Справа №442/4440/25
Провадження №2/442/1397/2025
18 листопада 2025 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Крамара О.В.
секретаря судового засідання Лесович О.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дрогобичі цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Снятинський Господар» Дрогобицької міської ради Львівської області до ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, третя особи, які не заявляють самостійних вимог, щодо предмета спору, на стороні позивача Дрогобицька міська рада Львівської області, Департамент міського господарства Дрогобицької міської ради Львівської області, Державний реєстратор Мартинюк Наталія Євгенівна, Солонська сільська рада Дрогобицького району Львівської області про визнання недійсним та скасування наказу про надання у власність земельної ділянки та скасування державної реєстрації права власності, -
Комунальне підприємство «Снятинський господар» Дрогобицької міської ради Львівської області в особі директора Мазура В.Є., звернулося в суд із вказаним вище позовом, в якому просить: Визнати недійсним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 31.08.2020 № 13-8693/16-20-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення» про надання у власність ОСОБА_1 земельної ділянки кадастровий номер: 4621280600:02:000:1732. Скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку, кадастровий номер: 4621280600:02:000:1732, площею 1.1227 га, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 54327534 від 30.09.2020 10:34:02, ОСОБА_2 , Солонська сільська рада Дрогобицького району, Львівська обл., номер відомостей про речове право: 38429458, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2181254946212. Судові витрати покласти на відповідачів.
Позовні вимоги мотивує тим, що КП «Снятинський Господар» Дрогобицької міської ради Львівської області на підставі рішення про надання земельної ділянки у постійне користування № 1438 від 26.01.2023, прийнятого Дрогобицької міською радою, є користувачем земельної ділянки з кадастровим номером 4621280600:02:000:1720 площею 3,4800 га, для будівництва та обслуговування будівель закладів комунального обслуговування (для будівництва сміттєзвалища). Власником даної земельної ділянки є Дрогобицька міська рада Львівської області.
Зважаючи на викладене, органом місцевого самоврядування (Дрогобицькою міською радою) на вищевказаній земельній ділянці в межах своїх повноважень створено полігон для розміщення твердих побутових відходів.
За результатами проведеної геодезичної зйомки вказаної земельної ділянки, було виявлено, що у межах санітарно-захисної смуги сміттєзвалища розташовані земельні ділянки сільськогосподарського призначення, що належать фізичним особам.
Зокрема земельна ділянка з кадастровим номером 4621280600:02:000:1732, площею - 1.1227 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, внесена до Державного земельного кадастру згідно з наказом Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 31.08.2020 № 13-8693/16-20-СГ, виданим на ім'я ОСОБА_1 .
Зважаючи на те, що встановлення цільового призначення земельних ділянок, які знаходяться у санітарно-захисній смузі сміттєзвалища, для сільськогосподарських угідь з порушенням встановлених пунктом 2.2 ДБН В.2.4-2- 2005 «Полігони твердих побутових відходів» нормативів, є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади про надання (передачу) земельних ділянок громадянам.
Оскільки державна реєстрація речових прав відповідача ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку, грубо порушує законні права та інтереси позивача, то він змушений звертатися з даним позовом в суд.
Позивач ОСОБА_3 та представник позивача ОСОБА_4 , в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав викладених в позовній заяві, просять позов задоволити.
Представник третьої особи: Дрогобицької міської ради Львівської області Сенців М.М., в судовому засіданні доводи викладені позивачем у позовній заяві підтримала.
Представник відповідача Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, відповідач ОСОБА_1 , третя особа Державний реєстратор Солонської сільської ради Дрогобицького району Львівської області Мартинюк Наталія Євгенівна та представник третьої особи: Департаменту міського господарства Дрогобицької міської ради Львівської області будучи повідомленими вчасно та належним чином, в судове засідання не з'явилися, причини неявки суду невідомі.
Згідно правил ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Вимогами ч. 1 ст. 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Частиною 2 зазначеної статті закріплено обов'язок суду та учасників судового процесу керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Отже, завданнями судочинства мають керуватися не лише суд, а й сторони.
Поряд з цим, ч. 1 ст. 44 ЦПК України визначено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Вислухавши доводи представників позивача, представника третьої особи: Дрогобицької міської ради Львівської області, беручи до уваги письмові пояснення Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, письмові пояснення: Департаменту міського господарства Дрогобицької міської ради Львівської області, з'ясувавши обставини справи, дослідивши надані сторонами докази, в процесі встановлення обставин справи та перевірки їх доказами, судом встановлено наступні юридичні факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно із ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Статтею 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, стаття 15 ЦК України визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Відповідно до частин першої, другої статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Судом встановлено наступні обставини справи.
Комунальне підприємство «Снятинський Господар» Дрогобицької міської ради Львівської області на підставі рішення про надання земельної ділянки у постійне користування № 1438 від 26.01.2023, прийнятого Дрогобицької міською радою, є користувачем земельної ділянки з кадастровим номером 4621280600:02:000:1720 площею 3,4800 га, для будівництва та обслуговування будівель закладів комунального обслуговування (для будівництва сміттєзвалища).
Власником даної земельної ділянки є Дрогобицька міська рада Львівської області.
Відповідно до п. «б» ч.3 ст.21 Закону України «Про відходи» органи місцевого самоврядування у сфері поводження з відходами забезпечують організацію збирання і видалення побутових відходів, у тому числі відходів дрібних виробників, створення полігонів для їх захоронення, а також організацію роздільного збирання корисних компонентів цих відходів.
Зважаючи на викладене, органом місцевого самоврядування (Дрогобицькою міською радою) на вищевказаній земельній ділянці в межах повноважень створено полігон для розміщення твердих побутових відходів.
Як вбачається із державного акту на право користування землею Б №039729, виданого у 1981 році, Дрогобицький відділ комунального господарства (правонаступником якого виступає Департамент міського господарства Дрогобицької міської ради) мав у своєму користуванні земельну ділянку, на якій фактично розміщений Дрогобицький полігон твердих побутових відходів. Цільове використання цієї земельної ділянки - будівництво міського сміттєзвалища.
Комунальне підприємство «Снятинський господар» Дрогобицької міської ради Львівської області створене Дрогобицькою міською радою та підпорядковане його засновнику, здійснює свою діяльність на підставі статуту, є суб'єктом господарювання у сфері поводження з відходами, оскільки надає послуги з розміщення і захоронення твердих побутових відходів на міському сміттєзвалищі.
Земельна ділянка, на якій розміщено Дрогобицький полігон твердих побутових відходів, з кадастровим номером 4621280600:02:000:1720 адміністративно-територіально розташована за межами населеного пункту Броницької сільської ради Дрогобицького району Львівської області. Категорія земель: землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення. Вид цільового призначення 03.12 «Для будівництва та обслуговування будівель закладів комунального обслуговування».
Дрогобицьке міське сміттєзвалище, яке розташоване на земельній ділянці кадастровий номер 4621280600:02:000:1720, є єдиним діючим у регіоні полігоном для приймання сміття. Даний полігон, за своїм функціональним призначенням, забезпечує приймання сміття з м.Дрогобича та Дрогобицького району та є критично важливим об'єктом для життєзабезпечення регіону.
Згідно ДБН В.2.4-2-2005 «Полігони твердих побутових відходів» останні поширюються на проектування нового будівництва, розширення, реконструкцію, технічне переоснащення і рекультивацію полігонів твердих побутових відходів. Полігони ТПВ є інженерними спеціалізованими спорудами, які призначені для захоронення твердих побутових відходів. Полігони ТПВ повинні забезпечувати санітарне та епідемічне благополуччя населення, екологічну безпеку навколишнього природного середовища, запобігати розвиткові небезпечних геологічних процесів і явищ.
Згідно вимог ДБН В.2.4-2-2005 полігони ТПВ слід розміщати на ділянках, на яких можливе здійснення заходів і впровадження інженерних рішень, що виключають забруднення навколишнього природного середовища, розвиток небезпечних геологічних процесів чи інших негативних процесів і явищ.
Згідно з п.2.2 полігони ТПВ слід розміщати за межами міст на відстані, не менше: 15 км. - від аеропортів та різного роду аеродромів; 3000м. - від межі курортного міста, відкритих водоймищ господарського призначення, об'єктів, які використовуються у культурно-оздоровчих цілях, заповідників, місць відпочинку перелітних птахів, морського узбережжя; 1000м. - від межі міст; 500м. - від житлової та громадської забудови (санітарно-захисна зона); 200м. - від сільськогосподарських угідь і від автомобільних та залізничних шляхів загальної мережі; 50м. - від межі лісу і лісопосадок, не призначених для використання в рекреаційних цілях.
Відтак, згідно вимог п.2.2 ДБН В.2.4-2-2005 «Полігони твердих побутових відходів» санітарно-захисна зона полігону ТПВ від сільськогосподарських угідь має становити не менше 200 м.
Згідно геодезичної зйомки вказаної земельної ділянки виявлено, що у межах санітарно-захисної смуги сміттєзвалища розташовані земельні ділянки сільськогосподарського призначення, що належать фізичним особам.
У листі 29-13-0.92-3311/15-23 від 31.10.2023 відділом ГУ Держгеокадастру у Львівській області наведена наступна інформація про земельні ділянки з кадастровими номерами 4621280600:02:000:1732, 4621280600:02:000:0054, 4621280600:02:000:0057:
Земельна ділянка з кадастровим номером 4621280600:02:000:1732, площею - 1.1227, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, внесена до Державного земельного кадастру згідно з наказом Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 31.08.2020 № 13-8693/16-20-СГ, виданим на ім'я ОСОБА_1 . В місцевому фонді документацій відсутня технічна документація по видачі державного акту.
Згідно висновку судового експерта Лібича Андрія Михайловича, що працює на договірних засадах із ТзОВ «Судово-експертне бюро України» № 34 за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи за заявою керівника КП «Снятинський господар» Дрогобицької міської ради Львівської області від 23.11.2023, складеного 28 грудня 2023 року, земельні ділянки ОСОБА_5 кадастровий номер 4621280600:02:000:0057, ОСОБА_1 кадастровий номер 4621280600:02:000:1732, ОСОБА_6 кадастровий номер 4621280600:02:000:0054, повністю усією площею, а земельна ділянка ОСОБА_7 кадастровий номер 4621280600:02:000:0053, частково, площею 2,0797 га, знаходяться в межах санітарно-захисної зони полігону ТПВ, що на земельній ділянці Комунального підприємства «Снятинський Господар» Дрогобицької міської ради Львівської області, кадастровий номер 4621280600:02:000:1720.
Положеннями частини першої статті 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Порядок безоплатної приватизації громадянами земельних ділянок визначений статтею 118 ЗК України.
Відповідно до частини першої статті 118 ЗК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.
Частиною шостою статті 118 ЗК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого, самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється, вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (частина сьома статті 118 ЗК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до ч. 9 ст. 186-1 ЗК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації. У разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов'язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається замовником або розробником до центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, або його територіального органу для здійснення такої експертизи.
Згідно зі статтею 50 Закону України «Про землеустрій» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок.
Частиною першою статті 20 ЗК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, визначено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.
Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для: а) визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; б) визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; в) відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною; г) притягнення до відповідальності відповідно до закону громадян та юридичних осіб, винних у порушенні порядку встановлення та зміни цільового призначення земель (стаття 21 ЗК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
У ст. 114 ЗК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що санітарно-захисні зони створюються навколо об'єктів, які є джерелами виділення шкідливих речовин, запахів, підвищених рівнів шуму, вібрації, ультразвукових і електромагнітних хвиль, електронних полів, іонізуючих випромінювань тощо, з метою відокремлення таких об'єктів від територій житлової забудови. У межах санітарно-захисних зон забороняється будівництво житлових об'єктів, об'єктів соціальної інфраструктури та інших об'єктів, пов'язаних з постійним перебуванням людей. Правовий режим земель санітарно-захисних зон визначається законодавством України.
За положеннями статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється в тому числі шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
Стаття 19 Конституції України гласить, що: органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Частинами першою, другою статті 152 Земельного кодексу України передбачено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Відповідно до ч. 1 ст. 393 Цивільного кодексу України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.
Відповідно до частин другої, п'ятої статті 158 Земельного кодексу України виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей. У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органу місцевого самоврядування спір вирішується у судовому порядку.
Відповідно до ч. 1 ст. 155 Земельного кодексу України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.
Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.
Відповідно до правової позиції, яка викладена в постанові Верховного суду України від 22 травня 2013 року в справі № 6-33цс13, державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. У спорах, пов'язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки. Визнання недійсними державних актів на право власності вважається законним, належним та окремим способом поновлення порушених прав у судовому порядку.
За правовою позицією, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2824цс 15 державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, то у спорах, пов'язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки.
Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу. Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об'єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.
Статті 13 та 14 Конституції України визначають, що земля, водні ресурси є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Відповідно до статей 4, 5 ЗК України завданням земельного законодавства, яке включає в себе цей Кодекс та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин, є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель, а основними принципами земельного законодавства є, зокрема: поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.
Статтею 80 ЗК України закріплено суб'єктний склад власників землі: громадяни та, юридичні особи є суб'єктами права власності на землі приватної власності, територіальні громади є суб'єктами права власності на землі комунальної власності та реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, держава, реалізуючи право власності через відповідні органи державної влади, є суб'єктом права власності на землі державної власності.
З огляду на наведене, положення ч. 1 ст. 83, ч. 1 ст.84, ст. 122 ЗК України, статті 1, 2, 6, 10 Закону України від 21.05.1997 № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні», земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, водні ресурси є об'єктами права власності Українського народу, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу, в тому числі, і тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної чи комунальної власності.
Прийняття рішення про передачу у приватну власність землі державної чи комунальної власності позбавляє Український народ загалом (ст. 13 Конституції України) або конкретну територіальну громаду правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі відповідно державної чи комунальної власності. У цьому контексті у сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 14, 19 Конституції України).
Отже, правовідносини, пов'язані з вибуттям земель з державної чи комунальної власності, становлять «суспільний», «публічний» інтерес, а незаконність рішення Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, на підставі якого спірна земельна ділянка вибула з державної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.
Системний аналіз наведених вимог законодавства та зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв'язок у сукупності, встановлені судом обставини свідчать про те, що встановлення цільового призначення земельних ділянок, які знаходяться у санітарно-захисній смузі сміттєзвалища, для сільськогосподарських угідь з порушенням встановлених пунктом 2.2 ДБН В.2.4-2- 2005 «Полігони твердих побутових відходів» нормативів, є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади про надання (передачу) земельних ділянок громадянам, а тому позов в частині визнання недійсним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 31.08.2020 № 13-8693/16-20-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення» про надання у власність ОСОБА_1 земельної ділянки кадастровий номер: 4621280600:02:000:1732 підлягає задоволенню.
Оскільки суд прийшов до переконання, щодо визнання недійсним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, який був підставою для державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку, кадастровий номер: 4621280600:02:000:1732, площею 1.1227 га, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 54327534 від 30.09.2020 10:34:02, ОСОБА_2 , Солонська сільська рада Дрогобицького району, Львівська обл., номер відомостей про речове право: 38429458, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2181254946212, то відповідно позовні вимоги в цій частині підставні та підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні до суду з вказаним позовом позивач сплатив судовий збір у розмірі 6056,00 грн., а тому на підставі ст. 141 ЦПК України судові витрати по справі, а саме: сплачений позивачем судовий збір підлягають відшкодуванню за рахунок відповідачів ОСОБА_1 та Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, у рівних частинах по 3028 грн. 00 коп..
Керуючись ст.ст. 2, 10-13, 76-82, 110, 258, 259, 263-265, ЦПК України, суд
Позовні вимоги Комунального підприємства «Снятинський Господар» Дрогобицької міської ради Львівської області задоволити.
Визнати недійсним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 31.08.2020 № 13-8693/16-20-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без змін цільового призначення» про надання у власність ОСОБА_1 земельної ділянки кадастровий номер:4621240600:02:000:1732.
Скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку, кадастровий номер:4621240600:02:000:1732, площею 1.1227 га, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 54327534 від 30.09.2020 10:34:02, ОСОБА_2 , Солонська сільська рада Дрогобицького району Львівської області, номер відомостей про речове право: 38429458, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2181254946212.
Судові витрати в розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень стягнути з ОСОБА_1 в користь Комунального підприємства «Снятинський Господар» Дрогобицької міської ради Львівської області.
Судові витрати в розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Львівській області в користь Комунального підприємства «Снятинський Господар» Дрогобицької міської ради Львівської області.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення
Повний текст рішення складено та підписано 28.11.2025 року.
Суддя: О.В. Крамар