Справа № 306/943/25
Закарпатський апеляційний суд
26.11.2025 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в особі судді Феєра І. С., розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді справу про адміністративне правопорушення № 33/4806/445/25, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Свалявського районного суду Закарпатської області від 12.06.2025.
Цією постановою:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, українець, мешканець АДРЕСА_1 , визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 01 (один) рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 605 грн 60 коп.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 341919 від 26.05.2025 та постанови судді від 12.06.2025 вбачається, що 26.05.2025 о 07 год 46 хв по вул. Мукачівській у м. Свалява Мукачівського району Закарпатської області, ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «ЗИЛ 130», д. н. з. НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп'яніння, що підтверджується результатом на приладі «Drager-6810» - 0,32 проміле, чим порушив вимоги пункту 2.9 «а» Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову судді від 12.06.2025 скасувати та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що огляд проведено без присутності двох свідків, а підстав для зупинки транспортного засобу не було. Крім того, звертає увагу на те, що матеріали справи, у тому числі відеозапис, не містять доказів того, що він 26.05.2025 о 07 год 46 хв керував транспортним засобом по вул. Мукачівській у м. Свалява. Тому, в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду апеляційної скарги, ОСОБА_3 на розгляд справи щодо нього не з'явився, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляв, відомостей про поважність причин неявки не надав. При цьому, за змістом ст. 294 КУпАП участь особи, яка притягується до відповідальності, в апеляційному розгляді справи, не є обов'язковою. Тому, враховуючи вимоги закону про розгляд справи в розумні строки, а також рішення Європейського суду з прав людини «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07.07.1989 про те, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх
-2-
дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи, апеляційний суд вважає за необхідне розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 , що не може розцінюватись як порушення його прав, передбачених ст. 268 КУпАП.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши зібрані по справі докази та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 245, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, а орган чи посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення, з урахуванням положень, викладених у ст. 251, 252 КУпАП, зобов'язані з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, керуючись законом і правосвідомістю, оцінити докази за своїм внутрішнім переконанням в їх сукупності.
Ці вимоги закону, всупереч доводів апеляційної скарги, судом першої інстанції при розгляді справи щодо ОСОБА_1 належним чином дотримані.
Згідно пункту 2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до підпункту а) пункту 2.9 Правил дорожнього руху України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебуваючи під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно пункту 6 розділу І Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом МВС та МОЗ № 1452/735 від 09.11.2015 (далі Інструкція), огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Відповідно до пункту 7 вказаної Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд
-3-
проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоров'я).
Висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП відповідають фактичним обставинам справи, підтверджуються наявними і дослідженими судом доказами.
Незважаючи на заперечення ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, його вина стверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 341919 від 26.05.2025, зміст якого відповідає вимогам ст. 256 КУпАП.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 341919 від 26.05.2025 вбачається, що 26.05.2025 о 07 год 46 хв по вул. Мукачівській у м. Свалява Мукачівського району Закарпатської області, ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «ЗИЛ 130», д. н. з. НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп'яніння, що підтверджується результатом на приладі «Drager-6810» - 0,32 проміле, чим порушив вимоги пункту 2.9 «а» Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Крім того, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП стверджується: роздруківкою тесту № 270 від 26.05.2025, відповідно до якого ОСОБА_1 о 07 год 52 хв 26.05.2025 знаходився у стані алкогольного сп'яніння, проміле - 0,32; актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів; рапортом від 26.05.2025, за яким, під час патрулювання у водія транспортного засобу марки «ЗИЛ 130», д. н. з. НОМЕР_1 , виявлено ознаки алкогольного сп?яніння, у зв'язку з чим останій погодився на проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу, в результаті якого встановлено, що ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп'яніння (0,32 проміле) та додатком у вигляді СD-диска з відеоматеріалами правопорушення.
Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та передбаченими способами. Відповідно відсутні будь-які сумніви у їх достовірності та істинності.
При розгляді справи цим доказам суд дав належну оцінку, а тому твердження ОСОБА_4 в апеляційній скарзі про те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, є необгрунтованими. Наведені докази є допустимими, належними і достатніми для підтвердження висновків суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
У протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 341919 від 26.05.2025 зазначено: дату і місце його складення; посаду, прізвище, ім'я та по батькові працівника поліції, який склав протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; а також зазначено, що ОСОБА_1 роз'яснено його права та обов'язки, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП, чим скористався ОСОБА_1 , відмовившись від надання пояснень по суті вчиненого правопорушення.
Матеріали справи не містять доказів про порушення інспектором ВП № 1 Мукачівського РУП ГУ НП в Закарпатській області Тарковичем М. М. законодавства при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки поліцейським дотримано вимоги ч. 2 ст. 251, ст. 256, 265-2, 266, 268 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі. Протокол про
-4-
адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 341919 від 26.05.2025 складено відповідно до вимог, встановлених ст. 256 КУпАП, уповноваженим на такі дії працівником поліції, у спосіб, з підстав та з дотриманням порядку, встановлених законом.
Інші підстави, які б свідчили про відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП в діях ОСОБА_1 , в апеляційній скарзі не зазначено й під час апеляційного перегляду справи не встановлені, а доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки встановлених судом першої інстанції обставин події.
Суддею першої інстанції досліджені та перевірені доказами обставини, які поза розумним сумнівом свідчать про беззастережну винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, що ставилось йому за провину.
Також поліцейськими у протоколі зазначено, що огляд водія проведений, у зв'язку з виявленими ознаками - запах алкоголю з порожнини рота, за допомогою приладу «Драгер». Результат огляду на стан сп'яніння - 0,32 проміле. Акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів ОСОБА_1 підписав без застережень.
Із записів нагрудних камер, наданими працівниками поліції встановлено, що працівниками поліції було зупинено транспортний засіб марки «ЗИЛ 130», д. н. з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 , а також те, що працівник поліції при спілкуванні з водієм ОСОБА_1 виявив у останнього ознаки алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота) та пред'явив водію вимогу щодо проходження огляду на стан сп'яніння, водій погодився пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки, пройшов такий огляд за допомогою приладу «Драгер» та результат огляду показав 0,32 проміле. Працівник поліції запитав у водія чи погоджується він з результатом, на що ОСОБА_1 відповів, що погоджується, а також зазначив, що напередодні ввечері вживав алкоголь. Працівник поліції повідомив ОСОБА_1 , що відносно нього буде складено протокол за ст. 130 КУпАП, роз'яснив права та перейшов до оформлення протоколу про адміністративне правопорушення.
Таким чином, відеозапис, наявний у матеріалах справи надає можливість повно та об'єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, оскільки ним зафіксовані реальні дані, які не носять суб'єктивного характеру та дозволяють відновити послідовність подій, що дійсно відбулися, не можуть бути спростовані та мають істотне значення для розгляду справи. У зв'язку з чим доводи апеляційної скарги про відсутність даних про керування ОСОБА_1 транспортним засобом є необґрунтованими і спростовуються наявним у справі відеозаписом.
Також апеляційний суд врахоує, що результат тесту ОСОБА_1 , проведеного працівниками поліції, а саме - 0,32 проміле перевищує гранично допустиму норму (0,2 проміле) та беззаперечно вказує на перебування особи у стані алкогольного сп'яніння, виключаючи можливу технічну похибку.
Що стосується наведених ОСОБА_1 доводів апеляційної скарги з приводу того, що матеріали справи відносно нього складені з грубими порушеннями чинного законодавства України, апеляційний суд вважає їх безпідставними, та такими, що не спростовують факту вчинення останньою правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Доводи ОСОБА_1 в апеляційній скарзі щодо порушення працівниками поліції порядку проведення його огляду на стан сп'яніння, у зв'язку з відсутністю на місці зупинки транспортного засобу свідків, апеляційний суд не приймає до уваги з огляду на таке.
-5-
Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за окремі правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху» від 16.02.2021, який набув чинності 17.03.2021, внесено зміни до КУпАП, зокрема до ст. 266 КУпАП.
За приписами ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Таким чином, апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що під час проходження ОСОБА_1 огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу не було залучено двох свідків, оскільки диспозицією ст. 266 КУпАП визначено, що свідки залучаються лише у випадку неможливості фіксації технічними засобами відмови водія від проходження огляду у встановленому законом порядку.
Крім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 оскаржував дії працівників поліції щодо складання відносно нього протоколу. Всупереч доводів апеляційної скарги, доказів неправомірної поведінки працівників поліції чи інших доказів, які б спростовували фактичні дані, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення та додатках до нього матеріали справи не містять.
Вказаним відеозаписом, долученим до матеріалів справи, спростовуються доводи апеляційної скарги як про недоведеність факту керування транспортним засобом, так і про порушення поліцейським порядку огляду на стан сп'яніння, а тому такі доводи апеляційний суд відхиляє.
Таким чином, обґрунтування вимог апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції законодавства при винесенні постанови, яке полягало у нез'ясуванні судом першої інстанції всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, не знайшло свого підтвердження при апеляційному перегляді.
На які-небудь інші доводи, які би давали підстави для скасування чи зміни судового рішення в апеляційній скарзі захисника не вказується й під час перевірки справи в апеляційному суді такі не виявлені.
Також, судом першої інстанції з урахуванням вимог ст. 33 КУпАП, зокрема, характеру вчиненого правопорушення, особи порушника та обставин справи, правильно вирішено питання про кваліфікацію діянь ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП України і накладено стягнення у виді штрафу та позбавлення права керування транспортними засобами строком на один рік відповідно до санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, що хоч і є суворим, проте безальтернативним видом стягнення.
З таким висновком суду першої інстанції погоджується і суд апеляційної інстанції і вважає, що з врахуванням наведених обставин, а саме те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, таке порушення правил дорожнього руху є грубим та потенційно небезпечним як для самої особи, яка керує транспортним засобом, що є джерелом підвищеної небезпеки, так і для інших учасників дорожнього руху, тяжкість ймовірних наслідків.
При цьому, апеляційний суд ураховує, що в рішенні у справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння
-6-
та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16.10.2008) Європейський суд вказав, що при призначенні покарання для того, щоб втручання (вилучення спеціального права) вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити особистий надмірний тягар для особи.
Враховуючи обставини справи, суд приходить до висновку, що адміністративне стягнення, накладене на ОСОБА_1 , відповідає характеру вчиненого правопорушення, встановлене у межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому підстав для його зміни, навіть з урахуванням даних про його особу, не вбачається.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які були б підставою для скасування постанови судді та закриття провадження у справі, апеляційним переглядом не встановлено.
Порушень вимог закону, які б ставили під сумнів доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та необґрунтованість накладеного на нього адміністративного стягнення, не вбачається, відтак постанова суду є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування немає, а тому апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
При прийнятті рішення враховуються положення нормативно-правових актів про те, що сторони провадження в справах про адміністративні правопорушення є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цими актами; ст. 294 КУпАП у частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; та те, що ОСОБА_1 жодних доказів у підтвердження обґрунтованості доводів апеляційної скарги надано не було.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення, а постанову судді Свалявського районного суду Закарпатської області від 12.06.2025 щодо нього, - без змін.
Постанова апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя