1 УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИСправа № 335/3927/22 1-кс/335/3877/2025
27 листопада 2025 року м. Запоріжжя
Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя в складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , за участю представника заявника - адвоката ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 , розглянувши заяву адвоката ОСОБА_3 про відвід слідчого судді Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя ОСОБА_5 від розгляду скарги адвоката ОСОБА_3 , поданої в інтересах ОСОБА_6 , на постанову першого заступника керівника Запорізької обласної прокуратури ОСОБА_7 про відмову у задоволенні скарги на недотримання розумних строків у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62020080000000944 від 29.12.2020 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 372 КК України,
17.11.2025 слідчим суддею Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_5 постановлено ухвалу про відкриття провадження 1-кс/335/3838/2025 у справі №335/3927/22 за скаргою адвоката ОСОБА_3 , як представника ОСОБА_6 , на постанову Першого заступника керівника Запорізької обласної прокуратури ОСОБА_7 від 27.10.2025 про відмову в задоволенні скарги на недотримання розумних строків у кримінальному провадженні, внесеному в ЄРДР за № 62020080000000944 від 29.12.2020 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 372 КК України.
19.11.2025 адвокат ОСОБА_3 подав письмову заяву про відвід слідчого судді ОСОБА_5 від розгляду вказаної скарги, пославшись на наявність у ОСОБА_6 підстав вважати цю суддю упередженою по відношенню до нього.
В обґрунтування такого ствердження адвокат ОСОБА_3 послався на те, раніше слідча суддя ОСОБА_5 , здійснюючи судовий контроль за дотриманням прав і свобод особи під час досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12014080000000242 від 26.07.2014, в межах якого ОСОБА_6 було повідомлено про підозру у вчиненні ряду кримінальних правопорушень, і в межах якого слідчим суддею ОСОБА_5 були постановлені дві ухвали відносно ОСОБА_6 : від 22.01.2018 про обрання щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, та від 20.06.2018 про надання дозволу на здійснення спеціального досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні. На думку адвоката ОСОБА_3 , при постановленні цих ухвал слідча суддя ОСОБА_5 порушила цілий ряд норм, передбачених КПК України щодо підстав та порядку ухвалення таких судових рішень, що свідчить про її упередженість по відношенню до ОСОБА_6 . Враховуючи це, з метою виключення всіх обставин, які можуть викликати сумнів в об'єктивності та неупередженості слідчого судді ОСОБА_5 при розгляді скарги, що надійшла до її провадження, адвокат ОСОБА_3 вважав за необхідне заявити відвід.
В судовому засіданні адвокат ОСОБА_3 свою заяву підтримав, пославшись на викладені у ній факти і норми права.
Прокурор відділу Запорізької обласної прокуратури ОСОБА_4 проти задоволення заяви заперечувала, вважаючи її необґрунтованою, а наведені заявником доводи такими, що не заслуговують на увагу.
Суддя ОСОБА_5 участі в судовому засіданні не брала, подавши заяву про розгляд питання про її відвід без її участі, небажання надавати пояснення та покладання на розсуд суду по суті питання про відвід.
Заслухавши думку учасників кримінального провадження та дослідивши надані заявником матеріали, суд приходить до такого.
Частиною 1 статті 75 КПК України передбачено, що суддя не може брати участь у кримінальному провадженні, за наявності таких обставин:
1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім'ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача;
2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник;
3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім'ї заінтересовані в результатах провадження;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості;
5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 КПК України порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.
Суть цієї правової норми полягає тому, що вона передбачає визначений законом перелік підстав, за наявності яких суддя не може брати участі в розгляді кримінального провадження.
Поняття «інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості судді», є оціночними, використання яких залежить від правосвідомості особи, яка їх застосовує та з'ясовує їх сутність, виходячи зі свого внутрішнього переконання.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово постановляв, що «особиста неупередженість судді повинна вважатись присутньою доти, доки не доведено протилежного».
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 80 КПК України за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, захисник, представник, експерт, представник персоналу органу пробації, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов'язані заявити самовідвід. За цими ж підставами їм може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні.
Частиною 5 ст. 9 КПК України встановлено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) звертає увагу, що безсторонність (неупередженість) суду в сенсі п. 1 ст. 6 Конвенції має визначатися згідно з (i) суб'єктивним критерієм, враховуючи особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто, чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та (i) об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом установлення того, чи забезпечував сам суд та серед інших аспектів його склад достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (рішення у справах «Фей проти Австрії», «Ветштайн проти Швейцарії»).
У рішенні у справі «Кіпріану проти Кіпру» ЄСПЛ констатовано, що між суб'єктивною та об'єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об'єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об'єктивний критерій), а також може бути пов'язана з питанням його або її особистих переконань (суб'єктивний критерій).
У деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб'єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об'єктивної безсторонності (рішення у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства»). У цьому сенсі навіть вигляд має певну важливість - іншими словами, «має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється». Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (рішення у справі «Де Куббер проти Бельгії») (Постанова колегії суддів першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 17 вересня 2019 року, справа №277/599/15-к).
Відповідно до пункту 81 рішення ЄСПЛ «Салов проти України» «неупередженість» у сенсі пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має визначатися відповідно до суб'єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді в конкретній справі тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об'єктивного критерію, тобто чи були в суді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу.
З практики ЄСПЛ особиста безсторонність суду, що означає відсутність упередженості або прихильності, презюмується, поки не надано доказів протилежного. При ухваленні рішення про те, чи є законна підстава побоюватися, що конкретний суддя або склад суду проявили недостатню неупередженість, думка відповідної особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи може це побоювання бути об'єктивно обґрунтованим (рішення у справах «Білуха проти України», «Веттштайн проти Швейцарії», «Мікалеф проти Мальти»).
Незалежність і об'єктивність судді в кожній справі забезпечується, серед іншого, закріпленням чіткого переліку підстав для відводу судді від участі у справі.
Відповідно до п.1.1, п.1.2 Бангалорських принципів поведінки суддів від 19.05.2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27.07.2006 № 2006/23 суддя повинен здійснювати свою судову функцію незалежно, виходячи виключно з оцінки фактів, відповідно до свідомого розуміння права, незалежно від стороннього впливу, спонукання, тиску, загроз чи втручання, прямого чи опосередкованого, що здійснюється з будь-якої сторони та з будь-якою метою. Суддя дотримується незалежної позиції як щодо суспільства в цілому, так і щодо конкретних сторін судової справи, у якій він повинен винести рішення.
При цьому, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного (справа Ветштайн проти Швейцарії).
Згідно пунктів 2.1, 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів, при виконанні своїх обов'язків суддя вільний від будь-яких схильностей, упередженості чи забобонів. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Статтею 15 Кодексу суддівської етики, затвердженого Рішенням XХ чергового з'їзду суддів України 18.09.2024, встановлено, що суддя заявляє самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законом. У разі виникнення сумнівів у судді щодо його неупередженості у результаті розгляду справи суддя має право заявити самовідвід.
Поряд з цим, відповідно до ч. 5 ст. 80 КПК України відвід повинен бути вмотивованим, тобто, заява про відвід має містити посилання на конкретні обставини, що об'єктивно можуть свідчити про упередженість судді та бути підтверджені відповідними доказами.
У постанові Верховного Суду від 17.07.2020 року справа №826/11409/17 наведено позицію, що для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб'єктивних та/або об'єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розв'язання справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо).
Одночасно Верховний Суд підкреслює, що не можуть бути підставою для відводу суддів заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами. Тому відвід має бути вмотивований, тобто в ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Розглядаючи заявлені доводи для відводу, суд виходить із того, що вони зводяться до незгоди заявника з процесуальними рішеннями і діями слідчого судді ОСОБА_5 під час розгляду двох клопотань прокурора і постановлення відповідно двох ухвал щодо ОСОБА_6 в межах кримінального провадження № 12014080000000242 від 26.07.2014, які заявник вважає постановленими з істотними порушеннями кримінального процесуального закону.
У зв'язку з цим суд зауважує, що, по-перше, незгода учасника справи з процесуальними діями і рішеннями суду за загальним правилом не є підставою для відводу судді, а по-друге, під час розгляду питання про відвід судді інший склад суду не наділений повноваженнями надавати оцінку законності і обґрунтованості рішень, ухвалених суддею, якому заявлено відвід. На відповідне питання суду адвокат ОСОБА_3 пояснив, що з приводу постановлення суддею ОСОБА_5 вказаних ними ухвал відкритих дисциплінарних проваджень щодо неї на розгляді Вищої ради правосуддя немає і не було, судами вищих інстанції ці ухвали не переглядались, жодного судового рішення, ухваленого повноважним судом, чи рішення іншого компетентного органу, якими вказані ухвали ОСОБА_5 були визнані незаконними, не існує.
За таких обставин суд вважає, що самий факт постановлення вказаних заявником ухвал не надає підстав для висновку про упередженість судді ОСОБА_5 по відношенню до ОСОБА_6 .
Разом з цим суд зауважує, що у кримінальному провадженні, внесеному в ЄРДР за № 62020080000000944 від 29.12.2020 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 372 КК України, здійснюється досудове розслідування обставин, пов'язаних з притягненням ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності в межах кримінального провадження № 12014080000000242 від 26.07.2014, яке він вважає незаконним, тобто того самого провадження, участь в якому брала слідча суддя ОСОБА_5 , постановляючи ухвали від 12.01.2018 і 18.06.2018.
З наведеного випливає, що у розумного стороннього спостерігача можуть виникнути обґрунтовані сумніви у тому, чи не має суддя ОСОБА_5 інтересу щодо результатів досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному в ЄРДР за № 62020080000000944 від 29.12.2020.
У справі «Фей проти Австрії» Європейський суд з прав людини зазначив щодо об'єктивної неупередженості, що вона полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об'єктивну неупередженість слід визначити, чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості.
Відтак, не стверджуючи про упередженість судді, але з метою виключення всіх обставин, які можуть викликати сумнів в об'єктивності та неупередженості слідчого судді ОСОБА_5 під час розгляду вказаної скарги, суд доходить до висновку про необхідність задоволення заяви про відвід.
Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. ст. 75, 81, 372, 376 КПК України, суд
Заяву адвоката ОСОБА_3 про відвід слідчого судді Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя ОСОБА_5 - задовольнити.
Відвести слідчого суддю Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя ОСОБА_5 від розгляду скарги адвоката ОСОБА_3 , поданої в інтересах ОСОБА_6 , на постанову першого заступника керівника Запорізької обласної прокуратури ОСОБА_7 про відмову у задоволенні скарги на недотримання розумних строків у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62020080000000944 від 29.12.2020 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 372 КК України (судова справа № 335/3927/22, провадження № 1-кс/335/3838/2025).
Судову справу № 335/3927/22, провадження № 1-кс/335/3838/2025, передати до канцелярії Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя для визначення у встановленому законом порядку іншого слідчого судді для розгляду скарги.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали оголошений о 09 год. 00 хв. 28.11.2025.
Суддя ОСОБА_1