1Справа № 335/11657/25 2-н/335/902/2025
28 листопада 2025 року м. Запоріжжя
Суддя Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя Стеценко А.В., розглянувши заяву Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Незалежної України 63» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по внескам на управління багатоквартирним будинком,
Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Незалежної України 63» звернулося до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по внескам на управління багатоквартирним будинком, в обґрунтування заяви зазначивши наступне.
ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 40,82 кв.м, в якому у 05 грудня 2020 році створено Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Незалежної України 63», яке здійснює управління та обслуговування будинку.
14.02.2021 загальними зборами об'єднання був затверджений внесок на управління багатоквартирним будинком та прибудинкової території в розмірі 6,50 грн. за 1 кв.м. та 6,00 грн. зп 1 кв.м загальної площі нежитлового приміщення.
ОСОБА_1 зобов'язання зі сплати внеску на управління багатоквартирним будинком належним чином не виконує, у зв'язку із чим у нього перед об'єднанням виникла заборгованість за період з 01.11.2022 по 31.10.2025 в розмірі 16122,04 грн., яку об'єднання просить стягнути з ОСОБА_1 .
Вивчивши заяву, суддя доходить наступних висновків.
Судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 Цивільного процесуального кодексу України. Зокрема, п. 3 ч. 1 ст. 161 ЦПК України, на яку посилається заявник, передбачено, що судовий наказ як особлива форма судового рішення може бути виданий у разі, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг. В свою чергу, останні визначаються як «результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил» (ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»). Разом з тим мета створення та предмет діяльності ОСББ, встановлені чинним законодавством, не передбачають провадження ним господарської діяльності. Тому ОСББ не може розглядатися як виробник/виконавець житлово-комунальних послуг відповідно до закону. При цьому згідно з ч. 1 ст. 16 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» об'єднання має право відповідно до законодавства та свого статуту встановлювати порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників.
Відносини, що виникають між співвласниками, а також між співвласниками та об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку при забезпеченні потреб співвласників шляхом самозабезпечення відповідно до статті 22 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», не є предметом регулювання Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (ч. 2 ст. 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
З наведеного випливає, що сплата внесків і платежів, встановлених рішенням загальних зборів ОСББ, не є оплатою житлово-комунальних послуг, а вимога про стягнення заборгованості за такими внесками і платежами не може розглядатися в порядку наказного провадження.
Пунктом 3 частини першої статті 165 ЦПК України передбачено, що суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 161 цього Кодексу.
З огляду на викладене, у видачі судового наказу слід відмовити.
Керуючись ст. 165, 258-260 ЦПК України, суд -
Відмовити Об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку «Незалежної України 63» у видачі судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по внескам на управління багатоквартирним будинком.
Роз'яснити заявникові, що відмова у видачі судового наказу з підстави, передбаченої пунктами 3 частини першої статті 165 Цивільного процесуального кодексу України, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя А.В. Стеценко