Справа № 462/9310/25
28 листопада 2025 року м. Львів
Суддя Залізничного районного суду м. Львова Мруць І.С., вивчивши матеріали заяви представника заявника ОСОБА_1 - адвоката Артюшкової Олександри Олександрівни, заінтересована особа: Західне міжрегіональне управління Державної міграційної служби про встановлення факту , що має юридичне значення,
встановив:
представник заявника ОСОБА_1 - адвокат Артюшкова Олександра Олександрівна через систему «Електронний суд» звернулась до суду із заявою про встановлення факту, відповідно до якої просить встановити, що ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище “ ОСОБА_2 »), РНОК ПП НОМЕР_1 , є тією особою, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Бистричі Соснівського району Рівненської області, про що Виконавчим комітетом Бистрицької сільської ради Соснівського району Рівненської області 17.12.1960 зроблено відповідний актовий запис № 76, а також особою, яка уклала шлюб з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований Чайковицькою сільською радою Самбірського району Львівської області, про що 12.02.1983 зроблено відповідний актовий запис № 4.
Вивчивши матеріали даної заяви з додатками, суддя приходить до наступного висновку.
Згідно з частиною першою статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Тлумачення частини першої статті 293 ЦПК України свідчить, що суд розглядає справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, з метою підтвердження наявності або відсутності таких фактів.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року в справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок про те, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів. Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: - факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; -для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення; -встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішення спору про право.
Статтею 315 ЦПК України визначено перелік справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які підлягають розгляду судом у порядку окремого провадження. Даний перелік не є вичерпним, і у судовому порядку можуть бути встановлені й інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не передбачено іншого порядку їх встановлення.
Згідно із п.12 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" № 5 від 31 березня 1995 року, при розгляді справи про встановлення відповідно до п.6 ст.273 ЦПК факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення. Разом з тим, цей порядок не застосовується, якщо виправлення в таких документах належним чином не застережені або ж їх реквізити нечітко виражені внаслідок тривалого використання, неналежного зберігання, тощо. Це є підставою для вирішення питання про встановлення факту, про який йдеться в документі, відповідно до чинного законодавства. Заяви про встановлення із зазначених підстав факту належності особі вироку або рішення суду, квитка про членство в об'єднанні громадян, військового квитка, посвідчення до ордена або медалі, паспорта, чи свідоцтв, що їх видають органи реєстрації актів громадянського стану, та інших документів, що посвідчують особу, не підлягають розгляду в порядку, передбаченому главою 37 ЦПК, оскільки ці питання вирішуються органом, який видав документ. Судами також не встановлюється тотожність особи. Разом з тим, на підставі п.6 ст. 273 ЦПК суд може встановлювати факти належності особі документів, які не відносяться до таких, що посвідчують особу, наприклад, довідок про поранення чи перебування у госпіталі у зв'язку з пораненням, повідомлення військових частин, військкоматів і інших органів військового управління про загибель чи пропажу без вісті в зв'язку з обставинами військового часу, а також заповіту, страхового свідоцтва (полісу), ощадної книжки, трудової книжки, іншого документа про трудовий стаж.
При вирішенні питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, окрім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов'язаний з'ясувати питання про підсудність та юрисдикційність. Оскільки чинним законодавством передбачено позасудове встановлення певних фактів, що мають юридичне значення, то суддя, приймаючи заяву, повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу.
Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито - закриває провадження у ній.
Аналіз змісту заяви представника заявника свідчить про те, що заявник просить встановити факт тотожності особи, а саме, що ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище “ ОСОБА_2 »), РНОК ПП НОМЕР_1 , є тією особою, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Бистричі Соснівського району Рівненської області, про що Виконавчим комітетом Бистрицької сільської ради Соснівського району Рівненської області 17.12.1960 зроблено відповідний актовий запис № 76, а також особою, яка уклала шлюб з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований Чайковицькою сільською радою Самбірського району Львівської області, про що 12.02.1983 зроблено відповідний актовий запис № 4, що суперечить вимогам ст. 315 ЦПК України.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Вищенаведене виключає можливість розгляду заяви про встановлення факту тотожності осіб, в порядку цивільного судочинства, що є підставою для відмови у відкритті провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України.
Наведене узгоджується із висновком, викладеним у постанові ВС від 08 грудня 2021 року у справі № 464/6696/20 (провадження № 61-13755св21).
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, суд, -
постановив:
відмовити у відкритті провадження у справі за заявою представника заявника ОСОБА_1 - адвоката Артюшкової Олександри Олександрівни, заінтересована особа: Західне міжрегіональне управління Державної міграційної служби про встановлення факту , що має юридичне значення.
Ухвала, як така, що постановлена поза межами судового засідання, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: І.С. Мруць