Номер провадження: 33/813/1702/25
Номер справи місцевого суду: 511/1387/25
Головуючий у першій інстанції Бобровська І. В.
Доповідач Артеменко І. А.
17.11.2025 року м. Одеса
Суддя Одеського апеляційного суду - Артеменко І.А.,
за участю: секретаря судового засідання - Подуст Т.П.,
захисника особи, яка притягається до відповідальності, - Ільченко К.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника Ільченко Катерини Романівни в інтересах ОСОБА_1 на постанову Роздільнянського районного суду Одеської області від 18 липня 2025 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.184-3 КУпАП,
Короткий зміст судового рішення
Постановою Роздільнянського районного суду Одеської області від 18.07.2025 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184-3 КУпАП, та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605,60 грн.
ОСОБА_1 визнано винним в тому, що він 28.04.2025 біля 10:01, знаходячись на трасі М-16 біля с.Кучурган Роздільнянського району Одеської області, перетинаючи блок-пост, здійснив незаконне використання фізичною особою ознак належності до Національної поліції України, а саме: при перевірці документів пред'явив службове посвідчення серії НОМЕР_1 , видане 08.08.2023, будучи звільненим з органів Національної поліції, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.184-3 КУпАП.
Короткий зміст доводів апеляційної скарги
В апеляційній скарзі захисник Ільченко К.Р. в інтересах ОСОБА_1 ставить питання про скасування постанови Роздільнянського районного суду Одеської області від 18.07.2025 та закриття провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.
В обґрунтування скарги захисник зазначила, що:
-місцевим судом неповно з'ясовані та не доведені обставини, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими;
- судом порушені норми процесуального права та неправильно застосовані норми матеріального права;
- з огляду на положення ст.276 КУпАП справа підсудна Овідіопольському районному суду Одеської області за місцем проживання порушника, чому не була надана правова оцінка місцевим судом;
- адвокатом Ільченко К.Р. направлено клопотання про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді, однак в підсистемі «Електронний суд» відсутні будь-які матеріали справи, що свідчить про фактичне не ознайомлення з матеріалами справи особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності;
- в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення. Зокрема з протоколу про адміністративне правопорушення неможливо зробити висновок про об'єктивну та суб'єктивну сторони правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184-3 КУпАП, вчинення якого ставиться у провину ОСОБА_1 . Висновки суду про винуватість ОСОБА_1 не узгоджуються з критерієм доведеності вини у поза розумний сумнів. Матеріали справи не містять доказів використання ОСОБА_1 ознак належності до Національної поліції України;
- матеріали справи не містять відомостей щодо вилучення, огляду та опису речей, які підтверджували, що саме ОСОБА_1 використовував службове посвідчення НПУ.
В апеляційній інстанції захисник Ільченко К.Р. в інтересах ОСОБА_1 підтримала доводи та вимоги апеляційної скарги. Також захисником подано суду клопотання про закриття провадження у справі на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Суд апеляційної інстанції, заслухавши захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги, з огляду на таке.
Фактичні обставини, встановлені судом
28.04.2025 відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД №172453 за ч.1 ст.184-3 КУпАП.
За вказаним протоколом 28.04.2025 біля 10:01 год. ОСОБА_1 , знаходячись на трасі М-16 біля с.Кучурган Роздільнянського району Одеської області, перетинаючи блок-пост, здійснив незаконне використання ознак належності до Національної поліції України, а саме при перевірці документів пред'явив службове посвідчення серії НОМЕР_1 , видане 08.08.2023, будучи станом на 28.04.2025 звільненим з органів Національної поліції, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.184-3 КУпАП. В протоколі зазначено, що вилучено посвідчення поліцейського серії НОМЕР_1 від 08.08.2023. Вказаний протокол підписано ОСОБА_1 із зазначенням: «У мене нічого не вилучалось. Посвідчення не вилучалось. З протоколом не згоден, адміністративне правопорушення за ст.184-3 КУпАП не скоював».
Крім того, матеріали справи містять:
- копію електронного рапорту Роздільнянського РВП ГУНП в Одеській області ГРПП інспектор СРПП Мельниченко В.В. від 28.04.2025 (ЄО № 5861), за яким при відпрацюванні повідомлення зі служби 102 від 28.04.2025 встановлено, що ОСОБА_1 був звільнений зі служби в органах НПУ за рішенням суду, при цьому службове посвідчення до підрозділу КЗ не здав, та в подальшому 28.04.2025 пред'явив його співробітнику ДПСУ. Відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.184-3 КУпАП;
- копію письмових пояснень ОСОБА_2 від 28.04.2025, який пояснив, що проходить службу в ДПСУ, 28.04.2025 був на чергуванні на блок-посту в с.Кучурган, приблизно о 10:00 год. був зупинений автомобіль Тойота, НОМЕР_2 , водій якого пред'явив посвідчення співробітника поліції ОСОБА_1 . В якості пасажирів в салоні також були три особи чоловічої статі. Про вказаний факт було повідомлено керівництво, ОСОБА_1 пішов справляти потреби, по прибуттю співробітників ОРВ вказаних громадян запросили до відділу з'ясовувати обставини;
- письмові пояснення ОСОБА_1 від 28.04.2025, у яких пояснив, що він на транспортному засобі Тойота, д.з. НОМЕР_2 , їхав в бік м.Роздільна, разом з ним троє чоловіків на ім'я ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 . Біля с.Кучурган та трасі Т-16 знаходився блок-пост, де зупинили його транспортний засіб. Було здійснено перевірку їх паспортів громадян України по планшетному пристрою та встановлено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , які з ним пересувались, знаходяться в розшуку за даними ТЦК та СП, після чого їх доставили до відділення ДПСУ. Пізніше, через п'ять годин, йому ( ОСОБА_1 ) стало відомо від співробітників поліції, що працівники ДПСУ зателефонували на 102 та повідомили факт, що при перевірці на блокпості, він пред'явив службову посвідчення НПУ, з чим він ( ОСОБА_1 ) не згоден. На запитання: «Чому працівники поліції знайшли службове посвідчення НПУ НОМЕР_3 від 08.08.2023 за адресою с.Кучурган траса Т16?», ОСОБА_1 відповіді не надав та зазначив, що не знає як саме його посвідчення там знайшли;
- пам'ятку про ознайомлення ОСОБА_1 з правами та обов'язками особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, яка підписана ОСОБА_1 ;
- ксерокопію службового посвідчення ГУНП в Одеській області серії ОДП №029949, спеціальний жетон №0064280, виданого 08.08.2023, підполковнику поліції Афанасьєву В.О., дійсне до 08.08.2027;
- копію довідки інспектора СКЗ ОРУП №2 ГУНП в Одеській області про те, що 11.04.2024 наказом ГУНП в Одеській області №511 о/с підполковника поліції ОСОБА_1 (0064280) було звільнено зі служби в Національній поліції;
- повідомлення СВ Роздільнянського РВП ГУПНП в Одеській області від 28.04.2025, за яким слідчим відділом розглянуто матеріали ЖЕО №5861 від 28.04.2025 і встановлено, що повідомлення не містить об'єктивних даних про вчинення кримінального правопорушення, а тому не підлягає реєстрації у ЄРДР;
- диски з відеозаписами з боді-камери працівника поліції, з яких встановлено, що працівники поліції прибули за викликом до відділу прикордонної служби з приводу пред'явлення на блокпості ОСОБА_1 посвідчення співробітника поліції, в той час як він є звільненим з органів Національної поліції. На питання працівника поліції ОСОБА_1 підтвердив, що він не є працівником поліції, посвідчення поліцейського з собою та в автомобілі немає. Зі згоди ОСОБА_1 та в його присутності проведено повний візуальний огляд автомобіля, в результаті якого не було знайдено посвідчення поліцейського. Також міститься файл, з якого вбачається проведення огляду місцевості за відсутності ОСОБА_1 , де біля кущів поліцейським знайдено службове посвідчення співробітника Національної поліції на ім'я ОСОБА_1 . Під час складання протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 заперечував використання на блок-пості посвідчення та пояснив, що бачив своє посвідчення 3-5 місяців назад, можливо він його втратив, коли відходив по потребі неподалік від блок-посту в день події чи раніше, так як також там бував раніше. Відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.184-3 КУпАП, з яким його ознайомлено та вручено копію.
Справа розглянута місцевим судом за відсутності сторони захисту, яка належним чином сповіщена про слухання справи та неодноразово подавала клопотання про відкладення розгляду справи.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.184-3 КУпАП.
Інших доказів матеріали справи не містять.
Мотиви апеляційного суду
Апеляційний суд відповідно до положень ст.294 КУпАП переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відповідно до положень ч.ч.1, 2 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
За ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Стаття 252 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Отже, при розгляді справи про адміністративне правопорушення підлягають з'ясуванню: чи було вчинено таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці вимоги закону при розгляді судом першої інстанції матеріалів справи за протоколом про адміністративне правопорушення, складеного стосовно ОСОБА_1 , в повній мірі не дотримані, а висновок суду про доведеність винуватості останнього у вчиненні адміністративного правопорушення не відповідає фактичним обставинам справи та не підтверджується наданими суду доказами.
Апеляційний суд переглядає справу в межах доводів апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права (ч.7 ст.294 КУпАП).
За положеннями ст.ст. 252, 254, 255, 256 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення - це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою про вчинення діяння (діянь), яке (які) містить ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП, є найважливішим джерелом доказів у справах про адміністративні правопорушення. У ньому, крім іншого, зазначаються відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Аналізуючи наведене, слід дійти висновку, що протокол про адміністративне правопорушення є не тільки джерелом доказів у справі, але й актом обвинувачення у вчиненні конкретного адміністративного правопорушення.
Відповідно до ч.1 ст.5-1 Закону України «Про Національну поліцію» ознаками належності до поліції є символіка поліції, однострій поліцейських, спеціальні звання, відомчі відзнаки, спеціальний жетон та службове посвідчення поліцейського.
Частиною 3 ст.5-1 Закону України «Про національну поліцію» передбачено, що використання, зокрема, фізичними особами ознак належності, найменування поліції або похідних від нього, у тому числі, викладених іноземною мовою, на одязі, транспортних засобах, будівлях, бланках документів, у найменуванні з порушенням вимог частини другої цієї статті забороняється і має наслідком відповідальність відповідно до закону.
Частиною першою статті 1 Закону України «Про Національну поліцію» Національну поліцію України визначено центральним органом виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Цією ж нормою Закону встановлено скорочене найменування Національної поліції України - «поліція».
Диспозиція ч.1 ст.184-3 КУпАП передбачає відповідальність за дії, пов'язані з незаконним використанням фізичною особою ознак належності до Національної поліції України, Бюро економічної безпеки України, Державного бюро розслідувань, Національного антикорупційного бюро України, Служби безпеки України за відсутності ознак діяння, передбаченого Кримінальним кодексом України, або незаконне використання фізичною особою на транспортному засобі найменування Національної поліції України, Бюро економічної безпеки України, Державного бюро розслідувань, Національного антикорупційного бюро України, Служби безпеки України чи похідних від них, у тому числі викладених іноземною мовою.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише при наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, обов'язковими елементами якого є: об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона (вина). Відсутність хоча б одного із вказаних елементів виключає склад правопорушення взагалі, а порушена справа підлягає закриттю.
З метою забезпечення виконання завдань провадження у справах про адміністративні правопорушення, передбачених положеннями ст.245 КУпАП, в частині повного і об'єктивного з'ясування обставин даної справи, а також з метою перевірки доводів апеляційної скарги, апеляційним судом були повторно досліджені всі докази, які містяться в матеріалах справи.
Так, апеляційним судом в судовому засіданні оглянуті наявні в матеріалах справи відеозаписи, які не містять доказів використання ОСОБА_1 в день події службового посвідчення співробітника поліції. Крім того, ОСОБА_1 пояснював поліцейським, що не є працівником поліції та заперечував факт використання вказаного посвідчення при перевірці документів на блок-пості, надав поліцейським свій транспортний засіб та особисті речі для огляду, в результаті проведення якого посвідчення працівника Національної поліції виявлено не було.
Посилання місцевого суду, що з відеозапису вбачається, що працівники поліції на ділянці місцевості біля блокпосту знайшли службове посвідчення співробітника НПУ на ім'я ОСОБА_1 , не відповідає дійсності, з огляду на те, що вказаний файл із відеозаписом, на якому працівники поліції знайшли вказане посвідчення, не містить прив'язки до місцевості, більш того, проведено за відсутності особи, яка притягається до відповідальності. Крім того, вказаний файл «0002022_..._0027.МР4» міститься на окремому файлі, на якому запис з бодікамери розпочинається 28.04.2025 о 19:22 та закінчується о 19:23, в той час як попередній файл «000200_..._026.МР4» розпочинається 28.04.2025 о 17:45 та закінчується о 17:47, а наступний файл «000200_..._028.МР4» розпочинається 28.04.2025 о 19:48 та закінчується о 19:53, що свідчить про відсутність послідовності та безперервності здійснення відеозаписів.
Так, за положеннями п.5 Розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом МВС України №1026 від 18.12.2018, включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
Разом з тим, наявні в матеріалах справи відеозаписи не є безперервними.
Крім того, зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_1 інкримінується, що він 28.04.2025 біля 10:01 год. біля с.Кучурган Одеської області на трасі М-16, перетинаючи блок-пост, здійснив незаконне використання фізичною особою ознак належності до Національної поліції, а саме при перевірці документів пред'явив службове посвідчення Національної поліції ОДП №02994, видане 08.08.2023, станом на 28.04.2025 був звільнений з НПУ, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.184-3 КУпАП. Разом з тим, в протоколі не зазначено, про відсутність ознак діяння, передбаченого Кримінальним кодексом України, що є складовою об'єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184-3 КУпАП.
При цьому, відповідно до положень ч.1 ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України», «Малофєєва проти рф», суд виходить з того, що, як і у кримінальному провадженні, суд у цій справі має бути неупередженим і безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідне формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено не судом, а перед судом у змагальному процесі. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Також слід зазначити, що наявні в матеріалах справи ксерокопії письмових пояснень ОСОБА_2 від 28.04.2025 та службового посвідчення серії НОМЕР_3 , виданого на ім'я ОСОБА_1 , не завірені належним чином. При цьому, неналежним чином завірені копії документів не можуть бути належним та допустимим доказом у справі, оскільки вони не мають юридичної сили і не підтверджують свою відповідність оригіналу, що не було враховано судом першої інстанції.
Крім того, матеріали справи не містять відомостей щодо вилучення, огляду та опису речей, які б підтверджували, що саме ОСОБА_1 використовував посвідчення НПУ.
Оцінюючи вищезазначені докази окремо та в їх сукупності, ґрунтуючись на внутрішньому переконанні, апеляційний суд дійшов висновку про недоведеність «поза розумним сумнівом» об'єктивної сторони правопорушення, що інкримінується ОСОБА_6 у цій справі, а саме встановлення факту пред'явлення ним 28.04.2025 о 10.01 на блокпості службового посвідчення, що є ознакою належності до НПУ, за відсутності ознак діяння, передбаченого Кримінальним кодексом України.
За наведених обставин, враховуючи пояснення ОСОБА_1 , зміст відеозаписів обставин події, які долучені до справи, а також відсутність інших належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження факту використання ОСОБА_1 службового посвідчення за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення від 28.04.2025, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав для кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч.1 ст.184-3 КУпАП.
Таким чином, доводи апеляційної скарги щодо відсутності в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184-3 КУпАП, знайшли своє підтвердження в суді апеляційної інстанції.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що обов'язок збирання доказів у справах про адміністративні правопорушення покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 КУпАП.
Державні органи не мають права перекладати обов'язок доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення. Вимагання від особи представлення доказів на свій захист і спростування протоколу, є неприпустимим в розумінні принципу презумпції невинуватості, закріпленому в ст.62 Конституції України.
Розглядаючи дану справу, апеляційний суд враховує практику ЄСПЛ, зокрема у справах «Малофєєва проти Росії» («Malofeyevav.Russia», рішення від 30.05.2013, заява №36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelinv.Russia», заява №926/08, рішення від 20.09.2016), в яких Суд, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, у справах «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002, неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
У ч.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зазначено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Відповідно до ст. 62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.
У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачяться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 №23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правовій презумпції, в тому числі, і закріпленої в ст.62 Конституції України презумпції невинуватості.
Апеляційний суд, застосовуючи принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184-3 КУпАП, не доведена належними та допустимими доказами.
Суд першої інстанції не в повній мірі дослідив матеріали судової справи, не надав оцінки відеозаписам з нагрудної камери поліцейського, та дійшов хибного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184-3 КУпАП.
При встановлених обставинах інші доводи апеляційної скарги не мають правового значення.
Разом з тим, апеляційний суд зазначає, що посилання апелянта на порушення судом правил підсудності, зокрема, що справа підсудна Овідіопольському районному суду Одеської області - за місцем проживання порушника, не ґрунтуються на відповідній правовій основі. Так, відповідно до ч.1 ст. 276 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення. За протоколом про адміністративне правопорушення місце вчинення - траса М-16 біля с.Кучурган Одеської області, що відноситься до Роздільнянського району Одеської області. Посилання апелянта на положення ч.8 ст.276 КУпАП, яка передбачає, що адміністративними комісіями справи про адміністративні правопорушення розглядаються за місцем проживання порушника, ґрунтуються на власному помилковому тлумаченні норми, оскільки дана справа розглядається судом, а ні адміністративною комісією.
Посилання апелянта на не ознайомлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, з матеріалами справи спростовуються супровідним листом від 04.07.2025, згідно якого Роздільнянський районний суд Одеської області направив на адресу адвоката Ільченко К.Р. копію матеріалів справи та відеофайли (а.с.26).
Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку про необґрунтованість прийнятого місцевим судом рішення про визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184-3 КУпАП.
При встановлених обставинах правові підстави для задоволення клопотання захисника про закриття провадження у справі на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП - відсутні, оскільки закриття провадження у справі на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП можливе лише за умови встановлення судом факту вчинення особою винної протиправної дії чи допущення винної протиправної бездіяльності, що підпадає під ознаки адміністративного правопорушення. Наявність можливого адміністративного правопорушення, не доведеного та не підтвердженого належними та допустимими доказами, не може бути достатньою підставою для закриття провадження у справі відповідно до п.7 ч.1 ст.247 КУпАП, так як однією з самостійних підстав для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення законодавець визначає відсутність події і складу адміністративного правопорушення (п.1 ч.1 ст.247 КУпАП). Тобто, у разі якщо факту вчинення адміністративного правопорушення встановлено не буде, то провадження у справі підлягатиме закриттю на підставі п.1 (відсутність події і складу адміністративного правопорушення), а не п.7 ч.1 ст. 247 КУпАП (закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу).
Відповідно до вимог ч.8 ст.294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову та закрити провадження по справі.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
З урахуванням встановлених апеляційним судом обставин, постанова суду першої інстанції, відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, підлягає скасуванню із закриттям провадження по справі, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184-3 КУпАП.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Апеляційну скаргу захисника Ільченко Катерини Романівни в інтересах ОСОБА_1 - задовольнити.
Постанову Роздільнянського районного суду Одеської області від 18 липня 2025 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.184-3 КУпАП - скасувати, провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя І.А. Артеменко