Справа № 452/1044/25
Провадження № 2/452/707/2025
"28" листопада 2025 р. м. Самбір
Самбірський міськрайонний суд Львівської області
у складі: головуючої судді Бікезіної О.В.,
при секретарі судового засідання Кухар О.П.,
позивачки ОСОБА_1 ,
представника позивачки адвоката Дашинича І.Б.,
відповідачки ОСОБА_2 ,
представника відповідачки ОСОБА_3 адвоката Дубок С.М.
розглянувши у відкритому засіданні в залі суду в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_15, треті особи: Військова частина НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про встановлення факту, що має юридичне значення,
20 березня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Самбірсього міськрайонного суду Львівської області з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_15, треті особи: Військова частина НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про встановлення факту, що має юридичне значення.
Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 внаслідок збройної агресії рф проти України загинув її батько ОСОБА_5 . Вказане підтверджується витягом з протоколу засідання штатної військово - лікарської комісії ЦВК ЗСУ від 17.10.2023 р. № 3513 та свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 . Склад сім'ї на день смерті ОСОБА_5 , був наступний: дружина - ОСОБА_2 , 1966 року народження; син - ОСОБА_4 , 2001 року народження; донька - ОСОБА_1 , 1995 року народження.
Посилаючись на зазначені обставини позивачка просить встановити факт постійного спільного проживання однією сім'єю, як доньки і батька ОСОБА_1 та ОСОБА_5 з ІНФОРМАЦІЯ_18 року - дня народження заявниці народження до ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто до дня смерті (загибелі) ОСОБА_5 (а.с.1-2).
Ухвалою судді від 01 квітня 2025 року відкрито провадження у справі; визначено справу розглядати за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче судове засідання; відповідачам запропоновано надати відзив на позовну заяву, третім особам - пояснення щодо даного позову (а.с. 26).
Представником відповідача ІНФОРМАЦІЯ_15 - ОСОБА_33. 08.05.2025 року подано відзив на позовну заяву. Позовні вимоги представник відповідача не визнав, просив у позові відмовити. Посилався на ті обставини, що згідно позовної заяви ОСОБА_1 , відповідачем вказаного позову зазначено ІНФОРМАЦІЯ_19. Проте жодних вимог до оборонного відомства позивачем не заявлено. Більше того, спору про право між Міноборони та ОСОБА_1 не може бути, оскільки Міноборони не є суб'єктом отримання одноразової грошової допомоги, намір на отримання якої має позивач.
Крім цього, правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» №2232-ХІІ від 25.02.1993 р., який також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
За приписами ст. 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-XII від 20.12.1991 р. (далі Закон №2011-Х1І) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, і гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни.
Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону №2011-ХІІ, одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Згідно ст. 16-1 Закону № 2011-ХІІ (в редакції Закону на час виникнення спірних відносин, тобто дня загибелі військовослужбовця - ІНФОРМАЦІЯ_2 ), визначено коло осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю військовослужбовця, а саме: члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста. Члени сім'ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця військовозобов'язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Згідно ч. 8 та 9 ст. 16-3 Закону № 2011-ХІІ особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права. Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
28.02.2022 р. Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», згідно з п. 2 якої сім'ям загиблих осіб, зазначених у п. 1 цієї Постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у ст. 16-1 Закону України від 20.12.1991 р. №2011-ХІІ, крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.
Відповідно до абз. 2 п. 2 вказаної Постанови № 168 особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пункті 1 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.
У разі відмови однієї або кількох осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, від її отримання або якщо зазначені особи протягом трьох років з дня виникнення у них такого права його не реалізували, їх частки розподіляються між іншими особами, які мають право на одноразову грошову допомогу. Особам, які мають право на одноразову грошову допомогу, виплата їх частки здійснюється незалежно від реалізації такого права іншими особами (абз. 3 п. 2 Постанови №168).
Якщо після призначення та виплати одноразової грошової допомоги у повному розмірі, зазначеному в абзаці першому цього пункту, за її отриманням звертаються інші особи, які мають на неї право, питання щодо перерозподілу суми такої допомоги вирішується за взаємною згодою осіб або в судовому порядку (абз. 4 п. 2 Постанови №168).
Якщо сім'я загиблої особи одночасно має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, та одноразової грошової допомоги або компенсаційної виплати, встановлених іншими актами законодавства, здійснюється одна з таких виплат за її вибором.
Так, для встановлення факту проживання однією сім'єю необхідно враховувати правила частини другої статті 3 Сімейного кодексу України де визначено, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Обов'язковою умовою для визнання факту проживання однією сім'єю, крім власне факту спільного проживання, є наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.
Для встановлення факту проживання однією сім'єю потрібно враховувати в сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню.
Так, при встановленні факту наявності у осіб спільного побуту доцільно враховувати ознаки, визначені у понятті домогосподарства.
Взаємність прав та обов'язків передбачає наявність особистих немайнових і майнових прав та обов'язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно-правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв.
При цьому має бути встановлена і доведена саме сукупність вказаних усталених обставин та відносин (спільне проживання однією сім'єю; спільний побут; взаємні права та обов'язки (статті 3, 74 СК України), оскільки самі по собі, наприклад, факти спільної присутності на святах, або пересилання коштів, або періодичний спільний відпочинок, або проживання за однією адресою, факт реєстрації за такою адресою при відсутності інших наведених вище ознак не можуть свідчити, що між особами усталені відносини, притаманні сім'ї.
Факт спільного проживання та/або реєстрації місця проживання без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов'язків, не може свідчити про те, що мали місце усталені відносини, які притаманні сім'ї та, що заявник проживала однією сім'єю і була членом сім'ї ОСОБА_5 .
Зазначає, що для встановлення права особи, яка вважає себе членом сім'ї загиблого військовослужбовця, на отримання грошової допомоги передбачає доведення: факту проживання з загиблим; наявність у такої особи і загиблого спільного побуту та взаємних прав і обов'язків. Однак будь-яких належних доказів власне щодо спільного проживання, наявності у позивачки та загиблого спільного побуту та взаємних прав та обов'язків не надано (а.с.59-63).
Представником відповідача ОСОБА_3 - адвокатом Дубок С.М. 28.05.2025 року подано відзив на позовну заяву, в якому відповідачка позовні вимоги не визнала, просила у позові відмовити. Представник посилався на ті обставини, що ОСОБА_3 є матір'ю загиблого ОСОБА_5 . Згідно з витягом з протоколу засідання комісії ІНФОРМАЦІЯ_15 з розгляду питань, пов'язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 57/168 від 02.04.2024 року, матері головного сержанта ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 внаслідок поранення, призначено одноразову грошову допомогу у розмірі 1/4 частини 15 000 000 грн., в сумі 3 750 000 грн. Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 18.04.2024 року №201 «Про виплату грошової допомоги членам сім'ї (утриманцям) перераховано ОСОБА_3 кошти в сумі 750 000 грн., отримані для виплати одноразової грошової допомоги.
Повнолітня дочка загиблого - ОСОБА_1 , вважає себе суб'єктом, який відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» має право на отримання одноразової грошової допомоги, оскільки спільно проживала з батьком, вела спільне господарство, була пов'язана спільним побутом, несла спільні витрати на утримання житла, побуту, харчування, мала взаємні права та обов'язки.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Сімейного кодексу України (далі - СК України), сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Згідно з абзацом п'ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 обов'язковими умовами для визнання осіб членами сім'ї, крім спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.
Отже, для встановлення факту проживання однією сім'єю необхідна сукупність таких ознак, як спільне проживання, пов'язаність побутом і наявність взаємних прав і обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
На момент смерті ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_1 була повнолітньою заміжньою жінкою. Свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 , виданим виконавчим комітетом Київецької сільської ради Миколаївського району Львівської області 21 жовтня 2016 року, підтверджується, що ОСОБА_6 зареєструвала шлюб з ОСОБА_7 . Отже, на момент смерті батька позивач перебувала у шлюбі більше 5 років.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 СК України, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.
Згідно з ч. 1 ст. 36 СК України, шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.
Главами 6-9 СК України визначаються та регламентуються взаємні права та обов'язки жінки та чоловіка, які перебувають у шлюбі.
У зв'язку з укладенням шлюбу та набуттям статусу подружжя, позивачка не вважається членом сім'ї своїх батьків у значенні, що використовується у відповідних нормах законодавства, зокрема при визначенні складу сім'ї для цілей соціального забезпечення, користування житлом, спадкування, тощо.
Отже, з часу реєстрації шлюбу ОСОБА_1 утворила власну родину з ОСОБА_7 на підставі шлюбу та була пов'язана з ним взаємними правами та обов'язками подружжя, що виключає можливість пов'язаності позивачки з ОСОБА_5 взаємними правами та обов'язками як члени сім'ї та спільного проживання з батьком як член його сім'ї.
Крім цього, відповідач ОСОБА_3 є рідною бабусею позивачки і до моменту загибелі ОСОБА_5 відповідачка підтримувала спілкування з нею і їй достеменно відомо, що з моменту укладення шлюбу з ОСОБА_7 , позивачка спільно зі своїм чоловіком постійно фактично мешкали у Львові, окремо від батьків позивача, вели власне господарство як подружжя, а за адресою АДРЕСА_1 позивач була і є формально зареєстрована.
Відповідно до ч. 1 ст. 29 Цивільного кодексу України, місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.
Згідно ч. 6 ст. 29 ЦК України, фізична особа може мати кілька місць проживання.
Місце фактичного проживання особи не завжди може співпадати з місцем її реєстрації, а відтак, реєстрація не є підтвердженням фактичного постійного проживання за адресою реєстрації та без доведення факту постійного фактичного проживання не може бути підставою для встановлення факту проживання однією сім'єю позивача з ОСОБА_5 .
Крім цього, до позову позивачкою долучені фото спільного відпочинку ОСОБА_1 з ОСОБА_5 у зв'язку з цим зазначено, що спільні фотографії з відпочинку не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім'єю.
Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду: від 12 грудня 2019 р. у справі № 466/3769/16, від 27 лютого 2019 р. у справі № 522/25049/16-ц, від 11 грудня 2019 р. у справі № 712/14547/16-ц, від 24 січня 2020 р. у справі № 490/10757/16-ц.
Спільні фото позивачки із батьком вказують лише те, що ці особи провели час разом, але не підтверджують, що вони постійно поживали разом та вели спільне господарство.
Крім того, у постанові від 15.08.2019 року у справі № 588/350/15 Верховний Суд вказав, що факт спільного відпочинку, сам по собі, без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав та обов'язків, не можуть свідчити про те, що між сторонами склались та мали місце протягом певного часу усталені відносини, які характерні для спільного проживання однією родиною.
В порядку дії ст. 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» представником відповідачки адвокатом Дубком С.М. здійснено огляд та фіксацію веб-сторінок у соціальній мережі «Instagram», в ході огляду та фіксації змісту веб-сторінки у соціальній мережі «Instagram» ОСОБА_1. «ІНФОРМАЦІЯ_16» ІНФОРМАЦІЯ_5 встановлено, що серед 130 публікацій на вказаній сторінці більшість із них містять відмітку з геолокацією, де зроблені вказані фото. Лише 2 фото зі 130 містять відмітку геолокації м. Новий Калинів, де як стверджує позивач вона постійно мешкала спільно разом з батьком. 59 фотопублікацій із зображенням ОСОБА_1 містять відмітку геолокації м. Львів. Зі змісту цих фото можна встановити, що саме у місті Львові протягом декількох років у 2017, 2019, 2020, 2021 років позивач у домашній обстановці святкує Новий рік та різдвяні свята разом зі своїм чоловіком. 20 лютого 2022 року, за 4 дні до загибелі ОСОБА_5 , позивачка зафіксована на фото з відміткою геолокації м. Львів.
З огляду на наведене, можна встановити, що фотопублікації та профілі ОСОБА_1 , розміщені на публічних сторінках у мережі Інтернет, свідчать про те, що з 2017 року вона постійно мешкає та працює у місті Львові, де веде спільне господарство разом з чоловіком і на момент загибелі батька вона не проживала з ним однією сім'єю, не була поєднана спільним побутом, взаємними правами та обов'язками.
Крім цього, позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт проживання однією сім'єю разом з батьком ОСОБА_8 . На підтвердження факту спільного проживання з батьком позивач надає Акт обстеження матеріально-побутових умов № 84 від 26.06.2024 року. Однак, акт був виданий 26 червня 2024 року, тобто через 1 рік та 4 місяці після загибелі ОСОБА_5 та базувався на автобіографії ОСОБА_5 , датованій ІНФОРМАЦІЯ_6 , відомостях з Реєстру актів цивільного стану та відомостях про зареєстрованих в житловому приміщенні за адресою АДРЕСА_1 .
Для встановлення спільного проживання однією сім'єю до уваги беруться докази ведення спільного побуту, документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання), документи, що підтверджують придбання майна на користь сім'ї, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальні чеки, договори купівлі-продажу, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні договори та інші письмові докази) тощо.
При цьому має бути встановлена і доведена саме сукупність вказаних усталених обставин та відносин (спільне проживання однією сім'єю; спільний побут; взаємні права та обов'язки, оскільки самі по собі, наприклад, факти спільної присутності їх на святах, або пересилання коштів, або періодичний спільний відпочинок, або проживання за однією адресою, факт реєстрації за такою адресою при відсутності інших наведених вище ознак не можуть свідчити, що між особами є усталені відносини, притаманні сім'ї.
Взаємність прав та обов'язків між позивачем та її батьком передбачає наявність особистих немайнових і майнових прав та обов'язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно-правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв.
Водночас, встановлено, що з 2016 року позивач перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_7 . До відзиву долучені фото докази того, що позивач постійно мешкає та працює у м. Львові разом з чоловіком.
Доказів врегулювання сімейних відносин відносини між донькою та батьком на підставі договору до позову не надано.
Наявності між донькою та батьком спільних прав та обов'язків, окрім права користування житловим приміщенням, до позову не долучено.
Факт спільного проживання та/або реєстрації місця проживання без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов'язків, не може свідчити про те, що мали місце усталені відносини, які притаманні сім'ї.
З наведеного позивачкою підтверджено лише факт реєстрації з батьком за однією адресою, однак цього доказу не достатньо для того, щоб дійти висновку про існування між позивачем та батьком усталених відносин, які притаманні сім'ї, оскільки факт спільної реєстрації без доведення факту спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов'язків, не може свідчити про те, що мали місце усталені відносини, які притаманні сім'ї та позивачка проживала однією сім'єю і була членом сім'ї ОСОБА_5 (а.с.99-107).
Представник військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_9 29.04.2025 року через систему «Електронний суд» надав пояснення на позов, в яких зазначив, що ОСОБА_5 проходив військову службу у даній військовій частині у період з 24 квітня 2009 року по 24 лютого 2022 року. У зазначений період на його утриманні перебувала його сім'я: дружина ОСОБА_2 , донька ОСОБА_1 , син ОСОБА_4 . Просили врахувати ці пояснення під час розгляду справи судом (а.с. 34-37).
Ухвалою суду від 08 липня 2025 року закрито підготовче провадження у справі; дану цивільну справу призначено до судового розгляду по суті; в судове засідання викликані свідки за клопотанням сторони позивачки (а.с.196).
Допитана в якості свідка в судовому засіданні 09 жовтня 2025 року позивачка ОСОБА_1 просила позов задовольнити, оскільки встановлення даного факту їй потрібно для отримання відповідних виплат у зв'язку з загибеллю батька ОСОБА_5 . Показала, що зареєстрована та фактично проживала та проживає за адресою: АДРЕСА_2 . Склад її сім'ї був: вона, батько, мати, брат та пізніше чоловік. Всі вони проживали разом. Оскільки вона не працювала з 2013 року, то займалася хатньою роботою. Батько постійно давав їй грошові кошти, які вона витрачала на потреби сім'ї. Після заміжжя в 2016 році, вона продовжила проживати з батьками, вести з ними спільне господарство, чоловік мав роботу у Львові, приїздив на вихідні. Разом робили ремонти в квартирі, купляли побутову техніку. Проводила з батьками, зокрема з батьком дозвілля, тобто її права і обов'язки залишилися пов'язані з сім'єю батьків. Також пояснила, що квартира АДРЕСА_3 в якій вона проживала і проживає - двохкімнатна. Одну з кімнат займали батьки, а іншу вона з чоловіком. Відповідачка ОСОБА_3 проживає в Житомірській області. Між ними були добрі відносини. По телефону ОСОБА_3 їй пояснила, що позивачці кошти не потрібні, а потрібні молодшому брату ОСОБА_5 . Підтвердила, що має сторінку у соціальній мережі «Instagram». Має підробіток - робить манікюр на замовлення, для чого їздить до Львова, тому ставила геолокацію «Львів», хоча постійно в салоні не працювала ніколи.
Представник заявника адвокат Дашинич І.Б. у судовому засіданні підтримав подану заяву, просив задовольнити. Додатково пояснив, що внаслідок збройної агресії рф загинув ОСОБА_5 . Члени сім'ї, тобто ОСОБА_10 , як мати, ОСОБА_11 , як син та ОСОБА_12 , як дочка, мають право на виплату, яка гарантована законом, зокрема п. 2 постанови КМУ № 168, а також ст. 16-1 Закону України «Про соціальний захист військовослужбовців і їхніх сімей». З приводу отримання виплати заявник звернулась до ІНФОРМАЦІЯ_7 . Отримала відповідь про те, що спеціальною комісією ІНФОРМАЦІЯ_15 розглянуто її заяву та вказано на необхідність встановлення факту проживання однією сім'єю. Дана підстава послужила зверненню до суду. Відповідно до долучених до справи документів, зокрема акту, свідоцтва про смерть вбачається, що ОСОБА_5 загинув; із копії витягу з протоколу № 3513 вбачається за яких обставин він загинув; із копії витягу з РТГ вбачається, що він був зареєстрований і проживав за однією адресою із членами сім'ї; актом обстеження матеріально-побутових умов від 26.04.2024 року також підтверджується факт того, що проживали разом, вели спільне господарство. Склад сім'ї був наступний:дружина - ОСОБА_2 , син - ОСОБА_4 ; донька - ОСОБА_1 , 1995 року народження.
Відповідачка ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги визнала у повному обсязі, просила позов задовольнити. Вважала, що оскільки ОСОБА_1 постійно проживала з ними однією сім'єю, мали спільний побут, то вона має право як донька отримати виплати після смерті батька.
Додатково пояснила, що донька не працювала, іноді могла поїхати в салон до Львова - підмінити подружку, зробити манікюр. ОСОБА_5 чим міг тим допомагав дітям, фактично ОСОБА_14 і після заміжжя перебувала на їх утриманні. Сімейні відносини між ними не припинялися, вони були і є однією сім'єю.
Представник відповідачки ОСОБА_3 адвокат Дубок С.М. в судовому засіданні просив у задоволенні позову відмовити, на обґрунтування своєї позиції навів доводи, аналогічні викладеним у відзиві на позов.
Належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи відповідач ОСОБА_4 , представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_15, представники третіх осіб: Військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , в судове засідання не з'явилися.
Відповідач ОСОБА_4 28 травня 2025 року надав суду заяву, в якій заявлений позов визнав у повному обсязі, просив задовольнити, розгляд справи провести без його участі.
Допитаний в якості свідка в судовому засіданні 09 жовтня 2025 року ОСОБА_15 суду показав, що знав ОСОБА_5 протягом багатьох років, разом проходили військову службу, були друзями. Він періодично 3-4 рази на місяць відвідував сім'ю ОСОБА_6 , кожного разу бачив ОСОБА_14 (доньку ОСОБА_5 ), яка була в домашньому одязі, готувала їжу, пригощала їх обідом. Вони мали спільний побут. Він бачив як ОСОБА_14 купляла продукти. Також повідомив що часто зустрічав ОСОБА_14 з батьком на вулиці, які прогулювалися. В 2019 році вони робили ремонт, він їм допомагав. Чоловіка ОСОБА_14 бачив періодично.
Допитана в якості свідка в судовому засіданні 09 жовтня 2025 року ОСОБА_17 суду показала, що вона працює продавцем в магазині навпроти під'їзду будинку АДРЕСА_4 , тому багато років знає родину ОСОБА_6 . Це порядна, дружня родина, які постійно купляли у неї продукти. Частіше приходили за покупками ОСОБА_14 з батьком. Продукти купляли для всієї родини. ОСОБА_1 постійно проживала в даній квартирі, в тому числі після одруження. Чоловік ОСОБА_18 приїжджав на вихідні, вона його бачила. ОСОБА_1 була улюбленицею ОСОБА_19 . ОСОБА_1 працювала у Львові.
Допитана в якості свідка в судовому засіданні 09 жовтня 2025 року ОСОБА_20 суду показала, що вона працює на посаді касиру ЖЕКу в м. Новий Калинів, отримує платежі за надані комунальні послуги. Повідомила, що ОСОБА_21 постійно оплачувала комунальні послуги, платила за всіх, незалежно від того, на кого була оформлена квитанція. Часто бачила у місті ОСОБА_1 з батьком.
Допитана в якості свідка в судовому засіданні 09 жовтня 2025 року ОСОБА_22 суду показала, що вона працює двірником ЖЕКу в м. Новий Калинів, і є сусідкою (живуть на одній площадці) з сім'єю ОСОБА_6 . Після одруження ОСОБА_18 , вона залишилася проживати з батьками, нікуди не переїжджала. Чоловік ОСОБА_18 працює у Львові і постійно приїздив на вихідні. ОСОБА_1 брала постійну активну участь в житті сім'ї. Робили разом ремонти, в основному замовленням та доставкою будівельних матеріалів, меблів займалася ОСОБА_21 (всі інші працювали). Крім того, ОСОБА_1 прибирала, готувала, закупляла продукти, сплачувала комунальні платежі та інше. Дуже часто гуляли з батьком на вулиці.
Вислухавши доводи учасників справи, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Згідно зі ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Суд, відповідно до ст. 13 ЦПК України, розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що згідно копії свідоцтва про смерть (виданного повторно) серії НОМЕР_2 від 18.07.2023 року, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце смерті селище міського типу Антонівка Херсонської області (а.с. 4).
Із витягу з протоколу засідання штатної військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 17.10.2023 року № 3513 вбачається, що травма головного сержанта ОСОБА_5 , 1972 року народження: «Ушкодження внаслідок військових дій, спричинених вибухом та уламками. Розтрощення голови», що стала причиною смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 13.12.2022 року № 309, висновком експерта КУ «Бюро судово-медичної експертизи» Херсонської обласної ради від 30.03.2022 року № 355, свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 та рішенням Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 09.11.2022 року у справі № 452/3009/22, - травма, яка призвела до смерті, та причина смерті, так, пов'язані із захистом Батьківщини (а.с. 5).
Із акту обстеження матеріально-побутових умов № 84 від 26.04.2024 року відомо, що комісією Новокалинівської міської ради зі слів сусідів встановлено, що за адресою АДРЕСА_2 , фактично постійно проживав та був зареєстрований чоловік ОСОБА_2 - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , який проживав до смерті з наступними членами сім'ї: дружина ОСОБА_2 , дочка ОСОБА_1 , син ОСОБА_4 , та що вели спільно господарство, були пов'язані спільним побутом і мали взаємні права та обов'язки (а.с. 6).
Як вбачається із долученої до справи копії власноручно написаної ОСОБА_5 його автобіографії, ним зазначений наступний склад сім'ї: дружина ОСОБА_24 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , дочка ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_12 . У якості близьких родичів зазначає батька (вітчима) ОСОБА_25 , матір ОСОБА_26 , ІНФОРМАЦІЯ_13 та брата ОСОБА_27 , ІНФОРМАЦІЯ_14 (а.с. 7-8).
Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 , ОСОБА_6 народилась ІНФОРМАЦІЯ_11 і її батьками зазначені ОСОБА_5 та ОСОБА_2 (а.с. 9).
Із копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 відомо, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 зареєстрували шлюб 21.10.2016 року, після чого « ОСОБА_6 » змінила прізвище на « ОСОБА_6 » (а.с. 9 зв.ст.).
Згідно витягу з реєстру територіальної громади від 11.03.2025 року убачається, що адреса місця проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 - АДРЕСА_2 . Дата реєстрації - 04.10.1995 року (а.с. 10 зв.ст.).
Із витягу з протоколу засідання комісії ІНФОРМАЦІЯ_15 з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 15.03.2024 року №10/д вбачається, що розглянувши подані документи, комісія дійшла висновку про повернення на доопрацювання документів для призначення одноразової грошової допомоги, оскільки за поданими документами неможливо встановити чи є повнолітні син та дочка загиблого вінепрацездатними (особами з інвалідністю) і перебували на його утриманні. Також за поданими документами про місце реєстрації повнолітніх сина та дочки неможливо встановити, що вони проживали разом із загиблим, вели з ним спільне господарство і мали взаємні права та обов'язки (а.с. 11).
Згідно повідомлення ІНФОРМАЦІЯ_8 від 16.04.2024 року у відповідь на заяву ОСОБА_1 щодо надання додаткових документів про призначення та виплату одноразової грошової допомоги, заявниці, як повнолітній донці загиблого батька ОСОБА_5 , повернуто документи на доопрацювання, оскільки за поданими документами неможливо встановити право ОСОБА_1 на отримання частки одноразової грошової допомоги відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168. Виходячи з зазначеного у витязі з протоколу МОУ, просять надати документи, які підтверджують, що ОСОБА_1 , повнолітня дочка загиблого ОСОБА_5 , була членом його сім'ї (копію судового рішення про встановлення факту, що має юридичне значення, зокрема про факт спільного проживання, ведення спільного господарства та наявності взаємних прав та обов'язків) або перебування на його утриманні відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших
осіб» (копії документів, на підставі яких було призначено пенсію по втраті
годувальника, судового рішення про встановлення факту перебування на
утриманні загиблого). Після отримання одного із зазначених документів, комплект буде повторно скеровано на розгляд комісії ІНФОРМАЦІЯ_15. Також долучено копію витягу з протоколу від 15.03.2024 року (а.с. 12).
Із довідки, виданої військовою частиною НОМЕР_1 від 02.09.2024 року № 827 відомо, що на утриманні ОСОБА_5 , у період з 24.04.2009 по ІНФОРМАЦІЯ_17 року дійсно знаходилася сім'я в складі: дружина ОСОБА_24 , 1966 року народження, дочка ОСОБА_29 , 1995 року народження, син ОСОБА_4 , 2001 року народження (а.с. 13).
Відповідно до відомостей Реєстру територіальної громади Новокалинівської міської ради, за адресою АДРЕСА_2 , станом на ІНФОРМАЦІЯ_17 року - день смерті ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_9 ) разом з померлим були зареєстровані особи: ОСОБА_4 , 2001 року народження, ОСОБА_1 , 1995 року народження, ОСОБА_2 , 1966 року народження (а.с. 14).
Постановою Львівського апеляційного суду від 20 лютого 2025 року у справі № 452/2009/24 апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_30 у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи - ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_19, військова частина НОМЕР_1 про встановлення факту, що має юридичне значення - задоволено частково. Рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 14 жовтня 2024 року - скасовано та ухвалено постанову, якою заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду. Роз'яснено ОСОБА_1 право подати позов на загальних підставах (а.с. 15-18).
Також позивачкою надано два фотознімки, на яких зображена позивачка та її батько ОСОБА_31 (а.с.19-20).
Відповідачка ОСОБА_3 є матрі'ю ОСОБА_32 , що підтверджується свідоцтвом про його народження (а.с.114).
Згідно з витягом з протоколу засідання комісії ІНФОРМАЦІЯ_15 з розгляду питань, пов'язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 57/168 від 02.04.2024 року, матері головного сержанта ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 внаслідок поранення, призначено одноразову грошову допомогу у розмірі 1/4 частини 15 000 000 грн., в сумі 3 750 000 грн. (а.с.117).
Представником відповідачки адвокатом Дубком С.М. також долучено до відзиву на позовну заяву зібрані ним докази у мережі Інтернет, а саме дані з веб-сторінки у соціальній мережі «Instagram» ОСОБА_1 «ІНФОРМАЦІЯ_16» ІНФОРМАЦІЯ_5 встановлено, що серед 130 публікацій на вказаній сторінці більшість із них містять відмітку з геолокацією, де зроблені вказані фото. Лише 2 фото зі 130 містять відмітку геолокації м. Новий Калинів, де як стверджує позивач вона постійно мешкала спільно разом з батьком. 59 фотопублікацій із зображенням ОСОБА_1 містять відмітку геолокації м. Львів. Як вважає представник зі змісту цих фото можна встановити, що саме у місті Львові протягом декількох років у 2017, 2019, 2020, 2021 років позивачка у домашній обстановці святкує Новий рік та різдвяні свята разом зі своїм чоловіком. 20 лютого 2022 року, за 4 дні до загибелі ОСОБА_5 , позивачка зафіксована на фото з відміткою геолокації м. Львів (а.с.120-180).
Згідно з частинами першою, другою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави; суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Частиною першою статті 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно із пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України, не є вичерпним.
За частиною другою статті 315 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Аналіз зазначених правових норм свідчить про те, що існують два порядки встановлення фактів, що мають юридичне значення: позасудовий і судовий.
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:
- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення;
- встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;
- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);
- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
Водночас у частині шостій статті 294 ЦПК України визначено, що суд залишає заяву про встановлення факту без розгляду, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, і роз'яснює заінтересованим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах.
Як встановлено судом постановою Львівського апеляційного суду від 20 лютого 2025 року у справі № 452/2009/24 апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_30 у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи - ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_19, військова частина НОМЕР_1 про встановлення факту, що має юридичне значення - задоволено частково. Рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 14 жовтня 2024 року - скасовано та ухвалено постанову, якою заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду. Роз'яснено ОСОБА_1 право подати позов на загальних підставах (а.с. 15-18).
20 березня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом у цій справі у якому просила встановити юридичний факт, що має юридичне значення, а саме факт постійного спільного проживання однією сім'єю, як доньки і батька ОСОБА_1 та ОСОБА_5 з ІНФОРМАЦІЯ_18 року - дня народження заявниці до ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто до дня смерті (загибелі) ОСОБА_5 .
Як вказано у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21 справи про встановлення юридичних фактів підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства незалежно від мети звернення до суду (зокрема, підтвердження соціального статусу для призначення та виплати одноразової грошової допомоги сім'ї військовослужбовця) і наявності в заявника певних цивільних прав та обов'язків чи виникнення публічно-правових спорів із суб'єктами владних повноважень.
Відповідно до статті 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ (далі - Закон № 2232) виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011), який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умов для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни.
Частиною першою статті 16 Закону № 2011 визначено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Згідно з підпунктом 1 пункту другого статті 16 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби.
Як вбачається з правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 16 лютого 2021 року (справа № 750/10356/16-а) дата смерті військовослужбовця є визначальною обставиною для визначення дати виникнення у відповідних осіб права на отримання одноразової грошової допомоги та, відповідно, розміру для її нарахування.
Тобто подія смерті військовослужбовця під час виконання обов'язків військової служби і подія смерті військовослужбовця під час проходження військової служби є визначеними законом підставами для призначення допомоги.
Указана одноразова грошова допомога за своєю правовою природою є гарантованою державою соціальною допомогою, яка виплачується, зокрема, членам сім'ї військовослужбовця у разі, якщо смерть настала під час виконання військовослужбовцем обов'язків військової служби.
Перелік осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги визначено у статті 16-1 Закону № 2011-XII (у редакції на дату смерті військовослужбовця ОСОБА_5 ). За приписами вказаної норми у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста. Члени сім'ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста визначаються відповідно до СК України, а утриманці - відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Таким чином, на момент смерті батька позивачки (24 лютого 2022 року) діяла редакція статті 16-1 Закону № 2011-XII, яка передбачала право, зокрема членів сім'ї загиблого (померлого) військовослужбовця, на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, тому факти належності осіб до членів сімей загиблих військовослужбовців підлягають дослідженню. У такому випадку члени сім'ї загиблого (померлого) військовослужбовця є окремою категорією осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги (Постанова ВС від 23 квітня 2025 року у справі № 157/404/24).
Отже, на дату виникнення спірних правовідносин для досягнення такої мети, як отримання повнолітньою дочкою загиблого військовослужбовця одноразової виплати відповідно до положень статті 16-1 Закону № 2011-XII, підлягав установленню факт того, чи є повнолітня дочка членом сім'ї померлого військовослужбовця.
Згідно із статтею 3 СК України сім'я є первинним та основним осередком суспільства. Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає. Права члена сім'ї має одинока особа. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Тлумачення наведеної норми права вказує, що для визначення статусу сім'ї необхідно встановити три складові: особи спільно проживали; ці особи пов'язані спільним побутом; ці особи мають взаємні права та обов'язки (постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21).
Конституційний Суд України у цьому аспекті зазначив: «Під членом сім'ї військовослужбовця треба розуміти особу, що перебуває з суб'єктом права на пільги щодо оплати користування житлом і комунальними послугами у правовідносинах, природа яких визначається: кровними (родинними) зв'язками або шлюбними відносинами; постійним проживанням з військовослужбовцем, працівником міліції, особового складу державної пожежної охорони; веденням з ним спільного господарства. Такі ознаки (вимоги) застосовуються диференційовано при конкретному визначенні членів сім'ї, які мають право на названі пільги.
До кола членів сім'ї військовослужбовця, працівника міліції, особового складу державної пожежної охорони належать його (її) дружина (чоловік), їх діти і батьки. Щодо них ознака (вимога) ведення спільного господарства з суб'єктом права на пільги в оплаті користування житлом і комунальними послугами застосовується лише у передбачених законом випадках. Діти є членами сім'ї незалежно від того, чи є це діти будь-кого з подружжя, спільні або усиновлені, народжені у шлюбі або позашлюбні.
Членами сім'ї військовослужбовця, працівника міліції, особового складу державної пожежної охорони можуть бути визнані й інші особи за умов постійного проживання разом з суб'єктом права на пільги і ведення з ним спільного господарства, тобто не лише його (її) близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід, баба), але й інші родичі або особи, які не перебувають з військовослужбовцем, працівником міліції, особового складу державної пожежної охорони у безпосередніх родинних зв'язках (неповнорідні брати, сестри; зять, невістка; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки та інші)» (пункт 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99).
Як вказано у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц, що «згідно з абзацом п'ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення термінів «член сім'ї» членами сім'ї військовослужбовця є, зокрема, особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з військовослужбовцем у безпосередніх родинних зв'язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов'язковими умовами для визнання їх членами сім'ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім'ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім'ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов'язки».
На думку суду, при встановленні факту наявності у осіб спільного побуту доцільно також врахувати ознаки, визначенні у понятті домогосподарства, закріпленому у статті 1 Закону України «Про Всеукраїнський перепис населення» від 19 жовтня 2000 року від 19 жовтня 2000 року № 2058-III, згідно якого домогосподарство - сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об'єднують та витрачають кошти.
Верховний Суд у постанові від 31 березня 2020 року у справі № 205/4245/17 виснував, що законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім'ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім'ю; такими критеріями віднесення до кола членів однієї сім'ї є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважним причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов'язки осіб, які об'єдналися для спільного проживання.
Згідно із статтями 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту належності особи до членів сім'ї військовослужбовця, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов'язком суду при їх оцінці.
Обов'язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень.
Під час розгляду справи № 760/6034/16-ц (постанова від 15.02.2023) Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вказав, що змагальність сторін є одним із основних принципів цивільного судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, зобов'язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.
Всебічність та повнота, зокрема, передбачають з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язками, відносинами і залежностями. Таке з'ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, ухвалення законного й обґрунтованого рішення.
З'ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 89 ЦПК України, щодо відсутності у будь-якого доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності.
Звертаючись до суду із цією позовною заявою, ОСОБА_1 на підтвердження факту спільного проживання разом зі своїм батьком надала: копію свідоцтва про своє народження, що підтверджує факт кровного споріднення з ОСОБА_5 ; копію свідоцтва про укладений нею шлюб, чим підтверджується зміна її прізвища; копію свідоцтва про смерть її батька ОСОБА_5 та дані про причину його смерті; власноручно написану автобіографію ОСОБА_5 , в якій він зазначає позивачку як особу, що входить до складу його сім'ї; акт обстеження матеріально-побутових умов № 84 від 26.04.2024 року з якого вбачається, що комісією Новокалинівської міської ради зі слів сусідів встановлено, що за адресою АДРЕСА_2 , фактично постійно проживав та був зареєстрований ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , який проживав до смерті з наступними членами сім'ї: дружина ОСОБА_2 , дочка ОСОБА_1 , син ОСОБА_4 , та що вони вели спільно господарство, були пов'язані спільним побутом і мали взаємні права та обов'язки; витяг з реєстру територіальної громади від 11.03.2025 року щодо зареєстрованої адреси місця проживання ОСОБА_1 - АДРЕСА_2 з 04.10.1995 року; довідку, виданої військовою частиною НОМЕР_1 від 02.09.2024 року № 827 якою підтверджується, що на утриманні ОСОБА_5 , у період з 24.04.2009 по ІНФОРМАЦІЯ_17 року дійсно знаходилася сім'я в складі: дружина ОСОБА_24 , 1966 року народження, дочка ОСОБА_29 , 1995 року народження, син ОСОБА_4 , 2001 року народження.
Крім того факт спільного проживання однією сім'єю ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , ведення ними спільного побуту на протязі багатьох років підтвердили і допитані в судовому засіданні свідки: ОСОБА_15 , ОСОБА_17 , ОСОБА_20 , ОСОБА_22 а також допитана в якості свідка ОСОБА_1 .
Всі вони підтвердили ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, що підтверджують реальність сімейних відносин.
Показання свідків в цілому є логічними, послідовними, узгоджуються між собою, при цьому у суду відсутні підстави сумніватися в достовірності їх показань.
При цьому суд не погоджується з позицією представника відповідачки ОСОБА_3 що у зв'язку з укладенням шлюбу та набуттям статусу подружжя, позивачка не вважається членом сім'ї своїх батьків у значенні, що використовується у відповідних нормах законодавства, оскільки сама по собі реєстрація шлюбу ОСОБА_1 не виключає можливості пов'язаності позивачки з ОСОБА_5 взаємними правами та обов'язками як членів сім'ї та спільного проживання з батьком як члена його сім'ї, що підтверджено наявними в матеріалах справи доказами.
Щодо наданих представником відповідачки адвокатом Дубком С.М. доказів у мережі Інтернет, а саме фотопублікацій та профілів ОСОБА_1 , розміщенх на публічних сторінках у мережі Інтернет, які на думку представника свідчать про те, що з 2017 року ОСОБА_1 постійно мешкає та працює у місті Львові, де веде спільне господарство разом з чоловіком і на момент загибелі батька не проживала з ним однією сім'єю, не була поєднана спільним побутом, взаємними правами та обов'язками, суд з такими твердженнями не погоджується.
Суд вважає, що геолокація може свідчити про проживання особи, але сама по собі не є юридично беззаперечним доказом. Вона може слугувати додатковим доказом у поєднанні з іншими документами, які підтверджують фактичне проживання на певній території протягом тривалого часу, наприклад, договір оренди, рахунки за комунальні послуги, довідки з місця роботи, а також свідчення свідків. Разом з тим, жодних з перелічених доказів на стороною відповідача суду не надано. Крім того, зазначені обставини спростовуються як показами свідків, так і наданими стороною позивача письмовими доказами.
Будучи донькою загиблого - ОСОБА_5 , заявниця звернулась до ІНФОРМАЦІЯ_15 та ІНФОРМАЦІЯ_7 з відповідною заявою про виплату. Їй було повернуто подану мною заяву на доопрацювання з посиланням на те, що необхідно довести факт проживання однією сім'єю з загиблим (була членом його сім'ї), а також рекомендовано звернутися до суду з цього приводу. Зазначене вбачається з відповіді ІНФОРМАЦІЯ_7 від 16.04.2024р. та Витягу з протоколу засідання комісії ІНФОРМАЦІЯ_15 з розгляду питань, пов'язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 15.03.2024р. №10/д.
Враховуючи вищенаведене, суд встановив та матеріалами справи підтверджено, що оскільки позивачка не має іншої можливості підтвердити факт того, що вона та її батько ОСОБА_5 , який загинув, були членами сім'ї, і при цьому встановлення цього факту породжує юридичні наслідки для них, оскільки з таким фактом законодавство пов'язує можливість реалізації їх прав на призначення одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум у зв'язку із загибеллю військовослужбовця, суд вважає за необхідне позов задовольнити та встановити факт постійного спільного проживання однією сім'єю позивачки ОСОБА_1 та її загиблого батька ОСОБА_5 , до дня його смерті (загибелі), а саме: ІНФОРМАЦІЯ_2 .
За таких обставин суд дійшов висновку, що вимоги, заявлені у позовній заяві позивачки, знайшли своє підтвердження і підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
Позивачкою при зверненні до суду з цим позовом був сплачений судовий в розмірі 1211 грн. 20 коп. (а.с. 3).
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Позивачка при зверненні до суду не просила відшкодувати їй понесені судові витрати.
Отже, враховуючи такий принцип цивільного судочинства як диспозитивність, понесені судові витрати позивачці при ухваленні рішення не відшкодовуються.
Керуючись ст. 10, 12, 81, 89, 206, 258-259, 263-265, 268, 354-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_15, треті особи: Військова частина НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про встановлення факту, що має юридичне значення задовольнити.
Встановити факт постійного спільного проживання однієї сім'єю, як доньки і батька ОСОБА_1 та ОСОБА_5 з ІНФОРМАЦІЯ_18 року - дня її народження до ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто до дня смерті (загибелі) ОСОБА_5 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.
Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , місце проживання АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_6 .
Відповідачка: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_7 , місце проживання АДРЕСА_5 .
Відповідач: ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_8 , місце проживання АДРЕСА_5 .
Відповідачка: ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_9 , місце проживання АДРЕСА_6 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_19, адреса для листування АДРЕСА_9.
Третя особа: військова частина НОМЕР_1 , адреса для листування АДРЕСА_7 , Ідентифікаційний код юр.о. НОМЕР_10 .
Третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса для листування АДРЕСА_8 .
Повне судове рішення складено 28.11.2025 року.
Суддя