Справа №751/7254/25
Провадження №2/751/2107/25
10 листопада 2025 року місто Чернігів
в складі: головуючого - судді Овсієнко Ю. К.
за участі секретаря Решетник В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду м. Чернігова цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості -
І. Стислий виклад позиції позивача
ТОВ “ВІН ФІНАНС» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №737610 від 26.03.2019, а також понесених судових витрат.
Вимоги позивач обґрунтовує тим, що 26.03.2019 між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем в електронній формі укладений договір про надання фінансового кредиту №737610. ТОВ «Авентус Україна» виконав умови договору та перерахував на рахунок відповідача безготівковим шляхом кошти в розмірі 3 894,50 грн, в свою чергу позичальник не виконав умови договору, внаслідок чого виникла заборгованість.
12.04.2018 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» укладено договір факторингу №1, на підставі чого відбулося відступлення права вимоги за кредитними договорами, зокрема, за договором про надання фінансового кредиту №737610.
12.09.2019 укладено додаткову угоду №25 та на виконання договору факторингу підписано реєстр прав вимоги №25 від 12.09.2019 про те, що на умовах вищезазначеного договору право вимоги по ряду боржників в тому числі ОСОБА_1 за договором про надання фінансового кредиту №737610 від 26.03.2019 перейшло до нового кредитора ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія».
25.07.2024 відповідно до протоколу загальних зборів №1706 ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» було перейменовано на ТОВ “ВІН ФІНАНС».
Відповідно до розрахунку заборгованості, що був складений на дату укладання договору відступлення права вимоги, загальна сума заборгованості перед новим кредитором складає 20 104 грн 61 коп, з яких: заборгованість за кредитним договором №737610 від 26.03.2019 - 15 361,73 грн; сума збитків з урахуванням 3% річних - 1 383,82 грн; сума збитків інфляційних втрат за несвоєчасне виконання кредитних зобов'язань - 3 359,06 грн.
Також позивач просить поновити строк позовної давності для звернення до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №737610 від 26.03.2019, посилаючись на те, що у відповідності до пункту 12 Перехідних і прикінцевих положень ЦК України строки звернення до суду з позовом продовжено для всіх суб'єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), тому строк на звернення до суду із позовною заявою, який настав під час дії обмежень карантинного характеру, має бути продовженим. Окрім того, Позивач посилається на те, що введення в Україні режиму воєнного стану 24 лютого 2022 року на підставі Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та подальше продовження режиму воєнного стану є об'єктивною та поважною причиною пропуску процесуальних строків, встановлених законом та судом.
ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи та інші процесуальні дії у справі
Ухвалою судді від 11.09.2025 прийнято справу до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, в позові просив проводити розгляд справи за відсутності представника позивача, у разі неявки в судове засідання відповідача - провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.
Відповідач в судове засідання також не з'явилася. Надійшла заява, в якій просить справу розглянути без її участі. Зазначила, що частково визнає наявність заборгованості, однак просить суд врахувати складне матеріальне становище, просила врахувати її стан здоров'я, складні життєві труднощі та матеріальні труднощі по можливості пом'якшити для неї фінансові наслідки - зменшити суму штрафів, пені та інших нарахувань.
Враховуючи те, що сторони до судового засідання не з'явились, суд, керуючись ч.2 ст.247 ЦПК України, розглянув справу без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин
Судом встановлено, що 26.03.2019 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та відповідачем укладений договір №737610 про надання фінансового кредиту, у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію» та відповідно до якого ОСОБА_1 отримала кредит у сумі 7 000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, строком на 30 днів зі сплатою процентів від суми кредиту за кожний день користування ним, а саме: стандартна процентна ставка 1,80% від суми позики за кожний день користування позикою, знижена процентна ставка 1,35% від суми позики за кожен день користування позикою у межах строку надання позики, зазначеного у п. 1.2. цього договору (а.с. 13-14).
Вказаний договір підписано електронним підписом, створеним за допомогою одноразового ідентифікатора А538941, який введено в персональне поле 26.03.2019 (а.с. 14).
Зарахування коштів на карту НОМЕР_1 підтверджується листом ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» №5713-ВП від 15.07.2025 та листом ТОВ «АВЕНТУС Україна» вих. №6660/25-Е від 15.07.2025 (а.с. 24-30, 31-33).
Надалі, між ТОВ «АВЕТУС УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» укладено договір факторингу №1 від 12.08.2018, відповідно до якого відбулося відступлення права вимоги за кредитними договорами (а.с. 16-18).
12.09.2019 укладено додаткову угоду №25 та на виконання договору факторингу підписано реєстр прав вимоги №25 від 12.09.2019 (а.с. 19,20-21) про те, що на умовах вищевказаного договору право вимоги до ОСОБА_1 за договором про надання фінансового кредиту №737610 від 26.03.2018 перейшло до ТОВ «Довіра та Гарантія».
Відповідно до протоколу загальних зборів від 25.07.2024 №1706 ТОВ «Довіра та Гарантія» було перейменовано на ТОВ «ВІН ФІНАНС»(а.с. 11).
Згідно з розрахунку заборгованості ТОВ «АВЕНТУС Україна» станом на дату відступлення вимоги слідує, що за кредитним договором № 737610 від 26.03.2019 рахується заборгованість у сумі 15 361,73 грн, з якої 3 894,50 грн заборгованість за тілом кредиту, 8 107,23 грн сума боргу за відсотками, 3 360,00 грн заборгованість за пенею та штрафами (а.с. 22).
Позовна заява також містить розрахунок нарахування відповідачу у відповідності до частини другої статті 625 ЦК України суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції в розмірі 3 359,06 грн та 3% річних в розмірі 1 383,82 грн.
Загальна сума боргу, заявлена позивачем до стягнення складає 20 104,61 грн.
ІV. Норми права, які застосував суд та оцінка аргументів сторін
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
На підставі ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Основні засади цивільного законодавства визначені у ст. 3 ЦК України, зокрема, як передбачено у п. 3 ч. 1 цієї статті, свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства.
Відповідно до частини першої ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною першою ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до ч.2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства , а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.ч.1,3 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Згідно зі ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Статтею 1081 ЦК України передбачено, що клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу. Грошова вимога, право якої відступається, є дійсною, якщо клієнт має право відступити право грошової вимоги і в момент відступлення цієї вимоги йому не були відомі обставини, внаслідок яких боржник має право не виконувати вимогу. Клієнт не відповідає за невиконання або неналежне виконання боржником грошової вимоги, право якої відступається і яка пред'явлена до виконання фактором, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливістю виконання ним грошового зобов'язання . Боржник , який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми , якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом .
Статтями 1049,1054 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути кредитору надані грошові кошти (кредит) та сплатити проценти у строки та на умовах, встановлених договором.
За умовами ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити розмір процентів на умовах встановлених договором. Позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів, належних йому, згідно ст. 625 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 1082 ЦК України, передбачено, що боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
Відповідачем доказів, які б спростовували надані позивачем докази щодо розміру заборгованості по кредитному договору не надано.
Відповідно до наданих позивачем розрахунків ОСОБА_1 нараховано 3% річних, інфляційних втрат та штраф за порушення виконання зобов'язань до набрання чинності Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану».
Враховуючи вищезазначене, дослідивши всебічно, повно та об'єктивно наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що сторони перебувають в договірних відносинах, відповідач не виконала належним чином своїх зобов'язань перед позивачем за договором № 737610 від 26.03.2019 року, в зв'язку з чим виникла заборгованість, яка підлягає стягненню в розмірі 20 104,61 грн, яка складається з: заборгованість за кредитним договором №737610 від 26.03.2019 - 15 361,73 грн; сума збитків з урахуванням 3% річних - 1 383,82 грн; сума збитків інфляційних втрат за несвоєчасне виконання кредитних зобов'язань - 3 359,06 грн.
Щодо поновлення строку для звернення позивача із позовом до суду, про що він заявляв клопотання у позовній заяві, суд приходить до наступного висновку.
Згідно з вимогами ст.256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Згідно з вимогами статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, перебіг якої розпочинається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Згідно з п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу, що набрали чинності 20 квітня 2020 року на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року № 540-IX, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року на всій території України встановлено карантин. Також, згідно з п. 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. З урахуванням вказаних положень, строк для звернення до суду позивачем не пропущений, тому він поновленню не підлягає.
V. Розподіл судових витрат
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судом установлено, що позивач при зверненні до суду з позовом у даній справі сплатив 2422,40 грн судового збору, що підтверджується платіжною інструкцією від 08.08.2025 (а. с. 1).
Оскільки позов задоволено судом у повному обсязі, на підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2422,40 грн судового збору, сплаченого за подання позовної заяви.
Щодо вимог про стягнення з відповідача понесених позивачем судових витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.
Частиною першою ст.133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України).
Згідно з ч.1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову-на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.
Відповідно до п.п. 1, 2 ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Частиною восьмою ст.141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Водночас, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 в справі № 755/9215/15-ц.
Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Позивачу правничу допомогу надавало адвокатське бюро «Анастасії Міньковської» на підставі договору № 33 від 23.03.2024 про надання правової допомоги від 02 липня 2024 року (а.с. 38-40).
Відповідно до детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатським бюро «Анастасії Міньковської», необхідних для надання (правової) допомоги за позовом ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» щодо стягнення кредитної заборгованості за договором про надання правової допомоги №33 від 22.03.2024 та додатковою угодою №б/н від 22.03.2024 до нього, загальна вартість робіт, наданих послуг і виконаних робіт становить 5000,00 грн.
З огляду на складність справи та виконані адвокатом роботи, ціну позову та розмір задоволених вимог, суд вважає, що заявлена до стягнення з відповідача на користь ТОВ «ВІН ФІНАНС» сума витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн не відповідає переліку/вартості виконаних робіт та критеріям розумності, справедливості та співмірності, а тому з огляду на зазначене вище та встановлені судом обставини, дійшов висновку про необхідність стягнення таких витрат у розмірі 2000,00 грн, що буде відповідати критеріям розумності, справедливості та співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 12-13, 19, 81, 141, 247, 258, 259, 265, 268, 273, 280-288, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 525, 526, 530, 533, 543, 611, 625, 1050, 1054 ЦК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості- задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» 20 104 (двадцять тисяч сто чотири) грн 61 коп заборгованості за кредитним договором №737610 від 26.03.2019.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп судового збору та 2000 (дві тисячі) грн 00 коп витрат на правничу допомогу.
Рішення суду може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» (місцезнаходження: 04112, м. Київ, вул. Ігоря Сікорського, буд. 8, код ЄДРПОУ 38750239)
Відповідач - ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 )
Головуючий - суддя Ю. К. Овсієнко