Справа №442/8662/25
Провадження №2-а/442/104/2025
25 листопада 2025 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області
в складі: головуючого - судді Коваля Р.Г.,
секретаря - Чолавін Н.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дрогобичі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови адміністративне правопорушення,-
встановив :
Позивач звернувся у суд з вказаним адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову,складену начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_2 від 29.10.2025, якою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу, у розмірі 17 000 грн. справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.3 ст.210-1 КУпаП закрити на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП.
Позов мотивує тим, що про винесення постанови він дізнався 01.11.2025 коли отримав її копію рекомендованим листом через АТ «Укрпошта». З такою не погоджується, вважає, що його притягнено до адміністративної відповідальності неправомірно. Строк накладення адміністративного стягнення минув. Порушення, яке стосувалося не проходження ВЛК у строк, визначений законом, а саме до 05.06.2025 відповідача мав виявити 06.06.2025. натомість ІНФОРМАЦІЯ_3 виніс неправомірну постанову 29.10.2025, що становить майже два місяці зі спливу встановленого законодавством строку притягнення до відповідальності.
Крім того, наголошує, що незважаючи на зазначення його даних у вступній та резолютивній частині постанови, у її описовій частині неодноразово згадується громадянин ОСОБА_3 , у діях якого представники ІНФОРМАЦІЯ_2 вважають наявним склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Зазначає, що про розгляд справи його ніхто не повідомляв, чим не забезпечено можливості реалізації його прав, передбачених ст.268 КУпАП.
Враховуючи вказане, просить скасувати вказану постанову.
Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 17.11.2025 позивачу поновлено строк на звернення до суду, позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження, призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Від представника відповідача відзиву на позовну заяву не надходило.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини, прийшов до наступного висновку.
Постановою від 29.10.2025 начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 на ОСОБА_1 накладено штраф у сумі 17000 грн. відповідно до даної постанови громадянин ОСОБА_1 , являючись військовозобов'язаним і будучи обмежено придатним до військової служби за станом здоров'я, під час дії в Україні особливого періоду, порушив вимоги законодавства про мобілізацію, визначені ч.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» №3621-IX із змінами внесеними Законом України №4235- IX від 12.02.2025, а саме не пройшов у строк до 05.06.2025 повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби за станом здоров'я.
Також, з даної постанови вбачається, що в описовій частині постанови вказано, що « ОСОБА_3 » на розгляд справи не з'явився. В діях військовозобов'язаного « ОСОБА_3 » наявний склад адміністративного правопорушення, передбачений ч.3 ст.210-1 КУпАП. Вина « ОСОБА_3 » у вчиненні даного адміністративного правопорушення підтверджується наступними доказами: протоколом від 22.10.2025, даними СДРВ АГТС «Оберіг», згідно яких військовозобов'язаний « ОСОБА_3 » 20.07.20215 проходив медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби та був визнаний непридатним у мирний час, обмежено придатним у воєнний час.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).
Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно із вимогами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, відповідно до ст. 245 КУпАП, є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена чинним законодавством.
Суд зазначає, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої вона винесена.
Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб'єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб'єкта владних повноважень.
У контексті наведеного слід зауважити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об'єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб'єктом владних повноважень при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об'єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.
Така правова позиція узгоджується з позиціями, що викладені у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 року у справі №524/5536/17 від 30.05.2018 року у справі №337/3389/16 від 17.07.2019 року у справі №295/3099/17 та від 05.03.2020 року у справі №607/7987/17.
Згідно із ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Начальником Б.Пруцьким не з'ясовано обставин, які підлягають встановленню при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , зокрема: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність. Суд, звертає увагу, що в оскаржувані постанові досліджено вину громадянина ОСОБА_3 , а не ОСОБА_1 .
Будь-які належні та допустимі докази стороною відповідача в обґрунтування правомірності винесення оскаржуваної постанови не надано.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.
Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Таким чином, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Відтак, вчинення позивачем адміністративного правопорушення, не підтверджується жодним доказом, окрім оскаржуваної постанови у справі про адміністративне правопорушення, що є предметом оскарження та в якій встановлена вина іншої особи, а не позивача.
Згідно із вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до вимог п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Тому, керуючись приписами наведених норм законодавства, враховуючи, що в матеріалах справи відсутні жодні належні докази, що підтверджують вину позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, суд дійшов до висновку, що постанова підлягає скасуванню, а справа закриттю.
Враховуючи, що судом встановлено складення оскаржуваної постанови з порушеннями, в подальшому дослідженні аргументів позовної заяви нема необхідності.
Згідно із ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, враховуючи, що позов підлягає задоволенню, то з відповідача, за рахунок його бюджетних асигнувань підлягає стягненню, на користь позивача, судовий збір в 1211,20 грн.
Керуючись ст. ст. 19, 77, 159-163 КАС України, суд -
ухвалив :
Позов ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови адміністративне правопорушення - задовольнити.
Постанову складену начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_2 від 29.10.2025, щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності на підставі ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, скасувати.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачений ним судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили судовим рішенням за наслідками апеляційного провадження
Повний текст рішення складено 25.11.2025
Суддя Роман КОВАЛЬ