Справа №463/9790/25
Провадження №2-а/463/89/25
26 листопада 2025 року м. Львів
Личаківський районний суд міста Львова у складі: головуючої судді Ціпивко І.І., секретаря судового засідання Метеллі Б.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
встановив:
стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача
Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить поновити строк для звернення з адміністративним позовом, визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЛВ № 00823336 від 28.03.2025 року. В обгрунтування позовних вимог покликається на те, що постановою інспектора з паркування управління безпеки та вуличної інфраструктури Львівської міської ради Ковалика Андрія Романовича (серія ЛВ №00823336 від 28.03.2025) її було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.152-1 КУпАП із накладенням штрафу в сумі 500 грн за нібито неналежну оплату паркування. Підтверджує, що 15 березня 2025 року вона припаркувала свій автомобіль марки «Skoda Fabia», д.н.з. НОМЕР_1 на платному паркувальному майданчику на проспекті Шевченка у Львові, оскільки всі місця для осіб з інвалідністю були зайняті. На лобовому склі автомобіля, у лівому нижньому куті, був розміщений розпізнавальний знак «Водій з інвалідністю», оскільки вона є особою з інвалідністю III групи внаслідок війни. Після повернення до автомобіля виявила повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності. На фотофіксації інспектора видно, що лобове скло було засипане снігом, через що знак “Водій з інвалідністю» не було видно. Інспектор не спробував стерти сніг і перевірити наявність знаку, чим не з'ясував усіх обставин справи. У день події, 15 березня 2025 року, вона звернулася на гарячу лінію міста Львова щодо неправомірних дій інспектора. У відповіді Департаменту міської мобільності повідомили, що штраф вважають правомірним, не врахувавши мого статусу особи з інвалідністю. В кінці дня (15.03.2025) повідомлення до постанови серії ЛВ № 00823336 із доказами фотофіксації з'явилася на інтернет-ресурсі https://inspector.lviv.ua. Постанова серії ЛВ №00823336 була винесена 28.03.2025, але отримана нею лише 08.04.2025 вона протягом усього 2025 року неодноразово зверталася до суду для захисту своїх прав: 1. 18 березня 2025 року: подала перший позов до Личаківського районного суду м. Львова у справі № 463/2579/25, вважаючи неправомірними дії інспектора. 21 липня 2025 року ухвалою суду провадження було закрито через те, що предметом оскарження я помилково вказала повідомлення про притягнення, а не постанову, 2. 29 липня 2025 року: подала апеляційну скаргу до Восьмого апеляційного адміністративного суду. 30 вересня 2025 року суд залишив мою апеляційну скаргу без задоволення, мотивуючи рішення лише процесуальними підставами, не розглянувши суті питання 3. 02 жовтня 2025 року: подала повторний позов до Личаківського районного суду (справа №463/9340/25) - вже щодо самої постанови. Проте ухвалою суду позов було повернено через неусунення окремих недоліків і відсутність квитанції про сплату судового збору. Після цього, не маючи юридичної допомоги, я вирішила підготувати нову, правильну позовну заяву - ця заява є самостійним позовом, спрямованим на захист мого права, гарантованого законом. Відповідно причини пропуску є поважними.
30.10.2025 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що позовна заява є необгрунтованою та безпідставною, оскільки інспектор з паркування діяв правомірно, притягуючи позивачку до адміністративної відповідальності. Так, згідно з Єдиним державним реєстром транспортних засобів, на дату винесення постанови, зареєстровано транспортний засіб SKODA з державним номерним знаком НОМЕР_2 , на якому 15.03.2025 року о 14:18 год. було здійснено паркування в межах відведеного майданчика для платного паркування, що знаходиться за адресою: м. Львів, проспект Шевченка, код майданчика для платного паркування В2006, без проведення оплати вартості послуг з користування таким майданчиком в зоні дії знаку 5.43 «Зона стоянки» з табличками 7.14 «Платні послуги» та як наслідок вчинено адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст. 152-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Твердження позивача про те, що особа з інвалідністю має право на безоплатне паркування на платному паркувальному майданчику у м. Львів не відповідає дійсності, оскільки безоплатне паркування транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю може здійснюватися виключно в межах місць для стоянки, що визначеними операторами майданчиків для платного паркування та позначені відповідними дорожніми знаками та дорожньою розміткою Щодо адміністративного правопорушення, вчиненого 15.03.2025 року о 14:18 год, яке є підставою для винесення постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЛВ00823336 зазначаємо наступне. Фото 1-2 додатку було здійснено о 13 год. 50 хв., (про що зазначено в лівому верхньому куті на фото) на якому видно, що транспортний засіб SKODA з державним номерним знаком НОМЕР_2 , який належить позивачу, знаходиться на відведеному майданчику для платного паркування, код майданчика для платного паркування В2006. На наступних фото 3-4 додатку 1 видно, що о 14 год. 18 хв. транспортний засіб SKODA з державним номерним знаком НОМЕР_2 , який належить позивачу, знаходиться на відведеному майданчику для платного паркування, (код майданчика для платного паркування В2006), однак підтвердження оплати за послуги з користування майданчиком для платного паркування, згідно з даними АСКОП, відсутнє. З цього випливає, що транспортний засіб перебував на платному паркувальному майданчику без проведення оплати більше 10 хвилин, що є порушенням відповідно до ст. 152-1 КУпАП. Також інформуємо, що фотофіксація правопорушення була здійснена відповідно до вимог примітки до ст. 14-2 КУпАП, з врахуванням місця розташування транспортного засобу по відношенню до нерухомих об'єктів. Крім того, в постанові про накладення адміністративного стягнення зазначена адреса вчинення правопорушення із вказівкою на індивідуальний код майданчика для платного паркування. Відтак, гарантії, передбачені ст. 268 КУпАП не поширюються на осіб, які притягуються до адміністративної відповідальності за порушення правил зупинки, стоянки чи паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки. Згідно з ч. 5 ст. 279-1 КУпАП Постанова про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), може виноситися без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Отже, винесення постанови без участі позивача не обмежувало його права на захист. Інспектором з паркування було належним чином розглянуто справу про адміністративне правопорушення та винесено постанову про притягнення до адміністративної відповідальності. При цьому, за змістом ч. 2 ст. 33, 279-1 279-4 КУпАП, при вирішенні питання про накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі, характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність не враховується. Постанова про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), може виноситися без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Отже, відповідно до вищевикладеного, інспектор діяв правомірно.
31.10.2025 року до суду позивачкою надіслано відповідь на відзив, викладене в якій зводиться до доводів позовних вимог.
Заяви, клопотання учасників справи, процесуальні дії та рішення у справі.
Проколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.10.2025 року визначено головуючу суддю Ціпивко І.І. для розгляду справи.
Ухвалою судді Личаківського районного суду міста Львова від 17.10.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження.
Позивачка ОСОБА_1 надіслала до суду клопотання про розгляд справи без її участі. Позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просили позов задовольнити.
Представник відповідача надіслав до суду клопотання про розгляд справи без його участі. У задоволенні позов просив відмовити.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов таких висновків.
Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені певні обставини.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІІ групи, що підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_3 .
Постановою інспектора з паркування департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради Ковалика А.Р. серії ЛВ №00823336 від 28 березня 2024 року - ОСОБА_1 , як власника транспортного засобу марки «Skoda Fabia», д.н.з. НОМЕР_1 , було притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу в розмірі 200 грн за ч.1 ст.152-1 КУпАП.
Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що 15.03.2025 року о 14:18 год. було здійснено паркування в межах відведеного майданчика для платного паркування, що знаходиться за адресою: м. Львів, проспект Шевченка, код майданчика для платного паркування В2006, без проведення оплати вартості послуг з користування таким майданчиком в зоні дії знаку 5.43 «Зона стоянки» з табличками 7.14 «Платні послуги» та як наслідок вчинено адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст. 152-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
08 квітня 2025 року позивачка отримала Укрпоштою постанову від 28 березня 2025 року. У зв'язку із чим позивачка просить суд поновити строк на звернення до суду із вказаним позовом.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Ст.9 КУпАП передбачає, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
За змістом ч.1 ст.14-2 КУпАП адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі (за допомогою технічних засобів - приладів контролю за дотриманням правил дорожнього руху з функціями фото, відеофіксації, які функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) (за допомогою технічних засобів з функціями запису, зберігання, відтворення і передачі фото-, відеоінформації), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу, - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.
Згідно з приміткою до вищевказаної статті режим фотозйомки (відеозапису) передбачає здійснення уповноваженою посадовою особою фото/відеофіксації обставин порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів, а саме: дати, часу (моменту), місця розташування транспортного засобу по відношенню до нерухомих об'єктів та/або географічних координат, інших ознак наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу. При здійсненні фотозйомки обов'язковою є наявність не менше двох зображень транспортного засобу, отриманих з різних або протилежних ракурсів, а в разі фіксації порушення, що полягає у неоплаті вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування в межах населеного пункту, в якому не впроваджена автоматизована система контролю оплати паркування, обов'язковою є наявність додаткового зображення (зображень), що фіксує відсутність документа про оплату послуг з користування майданчиком для платного паркування під лобовим склом транспортного засобу.
Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно зі ст.279-1 КУпАП у разі, якщо адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксовано в автоматичному режимі або якщо порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, а також у разі необхідності - за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань встановлює відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу.
Якщо адміністративне правопорушення, передбачене частинами першою, третьою та сьомою статті 122 (в частині порушення правил зупинки, стоянки), частинами першою,другою та восьмою статті 152-1цього Кодексу, зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування зобов'язані розмістити на лобовому склі транспортного засобу копію постанови про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення) або повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості не дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення).
За змістом 1 ст.152-1 КУпАП порушення правил паркування транспортних засобів, у тому числі неоплата вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування за кожну добу користування, - тягне за собою накладення штрафу в двадцятикратному розмірі від вартості однієї години послуги з користування тим майданчиком для платного паркування транспортних засобів, на якому знаходиться транспортний засіб у момент порушення.
Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ч.5 ст.14 Закону України «Про дорожній рух» передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
За змістом п.8.1 ПДР України регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальникам.
Згідно з ч.1 ст.121КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Суд дійшов висновку про поважність причини пропуску строку звернення до суду з даним адміністративним позовом, а відтак, забезпечуючи доступ позивача до правосуддя, вважає, що пропущений позивачкою строк на оскарження постанови слід поновити.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «Skoda Fabia», д.н.з. НОМЕР_1 , 15.03.2025 року о 13 год. 50 хв. у м. Львові на пр. Шевченка здійснила користування майданчиком для платного паркування, не оплативши вартість послуг, чим порушила вимоги абз.2 п.26 Правил паркування транспортних засобів, затверджених постановою КМУ від 03 грудня 2009 року №1342, що зафіксовано за допомогою технічного засобу.
При цьому, позивачка ОСОБА_1 не заперечує факту користування майданчиком для платного користування 15.03.2025 року, разом з тим покликається на те, що вона є особою з інвалідністю, а тому має право на безоплатне паркування будь-яким місцем для паркування за умови зайнятості відведених для інвалідів місць.
Відповідно до ч.1 ст.52-2 Закону України «Про дорожній рух» при розміщенні транспортних засобів на майданчику для платного паркування особи, які розміщують транспортні засоби на такому майданчику, оплачують вартість послуг з користування майданчиком для платного паркування транспортного засобу згідно з тарифом, встановленим органом місцевого самоврядування відповідно до порядку формування тарифів на послуги з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів, затвердженого Кабінетом Міністрів України. Інспекторам з паркування забороняється приймати грошові кошти у готівковій формі в рахунок оплати вартості таких послуг та/або в рахунок оплати штрафів, накладених на місці вчинення правопорушення.
Згідно з ч.2 ст.52-2 Закону України «Про дорожній рух» положення частини першої цієї статті не застосовуються у випадках, визначених частинами 6 та 7 ст.30 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» щодо місць для безоплатного паркування, а також до осіб та транспортних засобів, які відповідно до закону та/або рішення відповідної міської, селищної, сільської ради звільняються від оплати вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів на спеціально відведених (позначених) на цих майданчиках місцях.
За змістом ч.6 ст.30 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» власники спеціально обладнаних чи відведених майданчиків для паркування забезпечують виділення та облаштування в межах майданчиків місць для безоплатного паркування транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю. Водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю, у тому числі на транспортних засобах, що належать підприємствам, установам, організаціям, які здійснюють діяльність у сфері соціального захисту населення, та громадським об'єднанням осіб з інвалідністю, мають право на встановлення на транспортному засобі розпізнавального знака «Водій з інвалідністю» та під час перевезення осіб з інвалідністю користуються всіма перевагами, що надаються водіям з інвалідністю. Водії, які керують транспортними засобами, на яких встановлений розпізнавальний знак «Водій з інвалідністю», повинні мати при собі документи, що підтверджують інвалідність водія або одного з пасажирів. Кількість місць, призначених для безоплатного паркування транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю, становить не менше 10 відсотків загальної кількості місць на спеціально обладнаних чи відведених майданчиках для паркування, але не менше одного місця з позначенням таких місць відповідними дорожніми знаками або дорожньою розміткою.
Разом з тим, ч.7 ст.30 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» передбачає, що якщо власники спеціально обладнаних чи відведених майданчиків для паркування не забезпечили виділення та облаштування місць, призначених для безоплатного паркування транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю, такими місцями на відповідних майданчиках вважаються місця, на яких розміщені транспортні засоби, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю.
З метою врегулювання порядку надання пільг щодо безоплатного паркування особами з інвалідністю, постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 2011 року №585 затверджено Порядок надання пільг водіям з інвалідністю, водіям, які перевозять осіб з інвалідністю, у тому числі транспортними засобами, що належать громадським організаціям осіб з інвалідністю, підприємствам, установам, організаціям, які провадять діяльність у сфері соціального захисту населення, на безоплатне паркування і зберігання транспортних засобів (далі Порядок №585).
Відповідно до п.2 Порядку №585 право на безоплатне паркування і зберігання транспортних засобів надається, зокрема, водіям з інвалідністю, водіям, які перевозять осіб з інвалідністю (далі - водії).
Згідно з п.4 Порядку №585 документом, що посвідчує право на безоплатне паркування транспортного засобу, є пенсійне посвідчення або посвідчення отримувача державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, або посвідчення особи, яка одержує державну соціальну допомогу відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю» або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, в яких міститься запис про інвалідність.
Відповідно до п.5 Порядку №585 безоплатне паркування здійснюється шляхом розташування транспортного засобу на місці для безоплатного паркування з урахуванням дорожніх знаків та дорожньої розмітки, а також з дотриманням Правил паркування транспортних засобів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 р. №1342, і Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 р. №1306. При цьому в лівому нижньому куті лобового скла транспортного засобу розміщується розпізнавальний знак «Водій з інвалідністю».
З системного аналізу наведених вище правових норм можна дійти висновку про те, що безоплатне паркування транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю може здійснюватися виключно в межах місць для стоянки, що визначені операторами майданчиків для платного паркування та позначені відповідними дорожніми знаками та дорожньою розміткою.
За змістом вимог розділів 33 та 34 ПДР України місця для осіб з інвалідністю позначаються дорожніми знаками 5.42.1 або 5.42.2, якими позначаються місця для паркування із табличкою 7.17 «Особи з інвалідністю», а також дорожньою розміткою 1.35, що безпосередньо позначає місця для паркування індивідуального транспорту осіб з інвалідністю та транспортних засобів, які перевозять осіб з інвалідністю. У випадку розміщення транспортних засобів поза межами місць, призначених для водіїв, які належать до категорії осіб з інвалідністю або осіб, що їх перевозять, - паркування здійснюється на загальних підставах.
Приписами ст.251 КУпАП України встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до п.1 ст.247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Ст.72 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
За приписами ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Крім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб'єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов'язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.
Відповідно до ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
На спростування доводів позивача та підтвердження того, що остання дійсно допустила порушення вимог Правил дорожнього руху, відповідачем долучено до відзиву фотоматеріали з яких видно, що транспортним засобом марки «Skoda Fabia», д.н.з. НОМЕР_1 було здійснено стоянку на платній ділянці, однак оплату не здійснено. Зокрема, фото 1-3 додатку 1 було здійснено о 13 год. 50 хв., (про що зазначено в лівому верхньому куті на фото) на якому видно, що транспортний засіб «Skoda Fabia», д.н.з. НОМЕР_1 , який належить позивачці, знаходиться на відведеному майданчику для платного паркування, до 14 год. 18 хв., однак підтвердження оплати за послуги з користування майданчиком для платного паркування, згідно з даними АСКОП, відсутнє. Оскільки, перша фотофіксація здійснена об 13 год 50 хв,, а друга фіксація - о 14 год. 18 хв., з цього випливає, що транспортний засіб перебував на платному паркувальному майданчику без проведення оплати 27 хвилин, що є порушенням відповідно до ст. 152-1 КУпАП.
Судом на офіційному веб-сайті http://inspector.lviv.ua/ досліджено матеріали фотофіксації вчиненого адміністративного правопорушення, а саме: за повідомленням про притягнення до адміністративної відповідальності ЛВ00823336 від 15 березня 2025 року, з аналізу вказаних матеріалів фотофіксації та матеріалів справи вбачається, що транспортний засіб «Skoda Fabia», д.н.з. НОМЕР_1 знаходиться за адресою: м. Львів, пр. Шевченка на відведеному майданчику для платного паркування, код майданчика для платного паркування В2006, при цьому, фото 1-2 здійснено о 13:50 год., а фото 3-4 здійснено о 16:18 год.
Таким чином, встановленими доказами підтверджується зупинка транспортного засобу «Skoda Fabia», д.н.з. НОМЕР_1 за адресою: м. Львів, вул. Шевченка на майданчику для платного паркування.
При цьому, фотофіксація правопорушення була здійснена відповідно до вимог примітки до ст.14-2 КУпАП, з врахуванням місця розташування транспортного засобу.
Належних та допустимих доказів на спростування вищенаведених обставин позивачем не надано, як і не надано доказів відсутності на вказаній ділянці дороги спеціально відведених місць для стоянки осіб з інвалідністю та/або, що вони зайняті. Разом з тим, з офіційного веб-сайту http://inspector.lviv.ua/ вбачається, що такий обладнаний такими місцями.
Покликання позивача на неправомірність прийнятої щодо неї постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності за вказане правопорушення, оскільки вона є особою з інвалідністю ІІІ групи, тому звільнена від оплати за паркування на платних паркуваннях не позначених як місця для паркування осіб з інвалідністю, суд відхиляє як безпідставні виходячи з аналізу наведених вище правових норм.
Судом встановлено, що фотофіксація правопорушення була здійснена відповідно до вимог примітки до ст. 14-2 КУпАП, з врахуванням місця розташування транспортного засобу по відношенню до нерухомих об'єктів. Крім того, в постанові про накладення адміністративного стягнення зазначена адреса вчинення правопорушення із вказівкою на індивідуальний код майданчика для платного паркування. Стоянка транспортного засобу, який належить позивачці, на відведеному майданчику для платного паркування на проспекті Шевченка, починаючи з 13 год. 50 хв., у відповідності до вимог примітки до ст. 152-1 КУпАП, вважається неоплатою вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування.
Порядок притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, що зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), інспектором з паркування, визначений статтями 279-1 - 279-4 КУпАП.
Відповідно до вимог статті 279-1 КУпАП «У разі якщо адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксовано в автоматичному режимі або якщо порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів , а також у разі необхідності - за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань встановлює відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу.
Отже, доказів неправомірної поведінки працівників Управління безпеки міста Львівської міської ради не надано, приймаючи оскаржувану постанову відповідач реалізовував свої повноваження по забезпеченню безпеки дорожнього руху.
Саме подання нею скарги на дії інспектора не може свідчити про його неправомірну поведінку, а лише про незгоду позивачки із такими його діями.
Таким чином, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності суд дійшов висновку про те, що оскаржувана постанова про накладення на позивача адміністративного стягнення є правомірною та підстави для її скасування відсутні, оскільки відповідачем надано суду належні і допустимі докази, що свідчать про правомірність винесення оскаржуваної постанови та наявності обставин, що підтверджують вину особи, при цьому, доказів, які б спростовували факт наявності адміністративного правопорушення та обставин, що виключають адміністративну відповідальність, позивачем не надано, а судом таких обставин не встановлено.
Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви.
Виходячи із вищевикладеного, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Суд враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Щодо розподілу судових витрат у справі.
Ураховуючи, що у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю, витрати зі сплати судового збору належить віднести на рахунок позивача.
Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 26.11.2025, є та дата, на яку було призначено розгляд справи, 26.11.2025, а датою складення повного тексту судового рішення 27.11.2025.
Керуючись ст. ст.77,229,268-271, 286 КАС України, суд
ухвалив:
Поновити ОСОБА_1 строк на оскарження. В задоволені позову ОСОБА_1 до Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його складення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складено 27.11.2025 року.
Суддя Ірина ЦІПИВКО