Іванівський районний суд Одеської області
Іванівський районний суд Одеської області
Справа № 499/145/25
Провадження № 2/499/197/25
Іменем України
26 листопада 2025 року селище Іванівка
Іванівський районний суд Одеської області у складі: головуючого судді Тимчука Руслана Миколайовича за участю секретаря судового засідання Чумаченко А.М. розглянувши у порядку спрощеного провадження з викликом сторін в селищі Іванівка Березівського району Одеської області цивільну справу № 499/145/25 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит -капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Представник позивача звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на такі обставини.
І.Стислий виклад позицій сторін:
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 08.10.2023 року між товариством з обмеженою відповідальністю «АВАНС КРЕДИТ» та ОСОБА_2 укладено Договір про надання фінансового кредиту №10074-10/2023, відповідно до умов якого товариство надало відповідачу фінансовий кредит на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором.
Товариство свої зобов'язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначеними умовами кредитного договору.
29.03.2024 року ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит- Капітал», керуючись главою 47 ЦК України, уклали Договір факторингу №29032024.
Згідно вищевказаного Договору, та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «АВАНС КРЕДИТ», включно і до ОСОБА_2 за кредитним договором №10074-10/2023від 08.10.2023 року.
Термін повернення кредиту у повному обсязі настав, а заборгованість за кредитним договором у встановлений строк не була погашена, у зв'язку з чим ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» вимушена звернутись із даним позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості у судовому порядку з метою захисту та поновлення порушених прав, а саме повернення кредитних коштів, відсотків у зв'язку із неналежним виконанням позичальником зобов'язання за кредитним договором.
Станом на дату звернення до суду з позовною заявою заборгованість відповідача перед позивачем становить 20 330 грн. (Двадцять тисяч триста тридцять гривень), а саме: заборгованість за тілом кредиту - 3 800 грн.; заборгованість за відсотками - 16 530 грн. Загальна сума заборгованості відповідача становить 20 330 грн (Двадцять тисяч триста тридцять гривень).
Відповідач у встановлений судом строк надала відзив на позов. Свої заперечення обґрунтовує наступним. Відповідач зазначає, що не була повідомлена про зміну кредитора за вказаним кредитним договором. З вимогами, зазначеними у заяві відповідач не згодна. Матеріали справи не містять повідомлення відповідача про відступлення права вимоги за вказаним кредитним договором. Таким чином, вимоги пред'явленого позову є недоведеними. Також просить врахувати той факт, то надана копія договору не містить підпису відповідача. Крім того, суду не надано докази перерахування кредитних коштів на рахунок ОСОБА_1 (рахунок, виписка). В копіях паспорту споживчого кредиту, графіку платежів та Правил надання споживчого кредиту відсутній електронний одноразовий ідентифікатор, який міг би ідентифікувати особу як таку, що підписала надані позивачем документи. Позивачем на підтвердження перерахування відповідачу коштів за кредитними договорами та не надано належних доказів - розрахункового документа (платіжного доручення, меморіального ордеру, або виписки з банківського рахунку. При цьому, у договорі, укладеному з Первинним кредитором відсутні будь-які відомості про те, що кредитні кошти будуть перераховуватися на користь позичальника іншою особою, яка не виступає стороною за кредитним договором. Відповідач вважає, що у даних документах не міститься відомостей про те, що кошти перераховуються на підставі відповідних договорів, що не дає суду можливості застосувати до даних правовідносин умови цих договорів. Відтак, зазначене не підтверджує факт перерахування коштів саме кредитодавцем на підставі відповідних договорів, а не іншими особами за іншими правовідносинами. Позивачем не надано належного пояснення щодо нарахування суми заборгованості кредиту у сумі 16 530 грн. Належного розрахунку, який би узгоджувався із матеріалами справи, умовами кредитного договору, позивач не надав, хоча в цій частині саме на ньому лежить процесуальний обов'язок доказування, а тому цей конкретний позов не може бути задоволений, оскільки він є необґрунтованим, а позовні вимоги - недоведеними. Відсутність в матеріалах справи первинних документів не тільки позбавляє можливості перевірити факт отримання позичальником коштів у кредит, але і перевірити розмір спірної заборгованості, порядок її нарахування, а також підстав та порядку нарахування відсотків за користування кредитом. Сторона відповідача просять суд у задоволені позовних вимог за позовною заявою, поданою Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «КРЕДИТ- КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити повністю, провадження в справі - закрити.
Сторона позивача скориставшись своїм правом надали відповідь на відзив та зазначили таке. Позивач вважає аргументи, наведені у відзиві на позовну заяву відповідача безпідставними та такими, що спрямовані на уникнення відповідальності за невиконане зобов'язання. Факт письмового неповідомлення боржника ОСОБА_1 не звільняє її від зобов'язань які настали за фактом укладення кредитного договору №10074-10/2023 від 08.10.2023 року. Відтак, відповідач не виконав взяте на себе зобов'язання ні перед первісним кредитором (ТОВ «Аванс Кредит »), ні перед новим кредитором ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», у зв'язку з чим ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» вимушене було звернутись із позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості у судовому порядку з метою захисту та поновлення порушених прав, а саме повернення кредитних коштів, відсотків у зв'язку із неналежним виконанням позичальником зобов'язання за кредитним договором. Щодо аргументів відповідача про ненадання позивачем доказів перерахування кредитних коштів на рахунок ОСОБА_1 (рахунок, виписка) та неможливості перевірити розмір спірної заборгованості, порядок її нарахування, а також підстав та порядку нарахування відсотків за користування кредитом зазначає, що заявлено клопотання про витребування доказів щодо перерахування коштів.
Сторона відповідача надали свої заперечення на відповідь на відзив. Електронний документ, на підставі якого між сторонами виникають права та обов'язки, має відповідати положенням Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг».
Так, на підтвердження укладення кредитного договору позивачем було надано роздруківку тексту Кредитного договору. Однак, позивачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що наявні в матеріалах справи паперові копії кредитного договору створювалися у порядку, визначеному Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг» та що вони підписувалися електронним підписом уповноваженою на те особою (з можливістю ідентифікувати підписантів договору), який є обов'язковим реквізитом електронного документа. Таким чином, надані паперові копії кредитного договору не можуть вважатись електронними документами (копіями електронних документів), оскільки не відповідають вимогам статей 5, 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», та не є належними доказами укладення договору між ОСОБА_1 та ТОВ «АВАНС КРЕДИТ».
Наданий позивачем розрахунок заборгованості, не є борговим документом та належним доказом, що доводить отримання кредиту. Крім того, з наданого розрахунку не вбачається за можливе перевірити правильність нарахувань відповідних сум, ніяких роз'яснень та доказів щодо принципу складення даних розрахунків справа не містить. Розрахунок заборгованості є внутрішнім документом фінансової установи та не містить відомостей, що дозволили б суду перевірити чи передавалися в дійсності кошти позичальнику в кредит.
Сторона відповідача вважає, що сума заборгованості по відсотках у розмірі 16 530, 00 гривень, порахована з порушенням вимог закону, оскільки, відповідно до ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право стягнути заборгованість по нарахованим та несплаченим процентах за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Сторона відповідача наполягала на відмові у задоволенні позовних вимог позивачем не доведено належними та допустимими доказами позовних вимог, а надані ним докази є недостатніми, та не дають підстави дійти висновку про наявність обставин справи, які входять до предмету доказування, тому позов є необґрунтованим.
ІІ. Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі:
18.02.2025 року відкрито спрощене провадження з викликом осіб.
18 березня 2025 року задоволено клопотання сторони позивача про витребування доказів, про що постановлено ухвалу.
Дослідивши письмові матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, розглянувши справу в межах заявлених вимог, приходить до висновку, що позов про стягнення заборгованості за ст.625 ЦК України підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити.
Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом
Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Свій висновок суд мотивує тим, що 08.10.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВАНС КРЕДИТ» та ОСОБА_2 , яка в подальшому змінила прізвище на « ОСОБА_4 », укладено Договір про надання фінансового кредиту №10074-10/2023, відповідно до умов якого Товариство надало Відповідачу фінансовий кредит на умовах строковості, зворотності, платності, а Відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ч.12 ст. 11 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
У п. 6 ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію», визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею. (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно умовами договору Сторони домовилися, що договір вважається укладеним з моменту його підписання електронними підписами Сторін та діє до повного виконання Клієнтом зобов'язань за ним.
На підтвердження укладення кредитного договору стороною позивача надано: Договір про надання фінансового кредиту №10074-10/2023 від 08.10.2023 року; Додаток №1 до Договору про надання фінансового кредиту №10074-10/2023 від 08.10.2023 року; Довідку про ідентифікацію.
Суд вважає дані докази належними та допустимими та такими що підтверджують посилання позивача щодо укладення кредитного договору між первісним кредитором та відповідачкою.
Кредитний договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладеним.
Відповідно до постанови КЦС Верховного Суду від 30.11.2022 року у справі № 334/3056/15 у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов'язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.
Судом досліджено відповідь АТ «Ощадбанк» з якої вбачається, що на ім'я ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) відкрито банківський рахунок № НОМЕР_2 (980), який обслуговується за допомогою банківської платіжної картки № НОМЕР_3 . Також підтверджено факт зарахування коштів у сумі 3800,00 гривень на банківський рахунок № НОМЕР_2 (980), який обслуговується за допомогою банківської платіжної картки № НОМЕР_3 .
Отже, суд також вважає доведеною ту обставину, що Товариство з обмеженою відповідальністю «АВАНС КРЕДИТ» свої зобов'язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачці грошові кошти в обсязі та у строк визначеними умовами кредитного договору.
Дану обставину стороною відповідача не спростовано, доказів про недійсність чи неукладеність даного договору стороною відповідача не надано.
29.03.2024 року ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит- Капітал», керуючись главою 47 ЦК України, уклали Договір факторингу №29032024.
Згідно вищевказаного Договору, та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «АВАНС КРЕДИТ», включно і до ОСОБА_2 за кредитним договором №10074-10/2023від 08.10.2023 року.
Також суд не приймає доводи сторони відповідача про те, що вона не була повідомлена про зміну кредитора за вказаним кредитним договором, оскільки факт письмового неповідомлення боржника ОСОБА_1 не звільняє її від зобов'язань які настали за фактом укладення кредитного договору №10074-10/2023 від 08.10.2023 року.
У Постанові Верховного суду від 06 лютого 2018 року у справі № 278/1679/13-ц зазначається, що неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора. Тобто факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов'язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язань. Аналогічний правовий висновок міститься постанови КЦС ВС від 6 лютого 2019 року у справі № 361/2105/16-ц.
Отже, факт письмового неповідомлення боржника ОСОБА_1 не звільняє її від зобов'язань які настали за фактом укладення кредитного договору №10074-10/2023 від 08.10.2023 року.
Матеріали справи не містять доказів на спростування презумпції правомірності правочину у цілому, зокрема не спростовано, що під час укладення договору про надання споживчого кредиту позичальник діяв свідомо та вільно, враховуючи власні інтереси, добровільно погодився з його умовами, визначивши при цьому характер правочину і всі його істотні умови, а також отримав кредитні кошти.
Відповідач не виконала взяте на себе зобов'язання ні перед первісним кредитором (ТОВ «Аванс Кредит »), ні перед новим кредитором ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», у зв'язку з чим ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», доказів про це не надавала.
Отже суд вважає позовну вимогу про стягнення з відповідачки заборгованості за тілом кредиту обґрунтованою та такою що підлягає до задоволення.
Стосовно процентів за користування кредитом перевіряючи обґрунтованість розміру заборгованості за відсотками суд виходить з такого.
22.11.2023 року було прийнято Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", який набрав чинності 24.12.2023 року. Даним Законом, серед іншого були внесені зміни в Закон України "Про споживче кредитування".
Так, статтю 8 Закону України "Про споживче кредитування" було доповнено частиною 5 такого змісту: "Максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%".
Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
Перехідні положення законопроекту застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов'язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.
Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону (яким, зокрема, доповнено пунктом 17 розділ IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України «Про споживче кредитування») поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Враховуючи, що самим Законом України від 22.11.2023 р. №3498-ХІ "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" передбачено те, що він набрав чинності 24.12.2023 року, а кредитний договір №10074-10/2023 було укладено 08.10.2024 року, тобто до набрання чинності цим Законом, то при розрахунку процентів необхідно керуватись Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування».
З розрахунку заборгованості вбачається, що нарахування відсотків здійснювалось по 29.03.2024 за ставкою 2,5 % .
Враховуючи вищезазначене суд вважає відсоткову ставку та нарахування відсотків правомірним.
Також не заслуговують на увагу доводи сторони відповідача що наданий позивачем розрахунок заборгованості, не є борговим документом та належним доказом, що доводить отримання кредиту.
Наданий позивачем розрахунок заборгованості сторона відповідача не спростувала, контррозрахунку не надавали, посилання щодо необґрунтованості позовних вимог не заслуговують на увагу так як їх обґрунтованість знайшло своє підтвердження доказами наданими стороною позивача.
У Постанові Верховного Суду від 17 грудня 2020 року по справі №278/2177/15-ц наведена позиція, згідно з якою розрахунок заборгованості у сукупності з іншими доказами є належним підтвердженням суми заборгованості.
У касаційний скарзі Відповідач посилався на те, що судами попередньо не було встановлено на підставі належних та допустимих доказів наявність беззаперечної заборгованості за спірним кредитом. У свою чергу суд справедливо зазначив, що такі доводи не є обґрунтованими та зводяться до переоцінки доказів з огляду на наступне. Зокрема, зазначив, що «У даній справі банк на підтвердження наявності заборгованості та її розміру подав до суду розрахунок заборгованості та виписку по кредитному договору.
Ч.1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Розрахунок заборгованості є належним доказом, оскільки сформований на основі кредитного договору і згідно кредитної ставки,яка була вказана в договорі і на яку погодився відповідач.
Розрахунок заборгованості містить усі необхідні відомості для того, аби ідентифікувати його як такий, що підтверджує суму боргу саме по цьому кредитному договорі, адже містить відомості про Позичальника та номер і дату кредитного договору. Тому можна дійти висновку,що розрахунок заборгованості створений на підставі кредитного договору і умов на які погодився відповідач.
Ч. 3 ст. 207 ЦК України, використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Згідно ЗУ «Про електронну комерцію», на правовідносини стосовно кредитного договору поширюється дія цього закону. Ч. 3 ст. 11 до ЗУ «Про електронну комерцію» визначає, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Відповідно до ч. 6 ст. 11 до ЗУ «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до ст 12 ЗУ «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:
- електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;
-електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;
-аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
За загальним правилом ст. 15, 16 ЦК, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених ч.1 ст.16 ЦК, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Ст. 627 ЦК України передбачає, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов'язання за даним договором.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту.
Згідно ч. 2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Відповідно до ст. 514 ЦК України - до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 55 ЦПК України - у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку він замінив.
Доказами правонаступництва, залежно від підстав виникнення, можуть бути: свідоцтво на право на спадщину, передавальний акт комісії з припинення юридичної особи, правочин щодо заміни кредитора, або боржника у зобов'язанні(ст. 512, 513, 520, 521 ЦК України).
Постановою Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №2-3897/10 визначено, що підставою для процесуального правонаступництва, є правонаступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок чого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов'язків вибулої сторони в цих правовідносинах.
Відповідачем, всупереч ст. 81 ЦПК України, не надано доказів своєчасності виконання грошових зобов'язань за вказаним вище договором.
З врахуванням зазначеного, суд вважає, що позов підлягає до задоволення в повному обсязі.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до матеріалів справи позивачем при подачі позову сплачено судовий збір за розгляд справи у розмірі 2422,40 гривень, що підтверджується платіжними дорученнями, доданими до матеріалів справи.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України стягненню з відповідача на користь позивача підлягають судові витрати: судовий збір в розмірі 2422,40 грн. понесені позивачем при звернені до суду з даним позовом, що підтверджується платіжними дорученнями .
Таким чином, суд приходить до висновку, що обставини, на які посилався позивач, обґрунтовуючи свої вимоги, доведені в судовому засіданні належними та допустимими доказами.
Керуючись ст.12,13,81,265,268,273-279,280-283 ЦПК України, ст.ст.11,207,525,526, 598,610,611,615,628,629,1049,1054 ЦК України суд,
Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит -капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором- задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) - на користь ТзОВ Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ 35234236, адреса: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, № НОМЕР_4 в АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», МФО 300614), заборгованість за Кредитним договором №10074-10/2023 від 08.10.2023 року в розмірі 20 330 грн. (Двадцять тисяч триста тридцять гривень) та складається з: заборгованість за тілом кредиту - 3 800 грн.; заборгованість за відсотками - 16 530 грн. та суму сплаченого судового збору в розмірі 2422,4 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Одеського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Якщо повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
СуддяРуслан ТИМЧУК