Справа № 945/1723/25
Провадження № 1-кс/945/373/25
27 листопада 2025 року слідчий суддя Миколаївського районного суду Миколаївської області ОСОБА_1 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ; прокурора ОСОБА_3 ; підозрюваного ОСОБА_4 ; захисника ОСОБА_5 , розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві клопотання слідчого СВ ВП № 5 Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянину України, з середньою освітою, не одруженому, раніше не судимому, військовослужбовцю, зареєстрованому та проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 ,
підозрюваному у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, -
встановив:
Слідчий СВ відділення поліції № 5 Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_7 , за погодженням з прокурором Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_8 , звернувся до суду з клопотанням про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_4 .
Досудовим розслідуванням встановлено, що 27.02.2025 ОСОБА_4 призвано на військову службу за мобілізацією ІНФОРМАЦІЯ_2 та направлено до військової частини НОМЕР_1 ; ОСОБА_4 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_2 , постановлено на всі види забезпечення, та призначено на посаду навідника вказаної військової частини.
ОСОБА_4 всупереч вимогам пункту 1 додатку № 1 до Постанови Верховної Ради України №2471-ХІІ від 17.06.1992 «Про право власності на окремі види майна», пункту 9, 15 Положення про дозвільну систему, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №576 від 12.10.1992, та пункту 2 «Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів», затвердженої наказом МВС України № 622 від 21.08.1998, не пізніше 04.08.2025, більш точні дату та часу не встановлено, знайшов (придбав) у невстановленому в ході проведення досудового розслідуванні місці капсуль - детонатор типу КД-8А, тротилову шашку типу ТШ-200, вогнепровідний шнур типу ОШП.
Після цього, у ОСОБА_4 виник злочинний умисел, направлений на придбання, носіння та зберігання вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу.
Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на придбання, носіння та зберігання вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу, ОСОБА_4 , не маючи на меті відповідно до ч. 3 ст. 263 КК України видачі органам влади знайдених ним вибухових речовин, з метою подальшого незаконного перенесення та зберігання, забрав собі, тим самим незаконно, без передбаченого законом дозволу придбав, після чого, зберігаючи при собі вище вказані вибухові пристрої, переніс їх до кафе «Смачно», що розташоване за адресою: Миколаївська область, Миколаївський район, с. Половинки, вул. Одеське шосе, 7, де їх 04.08.2025 було вилучено працівниками поліції під час огляду місця події.
Таким чином, ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби під час мобілізації на посаді навідника військової частини НОМЕР_2 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, тобто у незаконному придбанні, зберіганні та носінні вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу.
04.08.2025 ОСОБА_4 затримано у порядку ст. 208 КПК України.
05.08.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
07.08.2025 слідчий суддя Миколаївського районного суду Миколаївської області постановив застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту з покладенням на підозрюваного певних обов'язків. Під час перебування під домашнім арештом представник органу Національної поліції прибув за місцем мешкання ОСОБА_4 та встановив, що підозрюваний відсутній за місцем мешкання. На телефонні дзвінки ОСОБА_4 не відповідав. В ході усного опитування місцевих мешканців, встановлено, що ОСОБА_4 за власним місцем мешкання не перебуває близько 2-3 тижнів. Місцезнаходження ОСОБА_4 було не відомо. На виклик до слідчого відділу відділення поліції № 5 Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області, для проведення слідчих дій за участі підозрюваного ОСОБА_4 , підозрюваний жодного разу не прибув.
01.10.2025 ухвалою слідчого судді Миколаївського районного суду Миколаївської області надано дозвіл на затримання з метою приводу ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 , для його участі в судовому засіданні для розгляду клопотання про обрання відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
19.11.2025 ОСОБА_4 затримано у порядку ст. 191 КПК України.
Ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 19 листопада 2025 року задоволено клопотання слідчого СВ відділення поліції № 5 Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_9 , погоджене прокурором Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_10 , у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04.08.2025 за № 12025152260000278 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 . ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування - до 28 листопада 2025 року (включно) та визначено розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_4 обов'язків, передбачених КПК України в розмірі вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 242240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень.
Слідчий за погодженням з прокурором, звернувся до суду з клопотанням про продовження застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на продовження існування ризиків, передбачених п. п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Заслухавши в судовому засіданні прокурора ОСОБА_3 , який підтримав клопотання, підозрюваного ОСОБА_4 та захисника ОСОБА_11 , які заперечували проти клопотання просили обрати ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, слідчий суддя дійшов такого.
Вирішення питання щодо продовження строку дії запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України).
Згідно з положеннями ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Згідно з пунктами 126-128 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Кавала проти Туреччини» від 10 грудня 2019 року для того, щоб арешт за обґрунтованою підозрою був виправданий відповідно до пункту 1 (с) статті 5 не потрібно, щоб поліція отримала достатньо доказів для пред'явлення обвинувачення або для арешту, або під час перебування заявника під вартою (див. Броган та інші проти Сполученого Королівства, 29 листопада 1988 р., § 53, серія A № 145-B). Також не потрібно, щоб особі, яку затримали, в кінцевому рахунку було пред'явлено обвинувачення або представлено перед суду. Об'єктом затримання для допиту є подальше розслідування кримінальної справи шляхом підтвердження або зняття підозр, які є підставою для затримання. Таким чином, факти, які викликають підозру, не повинні бути такого рівня, як ті, які необхідні для обґрунтування обвинувального вироку або навіть притягнення до відповідальності, що настає на наступному етапі процесу кримінального розслідування (див. Мюррей проти Сполученого Королівства, 28 жовтня 1994, § 55, серія A № 300-A). 127. Однак "обґрунтованість" підозри, на якій повинен ґрунтуватися арешт, є важливою частиною гарантії, встановленої у пункті 1 (с) статті 5. Того факту, що підозра є добросовісною, недостатньо. Слова "обґрунтована підозра" означають наявність фактів чи відомостей, які б задовольняли об'єктивного спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила правопорушення. Однак те, що може бути визнано "розумним", залежатиме від усіх обставин (див. Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства, 30 серпня 1990 р., § 32, серія A № 182; див. також Ільгар Мамедов проти Азербайджану, № 15172/13, § 88, 22 травня 2014 року та Расул Джафаров проти Азербайджану, № 69981/14, п. 117-118, 17 березня 2016 року). Відповідно, оцінюючи «обґрунтованість» підозри, Суду необхідно дати можливість встановити, чи забезпечена сутність гарантії, передбаченої пунктом 1 (с) статті 5. Отже, уряд відповідач повинен надати хоча б деякі факти чи відомості, здатні задовольнити Суд, що заарештовану особу обґрунтовано підозрюють у вчиненні передбачуваного злочину (там само, п. 34). 128. Термін "обґрунтованість" також означає поріг, який підозра повинна подолати, щоб задовольнити об'єктивного спостерігача щодо ймовірності звинувачень. Як правило, проблеми в цій галузі виникають на рівні фактів. Тоді питання полягає в тому, чи арешт та затримання ґрунтувалися на достатньо об'єктивних елементах, щоб повідомити про "обгрунтовану підозру" засновану на фактах справи справді відбулися (див. Влох проти Польщі, № 27785/95, §§ 108-09, ЄСПЛ 2000-XI). Окрім фактичної сторони, існування «обґрунтованої підозри» у значенні пункту 1 (с) статті 5 вимагає, щоб факти, на які посилаються, можна було вважати такими, що підпадають під один із розділів, що описують злочинну поведінку у Кримінальному кодексі. Таким чином, явно не могло бути «обґрунтованої підозри», якби діяння чи факти, які висунуто проти затриманої особи, не були злочином на момент їх вчинення (див. Канджов проти Болгарії, № 68294/01, § 57, 6 листопада 2008 р.; Маммадлі проти Азербайджану, № 47145/14, § 52, 19 квітня 2018 р., та Алієв, цитоване вище, § 152).
Так, матеріалами кримінального провадження підтверджена наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_4 у вчиненні злочину.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:
1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;
3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого;
4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;
5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;
6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;
7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;
8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;
9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;
10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;
11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини;
12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років (п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України).
Згідно зі статтею 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Клопотання про продовження строку тримання під вартою подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду.
Клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:
1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;
2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
У разі закінчення строку запобіжного заходу до проведення підготовчого судового засідання прокурор не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення строку дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу може подати клопотання про його продовження. Розгляд такого клопотання здійснюється слідчим суддею за правилами цієї статті.
Звертаючись до суду з клопотанням про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий та прокурор посилаються на наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Щодо ризику можливості переховування від органів досудового розслідування та суду, то слідчий суддя враховує, особу підозрюваного, щодо якого у судовому засіданні встановлено та матеріалами кримінального провадження підтверджено, що ОСОБА_4 є військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, під час військової служби отримав поранення, пов'язане з захистом Батьківщини. Водночас, суд враховує і попереднє застосування до ОСОБА_4 слідчим суддею запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, а також поведінку підозрюваного ОСОБА_4 під час перебування під домашнім арештом, що призвела до застосування до ОСОБА_4 слідчим суддею дозволу на затримання з метою приводу у судове засідання, для розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу. Крім цього, виконавчий комітет сільської ради не має можливості надати довідку характеристику відносно ОСОБА_4 , оскільки ОСОБА_4 на території сільської ради не проживає; будинок непридатний для проживання. ОСОБА_4 має зареєстроване місце проживання разом з сестрою та племінниками.
Щодо ризику вчинити інше кримінальне правопорушення, слідчий суддя встановив, що ОСОБА_4 хоча раніше і не судимий, але, вперше, підозрюється у вчиненні тяжкого злочину проти громадської безпеки, слідчий суддя враховує і тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному ОСОБА_4 у разі визнання його винуватим у вчиненні злочину, за яке, передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до семи років. Також, слідчий суддя враховує і те, що протиправна діяльність ОСОБА_4 була припинена в результаті затримання підозрюваного працівниками поліції.
Щодо ризику незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні слідчий суддя враховує те, що ОСОБА_4 обізнаний про свідків у кримінальному провадженні, і на даному (майже на початковому) етапі кримінального провадження необхідно запобігти спробам підозрюваного впливати на свідків.
Щодо ризиків знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення та перешкоджанню кримінальному провадженню іншим чином, то слідчий суддя вважає, що вказані слідчим ризики не деталізовані та є такими, що не підтверджуються матеріалами кримінального провадження. Відповідно до протоколу огляду місця події від 04.08.2025 вибухові пристрої були виявлені та вилучені, і постановою слідчого визнані речовими доказами у кримінальному провадженні. Ніщо не вказує на те, що ОСОБА_4 має намір впливати, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення чи перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а отже і достатніх доказів “поза розумним сумнівом» на підтвердження того, що вказані ризики взагалі існують у підозрюваного ОСОБА_4 , не подано.
Сторона захисту правом подання слідчому судді доказів не скористалася.
З огляду на викладене, слідчий суддя вважає, що з боку підозрюваного ОСОБА_4 не зменшилися і продовжують існувати ризики, визначені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України - переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідка у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Зазначені ризики є численними та суттєвими і їм неможливо запобігти в умовах застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу більш м'якого ніж тримання під вартою.
У зв'язку з викладеним слідчий суддя вважає, що для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_4 , останньому слід продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, в межах строку досудового розслідування, а саме: до 28 грудня 2025 року.
У той же час, судом враховане таке.
Згідно з положеннями ст. 203 КПК України ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію після закінчення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження або винесення ухвали про скасування запобіжного заходу в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Оскільки, з ухвали слідчого судді Миколаївського районного суду Миколаївської області від 19 листопада 2025 року про обрання ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідує, що кінцевий строк дії цієї ухвали 28 листопада 2025 року (включно) і відомості щодо скасування запобіжного заходу ОСОБА_4 у матеріалах кримінального провадження відсутні, отже вказана ухвала не припинила своєї дії, і строк тримання ОСОБА_4 під вартою станом на дату розгляду клопотання ще не сплив.
З огляду на викладене, ОСОБА_4 слід продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який закінчується 28 листопада 2025 року, на тридцять один день - до 28 грудня 2025 року (включно).
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків передбачених КПК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків передбачених КПК України.
Згідно з положеннями ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні нетяжкого злочину, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
З урахуванням підозри ОСОБА_4 , а також майнового стану підозрюваного, відсутності доказів на підтвердження родини і утриманців, даних про особу підозрюваного, суд вважає за можливе призначити підозрюваному заставу у мінімальному розмірі, визначеному п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, а тому в цій частині клопотання слідчого погоджене з прокурором підлягає частковому задоволенню.
Отже, необхідно визначити можливість внесення застави для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України, замість обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у розмірі двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3028 грн.), що складає 60560 грн., з покладенням таких обов'язків: не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; не спілкуватися у будь-який спосіб зі свідками та понятими у кримінальному провадженні, які були присутні під час проведення слідчих дій; у разі наявності здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 186, 193, 194, 196, 197, 199, 205 КПК України, -
постановив:
Клопотання слідчого СВ ВП № 5 Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_6 , - задовольнити частково.
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на тридцять один день.
Строк дії ухвали закінчується 28 грудня 2025 року о 09 годині 58 хвилин.
Визначити підозрюваному ОСОБА_4 розмір застави - 20 (двадцять) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 60560 (шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят) грн 00 коп., після внесення якої підозрюваний звільняється з під варти, якщо в уповноваженої службової особи місця ув'язнення, під вартою в якого він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього підозрюваного під вартою.
Роз'яснити ОСОБА_4 , що застава може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області (Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 26299835; банк отримувача: ДКСУ, м.Київ; код банку отримувача (МФО): 820172; рахунок отримувача: UA688201720355229002000016294).
З моменту звільнення підозрюваного ОСОБА_4 з під варти, в зв'язку з внесенням застави, підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави у поєднанні з такими обов'язками строком до 28 грудня 2025 року (включно):
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;
- не спілкуватися у будь-який спосіб зі свідками та понятими у кримінальному провадженні, які були присутні під час проведення слідчих дій;
- у разі наявності здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1
27.11.2025