Справа №487/7086/25
Провадження №1-кс/487/4343/25
25.11.2025 Слідчий суддя Заводського районного суду міста Миколаєва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Миколаєва клопотання слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м.Херсоні) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Мелітополі ОСОБА_5 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР № 62025080200002038 від 10.09.2025 стовно підозрюваної ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України, -
22.09.2025 слідчий Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Херсоні) ТУ ДБР ум. Мелітополі ОСОБА_5 звернувся до суду з клопотанням про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваної ОСОБА_6 .
У клопотанні слідчий зазначив, що Другим слідчим відділом (з дислокацією у м. Херсон) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, здійснюється досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.111 КК України.
10.09.2025 було складено письмове повідомлення про підозру ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України, яке було опубліковано в газеті «Урядовий кур'єр», яка являється засобом масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, із повістками про виклик останньої до прокурора, для вручення їй письмового повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 Кримінального кодексу України, допиту як підозрюваної, а також проведення інших слідчих та процесуальних дій.
Крім того, вказане повідомлення про підозру та повістки про виклик розміщені на веб-сайті Офісу Генерального прокурора у рубриці «Повістки про виклик та відомості про здійснення спеціального досудового розслідування».
На виклики органу досудового розслідування підозрювана жодного разу не з'явилась без повідомлення причин неявки. Крім того, встановлено, що на теперішній час ОСОБА_6 перебуває на тимчасово окупованій території України.
Підставою для внесення клопотання стало те, що ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 111 КК України, під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які неможливо запобігти шляхом застосування до підозрюваної більш м'якого запобіжного заходу.
В судовому засіданні прокурор підтримав дане клопотання, просив про його задоволення.
Захисник в судовому засіданні просив прийняти рішення на розсуд суду.
Розгляд клопотання було проведено слідчим суддею в порядку ч.6 ст.193 КПК України.
Перевіривши надані матеріали клопотання та дослідивши докази, заслухавши думку сторін кримінального провадження, слідчий суддя приходить до наступного.
Відповідно до ч.6 ст.193 КПК України слідчий суддя може розглянути клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук.
У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Із матеріалів клопотання встановлено, що Другим слідчим відділом (з дислокацією у м. Херсоні) ТУ ДБР у м. Мелітополі здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62025080200002038 від 10.09.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України.
Відповідно до клопотання, органом досудового розслідування встановлені наступні обставини:
Відповідно до ч. 1 ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Згідно з ч. 1 ст. 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Частиною другою ст. 125 Конституції України визначено, що суд утворюється, реорганізовується і ліквідовується законом, проект якого вносить до Верховної Ради України Президент України після консультацій з Вищою радою правосуддя.
06.03.2014 у приміщенні Верховної Ради АР Крим у порушення ч. 3 ст. 2, ст. 72, ст. 73, п. 2 ч. 1 ст. 85, ст. 132 Конституції України та п. 2 ч. 3 ст. 3, ст.ст. 18, 27 Закону України «Про всеукраїнський референдум» депутатами Верховної Ради АР Крим прийнято постанову № 1702-6/14 «О проведении общекрымского референдума», в якій визначено дату такого волевиявлення - 16.03.2014, на яке виносилося питання про входження АР Крим до складу Російської Федерації на правах суб'єкта федерації.
Відповідно до зазначеної постанови 16.03.2014 на території Автономної Республіки Крим проведено референдум, результатом якого стала тимчасова окупація території АР Крим і міста Севастополя, а також їх входження до складу Російської Федерації на правах суб'єкта федерації.
Результати «референдуму» не визнані жодною країною світу, крім Російської Федерації. Відповідно до п. 5 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН 68/262 від 27.03.2014 «Територіальна цілісність України», проведений 16.03.2014 в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі референдум не маючи законної сили не може бути основою для будь-якої зміни статусу Автономної Республіки Крим або м. Севастополя.
Також, в пункті 1 вказаної Резолюції зазначено, що Генеральна Асамблея ООН підтверджує свою прихильність суверенітету, політичної незалежності, єдності і територіальної цілісності України в її міжнародно визнаних кордонах.
У подальшому, 17.03.2014 депутатами Верховної Ради АР Крим прийнято постанову № 1745-6/14 «О независимости Крыма», згідно з якою на підставі, так званої, «Декларації про незалежність Республіки Крим», прийнятої на позачерговому пленарному засіданні Верховної Ради АР Крим 11.03.2014 та позачерговому пленарному засіданні Севастопольської міської ради 11.03.2014, створено нелегітимне державне утворення «Республика Крым».
Крім того, Верховною Радою АР Крим ухвалено постанову № 1748-6/14 від 17.03.2014 «О правоприемстве Республики Крым», пунктом 1 якої передбачено, що «с момента провозглашения Республики Крым как независимого суверенного государства высшим органом власти Республики Крым является Государственный Совет Республики Крым - парламент Республики Крым в депутатском составе шестого созыва Верховной Рады Автономной Республики Крым на срок полномочий до сентября 2015 года».
Надалі, 18.03.2014 між Російською Федерацією та представниками нелегітимного державного утворення «Республика Крым» ОСОБА_7 , ОСОБА_8 і ОСОБА_9 підписано договір про входження території АР Крим та м. Севастополя до складу Російської Федерації.
В подальшому з метою забезпечення режиму окупації та придушення спротиву проукраїнського населення Криму прийнято ряд «законів та підзаконних нормативних актів», відповідно до яких слідчі, прокурори та судді підпорядковуються своїм керівникам по висхідній лінії відповідної гілки влади так званої «Республіки Крим», що входить у склад Російської Федерації.
Так, відповідно до ч. 2 ст.13 «О судебной системе Российской Федерации» від 31 грудня 1996 року № 1-ФКЗ: Порядок наділення повноваженнями голів, заступників голів, інших суддів касаційних судів загальної юрисдикції, апеляційних судів загальної юрисдикції, верховних судів республік, окружних, обласних судів, судів міст федерального значення, судів автономної області і автономних округів, районних судів, військових і спеціалізованих судів, арбітражних судів округів, арбітражних апеляційних судів, арбітражних судів суб'єктів Російської Федерації і спеціалізованих арбітражних судів встановлюється відповідним федеральним конституційним законом і федеральним законом про статус суддів.
Відповідно до ч. 5 ст. 6 Закону Російської Федерації від 26.06.1992 № 3132-I зі змінами та доповненнями «О статусе судей в Российской Федерации» - Президент Російської Федерації в двомісячний термін з дня отримання необхідних матеріалів призначає суддів федеральних судів, а кандидатів у судді Верховного суду Російської Федерації представляє для призначення Раді Федерації Федеральних Зборів Російської Федерації або відхиляє подані кандидатури, про що повідомляється голові Верховного суду Російської Федерації.
Окрім того, 20.03.2014 Державною Думою Російської Федерації прийнято «Федеральний конституційний закон» від 21.03.2014 за № 6-ФКЗ «О принятии в Российскую Федерацию Республики Крым и образовании в составе Российской Федерации новых субъектов - Республики Крым и города федерального значения Севастополя».
Відповідно до п. 1 ст. 9 «Федерального конституційного» закону від 21.03.2014 № 6-ФКЗ «О принятии в Российскую Федерацию Республики Крым и образовании в составе Российской Федерации новых субъектов - Республики Крым и города федерального значения Севастополя» протягом перехідного періоду на територіях Республіки Крим і міста федерального значення Севастополя з урахуванням їх адміністративно-територіального поділу, встановленого відповідно законодавчим (представницьким) органом державної влади Республіки Крим і законодавчим (представницьким) органом державної влади міста федерального значення Севастополя, створено суди Російської Федерації (федеральні суди) відповідно до законодавства Російської Федерації про судову систему.
Пунктом 2 статті 9 вказаного закону передбачено, що громадяни, які заміщають посади суддів судів, що діють на територіях Республіки Крим та міста федерального значення Севастополя на день прийняття в Російську Федерацію Республіки Крим і утворення в складі Російської Федерації нових суб'єктів, мають переважне право на заміщення посади судді в судах Російської Федерації, що створюються на цих територіях, при наявності у них громадянства Російської Федерації, а також за умови їх відповідності іншим вимогам, що пред'являються законодавством Російської Федерації про статус суддів до кандидатів на посади суддів. Конкурсний відбір на заміщення посади судді в зазначених судах здійснюється Вищою кваліфікаційною колегією суддів Російської Федерації.
Створення та діяльність органів іноземної держави, у тому числі судової системи, на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим призвели до заходів посилення тимчасової окупації невід'ємної території України.
В той же час, Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014, зокрема ст. ст. 1-3 визначено, що сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя є тимчасово окупованою внаслідок збройної агресії Російської Федерації з 20 лютого 2014 року.
Генеральна Асамблея ООН своєю Резолюцією 71/205 від 19.12.2016 року «Положення в області прав людини в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі (Україна)» засудила тимчасову окупацію Російською Федерацією частини території України - Автономної Республіки Крим та міста Севастополя.
В подальшому, Резолюціями 72/190 від 19.12.2017, 73/194 від 17.12.2018 та 74/168 від 18.12.2019 «Положення в області прав людини в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі (Україна)», Генеральна Асамблея ООН вчергове засудила нинішню тимчасову окупацію Російською Федерацією частини території України - Автономної Республіки Крим та міста Севастополя.
Як зазначено вище, сам факт окупації засуджений як міжнародною спільнотою, так і законодавством України, та був широко висвітлений в офіційних виданнях та медійному просторі.
Також, відповідно до статті 64 Конвенції Про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949 (далі - Конвенція) кримінальне законодавство окупованої території залишається чинним, за винятком випадків, коли дія його скасовується або призупиняється окупаційною державою, якщо це законодавство становить загрозу безпеці окупаційної держави або є перешкодою виконання цієї Конвенції. Враховуючи згадане вище, та з огляду на необхідність забезпечення ефективного судочинства, суди окупованої території продовжуватимуть виконувати свої функції стосовно розгляду правопорушень, визначених цим законодавством.
У контексті окупації Криму, Російська Федерація, як окупаційна держава, не мала права втручатися у порядок здійснення правосуддя українськими судами.
Проте, Федеральним Законом РФ №154-Ф3 від 23.06.2014 «О создании судов Российской Федерации на территориях Республики Крым и города федерального значения Севастополя и о внесении изменений в отдельные законодательные акты Российской Федерации» створено систему судів на території Республіки Крим, в тому числі «Арбитражный суд г. Севастополя».
Громадянка України ОСОБА_6 , будучи призначеною Указом Президента України №318/2009 від 13.05.2009 суддею Господарського суду м. Севастополя АР Крим, маючи достатній рівень освіти, спеціальних знань, життєвого та професійного досвіду для розуміння факту здійснення підривної діяльності проти України представниками у тому числі незаконно утворених судових органів та органів державної влади Російської Федерації та неможливість відправлення правосуддя на підставі законодавства іноземної держави, бажаючи допомогти в проведенні цієї підривної діяльності та зробити свій особистий внесок в утворення та функціонування в АР Крим системи незаконних судових органів Російської Федерації, вчинила дії щодо надання допомоги у здійсненні підривної діяльності проти України.
Зокрема, достовірно знаючи про тимчасову окупацію Російською Федерацією з 20 лютого 2014 року території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя ОСОБА_6 , будучи громадянкою України, в порушення вимог Конституції та законів України, маючи тривалий стаж роботи суддею, а тому достовірно знаючи, розуміючи та усвідомлюючи незаконність дій Верховної Ради АР Крим та Російської Федерації щодо приєднання території АР Крим та м. Севастополя до складу Російської Федерації, діючи добровільно та умисно на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності України, бажаючи допомогти іноземній державі та її представникам у проведенні підривної діяльності проти України, з метою зміцнення та посилення заходів тимчасової окупації території АР Крим, діючи в інтересах Російської Федерації, перебуваючи в м. Севастополь упродовж березня - квітня 2014 року продовжила роботу у складі незаконного органу судової влади Російської Федерації на території АР Крим на посаді так званих «громадян, які заміщають посади суддів судів, що діють на територіях Республіки Крим та міста федерального значення Севастополя». У подальшому ОСОБА_6 указом президента РФ від 19.12.2014 №786 була призначена на посаду судді Арбітражного суду міста Севастополя Республіки Крим, чим надавала допомогу представникам іноземної держави у переході судової системи України, яка діяла на території півострова Крим, на відправлення правосуддя відповідно до ч. 5 ст. 9 «Федерального Конституційного Закону» Російської Федерації № 6-ФКЗ «Про прийняття в Російську Федерацію Республіки Крим та утворення в складі Російської Федерації нових суб'єктів Республіки Крим та міста федерального значення Севастополя» та на підставі законодавства іноземної держави - Російської Федерації. У подальшому від 16.08.2021 №468 була призначена на посаду заступника голови Арбітражного суду міста Севастополя, де займає вказану посаду і на теперішній час.
Продовжуючи свою злочинну діяльність щодо надання допомоги іноземній державі у проведенні підривної діяльності проти України шляхом придушення спротивів окупації півострова з боку громадян України на території Автономної Республіки Крим, посилення заходів тимчасової окупації півострова та впровадженні практики переслідування осіб, що перебувають під захистом, громадянка України ОСОБА_6 , діючи добровільно та умисно на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності України, в порушення вимог Конституції та законів України, маючи тривалий стаж роботи суддею, а тому достовірно знаючи та усвідомлюючи незаконність своїх дій, розуміючи незаконність дій окупаційної влади, незаконність застосування на території України законодавства Російської Федерації, перебуваючи в приміщенні так званого Арбітражного суду міста Севастополя по вул. Л. Павліченка, 5, м. Севастополь, Автономна Республіка Крим, діючи в інтересах Російської Федерації, керуючись нормами законодавства Російської Федерації 26.12.2023 більш точний час органом досудового розслідування не встановлено, ухвалила рішення у справі №А84-11758/2023 щодо розгляду господарської справи, 14.06.2024 більш точний час органом досудового розслідування не встановлено, ухвалила рішення у справі №А84-4613/2024 щодо розгляду господарської справи, 21.06.2024 більш точний час органом досудового розслідування не встановлено, ухвалила рішення у справі №А84-4835/2024 щодо розгляду господарської справи
Органом досудового розслідування, ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України, тобто умисне діяння, вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності України, а саме: в наданні іноземній державі та її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України.
10.09.2025 у кримінальному провадженні № 42015010000000002 складено письмове повідомлення ОСОБА_6 про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України.
Постановою прокурора ОСОБА_10 від 10.09.2025 із кримінального провадження № 42015010000000002 від 03.02.2015 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 111 КК України, матеріали щодо підозри ОСОБА_6 за ч.1 ст. 111 КК України виділені в окреме провадження за № 62025080200002038 .
Обґрунтованість підозри ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення підтверджується зібраними в ході досудового розслідування доказами: відомостями, які містяться у протоколі огляду речей і документів від 30.07.2025; відомостями, які містяться у протоколі огляду речей і документів від 30.07.2025; відомостями, які містяться у протоколі огляду речей і документів від 19.08.2025; відомостями, які містяться у протоколі огляду від 01.09.2025.
10.09.2025 у загальнодержавному засобі масової інформації - газеті «Урядовий кур'єр» № 185 (8110) розміщено повідомлення про підозру ОСОБА_6 , а також повідомлено про необхідність прибуття до прокуратури Автономної Республіки Крим та м.Севастополя, для вручення їй письмового повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, допиту як підозрюваної, а також проведення інших слідчих та процесуальних дій.
Крім того, на офіційному сайті Офісу Генерального прокурора у рубриці «Повістки про виклик та відомості про здійснення спеціального досудового розслідування» опубліковано повідомлення про підозру ОСОБА_6 , а також виклики для вручення їй письмового повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, допиту як підозрюваної, а також проведення інших слідчих та процесуальних дій.
На вказані виклики підозрювана не з'явилась, про причини неявки не повідомила, що свідчить про умисні дії ОСОБА_6 , спрямовані на ухилення від органу досудового розслідування та прокуратури з метою уникнення кримінальної відповідальності, за вчинення особливо тяжкого злочину, а також про переховування останньої на тимчасово окупованій території.
Відповідно до наявної інформації оперативного підрозділу ТУ ДБР розташованого у м.Мелітополі , ОСОБА_6 перебуває на окупованій території АР Крим, та кордону України не перетинала.
Оскільки місце знаходження підозрюваної невідомо та остання переховується від органу досудового розслідування, Постановою прокурора від 19.09.2025 ОСОБА_6 оголошено в розшук.
Таким чином, зібраними у кримінальному проваджені доказами, якими обґрунтовується підозра ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого їй злочину, а також іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності підтверджується, що остання на даний час перебуває на тимчасово окупованій території України та ухиляється від явки на виклик слідчого, у зв'язку з чим оголошена у розшук.
Отже підозрювана ОСОБА_6 переховується від органів досудового розслідування, слідчого та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності, перебуває на тимчасово окупованій території України, крім того ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину .
Сукупність даних обставин, зокрема перебування підозрюваного на тимчасово окупованій території України, слугували підставою для розгляду клопотання прокурора в порядку ч.6 ст.193 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
З урахуванням викладеного, слідчий суддя приходить до переконання, що докази надані стороною обвинувачення доводять обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення такого ступеню тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Крім того, з матеріалів кримінального провадження, слідчий суддя приходить до переконання про доведення прокурором існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України.
Так, ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 111 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжким злочином, за яке законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком від 12 до 15 років
Крім того, ОСОБА_6 може незаконно впливати на осіб, які також залишились на тимчасово окупованій території та стали свідками протиправної діяльності та в подальшому можуть бути допитані як свідки у кримінальному провадженні.
Крім того, підозрювана може вчинити інше кримінальне правопорушення, та переслідуючи мету заподіяння шкоди суверенітету, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України, може вчинити злочини проти основ національної безпеки України.
Враховуючи все вищевикладене, є достатньо підстав вважати, що підозрювана ОСОБА_6 може негативно впливати на хід досудового розслідування та судового розгляду даного кримінального провадження, а незастосування до неї такого виключного запобіжного заходу, як тримання під вартою, не забезпечить виконання покладених на неї процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, а також вчинити інше кримінальне правопорушення.
Відповідно до положень ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, зазначеним у ст. 177 КПК України.
Під час розгляду клопотання, прокурором було доведено існування обставин, визначених п.3 ч.2 ст.183 КПК України, щодо наявності правових підстав для застосування до підозрюваної запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
При вирішенні заявленого клопотання, слідчий суддя також враховує дані про особу ОСОБА_6 якій пред'явлено підозру у скоєнні злочину проти основ національної безпеки країни.
Також, слідчий суддя виходить з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює ЄСПЛ, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства. Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним у п.35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції.
Враховуючи вище зазначені обставини, слідчий суддя вважає, що саме такий вид запобіжного заходу як тримання під вартою забезпечить виконання підозрюваною покладених на неї процесуальних обов'язків.
З урахуванням приписів ч.4 ст.183 КПК України, розмір застави не визначається.
Керуючись ст.ст. 176-178, 182-183, 193, 194, 196, 309,395 КПК України, слідчий суддя
Клопотання слідчого - задовольнити.
Обрати відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки міста Севастополь Автономної Республіки Крим, громадянки України, раніше не судимої, колишньої судді Господарського суду м. Севастополя АР Крим, останнє відоме місце проживання та реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України - тримання під вартою.
Після затримання ОСОБА_6 не пізніше як через сорок вісім годин з часу доставки до місця кримінального провадження, доставити до слідчого судді, суду для розгляду за її участю питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або її заміну на більш м'який.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду, протягом 5 днів з дня її оголошення.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Слідчий суддя: ОСОБА_1