Справа № 308/7728/25
Закарпатський апеляційний суд
26.11.2025 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в особі судді Феєра І. С., за участю захисника-адвоката Гудзими К. О., розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді у режимі відеоконференції справу про адміністративне правопорушення № 33/4806/492/25 за апеляційною скаргою захисника-адвоката Гудзими О. В. на постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17.06.2025.
Цією постановою:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 , громадянин України, визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 8500 (вісім тисяч п'ятсот) грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави 605 грн 60 коп. судового збору.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ № 146003 від 02.05.2025 та постанови суду від 17.06.2025 вбачається, що 02.05.2025 о 10 год 05 хв на ділянці відповідальності відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 », на напрямку 309 прикордонного знаку, на відстані 5000 м до державного кордону, прикордонним нарядом «Прикордонний патруль» спільно з прикордонним оперативно-розшуковим відділом був затриманий громадянин України ОСОБА_2 при спробі незаконного перетину державного кордону України в Словацьку Республіку в пішому порядку поза пунктом пропуску, в складі групи осіб. Своїми діями громадянин України ОСОБА_2 порушив вимоги ст. 9, 12 Закону України «Про Державний кордон України» від 04.11.1991, та вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч. 2 ст. 204-1 КУпАП.
В апеляційній скарзі захисник-адвокат Гудзима О. В. просить скасувати постанову суду від 17.06.2025 та закрити провадження у справі щодо ОСОБА_2 за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП. Вважає постанову незаконною, необґрунтованою та такою, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. ОСОБА_2 не мав наміру на незаконний перетин державного кордону, а був затриманий працівниками прикордонної служби на пероні залізничного вокзалу м. Ужгород після прибуття разом із товаришами на відпочинок. Відстань від місця затримання до державного кордону становить 5000 м. Викладені у протоколі обставини не підтверджені жодними доказами, зокрема фото-, відео матеріалів. Тому вважає, що вина ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення є недоведеною. Також порушує питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, посилаючись на те, що такий пропущено з
-2-
поважних причин, оскільки не брав участі в розгляді справи, так як не був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, копії постанови не отримував, а дізнався про неї лише 18.07.2025 після оприлюднення в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
В доповненні до апеляційної скарги захисник вказує на те, що протокол про адміністративне правопорушення, складений відносно ОСОБА_2 , не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, оскільки в ньому не конкретизовано дії, в яких полягало адміністративне правопорушення. ОСОБА_2 не мав наміру на незаконний перетин державного кордону, а був затриманий працівниками прикордонної служби на пероні залізничного вокзалу м. Ужгород після прибуття разом із товаришами на відпочинок, завчасно здійснивши бронювання житла на декілька днів. Вважає, що прикордонники безпідставно затримали ОСОБА_2 та його товаришів та склали протокол про адміністративне правопорушення. Звертає увагу на те, що відстань від місця затримання до державного кордону становить 5000 м, що свідчить про відсутність умислу на його перетин.
В чергових доповненнях захисник-адвокат Гудзима А. В. зазначає, що відносно інших затриманих разом із ОСОБА_2 осіб, судом винесено постанови про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.
Будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду апеляційної скарги, ОСОБА_2 на розгляд справи щодо нього не з'явився, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляв, відомостей про поважність причин неявки не надав. Останній повідомлений за допомогою смс-повідомлення та поштовим зв'язком. При цьому, за змістом ст. 294 КУпАП участь особи, яка притягується до відповідальності, чи захисника, або потерпілих в апеляційному розгляді справи, не є обов'язковою. Тому, враховуючи вимоги закону про розгляд справи в розумні строки, а також рішення Європейського суду з прав людини «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07.07.1989 про те, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи, апеляційний суд вважає за необхідне розглянути справу за відсутності ОСОБА_2 , що не може розцінюватись як порушення його прав, передбачених ст. 268 КУпАП. Також приймається до уваги думка захисника, який не заперечив проти розгляду апеляційної скарги без участі ОСОБА_2 .
Заслухавши пояснення захисника-адвоката на підтримання апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та апеляційна скарга захисника підлягають задоволенню, з таких підстав.
З матеріалів справи вбачається, що оскаржувана постанова судді винесена без участі ОСОБА_2 . При цьому, в матеріалах справи відсутні відомості про належне повідомлення ОСОБА_2 про час і місце розгляду справи, а також про факт отримання ним копії оскаржуваної постанови. Інших відомостей про обізнаність сторони захисту з наявністю і змістом оскаржуваної постанови, ніж ті, які вказані у клопотанні, матеріали справи не містять.
Із урахуванням наведеного, з метою недопущення порушення права ОСОБА_2 на захист та доступ до правосуддя, причини пропуску строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції відносно ОСОБА_2 апеляційний суд
-3-
вважає поважними, а клопотання захисника про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови обґрунтованим і таким, що підлягає до задоволення і такий строк поновлюється.
Згідно з вимогами ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
За приписами до ст. 280 КУпАП, суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчинення, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Цих вимог суд першої інстанції під час розгляду даної справи дотримався не в повній мірі.
Відповідно ч. 1 ст. 2 КУпАП, законодавство України про адміністративне правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України, а згідно положень ст. 9 Конституції України, ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори» та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» усталена судова практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом; провадження в справах здійснюється на основі суворого додержання законності; застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності із законом (ч. 1-3 ст. 7 КУпАП).
Відповідно до диспозиції частини другої статті 204-1 КУпАП, передбачена відповідальність за перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади, вчинене групою осіб або особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень.
Об'єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері охорони державного кордону. Об'єктивна сторона правопорушення виражається у перетинанні або спробі перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або за документами, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади (формальний склад).
Ознакою об'єктивної сторони правопорушення, за яке передбачена відповідальність частиною другою статті 204-1 КупАП є, зокрема, перетинання або спроба перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України, вчинене у складі групи осіб або особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про Державний кордон України», перетинання державного кордону України здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку. Залізничне, автомобільне, морське, річкове, поромне, повітряне та пішохідне сполучення через державний кордон України здійснюється в пунктах пропуску, що встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства і міжнародних договорів України, а також поза пунктами пропуску через державний кордон України у випадках, визначених законодавством.
-4-
Згідно ст. 12 цього Закону, пропуск осіб, які перетинають державний кордон України, здійснюється органами Державної прикордонної служби України за дійсними документами на право в'їзду на територію України або виїзду з України. Пропуск транспортних засобів, вантажів через державний кордон України провадиться відповідно до законодавства України і міжнародних договорів України. Відповідно до міжнародних договорів України Кабінетом Міністрів України може бути встановлено спрощений порядок пропуску осіб, транспортних засобів, вантажів через державний кордон України.
Відповідно до Указу Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», 24.02.2022 на території Україні запроваджено воєнний стан.
Згідно з Указом Президента України від 24.02.2022 за № 69/2022, в Україні запроваджено загальну мобілізацію, що передбачає здійснення визначених Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходів, зокрема, обмеження виїзду чоловіків 18-60 років за кордон.
Досліджуючи матеріали справи в апеляційному порядку, суд вважає наявні в матеріалах справи докази недостатніми для обґрунтування вини ОСОБА_2 за критерієм «поза розумним сумнівом».
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише при наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, обов'язковими елементами якого є: об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона (вина). Відсутність хоча б одного із вказаних елементів виключає склад правопорушення взагалі, а порушена справа підлягає закриттю.
Доказами в справі є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку суддя встановлює наявність чи відсутність правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, які установлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків тощо (ч. 1 ст. 251 КУпАП), а обов'язок щодо їх (доказів) збирання покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених законом (ч. 2 ст. 251, ст. 255 КУпАП).
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ № 146003 від 02.05.2025 вбачається, що 02.05.2025 о 10 год 05 хв на ділянці відповідальності відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 », на напрямку 309 прикордонного знаку, на відстані 5000 м до державного кордону, прикордонним нарядом «Прикордонний патруль» спільно з прикордонним оперативно-розшуковим відділом був затриманий громадянин України ОСОБА_2 при спробі незаконного перетину державного кордону України в Словацьку Республіку в пішому порядку поза пунктом пропуску, в складі групи осіб. Своїми діями громадянин України ОСОБА_2 порушив вимоги ст. 9, 12 Закону України «Про Державний кордон України» від 04.11.1991, та вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч. 2 ст. 204-1 КУпАП.
Апеляційний суд вважає зазначений протокол неналежним доказом, оскільки, у порушення вимог ст. 256 КУпАП, а також Інструкції з оформлення посадовими особами Державної прикордонної служби України матеріалів справ про адміністративні правопорушення, уповноваженою посадовою особою не конкретизовано місце вчинення ОСОБА_2 інкримінованого йому діяння, не зазначено координати, де нібито здійснено спробу перетину державного кордону, не додано схему із зазначенням цих координат з прив'язкою до місцевості.
Разом з тим, приймаючи рішення, суд залишив поза увагою те, що з протоколу про адміністративне правопорушення та матеріалів справи не вбачається, якими саме діями ОСОБА_2 вчинив незаконну спробу перетину державного кордону поза встановленими пунктами пропуску через державний кордон України.
-5-
Згідно матеріалів справи про адміністративне правопорушення, ОСОБА_2 було виявлено та затримано на контрольно-пропускному пункті на відстані 5 км від лінії державного кордону, що є великою відстанню до лінії державного кордону України з Словацькою Республікою. А тому, з наданих суду доказів неможливо встановити прямий умисел в діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 щодо спроби незаконного перетину державного кордону України поза пунктами пропуску.
Разом з тим, до протоколу про адміністративне правопорушення не додано належних доказів, які б свідчили про наявність у діях ОСОБА_2 об'єктивної та суб'єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, зокрема, пояснень свідків, показань технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису, а також не розкрито, які саме дії ОСОБА_2 свідчать про спробу його незаконного перетину через державний кордон.
Крім того, ОСОБА_2 був затриманий у світлий час доби, при ньому не виявлено предметів, що могли б прямо чи опосередковано вказувати на намір незаконного перетину кордону (паспорт громадянина України для виїзду за кордон, грошові кошти в іноземній валюті, спорядження для проходження гірським маршрутом, гідрокостюм тощо), від працівників Державної прикордонної служби не втікав, а саме по собі перебування особи у межах контрольованого прикордонного району не свідчить про наявність умислу на вчинення даного правопорушення.
Апеляційний суд зауважує, що протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами, не є безумовним та беззаперечним доказом доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення.
Сам факт виявлення ОСОБА_2 прикордонним нарядом «Прикордонний патруль» у контрольованому прикордонному районі не вказує беззаперечно на намір або спробу незаконно перетнути державний кордон поза пунктами пропуску.
При цьому, апеляційний суд бере до уваги те, що відстань від місця затримання ОСОБА_2 та державного кордону складає майже 5 км, що свідчить про відсутність будь-яких підстав уважати, що ОСОБА_2 розпочав дії, які можна кваліфікувати як спробу незаконного перетину кордону.
Виходячи з вищезазначеного, слід дійти висновку, що органом, який склав протокол щодо ОСОБА_2 , не надано жодних беззаперечних та достатніх доказів, які б свідчили про вчинення ним дій, передбачених ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, та яких було б достатньо для визнання його винуватим у вчиненні правопорушення за обставин, викладених у протоколі.
Таким чином, зазначені в оскаржуваній постанові висновки суду першої інстанції про наявність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, не відповідають дійсним обставинам справи, належним чином не вмотивовані та не ґрунтуються на вимогах закону.
Жоден з перерахованих у постанові судді доказів не підтверджує факту вчинення ОСОБА_2 інкримінованого йому адміністративного правопорушення, наявності у нього умислу на незаконне перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України, в складі групи осіб.
Разом з тим, знаходять своє підтвердженні і доводи сторони захисту про те, що провадження у справах щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , з якими ОСОБА_2 було затримано, закрито Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області за відсутністю в їх діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП.
-6-
Таким чином, висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_2 у складі групи осіб вчинив спробу незаконного перетину державного кордону України поза пунктами пропуску, не ґрунтується на фактичних обставинах справи, у зв'язку з чим, доводи апеляційної скарги в цій частині є обґрунтованими й заслуговують на увагу.
Відповідно до вимог діючого законодавства про адміністративні правопорушення, а саме ст. 9, 245 КУпАП, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях події і складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх належних доказів по справі.
Частина 1 статті 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь. Суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення повинен прийти до висновку про винуватість особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, поза розумним сумнівом.
Приймаючи рішення про закриття провадження у справі апеляційний суд також зазначає, що відповідно до положень КУпАП вжиття заходів зі встановлення осіб, які вчинили адміністративні правопорушення цієї категорії, складання протоколів про адміністративні правопорушення; з'ясування обставин, за яких вчинено правопорушення, вилучення речей та документів, покладається на посадових осіб органів Державної прикордонної служби України (п. 1 ч. 1 ст. 255 КУпАП); відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, і що саме на відповідних посадових осіб органів Державної прикордонної служби України покладено доведення винуватості особи у вчиненні цього правопорушення з точним дотриманням положень чинних нормативно-правових актів, і вважає, що можливості усунення вищевказаних порушень нормативно-правових актів при проведенні перевірки та складанні щодо ОСОБА_2 протоколу, збирання додаткових доказів у підтвердження винуватості останнього у вчиненні адміністративного правопорушення вичерпані.
Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_2 у вчиненні передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП адміністративного правопорушення, наявними в матеріалах справи доказами не доведена, а тому, постанова місцевого суду як незаконна підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_2 події і складу адміністративного правопорушення.
Приймаючи рішення беруться до уваги положення передбаченого нормативно-правовими актами України принципу диспозитивності, відповідно до якого сторони провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених нормативно-правовими актами; що суд, за відсутності клопотань, не вправі самостійно витребовувати докази, викликати свідків тощо; ст. 294 КУпАП у частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; що в підтвердження висновку про доведеність вини особи у вчиненні правопорушення суд вправі посилатись лише на докази, які зібрані відповідно до чинних нормативно-правових актів України, не містять суперечностей і не є суб'єктивною думкою окремих посадових осіб і не породжують сумнівів у достовірності зазначених у них відомостей; що всі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитись на користь цієї особи.
-7-
Керуючись ст. 247, 294 КУпАП, апеляційний суд
Клопотання захисника-адвоката Гудзими О. В. про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити та поновити йому строк на апеляційне оскарження постанови Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17.06.2025 щодо ОСОБА_2 .
Апеляційну скаргу захисника-адвоката Гудзими О. В. задовольнити.
Постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17.06.2025 щодо ОСОБА_5 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП скасувати, а провадження у справі щодо нього закрити на підставі п. 1 ст. 247 цього Кодексу, у зв'язку з відсутністю у його діях події і складу цього адміністративного правопорушення.
Постанова апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя