Справа № 309/4208/25
Провадження № 1-кс/309/670/25
27 листопада 2025 року м. Хуст
Слідчий суддя Хустського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 за участю секретаря ОСОБА_2 розглянувши клопотання слідчого СВ Хустського РУП ГУНП України в Закарпатській області ОСОБА_3 за погодженням прокурора Хустської окружної прокуратури ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 12025071050000596 від 26.09.2025р. щодо кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 332 КК України про арешт майна,-
Слідчий СВ Хустського РУП ГУНП України в Закарпатській області ОСОБА_3 за погодженням прокурора Хустської окружної прокуратури ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 12025071050000596 від 26.09.2025 р. щодо кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України звернувся в суд з клопотанням про арешт майна .
Клопотання вмотивовано тим, що у ході досудового розслідування встановлено, що на при кінці вересня 2025 року, ОСОБА_5 , діючи умисно, з метою незаконного переправлення осіб через державний кордон України, із корисливих мотивів, вступила у попередню змову з невстановленими досудовим розслідуванням особами, які безпосередньо шляхом контактування з іншими невстановленими особами займались організацією незаконного переправлення осіб через державний кордон України.
В подальшому, 21 жовтня 2025 року приблизно 09:30 годин, ОСОБА_5 отримавши пряму вказівку від невстановленої особи, діючи умисно, з корисливих мотивів, сприяючи незаконному переправленню осіб через державний кордон України, перебуваючи на території залізничного вокзалу в м. Хуст по вул.. Івана Франка, 116 Закарпатської області, зустріла легендовану особу, яка діяла під контролем правоохоронних органів, під вигаданими анкетними даними ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , який вийшов із потяга №13 сполученням Київ - Солотвин, та якому у зв'язку із введенням на території України «Воєнного стану» і обмеженням виїзду за кордон осіб чоловічої статі з числа громадян України віком від 18 до 60 років, у зв'язку з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69 "Про загальну мобілізацію", заборонено виїзд за кодон, та який мав намір виїхати за межі України, шляхом незаконного перетину Державного кордону України, поза межами пункту пропуску.
Під час даної особистої зустрічі 21.10.2025, ОСОБА_5 , роз'яснила легендованій особі під вигаданими анкетними даними ОСОБА_6 , яка діяла під контролем правоохоронних органів що вона поселить його у номер готелю «Фокус» в м. Хуст по вул.. Івана Франка, 69 Закарпатської області, який вона заздалегідь забронювала (надала засоби), де проведе додатковий інструктаж з приводу незаконного переправлення ОСОБА_6 через Державний кордон України.
Після цього, 21.10.2025 приблизно о 10:00 годин, будучи у номері 3 готелю «Фокус» в м. Хуст по вул.. Івана Франка, 69 Закарпатської області, ОСОБА_5 наказала особі під вигаданими анкетними даними, яка діяла під контролем правоохоронних органів, ОСОБА_6 передати їй раніше обумовлені із невстановленою особою, грошові кошти у сумі 7000 доларів США, для їх перерахунку та подальшої передачі частини грошових коштів невстановленій досудовим розслідуванням особі. Також, ОСОБА_5 проінструктувала ОСОБА_6 про те що із вказаного готелю «Фокус» його забере невстановлена досудовим розслідуванням особа, яка в подальшому і супроводить ОСОБА_6 до Державного кордонну України із метою його незаконного перетину на територію республіки Румунія.
Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на незаконне переправлення ОСОБА_6 через Державний кордон України, ОСОБА_5 , діючи з корисливих мотивів, за попередньою змовою із невстановленою слідством особою, отримала від ОСОБА_6 раніше обумовлені грошові кошти у сумі 7000 доларів США, та за вказівкою невстановленої досудовим розслідуванням особою повинна була вказаній особі відвезти дані грошові кошти за межі території України, однак була затримана працівниками Управління стратегічних розслідувань в Закарпатській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України спільно із працівниками НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України о 11:30 годин 21.11.2025 у приміщенні готелю «Фокус в м. Хуст по вул.. Івана Франка, 69 Закарпатської області при проведенні контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту.
Беручи до уваги вищевикладене, встановлена достатність доказів, для підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, за кваліфікуючими ознаками - організація незаконного переправлення осіб через державний кордон України, сприяння вчиненню таких дій порадами, вказівками та наданням засобів із корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб.
В ході огляду мобільного телефону марки «IPHONE 16 PRO MAX», який належить підозрюваній ОСОБА_5 встановлено, що її співучасник, ОСОБА_7 , що організував вказане незаконне переправлення через державний кордон України ОСОБА_6 - ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 , якому 22.11.2025 оголошено про підозру у вчиненні злочину передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, також залучив ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка повинна була забрати речі ОСОБА_6 та супроводжувати його у напрямку Державного кордону України.
22.11.2025 в ході проведення обшуку в АДРЕСА_2 за місцем проживання та реєстрації ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка користується карткою оператора мобільного зв'язку ПрАТ «Київстра» НОМЕР_2 було виявлено та вилучено: мобільний телефон марки «Айфон» із ІМЕІ: НОМЕР_3 та мобільний телефон марки «Редмі» ІМЕІ: НОМЕР_4 , які упаковано у спеціальний пакет № WAR1884023.
Відповідно до ч.2 ст. 168 КПК України тимчасове вилучення майна може здійснюватися під час обшуку, огляду.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно у вигляді речей, якщо є достатні підстави вважати, що вони відповідають критеріям зазначеним у частині 2 ст.167 КПК України, тобто критеріям тимчасово вилученого майна.
На підставі викладеного, та у зв'язку з тим, що вилучені речі є речовими доказами у кримінальному провадженні, із якими необхідно провести ряд слідчих дій, зокрема провести їх огляд, з метою встановлення факту причетності ОСОБА_8 до вчинення даного злочину, та згідно п.4 ст. 2 ст. 167 КПК України відповідають критеріям тимчасово вилученого майна, однак в разі не накладення арешту їх необхідно негайно повернути, згідно ч. 5 ст. 171 КПК України, особі у якої вилучено, що може привести до втрати чи знищення речових доказів
У своєму клопотанні слідчий просить суд накласти арешт мобільний телефон марки «Айфон» із ІМЕІ: НОМЕР_3 та мобільний телефон марки «Редмі» ІМЕІ: НОМЕР_4 , які упаковано у спеціальний пакет № WAR1884023.
В судове засідання слідчий СВ Хустського РУП ГУНП в ОСОБА_3 не з'явився, у своєму клопотанні просить розглянути у його відсутність.
В судове засідання власник вилученого майна, а саме ОСОБА_8 не з'явилася про місце і час розгляду клопотання належним чином була повідомлена, причини неявки суд не повідомила.
Враховуючи на ведені обставини, а також враховуючи строки , які передбачені КПК України щодо розгляду клопотань про накладення арешту на тимчасово вилучене майно, слідчий суддя вважає за можливе провести розгляд клопотання у відсутність власників тимчасово вилученого майна, а також слідчого.
Відповідно до ч.4 ст. 107 КПК України у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Перевіривши надані матеріали клопотання та дослідивши докази по даних матеріалах, слідчий суддя вважає, що клопотання слідчого підлягає до задоволення виходячи з наступного.
Відповідно ж до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт на майно накладається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Речовими доказами згідно ч. 1 ст. 98 КПК України є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Постановою слідчого від 24 листопада 2025р. вилучені мобільні телефони визнані речовими доказами по справі.
Так, в судовому засіданні слідчим суддею встановлено, що клопотання про арешт майна подано, у відповідності до ст. 170 КПК України, оскільки останнє містить в собі критерії визначені ч. 2 цієї статті Кодексу.
При цьому, слідчим суддею шляхом дослідження матеріалів провадження у порядку ст. 94 КПК України встановлено, що таке майно дійсно відповідає критеріям ст. 98 вказаного Кодексу, тобто існує дійсна сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину.
Саме клопотання відповідає вимогам ст. 171 КПК України.
Зазначене у клопотанні майно відноситься до видів передбачених Главою 17 Розділу ІІ КПК України, на які може бути накладено арешт.
Крім того, на підставі вимог ч. 5 ст. 9 КПК України, слідчий суддя враховує, що виходячи з положень Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства.
Також, у ст. 1 Першого протоколу до Конвенції зазначено, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 р.), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 р.) ЄСПЛ зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним, тобто для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий і надмірний тягар для особи (справа «Ізмайлов проти Росії», п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 р.).
При цьому, у судовому засіданні слідчим суддею не встановлено, що клопотання суперечить вищезазначеним вимогам КПК України, тобто не містить правових підстав для арешту майна, достатності доказів, що вказують на вчинення кримінального правопорушення, вказівки на розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження або не є пропорційним, тобто не відповідає тяжкості правопорушення і становитиме особистий і надмірний тягар для володільця майна.
За таких обставин, слідчий суддя враховуючи правову підставу для арешту майна; наслідки арешту майна для інших осіб; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження приходить до висновку, що клопотання підлягає до задоволення оскільки існує обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти з дотриманням відповідних положень національного законодавства та принципів верховенства права.
Враховуючи, що, вилучені мобільні телефони відповідають критеріям , які визначені в ст. 98 КПК України тобто є речовим доказами у справі, вважаю за необхідне накласти на них арешт з метою збереження речових доказів, та з метою проведенні необхідних слідчих дій з ними.
Керуючись ст. ст. 171, 172 КПК України, суддя слідчий -
Клопотання слідчого СВ Хустського РУП ГУНП України в Закарпатській області ОСОБА_3 за погодженням прокурора Хустської окружної прокуратури ОСОБА_4 у кримінальному провадженні №12025071050000596 від 26.09.2025 р. щодо кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 332 КК України про арешт майна - задоволити.
Накласти арешт на тимчасово вилучене майно під час проведення обшуку 22.11.2025 р. а саме : мобільний телефон марки «Айфон» із ІМЕІ: НОМЕР_3 та мобільний телефон марки «Редмі» ІМЕІ: НОМЕР_4 , які упаковано у спеціальний пакет № WAR1884023 та які належать ОСОБА_8 .
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Копію ухвали негайно після її постановлення вручити учасникам процесу, третім особам, власнику майна, які присутні під час оголошення ухвали. У разі відсутності таких осіб під час оголошення ухвали копія ухвали надіслати їм не пізніше наступного робочого дня після її постановлення.
Роз'яснити сторонам кримінального провадження, що підозрюваний, захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково, арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за їх клопотанням, якщо вони доведуть, що в подальшому в застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Слідчий суддя
Хустського районного суду: ОСОБА_1