Справа № 750/13565/25
Провадження № 1-кп/750/866/25
про призначення судового розгляду
27 листопада 2025 року м. Чернігів
Деснянський районний суд міста Чернігова у складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
захисника - адвоката ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Чернігові матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024270000001094 від 25.11.2024, по обвинуваченню ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.307, ч.2 ст.307, ч.3 ст.307 КК України,
Під час підготовчого судового засідання прокурор просив призначити справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні, зазначивши, справа підсудна Деснянському районному суду м. Чернігова. Угоди в справі відсутні. Обвинувальний акт відповідає вимогам КПК України. Прокурором також було подано письмове клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому, так як строк його дії закінчується 17.12.2025, а ризики, які виправдовують тримання останнього під вартою, не зменшилися. Клопотання захисника про скасування арешту з майна просив залишити без розгляду як передчасне та розглянути його в ході судового провадження, оскільки ч. 2 та ч. 3 ст. 307 КК України як покарання передбачають конфіскацію майна. Також просив відмовити в задоволенні клопотання захисника про зміну запобіжного заходу, оскільки медичні документи не містять жодних відомостей про неможливість знаходження обвинуваченого в умовах СІЗО та проходження там реабілітації.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_7 проти призначення справи до розгляду не заперечив. Просив відмовити в задоволенні клопотання прокурора про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою, зазначивши, що злочин документувався на відеозапис, тому вплив на свідків виключений. Мети збуту у обвинуваченого не було. Підтримав своє клопотання про зміну запобіжного заходу на домашній арешт, обґрунтувавши його тим, що обвинувачений має сталі соціальні зв'язки, дружину та дитину, дружина працює. Просив врахувати, що обвинувачений має інвалідність, отримує пенсію, допомагає матері, батько помер. Крім того, має незадовільний стан здоров'я, зокрема, нещодавно йому було зроблено оперативне втручання, операція на попереку, він потребує реабілітації. Також просив задовольнити клопотання про скасування арешту з майна, посилаючись на те, що на карту Ощадбанку наразі приходить пенсія, яка є соціальною виплатою і е підлягає конфіскації. Кошти необхідні для реабілітації та утримання родини.
Обвинувачений підтримав думку свого захисника.
Заслухавши думку учасників справи, перевіривши обвинувальний акт вимогам КПК України, суд приходить до наступного висновку.
Дане кримінальне провадження підсудне Деснянському районному суду міста Чернігова.
Під час підготовчого судового засідання не було встановлено підстав для прийняття рішень, передбачених пунктами 1- 4 ч.3 ст.314 КПК України.
Обвинувальний акт відповідає вимогам КПК України, підстави для його повернення відсутні.
Отже, обвинувальний акт підлягає призначенню до судового розгляду.
Клопотання захисника ОСОБА_7 про скасування арешту майна належить залишити без розгляду як передчасне, зважаючи на стадію судового провадження, а саме підготовче засідання та відсутності у суду будь-яких доказів на підтвердження належності даних карток обвинуваченому, надходження на них соціальних коштів.
Щодо клопотання прокурора про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою та клопотання захисника про зміну запобіжного заходу, суд враховує наступне.
Відповідно до положень ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
З системного аналізу положень частин третьої та п'ятої статті 199 КПК України, слід зробити висновок, що клопотання про продовження строку тримання під вартою підлягає задоволенню у тому разі, якщо прокурор доведе обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою або під домашнім арештом.
Враховуючи, що на даний час наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, не зменшилася, і вони продовжують існувати, прокурор просить продовжити ОСОБА_6 строк дії раніше обраного запобіжного заходу на 60 днів.
Ухвалою слідчого судді Новозаводського районного суду м. Чернігова від 01.09.2025 строк тримання під вартою ОСОБА_6 без визначення розміру застави був продовжений до 30.10.2025. Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 06.101.2025 зазначене судове рішення залишено без змін.
Відповідно до приписів ч.1 ст. 201 КПК України обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання
Таким чином, виходячи зі змісту ст. 201 КПК України, підставою для зміни запобіжного заходу за клопотанням обвинуваченого чи захисника є, в тому числі, наявність нових обставин, які не були предметом судового розгляду, або зміна обставин обвинувачення, зменшення встановлених в провадженні ризиків.
При вирішенні питання про обрання, зміну, скасування або продовження запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї (ч. 1 ст. 178 КПК України).
Із наведеного вбачається, що суд може змінити запобіжний захід на менш чи більш обтяжливий для обвинуваченого лише у випадку, якщо в ході судового розгляду буде з'ясовано наявність таких суттєвих обставин, передбачених ст. 178 КПК України, які не були установлені під час прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу.
Зважаючи на те, що за змістом п. 3 ч. 1 ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, зокрема, вік та стан здоров'я обвинуваченого, тому виявлення фактів та доказів, котрі свідчать про зміни стану здоров'я обвинуваченого, може, ураховуючи це в сукупності з іншими обставинами, обумовлювати прийняття рішення про зміну запобіжного заходу на менш чи більш обтяжливий.
Суд може змінити запобіжний захід обвинуваченому, з урахуванням істотних змін у стані його здоров'я.
Врахувавши доводи сторони обвинувачення та сторони захисту, дослідивши наявні матеріали справи, суд бере до уваги те, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1, 2,3 ст. 307 КК України, при цьому суд виходить із принципу презумпції невинуватості і не вирішує наперед процесуальну перспективу пред'явленого обвинувачення, а лише аналізує обґрунтованість та тяжкість його пред'явлення, суспільну небезпеку злочинних дій, в яких він обвинувачується.
Існування кожного вказаного у ч.1 ст. 177 КПК України ризику має підтверджуватися фактами, наявність яких повинна бути переконливо продемонстрована (п. п. 85, 86 рішення ЄСПЛ від 30.01.2018 у справі «Макаренко проти України» /Makarenko v. Ukraine, заява №622/11).
При цьому в усіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних запобіжних заходів (п. 62 рішення від 16.12.2010 у справі «Боротюк проти України»/ Borotyuk v. Ukraine, заява № 33579/04).
Згідно з ч.3 ст. 176 КПК України суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам.
ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні тяжких та особливо тяжкого злочинів.
Що стосується ступеня можливого настання заявлених прокурором ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, у вигляді можливого переховування обвинуваченого від суду, незаконного впливу з боку обвинуваченого на потерпілих та свідків в даному кримінальному провадженні, перешкоджання кримінальному провадженню та можливість вчинення іншого кримінального правопорушення, досліджуючи вказане питання, для продовження обвинуваченому ОСОБА_6 строку дії запобіжного заходу, суд враховує, що попередньою ухвало суду було встановлено не доведення стороною обвинувачення існування ризиків, передбачених п.4 та 5 ч.1 ст. 177 КПК України, тому суд погоджується зі стороною обвинувачення про наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені лише п. 1 та 3 ч.1 ст. 177 КПК України.
Судом враховуються дані відносно особи обвинуваченого, як то соціальні зв'язки, перебування на утриманні неповнолітньої дитини, сімейний стан, стан здоров'я, а також період його тримання під вартою, однак, при цьому тяжкість покарання, яке передбачене законом у виді позбавлення волі на строк до 12 років з конфіскацією майна, вже сама по собі може бути підставою та мотивом для обвинуваченого переховуватись від суду, ускладнивши тим самим здійснення правосуддя, що вказує на наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків, слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні. Наразі жоден із свідків недопитаний судом.
За таких обставин ризик впливу на свідків наразі існує.
Водночас, суд бере до уваги вік обвинуваченого, його сімейний стан, а також наявність медичної документації щодо незадовільного стану здоров'я обвинуваченого - чисельних виписних епікризів.
Також суд приймає до уваги виписку із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №21107 від 24.11.2025, згідно із якою встановлено, що ОСОБА_6 перебував на стаціонарному лікуванні та проведення йому хірургічного втручання 12.11.2025 - мікрогірургічної мікродискектомії. Рекомендаціями є продовження нагляду невпропатолога, носіння корсетного пояса, приймання ліків.
Отже, обвинувачений є особою, яка потребує медичного нагляду лікаря, враховуючи діагностовані захворювання. Належний медичний нагляд та надання хворому медичних послуг є необхідними заходами, спрямованими на забезпечення невід'ємного права особи на життя.
ВІдповідно до ст. 27 Контитуції України ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов'язок держави - захищати життя людини.
Стороною обвинувачення не надано доказів того, що за місцем утримання під вартою, ОСОБА_6 забезпечена можливість отримання медичної допомоги належної якості у зв'язку з наявними захворюваннями, оскільки з часу перебування обвинуваченого під вартою стан його здоров'я погіршився, що викликало проведення хірургічного втручання.
Слід зазначити, що метою застосування запобіжного заходу є не карна функція, а забезпечувальна, тобто, до обвинуваченого має бути застосований такий вид запобіжного заходу, який би в повній мірі забезпечив запобіганню встановлених у судовому засіданні, передбачених ст. 177 КПК України ризиків, а також відповідав засадам гарантування основоположних прав людини на свободу та особисту недоторканність, що передбачає недопущення ув'язнення особи до засудження її компетентним судом, тобто, постановлення обвинувального вироку. (пп. «а» п.1 ст. 5 Конвенції по захист прав людини і основоположних свобод).
Обвинувачений має в м. Чернігові зареєстроване місце проживання за адресою АДРЕСА_1 .
Допитана в судовому засідання як свідок ОСОБА_8 показала, що є матір'ю засудженого. Квартира по АДРЕСА_1 належить їй на праві власності. Проживає одна. Квартира двокімнатна. Згодна, що син відбував в цій квартирі домашній арешт. Для його проживання наявні умови. Живе за рахунок своєї пенсії, але син їй допомагав по господарству.
Враховуючи наявні захворювання у ОСОБА_6 та проведене хірургічне втручання, ймовірність реалізації відповідних дій, вказаних у клопотанні прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу, як то переховування від суду, знижується.
Крім того, суд вважає, що даний ризик істотно знижується, враховуючи можливість органів поліції застосувати електронні засоби контролю, здійснювати контроль за поведінкою обвинуваченого.
Відповідно ч.ч. 1, 2, 6 ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців.
За викладених обставин, зважаючи на стан здоров'я обвинуваченого на час розгляду клопотання, необхідність отримання своєчасної кваліфікованої медичної допомоги, та можливості запобігання вказаних у клопотанні ризиків шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, суд вважає за необхідне в задоволенні клопотання прокурора відмовити, а клопотання сторони захисту задовольнити, змінивши запобіжний захід ОСОБА_6 з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт за місцем мешкання, відповідно до приписів та за умов передбачених ст. 181 КПК України, з покладанням на обвинуваченого певних додаткових обов'язків, передбачених ст.194 КПК України, строком на 2 місяці, а саме до 24 січня 2026 року.
Керуючись ст.314-316 КПК України, суд
Призначити судовий розгляд у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.307, ч.2 ст.307, ч.3 ст.307 КК України, колегією суддів у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Деснянського районного суду м. Чернігова о 10 годині 30 хвилин 11 грудня 2025 року.
Клопотання захисника адвоката ОСОБА_7 про скасування арешту майна - залишити без розгляду.
У задоволенні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 - відмовити.
Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 - задовольнити.
Змінити, застосований до обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід із тримання під вартою на домашній арешт.
Заборонити ОСОБА_6 цілодобово (за винятком необхідності отримання невідкладної екстренної медичної допомоги) залишати місце проживання за адресою АДРЕСА_1 , строком до 24 січня 2026 року.
Строк закінчення дії ухвали - 24 січня 2026 року.
Зобов'язати ОСОБА_6 : прибувати за кожною вимогою до суду; не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає - м. Чернігів, без дозволу прокурора та/або суду; повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання; носити електронний засіб контролю; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_6 , що відповідно до ч.5 ст. 181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою, мають право з'являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань, використовувати електронні засоби контролю. У разі порушення умов домашнього арешту до нього буде застосований більш суворий запобіжний захід.
Обвинуваченого ОСОБА_6 негайно звільнити з-під варти.
Ухвалу в частині застосування запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту щодо ОСОБА_6 направити для виконання до Чернігівського районного управління поліції ГУНП в Чернігівській області.
В судове засідання викликати учасників кримінального провадження.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали виготовлено 28.11.2025 о 08 год 00 хв.
ОСОБА_1 (доповідач) ОСОБА_2 ОСОБА_3