Справа № 747/472/25
Провадження № 2/747/238/25
іменем України
27.11.2025 року селище Талалаївка
Талалаївський районний суд Чернігівської області в складі головуючої судді Тіщенко Л.В. за участю секретаря Божко Л.М. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Представник позивача звернувся Дідух Є.О. до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позову зазначає, що 15.05.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено Договір № 4465545 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідно до умов якого ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» надало позичальнику грошові кошти у сумі 3200,00 грн, а позичальник зобов'язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом в порядку та строки, визначені Договором. Відповідач підписав договір за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором 60887. В подальшому позичальником було підписано додатковий договір від 23.03.2024 та відповідно кошти у розмірі 1400 грн від первісного кредитора згідно договору були надіслані платіжною системою ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» на картку споживача. ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» є платіжним провайдером, що має відповідну ліцензію та здійснило переказ коштів у спосіб. Обумовлений умовами кредитного договору на банківську карту НОМЕР_1 , яка було вказана позичальником. Але позичальником ОСОБА_1 умови укладеного договору не виконуються, і за даними поденного розрахунку заборгованості за договором № 4465545 від 12.03.2024 у період з 12.03.2024 по 25.11.2024 включно первісним кредитором було нараховано проценти за користування грошовими коштами загальною сумою 23 687, 94 грн. 25.11.2024 ТОВ «Лінеура Україна» на підставі договору факторингу № 25/11/24 за плату відступило, а ТОВ «Українські Фінансові Операції» набуло право грошової вимоги до відповідача. Про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором ТОВ «Лінеура Україна» повідомило відповідача шляхом направлення відповідного текстового повідомлення. Станом на момент відступлення права вимоги - укладення договору факторингу 25.11.2024 - сума заборгованості відповідача за договором № 4465545 від 12.03.2024 року складає загальну суму 38 752, 87 грн, яка складається з суми заборгованості з тіла кредиту - 4599. 98 грн. нарахованих процентів первісним кредитором - 23 687, 94 грн; 4599, 98 грн*2, 5% = 114, 9995 грн*91 календарних дні = 10 464, 45 грн - відсотки нараховані ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ». Тому представник позивача просить суд стягнути з відповідача дану суму заборгованості, разом з понесеними судовими витратами по сплаті судового збору та витрат на професійну правничу допомогу. Крім того, позивач просив: в порядку частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нараховувати інфляційні втрати і 3% річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України за формулою: Розрахунок інфляційних втрат: І = ((si * s): 100) - s, де І - сума інфляційних втрат; si - індекс інфляції за певний період; s - сума заборгованості; 100 - переведення відсотків, Розрахунок 3 % річних: С* 3: 100: 365 * Дн., де С - сума основного боргу; 3 - 3% річних; 100 - переведення відсотків; 365 - кількість днів у році; Дн. - кількість днів прострочення, починаючи з дати набрання рішення суду законної сили до моменту виконання рішення в частині задоволеної суми заборгованості і стягнути отриману суму інфляційних втрат і 3 % річних з відповідача на користь ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ПЕРАЦІЇ»; та Роз'яснити органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у разі часткової сплати основного боргу, інфляційні втрати і 3% річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився, при цьому день часткової оплати не включається до періоду часу, за який може здійснюватися таке нарахування.
Ухвалою від 22 вересня 2025 року відкрито спрощене позовне провадження у справі та призначено судове засідання на 23 жовтня 2025 року, у відповідності до ч.5 ст. 279 ЦПК України ухвалено справу розглядати з повідомленням сторін. Ухвалою від 23 жовтня 2025 року задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів та витребувано в АТ КБ «ПриватБанк» інформацію про зарахування на картковий рахунок відповідача коштів за укладеним кредитним договором. Розгляд справи відкладений на 27 листопада 2025 року, про що учасники справи повідомлені належним чином.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час та дату судового розгляду справи повідомлявся належним чином, в позовній заяві просив суд проводити розгляд справи за відсутності представника, щодо заочного розгляду справи не заперечують. Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та дату судового засідання повідомлений належним чином, матеріали справи містять розписку про вручення відповідачу судового виклику. Будь-яких заяв чи клопотань від відповідача до суду не надходило, відзив на позов не поданий. Тому розгляд справи проводиться на підставі наявних у справі доказів. У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
12.03.2024 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено договір № 4465545 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 3 200,00 грн строком на 350 днів, шляхом переказу на його платіжну картку № НОМЕР_2 , зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,50 % від суми кредиту за кожен день користування в межах строку кредиту вказаного в п.1.3 Договору (360 днів), знижена процентна ставка 0.01% від суми кредиту за кожен день користування застосовується з дати видачі кредиту і до 22.11.2023. Періодичні платежів зі сплати процентів кожні 25 днів. Відповідно до п. 1.1. Договору його укладення здійснюється Сторонами за допомогою ІТС Товариства, доступ до якої забезпечується клієнту через вебсайт або мобільний додаток «Credit7». Електронна ідентифікація клієнта здійснюється при вході клієнта в Особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електрону комерцію». Згідно з п. 9.7.1 договору він вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом клієнта, що відтворений шляхом використання клієнтом електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який формується автоматично на стороні Товариства для кожного разу використання та направляється клієнту на номер мобільного телефону повідомлений останнім Товариству в ІТС Товариства/зазначений в цьому договорі. Введення клієнтом коду одноразового ідентифікатора з метою підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором з метою підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором цього договору створює підпис клієнта на договорі та вважається направленням Товариству повідомлення про прийняття в повному обсязі умов цього Договору. Договір укладено на умовах строковості, поворотності та платності. Згідно із п. 3.1 договору проценти, що нараховуються за цим договором є платою за користування кредитом. Нарахування процентів здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто методом «факт/факт». Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 4465545 від 12.03.2024 підписано електронним підписом позичальника ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором 60887 (а.с.21-30) Крім того позичальником ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором 60887 підписано додаток № 1 - таблицю обчислення загальної вартості кредиту для клієнта (споживача) та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (а.с.31), інформаційне повідомлення (а.с.31зв), паспорт споживчого кредиту з умовами кредитування (а.с.32-34) 23.03.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено Додатковий договір до Договору № 4465545 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 12.03.2024, відповідно до умов якого ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» надало позичальнику грошові кошти у сумі 1400,00 грн, загальний розмір кредиту - 4 600,0 грн. Позичальник зобов'язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом в порядку та строки, визначені Договором. Позичальник підписав договір за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором 92588. (а.с.35-36) Крім того позичальником ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором 92588 підписано додаток № 1 - таблицю обчислення загальної вартості кредиту для клієнта (споживача) та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (а.с.37). Згідно розрахунку заборгованості за Договором № 4465545 від 12.03.2024 про надання коштів на умовах споживчого кредиту станом на 25.11.2024 позичальник ОСОБА_1 має заборгованість 30 587, 92 грн (а.с.40-45) Зарахування кредитних коштів на платіжну карту відповідача відбулось через систему PayTech, на підставі укладеного Договору про організацію переказу грошових коштів ФК-П-19/03-01 від 12.03.2019 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ», що підтверджується копією листа платіжного провайдера - ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» від 19.12.2024 (а.с. 46). 25.11.2024 ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» укладено договір факторингу № 25/11/24, за яким ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» за плату відступило, а ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» набуло право грошової вимоги до боржників, вказаних у реєстрі прав вимоги (а.с.91-100) Згідно реєстру боржників до договору факторингу від 25.11.2024 року заборгованість боржника ОСОБА_1 перед новим кредитором складає загальну суму 38 752, 87 грн, яка складається з суми заборгованості з тіла кредиту - 4599, 98 грн. нарахованих процентів первісним кредитором - 23 687, 94 грн; 4599, 98 грн*2, 5% = 114, 9995 грн*91 календарних дні = 10 464, 45 грн - відсотки нараховані ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ».
При вирішенні справи судом застосовуються наступні норми права.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12цього Закону є оригіналом такого документа. Згідно ч. 3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Таким чином, суд приходить до висновку, що кредитний договір, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» у формі електронного документу, що не суперечить вимогам Цивільного кодексу України та іншого законодавства.
Законом України «Про електронну комерцію» встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних. У статті 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Відповідно до статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ. Положення статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису, так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»). Таким чином, між сторонами досягнуто згоду щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлений сторонами в електронній формі, з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Аналогічна позиція міститься у постанові Верховного Суду від 02 лютого 2022 року у справі № 345/3085/19.
За своєю правовою природою правовідносини, які виникли між первісним кредитором та відповідачкою у справі є кредитними, а тому вони підпадають під правове регулювання норм §2 глави 71 ЦК України. Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, які регулюють відносини за договором позики, якщо інше не встановлено §2 глави 71 ЦК України, або не випливає із суті кредитного договору.
Факт зарахування 12.03.2024 грошового переказу на суму 3200 грн, т а 23.03.2024 року грошового переказу на суму 1400, 00 грн на картку, емітовану ОСОБА_1 , підтверджується інформацією АТ КБ «ПриватБанк» від 31.10.2025, наданою на запит суду. Відповідно до п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Відповідно до постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №554/4300/16-цвід 25.05.2021 належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Таким чином, суд доходить висновку, що ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» належним чином виконало свої зобов'язання за кредитним договором, надавши відповідачу кредитні кошти, в порядку передбаченому умовами кредитного договору. У порушення умов кредитного договору відповідач ОСОБА_1 свої зобов'язання належним чином не виконав, допустив прострочення повернення кредиту, внаслідок чого утворилася заборгованість, яка за даними поденного розрахунку заборгованості за договором, яка станом на 25.11.2024 року становила 30 587, 92 грн, з яких тіло кредиту 4599, 98 грн, проценти за користування кредитом 23 687, 94 грн, та штрафи - 2300 грн. З цього ж розрахунку також вбачається, що відповідачем було сплачено 0,02 грн на погашення тіла кредиту та 5674, 72 грн на погашення процентів за користування кредитом (а. с. 44 зв).
За укладеним договором факторингу № 23/09/2024 від 25.11.2024 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» позивачем набуто статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», у тому числі і до відповідача ОСОБА_1 , що підтверджується витягом з Реєстру боржників від 25 листопада 2024 року. Факти прийому передачі Реєстру боржників та розрахунків по договору підтверджуються відповідним актом приймання передачі та платіжними інструкціями про оплату за договором факторингу.
Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України). За правилами ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Згідно з положеннями ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Порядок нарахування процентів визначається ст. 1048 ЦК України, згідно з ч. 1 якої, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. За приписами п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України). Нормами ч. 1 ст. 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). За змістом ч. 1 ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Згідно із ст. 1081 ЦК України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу. У постановах Верховного Суду від 29 березня 2023 року у справі №759/20374/20 (провадження № 61-4425св22), від 30 листопада 2023 року у справі №382/1621/21 (провадження № 61-13123св23) вказано, що «тлумачення пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України дозволяє стверджувати, що відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов'язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права». До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України). Обсяг і зміст прав, що переходять до нового кредитора, залежать від зобов'язання, в якому здійснюється відступлення права вимоги. Відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення відповідного договору. Заміна особи в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення) права вимоги є різновидом правонаступництва. У зв'язку із заміною кредитора у зобов'язанні саме зобов'язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб'єктний склад в частині кредитора. Аналогічний за змістом висновок зробив Верховний Суд у постанові від 31 січня 2024 року у справа №758/2555/21. Таким чином, у даній справі відбулась виключно заміна сторони кредитора в існуючому зобов'язанні з попереднім змістом та усіма істотними умовами, правовідносини за договором продовжують існувати з попереднім змістом. В ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 липня 2014 року у справі №6-14194св14, зроблено висновок, що підтвердженням суми заборгованості є кредитний договір, договір факторингу, який у встановленому порядку недійсним не визнаний та в якому визначено розмір відступленої заборгованості, та розрахунок кредитної заборгованості, здійснений банком при відступленні права вимоги. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1383/2010 (провадження № 14-308цс18) зазначено, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
Матеріали справи свідчать, що належними та допустимими доказами підтверджений факт укладання між первісним кредитором ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» та ОСОБА_1 кредитного договору № 44655545 у передбаченій законом формі, виконання кредитором умов договору про надання позичальнику кредитних коштів та невиконання останнім зобов'язань з повернення кредитних коштів разом із нарахованими процентами за користування кредитними коштами, а також перехід права вимоги за цим договором до ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ», що є підставою для стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором на користь позивача. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79, 80 ЦПК України). Згідно із ст. 12, 81, 89 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У протилежному разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь іншої сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов'язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі. Звертаючись до суду, позивачем надані належні, достатні та допустимі докази на підтвердження заявлених позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту у розмірі 4599, 98 грн.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за відсотками, яка була нарахована первісним та новим кредиторами, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Як вбачається з розрахунку заборгованості, наданої позивачем, то первісним кредитором - ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» - здійснювалось нарахування відсотків за користування кредитом за період з 12.03.2024 по 25.11.2024 за стандартною процентною ставкою 2, 5% в день від суми кредиту за кожен день користування. Сума сплачених відповідачем процентів за період користування кредитом, що становить 259 днів - 5674, 72 грн, сума заборгованості за процентами 23 687, 94 грн (а. с. 44 зв). Строк дії договору № 4465545 від 12.03.2024 про надання коштів на умовах споживчого кредиту становить 350 днів, тобто з 12 березня 2024 року по 24 лютого 2025 року включно. Відповідно до поданого позивачем розрахунку заборгованості за договором № 4465545 про надання споживчого кредиту від 12.03.2024, в межах строку дії цього договору новим кредитором ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» були нараховані проценти за користування грошовими коштами за 91 день за період з 26.11.2024 (дата відступлення права вимоги) по 24.02.2025 (останній день строку договору) за стандартною процентною ставкою 2,5 % від суми кредиту за кожен день користування у сумі 10 465, 00 грн Сума основного боргу, на яку нараховувалась процентна ставка - 4599, 98 грн (а.с. 70-71).
Водночас суд не може погодитися із заявленим розміром заборгованості за вищевказаним кредитним договором у частині нарахованих процентів в розмірі 2, 5 % з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %. Статтю 8 вказаного Закону доповнено частиною п'ятою згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-IX від 22.11.2023, який набрав чинності 24.12.2023. У пункті 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону № 3498-IX від 22.11.2023 зазначено, що дія пункту 5 (зокрема щодо доповнення статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» частиною 5) розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом. Враховуючи, що договір № 4465545 укладений 12.03.2024 року, тобто вже після набрання чинності Законом № 3498-IX від 22.11.2023, то положення ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» розповсюджуються на спірні правовідносини. При цьому в пункті 17 розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» установлено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %. Враховуючи зазначену норму закону, з 24.12.2023 до 21.04.2024 максимальний розмір денної процентної ставки за споживчим кредитом не може перевищувати 2,5 %, з 22.04.2024 до 19.08.2024 - не може перевищувати 1,5 %. При цьому суд зауважує, що в даному випадку не має місце зворотна дія закону, а має місце переживаюча (ультраактивна) дія закону, тобто новий закон поширює свою дію на ті правовідносини, які існували станом на момент набрання ним чинності, однак нове нормативно-правове регулювання реалізується з урахуванням необхідності поступової адаптації відповідних правовідносин до нового законодавчого регулювання та із частковим збереженням старого нормативного регулювання, що й передбачено у пункті 17 розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування».
З матеріалів справи вбачається, що первісним кредитором ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» за весь період користування кредитом з 12.03.2024 здійснювалось нарахування відсотків за стандартною процентною ставкою - 2, 5% від суми кредиту за кожен день користування. Але такий розмір процентної ставки буде таким, що відповідає вимогам закону тільки до 21.04.2024 року, починаючи з 22.04.2024 року по 19.08.2024 року такий розмір не повинен перевищувати 1, 5% від суми кредиту за кожен день користування. Тому за період з 12.03.2024 по 21.04.2024 року сума процентів за стандартною процентною ставкою - 2, 5% від суми кредиту за кожен день користування відповідатиме нормі закону і становить згідно розрахунку 1839, 84 грн. Починаючи з 22.04.2024 по 19.08.2024 такою, що відповідає нормі закону сума процентів за користування кредитом буде 1,5 % від суми кредиту за кожен день користування, що становить 69 грн. Тобто за даний період у 120 днів (з 22.04.2024 по 19.08.2024) сума процентів за ставкою 1,5 % від суми кредиту за кожен день користування буде складати 8280 грн (120днів х 69 грн). Починаючи з 20.08.2024 по 25.11.2024 року таким, що відповідає закону розмір процентів заставкою 1% від суми кредиту за кожен день користування буде складати 4507, 02 грн (98 днів х 45, 99 грн) Таким чином, суд приходить до висновку, що таким, що відповідає вимога закону розмір процентів, що нараховані первісним кредитором за період з 12.03.2024 по 25.11.2024 буде складати 14 626, 86 грн (1839, 84 грн+8280 грн+4507, 02 грн) З врахуванням того, що відповідачем згідно розрахунку заборгованості сплачувались проценти за користування кредитом 5674, 72 грн, то з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення сума процентів за користування кредитом, станом на 25.11.2024 року в розмірі 8952, 14 грн (14 626, 86 грн -5674, 72 грн).
Розглядаючи розрахунок заборгованості позивача - нового кредитора ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» за 91 календарний день з 26.11.2024 (початок дії договору факторингу) по 24.02.2025 (закінчення строку дії кредитного договору), яка складає за даним розрахунком 10 465, 00 грн, суд зазначає, що проценти новим кредитором нараховувались за процентною ставкою 2, 5 %, в той час як відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 %. Тому в даному випадку вірним буде нарахування процентів за наступним розрахунком - 45, 99 грн (1% денної процентної ставки) х 91 день = 4185, 09 грн. Тобто, таким, що відповідає вимогам закону розмір нарахованих процентів за користування грошовими коштами за 91 день становить 4185, 09 грн. Тобто з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення сума процентів за 91 день користування кредитом - 4185, 09 грн. Виходячи з наведеного судом перерахунку загальна заборгованість відповідача за процентами з 12.03.2024 по 2.02.2025 року (350 днів), яка нараховувалася первісним та новим кредиторами, і яка підлягає до стягнення з відповідача, становить 13 137, 23 грн (8952, 14 грн + 4185, 09 грн)
Таким чином, суд приходить до висновку, що з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача підлягає до стягнення заборгованість за договором № 4465545 від 12.03.2024 року в сумі 17 737 грн 21 коп, яких 4599, 98 грн - заборгованість по тілу кредиту, 8952, 14 грн - заборгованість за процентами, нарахованими первісним кредитором, 4185,09 грн - заборгованість про процентам нарахованими позивачем за 91 календарний день, тобто позов підлягає до часткового задоволення. Крім того, ч.5 ст. 265 ЦПК України передбачено, що у резолютивній частині рішення зазначається про розподіл судових витрат.
У відповідності до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки в ході розгляду справи суд прийшов до висновку про часткове задоволення позову, що складає 45, 8%, то з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення сума судового збору, пропорційно сплаченій позивачем при подачі до суду 2422, 40 грн згідно платіжної інструкції від 20.08.2025, і яка складає 1109, 46 грн.
Вирішуючи питання про стягнення понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, суд приходить до наступного висновку. Згідно із п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Статтею 137 ЦПК України врегульовано порядок розподілу витрат на професійну правничу допомогу. Згідно із частинами 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На виконання вимог ч. 3 ст. 137 ЦПК України позивачем надано: договір № 01/08/2024-А від 01 серпня 2024 року про надання юридичних послуг (а. с. 80-81), Акт № 4465545 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно договору № № 01/08/2024-А від 01 серпня 2024 року на суму 10 000 грн (а.с.47), заявку на виконання доручення № 4465545 від 21 квітня 2025 року до договору № 01/08/2024-А від 01 серпня 2024 року, згідно з якою ціна зустрічі Адвоката та Клієнта, надання усної первинної консультації (0,5 год. вартістю 440 грн); дослідження документів та аналіз фактичних обставин (1 год вартістю 840 грн); аналіз чинного законодавства, судової практики ВС, практики судів у рамках цивільного судочинства (0,5 год. вартістю 440 грн); підготовка декількох позицій на підставі вивченого питання, узгодження позиції з Клієнтом (1 год. вартістю 840 грн); письмова юридична консультація, складання письмового консультаційного висновку з посиланням на чинні вимоги законодавства (1 год. вартістю 840 грн); проведення адвокатом заходів спрямованих на самостійне отримання необхідних письмових доказів у цивільному процесі (1 год. вартістю 440 грн); складання позовної заяви (2 год. вартістю 1640 грн); складання та оформлення інших документів - додатків до позовної заяви (1 год. вартістю 840 грн); складання та оформлення процесуальних документів (2 год. вартістю 1640 грн); представництво інтересів Клієнта під час здійснення цивільного судочинства за поданою позовною заявою (2 год. вартістю 1640 грн.) - загальна сума 10 000 грн. (а. с. 49-50), детальний опис робіт (наданих послуг) № 4465545 від 11.08.2025 (а.с.48), рахунок на оплату від 20.07.2025 року на суму 10 000 грн (а.с.54).
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України, враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
З урахуванням складності даної справи, обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, виходячи з конкретних обставин справи, суд вважає, що зазначена позивачем вартість та обсяг виконаної адвокатом роботи у розмірі 10 000,00 грн., а також витрачений на вказані послуги час (12 годин) є завищеними та належним чином не обґрунтованими, що суперечить принципу пропорційності розподілу судових витрат, оскільки позов типовий, аналогічні позови подавались до декількох відповідачів одночасно згідно списку «Укрпошта». Суд вирішуючи питання про розмір витрат на правову допомогу виходить з того, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. Отже, відшкодовуються лише ті витрати, які мають розумний розмір. При цьому, вартість послуг з надання професійної правничої допомоги у вказаній справі є очевидно завищеною та такою, що не відповідає складності виконаних адвокатом робіт. Враховуючи викладене, з урахуванням складності справи, виконаної адвокатом роботи, керуючись принципами співмірності та розумності судових витрат, критерієм реальності адвокатських витрат, а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, заявленої у справі ціни позову та значення справи для сторін, суд вважає за необхідне зменшити їх розмір та стягнути з відповідача на користь позивача 3 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, а отже вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» в цій частині підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи позовні вимоги про застосування положень ч.ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України та зобов'язання органу, що здійснюватиме примусове виконання рішення суду нараховувати інфляційні втрати і 3% річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 10 ст. 265 ЦПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. В свою чергу, згідно ч. 11 ст. 265 ЦПК України остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), який здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VII цього Кодексу. Тобто, при ухваленні рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, суд може вирішити питання нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення. Однак, це є правом суду, а не обов'язком, та має вирішуватись з урахуванням обставин конкретної справи.
Суд зазначає, що відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15 березня 2022 року, а також п. 18 Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Кредитні правовідносини між сторонами у даній справі виникли 24 квітня 2024 року, тобто у період дії в Україні воєнного стану, який діє і на даний час. Отже, суд вважає, що вимоги позивача про здійснення нараховування органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення в порядку ч. ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України інфляційних втрат та 3% річних, починаючи з дати набрання рішенням суду законної сили та стягнення отриманих сум інфляційних втрат і 3% річних, а також роз'яснення даному органу чи особі, що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у разі часткової сплати основного боргу, інфляційні трати і 3% річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився, при цьому день часткової оплати не включається до періоду часу, за який може здійснюватися таке нарахування, є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись, ст. 509, 525, 526, 530, 536, 1050, 1054 ЦК України ст. 5, 7, 12, 13, 76, 77, 80, 81, 89, 259, 263-265, 268, 273, 279, ЦПК України, суд,
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» заборгованість за кредитним договором № 4465545 від 12.03.2024 року в розмірі 17 737 (сімнадцять тисяч сімсот тридцять сім) грн 21 коп. В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» судові витрати по справі по сплаті судового збору в сумі 1109, 46 (одна тисяча сто дев'ять грн) 46 коп, та 3000 (три тисячі) грн у рахунок понесених витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку до Чернігівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня отримання копії рішення.
Учасники справи:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ», місцезнаходження: вул Набережно-Корчуватська, буд 27 приміщення 2 м Київ, 03045, код ЄДРПОУ 40966896.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації - АДРЕСА_1 (РНОКПП - НОМЕР_3 )
Суддя Л.В.Тіщенко