Провадження №1-кп/748/214/25
Єдиний унікальний№ 748/706/25
27 листопада 2025 рокум. Чернігів
Чернігівський районний суд Чернігівської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
проводячи в залі Чернігівського районного суду Чернігівської області судове засідання по кримінальному провадженню № 22024270000000230 від 25 листопада 2024 року по обвинуваченню
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Чернігів, громадянки України, раніше не судимої, зареєстрованої та фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.111 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченої ОСОБА_5 ,
захисників - адвокатів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
законного представника - ОСОБА_9 ,
В провадженні Чернігівського районного суду Чернігівської області знаходиться кримінальне провадження відносно ОСОБА_5 , внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань 25 листопада 2024 року за № 22024270000000230, згідно з яким ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 111 КК України.
Прокурором заявлено клопотання про продовження ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки продовжують існувати ризики, передбачені п.п. 1, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: обвинувачена є неповнолітньою та особою жіночої статі, у якої відсутні обмеження для виїзду за кордон, що дає підстави вважати можливий її перетин кордону з метою уникнення покарання за особливо тяжкий злочин, у тому числі використовуючи свої зв'язки з представниками спеціальних служб рф, перебуваючи на свободі може переховуватись від суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності, незаконно вплинути на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
Захисник ОСОБА_8 заперечив щодо клопотання прокурора, зазначив, що прокурором не обгрунтована необхідність продовження запобіжного заходу, за досудовою доповіддю неповнолітня обвинувачена може перебувати не під вартою, а в Чернігівському слідчому ізоляторі фактично відсутнє належне укриття. Захисник ОСОБА_7 додав, що прокурор цілий рік зазначає одні й ті ж підстави для тримання під вартою, хоча жодної суспільної небезпеки неповнолітня обвинувачена не несе, її психологічний стан після року під вартою значно погіршився, ризики на які посилається прокурор відсутні та є надуманими, тому до обвинуваченої можливо застосувати більш м'який запобіжний захід ніж тримання під вартою.
Обвинувачена та її законний представник підтримали думку захисників.
Судом встановлено, що ухвалою Чернігівського районного суду Чернігівської області від 2 жовтня 2025 року ОСОБА_5 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою термін якого закінчується 1 грудня 2025 року.
Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочину, передбаченого ст.111 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід - тримання під вартою.
Заслухавши думку сторони обвинувачення, сторони захисту, законного представника неповнолітньої обвинуваченої, суд враховує, що обставини, які були підставами для обрання та продовження обвинуваченій ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою продовжують існувати. Судове провадження не завершене, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі, тому усвідомлюючи тяжкість покарання, що загрожує їй, в разі визнання винуватою, може переховуватися від суду. У неївідсутні загальні обмеження для виїзду за кордон, що дає їй можливість перетину кордону з метою уникнення покарання за особливо тяжкий злочин, у тому числі використовуючи свої зв'язки з представниками спеціальних служб рф. Відсутність дійсного паспорту для виїзду закордон незначним чином зменшує цей ризик, оскільки можливості спеціальних служб рф є досить широкими та за необхідності зможуть забезпечити як фінансовим ресурсом так і необхідними документами.
Також перебуваючи на волі, обвинувачена зможе впливати на свідків, з метою зміни їх показань на її користь або схилити до відмови від давання показань. Та обставина, що свідки обвинувачення вже допитані, знижує цей ризик, але такий вплив може нею здійснюватися не особисто, а через агентуру спеціальних служб рф.
Також обвинувачена може продовжувати вчиняти інші аналогічні кримінальні правопорушення, зокрема продовжити надавати допомогу представника рф у проведенні підривної діяльності проти України. Крім того, при застосуванні більш м'якого запобіжного заходу, про який просить сторона захисту, судом враховуються доводи сторони обвинувачення, що обвинувачена зможе перешкоджати кримінальному провадженню в інший спосіб, а саме, попередити представника спеціальних служб російської федерації, про її викриття, внаслідок чого представники країни-агресора дізнаються про методи роботи правоохоронних органів України щодо викриття громадян України, які співпрацюють з представниками держави-агресора, що в подальшому може зашкодити національній безпеці України. Відсутність конкретизації щодо методів роботи, на думку суду, не свідчить про відсутність такого ризику, оскільки будь-яке збільшення обсягу інформації, якою володіють спецслужби рф щодо діяльності правоохоронних органів України, посилюють ризики перешкоджання в тому числі даному кримінальному провадженню.
Суд наголошує, що високий рівень цих ризиків зумовлений триваючими воєнними діями під час яких російською федерацію наносяться удари по всій території України. Кількість таких ударів не зменшується, є інтенсивною та, вочевидь, потребує залучення агентурної мережі на території України. Сучасні технології передачі даних дозволяють спілкування та передачу даних широкому колу осіб з використанням технологій анонімізації спілкування, які є достатньо простими для використання їх неповнолітніми. Ці технології можуть використовуватися для маніпуляцій зі свідомістю інших осіб, що для неповнолітньої обвинуваченої, зважаючи на формулювання обвинувачення, особливо підвищує ризики впливу на її поведінку. Також слід зазначити, що обвинувачена має батька який є військовослужбовцем, але ця обставина не стала достатнім стримуючим фактором її поведінки.
Тобто, ризики, передбачені ст.177 КПК України, що були підставою для обрання обвинуваченій запобіжного заходу у виді тримання під вартою, продовжують існувати, а тому суд приходить до висновку, що обраний щодо неї запобіжний захід у виді тримання під вартою слід продовжити на строк 60 днів.
Обставини, що могли б свідчити про можливість запобігання зазначеним ризикам шляхом застосуванням інших, більш м'яких запобіжних заходів, судом не встановлено. Стан здоров'я обвинуваченої не перешкоджає її триманню під вартою, а в Чернігівському слідчому ізоляторі наявне укриття.
Оскільки ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.111 КК України і рівень наведених ризиків є високим, суд не вбачає необхідності визначати обвинуваченій розмір застави.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 176-178, 197, 331, 371, 372 КПК України, суд,
Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченої ОСОБА_5 - задовольнити.
Продовжити ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів до 26 січня 2026 року включно.
Ухвала може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду протягом п'яти днів з часу її проголошення.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_2
ОСОБА_3