Справа № 298/1283/25
Закарпатський апеляційний суд
26.11.2025 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі суддів: ОСОБА_1 (головуючого), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_4 , розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді матеріали судового провадження 11-сс/4806/741/25, за апеляційною скаргою прокурора Великоберезнянського відділу Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 01.10.2025.
Цією ухвалою задоволено клопотання СВ ВП № 2 Ужгородського РУП ГУ НП в Закарпатській області про застосування запобіжного заходу та застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, до 27.11.2025, з визначенням застави в розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 60560 (шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят) грн, щодо:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , неодруженого, громадянина України, із середньою спеціальною освітою, несудимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, відомості про яке 29.09.2025 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025071070000197.
Цією ж ухвалою, у разі внесення застави на ОСОБА_7 покладено обов'язки: прибувати за першим викликом до слідчого, прокурора або суду, залежно від стадії кримінального провадження, на визначений ними час; утримуватись від спілкування з іншими підозрюваними та свідками у кримінальному провадженні № 12025071070000197 від 29.09.2025; не відлучатися за межі Закарпатської області, без дозволу слідчого, прокурора або суду, залежно від стадії кримінального провадження; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду закордон, інші документи, що дають право на виїзд з України, у разі їх наявності; повідомляти слідчого, прокурора або суду, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання.
З клопотання вбачається, що СВ ВП № 2 Ужгородського РУП ГУ НП в Закарпатській області проводиться досудове розслідування у кримінальному проваджені відомості, про яке 29.09.2025 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12025071070000197 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці у ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та інших невстановлених на даний час органом досудового розслідування особами, виник злочинний умисел, спрямований на незаконне переправлення осіб призовного віку від 18 до 60 років, яким обмежено виїзд за кордон, через державний кордон України, всупереч обмеженням, встановленим Законом України «Про правовий режим воєнного стану», з корисливих мотивів.
-2-
ОСОБА_7 спільно із ОСОБА_8 та невстановленими досудовим розслідуванням особами на ім'я ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , розробили злочинну схему, відповідно до якої, вони підводять до встановленого місця, неподалік державного кордону України з Словацькою Республікою, особу або осіб призовного віку віком від 18 до 60 років, яким обмежено виїзд за кордон, та за обумовлену грошову винагороду, надають поради та вказівки, зокрема вказують точний напрямок руху через державний кордон України поза межами пунктів пропуску, за що особи призовного віку передають їм грошову винагороду.
На початку вересня 2025 року, більш точної дати не встановлено, у ОСОБА_11 виник умисел у незаконному перетині державного кордону, поза пунктами пропуску, за допомогою дружини - ОСОБА_12 , яка перебуває в Іспанії та передала особі на ім'я ОСОБА_13 (чотирнадцять тисяч п'ятсот) євро, який шляхом надання вказівок, порад, а також підшукуванням виконавців, повинен був здійснити його доставку до державного кордону України, з метою незаконного переправлення через кордон поза пунктом пропуску.
Виконюючи раніше надані вказівки особи на ім'я ОСОБА_9 , ОСОБА_8 зконтактував ОСОБА_11 з мешканцем Закарпатської області на ім'я ОСОБА_10 , який у подальшому координував організацію незаконного переправлення ОСОБА_11 через державний кордон України.
29.09.2025 приблизно о 15 год, перебуваючи на орендованій квартирі в м. Ужгороді, ОСОБА_11 отримав смс-повідомлення від ОСОБА_10 про те, що у 16 год по нього приїдуть.
Того ж дня, приблизно о 16 год, до під'їзду орендованої квартири приїхав ОСОБА_8 на автомобілі марки «Шевроле» моделі «Авео», д. н. з. НОМЕР_1 , зустрів ОСОБА_11 та почав рух у напрямку с-ща Великий Березний, під час якого об'їхав блок-пости в с. Оноківці, м. Перечин, після чого надав вказівки та пояснив ОСОБА_11 як у пішому порядку обійти блок-пост в с. Дубриничі, та зустрів останнього у завчасно обумовленому місці, продовжуючи рух до с-ща Великий Березний.
Закінчивши відведену йому роль, ОСОБА_8 довіз ОСОБА_11 до с-ща Великий Березний, де передав останнього ОСОБА_7 , який повинен був займатись подальшим супроводом та переправленням ОСОБА_11 через державний кордон України поза пунктами пропуску, після чого покинув межі с-ща Великий Березний.
29.09.2025 ОСОБА_7 затриманий у порядку ст. 208 КПК України, а 30.09.2025 йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Обґрунтовуючи клопотання слідчий зазначив, що ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке відносяться до категорії тяжких злочинів та за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 07 до 09 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 03 років із конфіскацією майна, у зв'язку з чим наявні ризики, передбачені п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки ОСОБА_7 може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити речі і документи, що мають істотне значення для встановлення всіх обставин вчиненого злочину, незаконно впливати на свідків, експерта, спеціаліста у кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити те, у якому підозрюється. З урахуванням наведеного слідчий вважав, що більш м'які запобіжні заходи будуть недостатніми для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а тому просив застосувати до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів.
-3-
Задовольняючи клопотання, слідчий суддя ухвалу мотивував тим, що ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, яке відноситься до категорії тяжких, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дев'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років із конфіскацією майна, а ризики, на які посилається слідчий у клопотанні, зокрема передбачені п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, є наявними. У зв'язку з чим, слідчий суддя дійшов висновку про те, що слідчим та прокурором доведено необхідність застосування щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, врахувавши характер та ступінь тяжкості злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , дані про його особу, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, визначив ОСОБА_7 заставу в розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, яка на переконання слідчого судді є достатньою для забезпечення виконання покладених на нього обов'язків.
В апеляційній скарзі прокурор просить ухвалу слідчого судді від 01.10.2025 скасувати та постановити нову ухвалу, якою застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою з визначенням застави в розмірі не менше 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Погоджуючись із висновками слідчого судді про застосування щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, прокурор вказує на те, що визначений ОСОБА_7 розмір застави є недостатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного та запобігання встановленим ризикам. Характер та обставини злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_8 , його роль у вчиненні цього злочину, а також ступінь корисливого мотиву та суспільний інтерес, дані про його особу (раніше притягувався до кримінальної відповідальності) свідчать про доведеність ризиків, передбачених п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КУпАП, які є неспіврозмірними з розміром визначеної застави та дають підстави для визначення застави у розмірі понад 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Судове провадження розглядається за відсутності прокурора, підозрюваного та захисника, неявка яких з урахуванням положень ч. 4 ст. 405 КПК України не перешкоджає його розгляду. При цьому, приймається до уваги те, що вказані особи вважаються належним чином повідомленими про час та місце розгляду апеляційної скарги на вирок суду, оскільки захисник-адвокат ОСОБА_14 повідомлена за допомогою смс-повідомлення, про що свідчить відповідна довідка, а ОСОБА_7 повідомлення про час та місце судового засідання надіслано відповідно до вимог закону, однак таке повернулось до апеляційного суду без вручення адресату з відміткою «за закінченням терміну зберігання». Указане свідчить про те, що апеляційним судом вжито всіх можливих заходів щодо повідомлення сторони захисту про час та місце розгляду кримінального провадженні і вони вважаються належним чином повідомленими. Разом з тим, від прокурора й підозрюваного не надходило заяв про відкладення апеляційного розгляду на інший день та відомостей про поважність причин їх неявки, а чергове клопотання захисника-адвоката ОСОБА_14 про відкладення апеляційного розгляду справи не береться до уваги, оскільки строк дії запобіжного заходу щодо ОСОБА_7 закінчується 27.11.2025, а відповідно до вимог ст. 28 КПК України під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали судового провадження, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню, з таких підстав.
-4-
Судове провадження розглядається за відсутності прокурора, підозрюваного та захисника. При цьому враховується, що вказані учасники процесу вважаються належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді. Будь-яких заяв чи клопотань про відкладення судового засідання та відомостей про поважність причин неявки від прокурора, підозрюваного та захисника не надходило.
Судове рішення стосовно обрання запобіжного заходу повинно відповідати вимогам ст. 370 КПК України, тобто повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим та містити, як чітке визначення законодавчих підстав для його обрання, так і дослідження та обґрунтування достовірності обраних підстав у контексті конкретних фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, врахування особи підозрюваного та інших обставин, в тому числі ризиків, наведених у ч. 1 ст. 177 КПК України.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
За приписами ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що в разі обрання іншого більш м'якого запобіжного заходу підозрюваний, обвинувачений може ухилитися від слідства або суду, знищити речові докази, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність. При цьому суд повинен врахувати обставини, які вказані в ст. 178 КПК України.
В порядку ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення
-5-
особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Згідно положень ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Апеляційний суд уважає, що слідчий суддя у повній мірі дотримався вказаних вимог закону при розгляді клопотання про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Розглядаючи клопотання, слідчий суддя належно дослідив та перевірив наведені в ньому доводи щодо обґрунтованості підозри та наявності ризиків, які, власне, викликали необхідність вжити заходи для забезпечення кримінального провадження шляхом застосування підозрюваній особі запобіжного заходу.
Як вбачається з ухвали, слідчим суддею встановлено, що СВ ВП № 2 Ужгородського РУП ГУ НП в Закарпатській області проводиться досудове розслідування у кримінальному проваджені відомості, про яке 29.09.2025 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12025071070000197 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
29.09.2025 ОСОБА_7 затриманий у порядку ст. 208 КПК України, а 30.09.2025 йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Ухвалою слідчого судді від 01.10.2025 за клопотанням органу досудового розслідування щодо ОСОБА_7 обрано запобіжний захід - тримання під вартою та визначено заставу у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 60560 (шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят) грн.
При вирішенні питання про застосування до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчим суддею встановлено доведеність прокурором обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, а саме: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Висновок слідчого судді про необхідність обрання запобіжного заходу тримання під вартою щодо ОСОБА_7 відповідає фактичним обставинам кримінального провадження і такий висновок підтверджується перевіреними слідчим суддею доказами, яким дана належна оцінка.
Відповідно до положень ст. 177, 183 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання переховування від органів досудового розслідування чи вчинення іншого кримінального правопорушення, незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.
-6-
Підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити вище вказані дії.
Відповідно до положень п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі понад п'ять років.
Як встановив слідчий суддя, і це підтверджується матеріалами судового провадження, ОСОБА_15 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дев'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна, та яке відноситься до категорії тяжких, а тому, перебуваючи на волі та усвідомлюючи тяжкість покарання, яке йому загрожує, він може переховуватися від органів досудового розслідування і суду та незаконно вливати на свідків у даному кримінальному провадженні, що свідчить про наявність існування ризиків, передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Вагомість наявних доказів на підтвердження обґрунтованої підозри ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, доведена прокурором та сумнівів у колегії суддів щодо їх повноти та достатності не викликає.
З огляду на викладене, враховуючи обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованого йому кримінального правопорушення, мотив та спосіб його вчинення, існуючі в даному провадженні ризики, особу підозрюваного, апеляційний суд приходить до висновку, що прокурором в судовому засіданні суду першої інстанції була доведена неможливість застосування відносно підозрюваного іншого більш м'якого запобіжного заходу, що у своїй ухвалі при застосуванні відносно підозрюваного ОСОБА_7 найсуворішого запобіжного заходу обґрунтовано прийняв до уваги слідчий суддя.
Така позиція суду випливає й із практики Європейського Суду з прав людини про те, що «розумна підозра у вчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, визначає наявність обставин або відомостей, які б переконали неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин.
При цьому, апеляційний суд бере до уваги те, що обґрунтованість підозри та наявність передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України ризиків сторонами кримінального провадження не заперечується.
Недоведеними на переконання апеляційного суду є ризики, про які зазначено у клопотанні та апеляційній скарзі, зокрема передбачені п. 2, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме знищення, приховування або спотворення речей і документів, що мають істотне значення для встановлення всіх обставин вчиненого злочину, незаконний вплив на свідків, експерта, спеціаліста у кримінальному провадженні, вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження того, у якому ОСОБА_7 підозрюється. У підтвердження цих ризиків не наведено жодних обставин ні у клопотанні, ні в апеляційній скарзі, а також не надано жодних доказів.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги прокурора на предмет законності та вмотивованість ухвали слідчого судді щодо ОСОБА_7 у частині визначення розміру застави, колегія суддів звертає увагу на таке.
На підставі ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України.
-7-
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні нетяжкого злочину, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Як вбачається з ухвали, визначаючи щодо підозрюваного ОСОБА_7 розмір застави, слідчий суддя взяв до уваги обставини, встановлені ст. 177, 178 КПК України, вимоги ст. 182 цього Кодексу та позицію Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сума застави повинна визначатись тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні. Тому, з урахуванням тяжкості кримінального правопорушення, його ступеня суспільної небезпеки, а також даних про особу підозрюваного ОСОБА_7 , слідчий суддя прийшов до висновку, що застава у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб здатна забезпечити виконання ОСОБА_7 покладених на нього обов'язків і такий розмір не буде завідомо непомірним для нього.
З вказаним висновком погоджується і колегія суддів. При цьому враховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема рішення у справі «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010, відповідно до якого розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Враховуючи викладене, на переконання колегії суддів, визначений слідчим суддею щодо підозрюваного ОСОБА_7 розмір застави - 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, є таким, що співвідноситься з даними про особу підозрюваного, який раніше не судимий, має постійне місце проживання, обставинами кримінального правопорушення, його тяжкістю та особливою суспільною небезпечністю, а тому відповідає вимогам кримінального процесуального закону, зазначеним в ч. 4 ст. 182 КПК України, згідно яких розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків. Такий розмір застави, на думку колегії суддів, є справедливим, здатним забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів в даному кримінальному провадженні, не порушує права підозрюваного.
При прийнятті рішення колегія суддів враховує, що наведені в апеляційній скарзі прокурором доводи, в тому числі тяжкість та особлива суспільна небезпечність кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , були предметом перевірки та розгляду слідчим суддею, викладені прокурором в апеляційній скарзі доводи щодо необхідності визначення підозрюваному ОСОБА_7 застави не менше 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб визнаються безпідставними та необґрунтованими.
Даних про будь-яке інше майно підозрюваного, щодо майнових збережень чи інших доходів, які б забезпечили виконання застави в розмірі заявленому прокурором не надано.
-8-
Крім того, апеляційним судом не встановлено також виключних випадків, які б давали підстави визначити останньому заставу в більшому розмірі, ніж передбачений п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України. На наявність таких обставин не вказується як в апеляційній скарзі, так і не вказував прокурор під час її розгляду.
З урахуванням зазначеного, враховуючи дані про особу підозрюваного, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, майновий та сімейний стан особи, колегія суддів дійшла висновку, що застава в розмірі, заявленому стороною обвинувачення, тобто понад 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, є завідомо непомірною для підозрюваного.
Більш того, що прокурором не надано жодних доказів, які б свідчили, що підозрюваний з моменту застосування щодо нього запобіжного заходу та визначення йому застави будь-яким чином порушував покладені на нього обов'язки.
Також колегією суддів враховується і те, що досудове розслідування у даному кримінальному провадженні закінчено, а обвинувальний акт щодо ОСОБА_7 направлено для розгляду до Великоберезнінського районного суду Закарпатської області, яким призначено підготовче судове засідання на 09.12.2025.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді, суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін або скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що підстав для скасування ухвали слідчого судді, немає, а тому ухвалу слідчого судді слід залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора без задоволення.
При прийнятті рішення колегія суддів також враховує вимоги ст. 26 КПК України, зокрема, те, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цим Кодексом; положення ст. 404 цього Кодексу в частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; що стороною обвинувачення не наведено обставин та не надано таких доказів, які б спростовували висновки слідчого судді, і будь-яких обґрунтованих клопотань із цього приводу не заявлено.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 419, 422 КПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу начальника Великоберезнянського відділу Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_5 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 01.10.2025 щодо ОСОБА_6 , - без змін.
Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді