлями, розташований по АДРЕСА_1 , що належав ОСОБА_2 .
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) 1211 грн. 20 коп. судового збору на користь держави.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Вячеслав ДУДНИК