Номер провадження: 11-сс/813/2141/25
Справа № 947/22135/25 1-кс/947/15744/25
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
11.11.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_8 - ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 14.10.2025 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12025160000000191 від 18.02.2025 року відносно ОСОБА_8 підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України,
встановив:
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлених обставин судом першої інстанції.
Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 14.10.2025 року задоволено клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 .
Продовжено відносно підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 25.11.2025 в межах строку досудового розслідування.
Визначено розмір застави, як альтернативного запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_8 обов'язків, передбачених КПК України в сумі 450 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 1362600 (один мільйон триста шістдесят дві тисячі шістсот) гривень.
Рішення слідчого судді мотивоване наявністю обґрунтованої підозри, ризиків передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України та неможливістю застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
Не погоджуючись із прийнятим слідчим суддею рішенням захисник підозрюваного ОСОБА_8 - ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу.
Доводи обґрунтовує тим, що ризики передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України відсутні. Вказує, що стан здоров'я підозрюваного ОСОБА_8 є незадовільним, а він сам потребує негайного лікування. У нього є дружина, на утриманні перебуває малолітній син, є місце проживання.
Зазначає, що слідчим суддею не враховано, що усі грошові заощадження родини були вилучені в ході обшуку. Дохід підозрюваного за 2025 рік згідно довідки від 17.07.2025 склав 128293,56 грн, а тому розмір застави визначений слідчим суддею є непомірним.
Просить ухвалу слідчого судді скасувати та обрати підозрюваному ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 20 прожиткових мінімумів доходів громадян для працездатних осіб, що складає 60560 грн.
Позиції учасників судового провадження.
Заслухавши: суддю-доповідача, захисника підозрюваного, який підтримав апеляційну скаргу, прокурора, який заперечував проти її задоволення, перевіривши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить таких висновків.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Частиною 1 ст. 404 КПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Разом з тим, ч. 1 ст. 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Відповідно до ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у ст. 184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу .
Слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
При цьому, ч. 3 ст. 184 КПК України передбачено, що до клопотання додаються: 1) копії матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання; 2) перелік свідків, яких слідчий, прокурор вважає за необхідне допитати під час судового розгляду щодо запобіжного заходу; 3) підтвердження того, що підозрюваному, обвинуваченому надані копії клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу.
Слідчий суддя при вирішення вказаного питання має з'ясувати обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою та обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою, що слідчим суддею і було здійснено з перевіркою наявності обставин, зазначених у ст. 184 КПК України.
В апеляційній скарзі стороною захисту не оспорюється обґрунтованість пред'явленої підозри ОСОБА_9 , у зв'язку з чим у цій частині відповідна правова оцінка апеляційним судом не надається.
Зважаючи на обставини вчинення інкримінованого ОСОБА_9 злочину, а також можливої міри покарання, яка може бути йому призначена у разі визнання винним, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та прийнятим з урахуванням положень ст.ст. 177, 178, 183 КПК України, оскільки є об'єктивні підстави вважати, що існують ризики, передбачені п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Так, при встановленні наявності ризику переховування ОСОБА_9 від органу досудового розслідування та суду слідчий суддя врахував передбачене законом покарання за вчинення злочинів, які йому інкримінуються, неможливість застосування звільнення від відбування покарання з випробуванням чи призначення покарання більш м'якого, ніж визначено законом, за вчинення корупційного злочину, за винятком затвердження угоди про визнання винуватості, у сукупності з іншими обставинами, встановленими у ході розгляду клопотання, зокрема, наявністю певних соціальних зв'язків, та прийшов до висновку про те, що цей ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України продовжує існувати.
Щодо продовження існування ризику знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, то слідчий суддя правильно встановив продовження існування цього ризику, враховуючи, що підозрюваний ОСОБА_9 не відсторонений від посади, володіючи інформацією про кримінальне провадження стосовно нього, може вжити заходів, з метою знищення речей і документів, які мають значення для кримінального провадження та наразі не зібрані.
Апеляційний суд погоджується з висновками слідчого судді про те, що ризик незаконного впливу на свідків, продовжує існувати, зокрема, з огляду на встановлену процедуру допиту свідків, а також те, що підозрюваному особисто відомий заявник у цьому кримінальному провадженні та щодо якого він за матеріалами підозри можливо вчинював дії із отримання неправомірної вигоди за вплив на прийняття рішення військовими посадовими особами.
При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний, обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваного кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК.
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки обвинуваченого та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження.
Таким чином, доводи апеляційної скарги про недоведеність наявності у кримінальному провадженні заявлених слідчим ризиків є необґрунтованими, оскільки спростовуються матеріалами провадження.
Колегія суддів приймає до уваги посилання захисника щодо наявності у підозрюваного міцних соціальних зав'язків, постійного місця проживання, малолітнього сина на утриманні, вагітність дружини, однак, вважає, що зазначені соціальні фактори не спростовують викладені в ухвалі висновки слідчого судді та не дають достатніх підстав вважати, що вони можуть мати стримуючу дію та сприятимуть зменшенню існуючих ризиків.
Щодо неможливості перебування підозрюваного ОСОБА_9 під вартою за станом здоров'я стороною захисту не надано доказів для підтвердження указаного твердження.
Разом з тим, відповідно до положень ст. 11 Закону України «Про попереднє ув'язнення», Порядок надання ув'язненим медичної допомоги, використання з цією метою не підпорядкованих органам, що здійснюють попереднє ув'язнення, державних та комунальних закладів охорони здоров'я, залучення їх медичного персоналу та проведення медичних експертиз визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п. 2.6 Порядку взаємодії закладів охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров'я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, затвердженого спільним Наказом Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров'я України від 10 лютого 2012 року № 239/5/104, особа, узята під варту, має право на вільний вибір лікаря. У разі звернення особи, узятої під варту, до лікаря медичної частини СІЗО з проханням про допуск обраного лікаря-фахівця лікар медичної частини СІЗО готує медичну довідку про стан її здоров'я та запит до керівництва СІЗО. Керівництво СІЗО забезпечує допуск обраного особою лікаря-фахівця.
Відповідно до п. 2.8 зазначеного Порядку, якщо за результатами огляду чи обстеження особи, узятої під варту, встановлено, що вона потребує надання медичної допомоги у закладі охорони здоров'я з орієнтовного переліку, лікар медичної частини СІЗО готує медичну довідку про стан здоров'я особи, узятої під варту, та звертається із запитом до керівництва СІЗО. Керівництво СІЗО забезпечує перевезення особи, узятої під варту, до закладу охорони здоров'я з орієнтовного переліку.
Крім того, питання щодо госпіталізації особи та перевезення її до закладу охорони здоров'я, де може бути надана екстрена медична допомога особам, узятим під варту, врегульоване Порядком надання екстреної медичної допомоги особам, узятим під варту або яким призначено покарання у виді позбавлення волі, від 21 листопада 2012 року №1122.
А тому, за відсутності зазначених вище документів нема підстав для висновку про неможливість утримання підозрюваного в умовах СІЗО.
Твердження в апеляційній скарзі щодо непомірного розміру застави та відсутності матеріальної можливості у підозрюваного внесення такої застави, колегія суддів вважає необґрунтованим з огляду на таке.
Відповідно до абз. 1 ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Згідно із п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину розмір застави визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Визначаючи розмір застави, слідчий суддя взяв до уваги: тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_9 у разі його визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; відомості про особу підозрюваного: його вік, стан здоров'я, сімейний та матеріальний стан, наявність осіб, які перебувають на його утриманні, відсутність судимостей; погіршення майнового стану підозрюваного з урахуванням перебування його під вартою та неможливість отримувати дохід; невнесення підозрюваним визначеного розміру застави протягом тривалого часу у цьому кримінальному провадженні.
За таких обставин слідчий суддя прийшов до правильного висновку про те, що доцільним є зменшити встановлений попередній розмір застави та визначити її у розмірі 450 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 1362600 (один мільйон триста шістдесят дві тисячі шістсот) гривень, яка не є завідомо непомірною для підозрюваного та буде достатньою для гарантування виконання ним покладених обов'язків.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що на теперішній час лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою зможе забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків та його належну процесуальну поведінку.
З огляду на викладене апеляційний суд вважає, що слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про те, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів аніж тримання під вартою на даному етапі досудового розслідування не зможе запобігти заявленим слідчим ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
За таких обставин, доводи апеляційної скарги захисника підозрюваного є необґрунтованими, а слідчий суддя встановив наявність обставин, передбачених ч. 3 ст. 199 КПК України, що в свою чергу свідчить про наявність правових підстав для продовження строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_9 .
Одночасно, колегія суддів звертає увагу, що на час апеляційного перегляду ухвали слідчого судді досудове розслідування закінчено, а справа перебуває в суду 1-ої інстанції, попереднє підготовче засіданні в якій призначено на 11.11.2025, наведене свідчить, що саме під час судового провадження буде перевірена доцільність необхідності подальшого тримання підозрюваного під вартою.
Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити ухвалу без змін; 2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Аналізуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, апеляційний суд доходить висновку про те, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу слідчого судді - без змін.
Керуючись статтями 183, 196, 199, 376, 404, 405, 407, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_8 - ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 14.10.2025 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12025160000000191 від 18.02.2025 року відносно ОСОБА_8 підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4