Іванівський районний суд Одеської області
Іванівський районний суд Одеської області
Справа № 499/1051/25
Провадження № 2/499/705/25
Іменем України
27 листопада 2025 року селище Іванівка
Іванівський районний суд Одеської області в складі: судді Тимчука Руслана Миколайовича за участю секретаря судового засідання Чумаченко А.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного провадження в селищі Іванівка Одеської області справу №499/1051/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів на утримання дитини,
Позивач звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів на утримання дитини.
В обґрунтування позовних вимог позивач послався на такі обставини.
Позивач перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 , який між ними у судовому порядку розірваний.
Від шлюбу мають дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На підставі рішення Іванівського районного суду Одеської області від 18 листопада 2020 року з нього на користь відповідачки ОСОБА_3 стягнуті аліменти на утримання дитини у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, з дня пред'явлення позову, тобто з 19 жовтня 2020 року і до досягнення ОСОБА_4 повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Підставою звернення до суду із зазначеним позовом є зміна його сімейного стану, тобто поява в його сім'ї осіб, яких він також зобов'язаний утримувати та надавати матеріальну допомогу.
10 вересня 2021 року він уклав шлюб із ОСОБА_5 , прізвище якої після реєстрації шлюбу було змінено на « ОСОБА_6 ». В шлюбі у них народився ІНФОРМАЦІЯ_3 син ОСОБА_7 .
Разом з ними за адресою: АДРЕСА_1 проживає та перебуває на утриманні позивача син дружини від першого шлюбу - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Батько ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_5 помер, що підтверджується свідоцтвом про його смерть серії НОМЕР_1 .
У зв'язку з народженням в новому шлюбі дитини та перебуванні на його утриманні сина дитини від першого шлюбу, які також потребують належного матеріального забезпечення, подальша сплата аліментів у встановленому судом розмірі є неможливою, тому звернувся із даним позовом.
Ухвалою Іванівського районного суду Одеської області від 30.09.2025 відкрито провадження по справі та призначено розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання та надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідачка позовні вимоги не визнала та надала відзив на позовну заяву. Вважає, вказану позовну заяву необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав. Зміна сімейного стану Позивача, а саме народження другої дитини від іншого шлюбу не є безумовною підставою для зміни розміру аліментів. Факт народження дитини в іншому шлюбі не може автоматично бути підставою для зменшення розміру аліментів, визначених раніше за судовим рішенням. Крім того, батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою.
Дружина Позивача ОСОБА_10 не перебуває у декретній відпустці по догляду за дитиною до 3-х років, являється працездатною особою, тому посилання позивача у позові на ту обставину, що його дружина перебуває у нього на утриманні не заслуговує на увагу.
Разом з тим, посилання Позивача про утримання ще й сина від першого шлюбу дружини, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , не є підставою для зменшення розміру аліментів, дитина отримує пенсію від Міністерства оборони України у зв'язку зі смертю батька ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_7 також відповідачка посилалась на наявність у позивача та його дружини рухомого та нерухомого майна. Зменшення розміру аліментів до 1/4 частини є необґрунтованим, оскільки таке зменшення не буде відповідати інтересам дитини. Підстав вважати, що матеріальне становище позивача суттєво погіршилося немає, а тому вимоги Позивача є необґрунтованими.
Позивач надав відповідь на відзив. В якому заперечував проти посилань відповідачки та зазначив, що на сьогоднішній день відповідач проживає і працює в м.Одеса, син ОСОБА_12 проживає біля бабусі, окремо від матері, в селі Адамівка, Березівського району, Одеської області, відвідує навчальний заклад в селі Северинівка, який знаходиться на відстані 10 кілометрів від дому.
Мати дитини, проживаючи в місті, маючи свої доходи та отримуючи від позивача аліменти позбавила дитину можливості бути забезпеченим усіх вищеназваних обставин для повноцінного, гідного та всебічного розвитку.
Звертаючись до суду з позовом про стягнення аліментів, відповідач однією із умов стягнення з позивача аліментів, вказала спільне проживання дитини з нею, що на сьогоднішній день не відповідає дійсності. У позивача є можливості за місцем свого проживання в селищі Буялик, Березівського району, Одеської області, створити дитині необхідні умови для повного і гармонійного розвитку та проживання в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.
Відповідно відомостей з місця своєї роботи розмір щомісячних аліментів в середньому складає дев'ять тисяч гривень. Мінімальний прожитковий мінімум на 2025 рік для дітей віком з 6 до 18 років складає 3196 грн., тобто розмір сплачуваних ним аліментів у три рази перевищує мінімальний прожитковий мінімум. А мінімальний гарантований розмір аліментів відповідно до ч.2 ст.182 СК України не може бути меншим ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку
Позовна вимога щодо зменшення розміру аліментів з 1/3 до 1/4 частини суттєво не погіршує інтереси дитини.
З врахуванням того що дитина не проживає біля матері вважає за доцільне витребувати від відповідачки докази щодо цільового використання аліментів.
Також зазначає, що відповідач посилається на декларацію подану у 2024 році за майно набуте у 2023 році, тобто за минулий час двохрічної давнини, та немає причинного зв'язку до подій на дату подачі позову.
Єдиний дохід який він отримує на сьогоднішній день - це заробітна плата, інших джерел для існування він не має.
На підставі викладеного, керуючись ст. 179 ЦПК України, на задоволенні позовних вимог наполягає, а відзив відповідачки вважає необґрунтованим.
У судовому засіданні позивач наполягав на своїх позовних вимогах, а відповідачка заперечувала проти їх задоволення. Крім того відповідачка повідомила суду що змінила прізвище з « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_13 » та подала відповідні документи.
Судом встановлено наступне.
На підставі рішення Іванівського районного суду Одеської області від 18 листопада 2020 року з нього на користь відповідачки ОСОБА_3 стягнуті аліменти на утримання дитини у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, з дня пред'явлення позову, тобто з 19 жовтня 2020 року і до досягнення ОСОБА_4 повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Доведено позивачем обставиною є те, що 10 вересня 2021 року він уклав шлюб із ОСОБА_5 . В шлюбі у них народився ІНФОРМАЦІЯ_3 син ОСОБА_7 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб та копією свідоцтва про народження.
Також доведеною є та обставина, що разом з позивачем за адресою: АДРЕСА_1 проживає син дружини від першого шлюбу - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Батько ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_5 помер, що підтверджується свідоцтвом про його смерть серії НОМЕР_1 .
Обставину, що перебування дитини ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 на утриманні позивача суд вважає недоведеною, оскільки щодо підтвердження цього факту позивачем суду не надано жодного належного доказу. Проживання дитини дружини позивача від першого шлюбі в сім'ї позивача, не доводить що ця дитина перебуває саме на утриманні позивача ОСОБА_1 , будь яких доказів його утримання позивач не надав.
Також суд констатує ту обставину, що позивачем не надано жодного доказу щодо погіршення свого матеріального стану чи погіршення стану здоров'я, як однієї з підстав для зменшення розміру аліментів.
Суд не бере до уваги посилання позивача на ту обставину, що відповідачкою нераціонально використовуються кошти, які він сплачує, оскільки це не впливає на предмет позову та не досліджується в судовому засіданні. Також у даній справі не вирішується питання щодо доцільності проживання дитини з матір'ю, тому суд не бере до уваги доводи позивача про неналежні умови проживання дитини, які є необґрунтованими та не є предметом спору та не підтверджені жодним доказом.
Інших належних та допустимих письмових доказів стосовно спірних правовідносин між сторонами, матеріали справи не містять.
Предметом спору у даній справі є встановлення обставин на підтвердження або спростування підстав для зменшення розміру аліментів, належних до стягнення з відповідача, встановлених рішенням Іванівського районного суду Одеської області від 18 листопада 2020 року.
Позивач звернувся до суду з вимогою про зменшення розміру аліментів на дитину від першого шлюбу, посилаючись на зміну свого сімейного стану, тобто поява в його сім'ї осіб, яких він також зобов'язаний утримувати та надавати матеріальну допомогу.
При цьому позивач суду не надав жодних розрахунків та доказів, що розміру утримання ним інших осіб.
Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку (стаття 8 Закону України "Про охорону дитинства").
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Пунктом 23постанови Пленуму Верховного суду України від 15.05.2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз'яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Верховний Суд України в постанові від 05 лютого 2014 року в справі № 6-143цс13 дійшов висновку, що з огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки). При розгляді позовів, заявлених з зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки ст. 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (ст.182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст. 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст. 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).
З аналізу даних правових норм вбачається, що при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів, слід з'ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров'я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі. Особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров'я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров'я одержувача аліментів. При цьому, суд, з урахування встановлених обставин і сукупності належних та допустимих доказів, при наявності підстав щодо неможливості сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі, може вирішити питання щодо зменшення розміру аліментів. За правилами ст. 191 СК України, лише для стягнення аліментів встановлено час, з якого вони присуджуються, а зменшення розміру аліментів відбувається за загальними правилами, а саме з моменту набрання рішенням суду законної сили.
Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов'язок із доказування, оскількист.81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд критично оцінює доводи позивача, щодо твердження, що аліменти, які він сплачує, нераціонально використовуються, оскільки платник аліментів не позбавлений права контролю за використанням аліментів отримувачем на забезпечення потреб дитини. Хоча він не може безпосередньо вказувати, як саме мають витрачатися кошти, він має право на отримання інформації та здійснення певного контролю через органи опіки та піклування, а також через судові органи, зокрема у відповідності до ст.186 Сімейного кодексу України, а також Порядком здійснення органами опіки та піклування контролю за цільовим витрачанням аліментів на дитину, затвердженим наказом Міністерства соціальної політики України від 15.11.2018 року № 1713.
Згідно ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до ст.ст. 150, 180 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Згідно з положеннями ст. 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
В силу ч. 2ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Положеннями ч. 1 ст. 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.
У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" судам роз'яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Згідно ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку що підставою зміни розміру аліментів є зміна матеріального стану, яка само по собі є самостійною та достатньою підставою для зменшення або збільшення розміру аліментів.
Обов'язок з утримання дітей покладається законом рівною мірою на обох батьків. У СК України ідея юридичної рівності учасників сімейних відносин знайшла яскраве втілення в різних аспектах. Зокрема у ньому послідовно провадиться принцип рівності прав й обов'язків матері й батька з утримання дитини.
Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (в редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року), яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Варто зазначити, що сам по собі факт створення нової родини і народження другої дитини у платника аліментів не є обов'язковою підставою для зменшення аліментів, що сплачуються на дитину від попереднього шлюбу.
Тобто, окрім факту народження нових дітей, платник аліментів повинен також довести суду і надати відповідні докази на підтвердження того, що тепер його матеріальний стан погіршився.
Так, у постанові від 28.05.2021 року, справа № 715/2073/20 Верховний Суд зазначив: Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що відповідно до судового наказу Глибоцького районного суду Чернівецької області від 15 червня 2020 року у справі № 715/1188/20 розмір аліментів відповідає вимогам сімейного законодавства, а його зменшення у зв'язку з тим, що позивач має на утриманні двох дітей, без доведення погіршення його майнового становища, не буде спрямовано на належне забезпечення дитини від попереднього шлюбу та суперечитиме її інтересам.
В даному рішенні було відмовлено в задоволенні позову про зменшення розміру аліментів, оскільки належними та допустимими доказами позивачем не підтверджено погіршення його майнового стану, а зміна його сімейного стану - народження другої дитини від іншого шлюбу, не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів.
Аналогічний за змістом висновок викладено в постановах Верховного Суду від 03 червня 2020 року у справі № 760/9783/18-ц (провадження № 61-9460св20), від 16 вересня 2020 року у справі № 565/2071/19 (провадження № 61-9460св20).
Батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою. З таким висновком погодився Касаційний цивільний суд Верховного Суду в постанові від 28 травня 2021 року у справі № 715/2073/20 (провадження № 61-1031св21).
Позивач у справі, офіційно працевлаштований у головному управлінні Національної поліції в Одеській області на посаді поліцейський офіцер громади, отримує стабільний дохід, який з часу народження дитини від іншого шлюбу не погіршився.
Наданими до матеріалів справи доказами підтверджується фінансова спроможність позивача сплачувати аліменти в розмірі 1/3 частини його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно.
Позивач не надав належних і допустимих доказів на підтвердження обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру аліментів на неповнолітнього сина або, які свідчать про неможливість надавати матеріальну допомогу сина у зазначеному розмірі.
Суд звертає увагу на ту обставину, що позивачем належними та допустимими доказами не підтверджено погіршення майнового стану, у тому числі, у зв'язку з народженням в нього другої дитини у новому шлюбі.
Визначений судом розмір аліментів на сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідає вимогам сімейного законодавства, не є надмірним, відповідає вимогам виваженості, розумності, справедливості та інтересам дитини, яка має право на достойний рівень матеріального забезпечення.
Народження дитини в іншому шлюбі, не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів.
Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 16.09.2024 у справі №591/6388/22.
Окремо факт народження ще однієї дитини не змінює сімейний стан та саме по собі не свідчить про погіршення матеріального стану та не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів.
Аналогічний за змістом висновок викладено в постановах Верховного Суду від 03 червня 2020 року у справі № 760/9783/18-ц (провадження № 61-9460св20), від 16 вересня 2020 року у справі № 565/2071/19 (провадження № 61-9460св20), а також застосований в постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 28 травня 2021 року у справі № 715/2073/20 (провадження № 61-1031св21).
Крім того, доводи позивача про те, що розмір аліментів на утримання сина в середньому щомісяця становить 9000,00 грн., що у 3 рази перевищує прожитковий мінімум для дитини відповідного віку, також не може вважатися достатньою підставою для зменшення розміру аліментів.
Верховний Суд у своїй постанові від 09.09.2021 року у справі № 554/3355/20 зазначив, що зменшення розміру аліментів на утримання дитини у зв'язку з тим, що позивач має на утриманні інших осіб, без доведення погіршення його майнового становища, не буде спрямовано на належне забезпечення дитини та суперечитиме її інтересам. Водночас, наявність у позивача на утриманні інших дітей, не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів.
Враховуючи вищевикладене, виходячи з обов'язку батьків утримувати дитину, врахувавши вік, стан здоров'я та інтереси дітей, матеріальне становище позивача, враховуючи те, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дітей, суд доходить до висновку про відсутність підстав для зменшення розміру аліментів.
З урахуванням викладених обставин суд приходить до висновку про недоведеність і необґрунтованість позовних вимог позивача, у зв'язку з чим вважає за необхідне відмовити у їх задоволенні у повному обсязі.
В силу ст. 141 ЦПК України, понесені позивачем витрати по сплаті судового збору, необхідно покласти на позивача.
Керуючись ст.ст. ст.ст.10, 11, 57, 64, 77,82,88, 198, 200, 258, 259,264, 268,272, 273 ЦПК України суд,-
В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів на утримання дитини - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Одеського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Якщо повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне ім'я (найменування) cторін:
Позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 ;
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_3 Місце проживання: АДРЕСА_3 .
СуддяРуслан ТИМЧУК