Справа № 452/994/25
Провадження № 2/452/691/2025
"28" листопада 2025 р. м. Самбір
Самбірський міськрайонний суд Львівської області
у складі: головуючого судді Пташинського І.А.,
з участю секретаря судового засідання Макаревич Л.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Позивач звернувся до суду з позовною заявою, якою просить стягнути з відповідача в його користь заборгованість за кредитним договором № 03.06.2023-100001996 від 03.06.2023 року в розмірі 10 536,00 грн., а також понесені судові витрати в розмірі 2422,40грн., мотивуючи позовні вимоги тим, що 03.06.2023 року між ТзОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферти) № 03.06.2023-100001996, за умовами якого позичальнику надано кредит у розмірі 6 000 грн. 00 коп., що підтверджується квитанцією про видачу коштів від 03.06.2023 року, строком на 36 днів. Зазначає, що процентна ставка фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 2,1 % за один день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит. Денна процентна ставка загальні витрати за споживчим кредитом за кожен день користування кредитом, протягом всього строку, на який надається кредит, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту. Проценти розраховуються шляхом множення (залишку кредиту у разі його дострокового, часткового повернення) на кількість днів користування Кредитом/залишком кредиту та на процентну ставку, яка застосовується у відповідному періоді. Враховуючи факт отримання відповідачем кредитних коштів, вважає, що ТзОВ «Споживчий центр» свої зобов'язання за договором виконало у повному обсязі. У свою чергу, ОСОБА_1 свої зобов'язання за договором належним чином не виконує, у зв'язку з чим, утворилась заборгованість у розмірі 10 536,00 грн., що складається з: заборгованості по тілу кредиту у розмірі 6 000,00 грн. заборгованості по процентам у розмірі 4 536,00 грн. Відтак, просив стягнути з відповідача заборгованість в сукупному розмірі 10 536,00 грн. та суму сплаченого судового збору у розмірі 2 422 грн. 40 коп.
При цьому позивач клопотав розгляд справи проводити без участі його представника, не заперечував проти винесення заочного рішення у справі.
Ухвалою суду відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
У визначений строк відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому висловився про безпіставність позову, з огляду на відсутність між ним та позивачем договірних зобов'язань. Зазначив, що будь-яких правочинів з ТзОВ «Споживчий центр» не укладав, кредитних коштів не отримував. Кріт того зазначив, що 01.06.2023 року невідома йому особа відновила його стартовий пакет № +380955228030 та отримала доступ до його «Приват 24» і в подальшому оформила кредит близько 6 000 грн. у опції «Швидкі гроші». 02.06.2023 року він звернувся із заявою в чергову частину Самбірського РВП ГУНП у Львівській області. Слідчим відділенням відкрито кримінальне провадження
№ 12023141290000456 від 03.06.2023 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст. 190 КК України по факту вчинення відносно нього шахрайських дій в якому його визнано потерпілим. В ході досудового розслідування встановлено, що грошові кошти з його рахунку перераховані на рахунок відкритий на ім'я ОСОБА_2 та під час вчинення даного кримінального правопорушення вищезгадана особа користувалася мобільним телефоном пакет № НОМЕР_1 , який на момент вчинення злочину фіксувався в межах обслуговування базової станції за адресою АДРЕСА_1 . В той час він перебував у м. Самборі, за межі Львівської області я не виїжджав, тому даного кредиту він не оформляв.
Представник позивача вказує, що кредитний договір на 6 000 грн. укладено 03.06.2023 року, в той час коли гроші знято 01.06.2023 року, а 02.06.2023 року він вже звернувся із заявою у Самбірський відділ поліції. 03.06.2023 року відкрито кримінальне провадження.
На даний час досудове розслідування триває, проводяться слідчі розшукові дії з метою встановлення особи причетної до вчинення даного кримінального провадження, про що його інформує Самбірський відділ поліції. Відтак просить у задоволенні позовних вимог відмовити.
Згідно із ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Ухвалою Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 28 листопада
2025 року постановлено провести заочний розгляд даної справи на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши та оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 03.06.2023 року укладено кредитний договір (оферти)
№ 03.06.2023-100001996, стороною якого вказано ОСОБА_1 . Вказаний договір укладений в електронному вигляді. Сума кредиту 6 000,00 грн., строк, на який видається кредит 36 днів з дати його надання, дата повернення 08.07.2023 року. процентна ставка фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 2,1 % за один день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит. Денна процентна ставка загальні витрати за споживчим кредитом за кожен день користування кредитом, протягом всього строку, на який надається кредит, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту. Проценти розраховуються шляхом множення (залишку кредиту у разі його дострокового, часткового повернення) на кількість днів користування Кредитом/залишком кредиту та на процентну ставку, яка застосовується у відповідному періоді. Враховуючи факт отримання відповідачем кредитних коштів, вважає, що ТзОВ «Споживчий центр» свої зобов'язання за договором виконало у повному обсязі. У свою чергу, ОСОБА_1 свої зобов'язання за договором належним чином не виконує, у зв'язку з чим, утворилась заборгованість у розмірі 10 536,00 грн., що складається з: заборгованості по тілу кредиту у розмірі 6 000,00 грн. заборгованості по процентам у розмірі 4 536,00 грн.
Відповідач підтвердив, що однозначно та безумовно приймає (акцептує) пропозицію про укладення кредитного договору (оферту), невід'ємною частиною якої є заявка до кредитного договору № 03.06.2023-100001996. 03.06.2023 року, ним підписано, за допомогою одноразового ідентифікатору Н647 заявку на отримання кредиту, в якій викладені умови надання позивачем ТзОВ «Споживчий центр» кредитних коштів, реквізити електронного платіжного засобу для перерахування йому коштів № 4149-50ХХ-ХХХХ-3919, а також підписано Оферту, яка є пропозицією укладення кредитного договору
№ 03.06.2023-100001996 від 03.06.2023 року.
Крім того, з наданої товариством довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором № 03.06.2023-100001996 від 03.06.2023 року, вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором, станом на 08.07.2023 року становить 10 536,00 грн., з яких: заборгованість по тілу кредиту у розмірі 6 000,00 грн., заборгованість по процентам за період з 03.06.2023 року по 08.07.2023 року у розмірі 4 536,00 грн.
Разом із тим, встановлено, що 03.06.2023 року Самбірським РВП ГУНП у Львівській області зареєстровано кримінальне провадження № 12023141290000456 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України за фактом подачі невідомою особою від імені ОСОБА_1 заявки на укладення кредитного договору із ТзОВ «Споживчий центр» на суму 6 000 грн.
Як стверджує позивач, відповідачем отримано грошові кошти на підставі кредитного договору № 03.06.2023-100001996 від 03.06.2023 року.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною першою статті 1068 ЦК України визначено, що банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.
Відповідно до статті 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунку клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
Пунктом 56 частини першої статті 1 Закону України «Про платіжні послуги» передбачено, що платіжна картка - електронний платіжний засіб у вигляді пластикової чи іншого виду картки.
Відповідно до пункту 136 розділу VII Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29 липня 2022 року №164, користувач зобов'язаний зберігати та використовувати платіжні інструменти відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання платіжних інструментів особами, які не мають на це законного права або повноважень.
Відповідно до пункту 140 розділу VII Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29 липня 2022 року №164, передбачено обов'язок користувача не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції, та негайно після того, як йому стало відомо про факт втрати такої інформації та/або платіжного інструменту, повідомити про це емітента в спосіб та каналами зв'язку, визначеними договором між емітентом та користувачем.
Згідно із пунктом 146 розділу VII вказаного Положення власник рахунку не несе відповідальності за платіжні операції, здійснені без автентифікації платіжного інструменту і його держателя, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність власника рахунку/держателя призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Відповідно до пункту 147 розділу VII вказаного Положення власник рахунку має право на відшкодування в судовому порядку шкоди, заподіяної надавачем платіжних послуг унаслідок помилкової, неналежної платіжної операції або виконання платіжної операції з порушенням установлених законодавством України строків.
Отже, лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для його притягнення до цивільно-правової відповідальності.
Аналіз наведених правових норм дає підстави вважати, що користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій у разі відсутності доказів сприяння ним втраті, використанню ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі №6-71цс15 та підтверджується сталою судовою практикою, викладеною у постановах Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі №202/10128/14, від 13 вересня 2019 року у справі №501/4443/14, від 20 листопада 2019 року у справі №577/4224/16, від 17 червня 2021 року у справі №759/4025/19, від 16 серпня 2023 року у справі №176/1445/22, від 06 вересня 2023 року у справі №686/30030/21.
У постанові Верховного Суду від 08 лютого 2018 року в справі № 552/2819/16-ц вказано, що «користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.
Враховуючи споживчий характер правовідносин між сторонами, Верховний Суд виходив з того, що за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними.
У постанові Верховного Суду від 20 червня 2018 року в справі № 691/699/16 ц вказано, що «встановивши, що позивачем не доведено вчинення відповідачем дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою, а відповідач, виявивши безпідставне списання коштів, невідкладно повідомила позивача та правоохоронні органи про цей факт, врахувавши наявність кримінального провадження, у межах якого встановлюється особа, яка протиправно заволоділа грошовими коштами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог банку.
Також у постанові Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 537/3312/16 (провадження № 61-17629св18) зазначено, що «сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції».
Крім цього, у постанові Верховного Суду від 16 серпня 2023 року у справі
№ 176/1445/22 зазначено, що «саме банк має доводити, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; у разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів; сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними».
За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Частиною другою статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до частин першої, другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Крім того із квитанції, на яку позивач посилається у позовній заяві, як на доказ підтвердження видачі коштів відповідачу від 03.06.2023 року, не вбачається, що номер картки НОМЕР_2 на яку було перераховано грошові кошти в сумі 6000,00 грн. належить відповідачу ОСОБА_1 . Суд акцентує увагу, на те, що сам факт перерахування грошових коштів згідно квитанції № 2322510489, (дата та час платежу 2023.06.03,15.35), а відомості внесені Самбірським РВП до ЄРДР, (дата та час 05.06.2023, 08.18.11), тобто отримав кредит після звернення у поліції про вчинення відносно нього шахрайських дій.
Разом із тим, судом встановлено, що 02.06.2023 року ОСОБА_1 звернувся до правоохоронних органів за фактом зняття з його банківського рахунку АТ КБ «Приватбанк» грошових коштів та отримання кредиту на його ім'я від ТзОВ «Споживчий центр» шляхом шахрайських дій, 03.06.2023 року Самбірським РВП ГУНП у Львівській області зареєстровано кримінальне провадження № 12023141290000456 в межах якого триває досудове розслідування.
Таким чином позивач вказує, що кредитний договір на суму 6000,00 грн. укладено
03.06.2023 року, в той час коли грошові кошти знято 01.06.2023 року, а 02.06.2023 року ОСОБА_1 звернувся із заявою у Самбірський відділ поліції, у зв'язку з чим
03.06.2023 року внесено відомості до ЄРДР, що в свою чергу дає суду підстави вважати, що кредит отримав не ОСОБА_1 а також виникає розбіжність у датах та часі отримання кредиту та внесенні відомостей про вчинення кримінального правопорушення.
Обставин, за яких би було доведено, що відповідач своїми діями чи бездіяльністю сприяв незаконному використанню персональної інформації, яка дала змогу в подальшому ініціювати платіжні операції та отримала кредит - матеріали справи не містять, а відтак у задоволенні позову слід відмовити.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позову, в силу вимог до ст.141 ЦПК України судові витрати покладаються на позивача.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст.2, 4, 12, 76-81, 89, 141,258,259,263- 265,268, 352, 354 ЦПК України, суд,-
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження: м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Суддя