Справа № 522/25691/25
Провадження № 2-а/522/608/25
27 листопада 2025 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - Федчишеної Т. Ю.,
за участі секретаря судового засідання - Довгань Ж. А.,
представника позивача - Казбекова В. Е.,
відповідача - ОСОБА_1 ,
перекладача - Нікішова О. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській до ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Узбекистану, про продовження строку затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України, -
26.11.2025 до Приморського районного суду м. Одеси звернулося Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області (надалі - ГУ ДМС України в Одеській області) з адміністративним позовом до ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Республіки Узбекистан, про продовження строку затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України.
Позовна заява обґрунтована тим, що рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 04.06.2025 у справі № 522/12419/25 задоволено позов ГУ ДМС в Одеській області до громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 , про його затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України, затримано останнього з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України строком на 6 місяців до 02.12.2025 з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України.
Листом від 02.06.2025 № 5100.20.1-5242/51.1-25 ГУ ДМС в Одеській області звернулось до Посольства Узбекистану в Україні про надання допомоги в ідентифікації та документування паспортним документом або свідоцтвом на повернення громадянина Узбекистану ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , який 02.06.2025 поміщений до Миколаївського пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України.
Листом від 30.10.2025 № 5100.20.2-5242/51.1-25 ГУ ДМС в Одеській області повторно звернулось до Посольства Узбекистану в Україні з проханням надати допомогу в ідентифікації та документування паспортним документом або свідоцтвом на повернення громадянина Узбекистану ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Також, листом від 04.11.2025 № 5100.20.2-12192/51.2-25 ГУ ДМС в Одеській області звернулось до Департаменту консульської служби МЗС України з проханням надати допомогу в ідентифікації та документування паспортним документом або свідоцтвом на повернення громадянина Узбекистану, який незаконно перебуває на території України, а саме ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , який 02.06.2025 поміщений до Миколаївського пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України.
Листом від 04.11.2025 № 5100.20.2-12195/51.1-25 ГУ ДМС в Одеській області звернулось до Посольства Узбекистану в Україні з проханням надати допомогу в ідентифікації та документування паспортним документом або свідоцтвом на повернення громадянина Узбекистану ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , який 02.06.2025 поміщений до Миколаївського пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України.
Однак, станом на 26.11.2025 відповідь на неодноразові листи ГУ ДМС в Одеській області від Посла Узбекистану в Україні не надходила.
Позивач, посилаючись на те, що на даний час неможливо забезпечити примусове видворення відповідача у зв'язку з тим, що до теперішнього часу не отримано паспортний документ або свідоцтво на повернення до Узбекистану, а також відсутні документи, що дозволяють перетнути державний кордон України, що в свою чергу не дає можливості виконати рішення про його примусове видворення за межі України, просить продовжити строк затримання громадянина Узбекистану ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України на шість місяців до 02.06.2026.
Відповідно до вимог абзацу 9 ч. 1 ст. 371 КАС України просить допустити негайне виконання рішення суду.
Представник позивача - Казбеков В. Е. у судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві. Додатково зазначив, що станом на час розгляду даної справи з країни громадянської належності відповідача надійшла інформація про готовність надання документів для ідентифікації відповідача та забезпечення примусового видворення за межі території України, однак відповідачем підлягає сплаті за надання таких документів відповідна сума коштів та за умови її сплати відповідачем стане можливим виконати рішення про його примусове видворення за межі України.
У судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 пояснив, що на територію України він в'їхав у 2008 році на підставі паспортного документа громадянина Узбекистану та протягом усього часу проживає на території України. Свій паспортний документ він втратив. Зазначив, що на даний час працівниками ГУ ДМС в Одеській області йому повідомлено, що документи з країни його громадянської належності вже готові, проте йому необхідно сплатити за надання цих документів відповідні кошти та лише після цього може бути виконано рішення про його примусове видворення. При цьому зазначив, що в нього відсутні кошти та можливість, враховуючи його перебування в пункті тимчасового перебування іноземців, для оплати за отримання таких документів з країни його громадянської належності та вважав, що такі документи оформляються безкоштовно.
Заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, суд зазначає таке.
Судом установлено, що 02.06.2025 ГУ ДМС України в Одеській області прийнято рішення про примусове видворення з України іноземця або особи без громадянства громадянина Узбекистану ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 .
ГУ ДМС в Одеській області листом від 02.06.2025 № 5100.20.1-5242/51.1-25 звернулось до Посольства Узбекистану в Україні з проханням щодо проведення ідентифікації ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , підтвердження або спростування факту його належності до громадянства Узбекистану, а у разі підтвердження - документування свідоцтвом на повернення без плати консульського збору.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 04.06.2025 у справі № 522/12419/25 задоволено позов ГУ ДМС в Одеській області до громадянина Узбекистану ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України, затримано останнього з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України строком на 6 місяців до 02.12.2025 з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України.
Указане рішення суду мотивоване тим, що відповідач на території України знаходиться незаконно, постійного зареєстрованого місця проживання та законного джерела існування не має, не має дійсного паспортного документа, або документа, який дає право на виїзд з України, відсутні документи на проживання в Україні.
02.06.2025 ОСОБА_1 поміщено до Миколаївського пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України.
Постановою ГУ ДМС України в Одеській області № 320 від 16.07.2025 заборонено ОСОБА_1 в'їзд в Україну строком на три роки.
30.10.2025 ГУ ДМС в Одеській області листом № 5100.20.2-12029/51.1-25 звернулось до Посольства Узбекистану в Україні з проханням щодо проведення ідентифікації ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , підтвердження або спростування факту його належності до громадянства Узбекистану, а у разі підтвердження - документувати свідоцтвом на повернення без плати консульського збору.
04.11.2025 ГУ ДМС в Одеській області листом від № 5100.20.2-12195/51.1-25 повторно звернулося до Посольства Узбекистану в Україні з проханням щодо проведення ідентифікації ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , підтвердження або спростування факту його належності до громадянства Узбекистану, а у разі підтвердження - документування свідоцтвом на повернення без плати консульського збору.
04.11.2025 ГУ ДМС в Одеській області листом № 5100.20.2-12192/51.2-25 звернулось до Департаменту консульської служби МЗС України з проханням посприяти вирішенню проблематики щодо реалізації дипломатичною установою, акредитованою на території України повноважень, що притаманні діяльності дипломатичних установ у контексті ідентифікації і документування громадян власної держави з метою послідуючої реалізації процедури видворення з України щодо громадянина Узбекистану, ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Як зазначає позивач, станом на 26.11.2025 відповіді на зазначені листи ГУ ДМС в Одеській області від Посла Узбекистану в Україні не надходили.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною четвертою статті 30 Закону України від 22.09.2011 №3773-VI «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» передбачено, що іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців.
Особливості провадження у справах за адміністративними позовами з приводу затримання іноземців або осіб без громадянства визначені у статті 289 КАС України.
Відповідно до частини першої статті 289 КАС за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якого (якої) прийнято рішення про примусове видворення або реадмісію, ухилятиметься від виконання рішення про його (її) примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик його (її) втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, стосовно якого (якої) прийнято рішення про примусове видворення, документа, що дає право на виїзд з України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальний орган чи підрозділ, орган охорони державного кордону, орган Служби безпеки України подає до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням зазначених органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовну заяву про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів: 1) затримання з метою ідентифікації та/або забезпечення примусового видворення за межі території України; 2) затримання з метою забезпечення передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; 3) взяття на поруки підприємством, установою чи організацією; 4) зобов'язання внести заставу.
У частині одинадцятій статті 289 КАС України визначено, що строк затримання іноземців та осіб без громадянства у пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, або особою без громадянства, такий строк може бути продовжено, але загальний строк затримання не повинен перевищувати вісімнадцять місяців.
Про продовження строку затримання не пізніш як за п'ять днів до його закінчення орган (підрозділ), за клопотанням якого затримано іноземця або особу без громадянства, кожні шість місяців подає відповідний адміністративний позов.
У такому позові зазначаються дії або заходи, що вживалися органом (підрозділом) для ідентифікації іноземця або особи без громадянства, забезпечення виконання рішення про примусове видворення чи реадмісію або для розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні (частина дванадцята статті 289 КАС України).
З аналізує указаної норми слідує, що на міграційний орган покладено обов'язок вжиття заходів протягом строку затримання для ідентифікації іноземця або особи без громадянства, забезпечення виконання рішення про примусове видворення, про що він повинен зазначити в позові та надати відповідні докази вжиття таких заходів.
Згідно з частиною тринадцятою статті 289 КАС України умовами, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи, є: 1) відсутність співпраці з боку іноземця або особи без громадянства під час процедури його (її) ідентифікації; 2) неодержання інформації з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства чи документів, необхідних для ідентифікації особи.
Аналогічні положення визначені пунктом 6 розділу ІІІ Інструкції про примусове повернення та примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України від 23 квітня 2012 року № 353/271/150 (далі Інструкція № 353/371/150).
Отже, нормами чинного законодавства визначено дві умови, наявність хоча б однієї з яких надає підстави для прийняття адміністративним судом рішення про продовження затримання такої особи в межах максимально можливого строку (18 місяців), а саме: у випадку відсутності співпраці з боку іноземця або особи без громадянства під час процедури його (її) ідентифікації та/або неодержання інформації з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства чи документів, необхідних для ідентифікації особи.
Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного суду від 28 січня 2021 року у справі №743/1046/20.
Порядок дій з ідентифікації та документування іноземців встановлений розділом VI Інструкції № 353/371/150, пунктом 1 якого встановлено, що якщо іноземець не має документів, що посвідчують особу, орган ДМС, орган охорони державного кордону України або орган СБУ вживають заходів щодо його ідентифікації та документування.
З цією метою до дипломатичних представництв або консульських установ держави походження іноземця надсилаються відповідні запити, до яких долучаються кольорові фотокартки на кожну особу, заповнені анкети визначеного консульською установою зразка та інші відомості про іноземця, які дають змогу встановити особу та підтвердити громадянство.
У разі відсутності акредитованого в Україні дипломатичного представництва або консульської установи країни походження іноземця запити до компетентних органів відповідної країни щодо його ідентифікації надсилаються через Департамент консульської служби МЗС.
Якщо від компетентних органів країни походження іноземця не надходить відповідь, запити щодо його ідентифікації надсилаються через Департамент консульської служби МЗС України повторно.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач посилається на те, що на даний час не отримано інформації з Республіки Узбекистан, паспортний документ або свідоцтво на повернення відповідача до Узбекистану.
Разом з тим, як зазначалося вище, умовою звернення міграційного органу до суду з позовом про продовження строку затримання іноземця є зазначення та надання доказів вжиття суб'єктом владних повноважень протягом строку затримання іноземця дій або заходів для ідентифікації іноземця, забезпечення виконання рішення про примусове видворення.
Водночас, як слідує з матеріалів справи, ОСОБА_1 затримано з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України на підставі рішення Приморського районного суду м. Одеси від 04.06.2025 строком на 6 місяців до 02.12.2025 та поміщено до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України.
Натомість лише 30.10.2025, тобто майже через п'ять місяців з шестимісячного строку, на який затримано відповідача, позивачем направлено лист до Посольства Узбекистану в Україні з проханням щодо проведення ідентифікації ОСОБА_1 , підтвердження або спростування факту його належності до громадянства Узбекистану, та у разі підтвердження - документування свідоцтвом на повернення.
Водночас повторне звернення до Посольства Узбекистану та звернення до Департаменту консульської служби МЗС України були здійснені позивачем вже 04.11.2025, тобто через чотири дні.
При цьому, на переконання суду, невжиття позивачем в межах своєї компетенції у відповідний строк з розумним інтервалом всіх необхідних заходів для ідентифікації, забезпечення виконання рішення про примусове видворення відповідача, не може бути підставою для продовження строку затримання відповідача та покладення на особу негативних наслідків невчинення суб'єктом владних повноважень дій в межах своєї компетенції.
Відповідно до п "f" частини першої статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім як відповідно до процедури, встановленої законом, у випадку законного арешту або затримання особи з метою запобігання її недозволеному в'їзду в країну чи особи, щодо якої провадиться процедура депортації або екстрадиції.
Відповідно до ст. 8 Конституції України, ст. 8 КАС України та ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Тримання особи під вартою, у тому числі у пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, є таким серйозним заходом, що він є виправданим лише тоді, коли інші, менш суворі заходи, було розглянуто і визнано недостатніми для гарантування інтересів особи або суспільства, що можуть вимагати того тримання відповідної особи під вартою. Це означає, що відповідність позбавлення волі національному законодавству є недостатньою умовою; воно також має бути необхідним за конкретних обставин (для застосування цих принципів у контексті підпункту "e" пункту 1 статті 5 Конвенції рішення у справах "Вітольд Литва проти Польщі", заява N 26629/95, п. 78, ЄСПЛ 2000-III та "Станєв проти Болгарії" [ВП], заява N 36760/06, п. 143, ЄСПЛ 2012 , п. 103 рішення ЄСПЛ від 17 квітня 2014 року "Справа "Анатолій Руденко проти України", яке стало остаточним 17 липня 2014 року (№ 50264/08)).
Проголошуючи право на свободу, пункт статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод має на увазі фізичну свободу особи, і мета цього положення полягає в недопущенні свавільного позбавлення такої свободи. Перелік винятків із права на свободу, яке гарантує пункт 1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, є вичерпним, і лише вузьке тлумачення цих винятків відповідатиме меті положення пункту 1 статті 5 про захист прав людини і основоположних свобод. Застосування адміністративного затримання для забезпечення доступності особи для подальшого кримінального провадження становить свавільне позбавлення свободи.
Отже, право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в законі (рішення ЄСПЛ у справі "Ливада проти України" (рішення від 26 червня 2014 року).
На підставі викладеного суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Керуючись Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», ст. ст. 2, 5, 7-9, 72-79, 90, 241, 242, 243, 246, 250, 255, 289 КАС України, суд,
У задоволенні позову Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській до ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Узбекистану, про продовження строку затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Повне судове рішення складено 27.11.2025.
Суддя Тетяна ФЕДЧИШЕНА