27 листопада 2025 року місто Київ
справа № 753/19277/24 провадження №22-ц/824/6220/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д.,Стрижеуса А.М. за участю секретаря судового засідання - Онопрієнко К.С.,
сторони:
позивач - Акціонерне товариство «Універсал Банк»
відповідач - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Кордонець Катериною Олександрівною,
на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 28 листопада 2024 року, постановлену у складі судді Сирбул О.Ф.,-
У жовтні 2024 року позивач АТ «Універсал Банк» звернувся до суду з позовом до з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що «Monobank» - це мобільний банк, в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки «Monobank». Особливістю проекту є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно без відділень. Після перевірки кредитної історії на платіжних картках «Monobank» за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт. Умови і правила обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів «Monobank» опубліковані на офіційному сайті банку та постійно доступні для ознайомлення.
23 січня 2018 року відповідач звернувся до банку з метою отримання банківських послуг, у зв'язку із чим підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг від 23 січня 2018 та встановивши мобільний додаток «Monobank» отримав платіжну карту. На підставі укладеного договору відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту у розмірі 93 000,00 грн. Банк свої зобов'язання перед відповідачем відповідно до укладеного договору виконав в повному обсязі. Проте, відповідач взяті на себе зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконує, внаслідок чого у відповідача утворилася заборгованість перед позивачем, яка станом на 11 липня 2024 року становить 195 741,31 грн. У зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом з метою стягнення боргу в примусовому порядку.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 28 листопада 2024 року задоволено позовні вимоги АТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 23 січня 2018 року у розмірі 195 741,31 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 0280 грн.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Кордонець К.О. подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог АТ «Універсал Банк» відмовити.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що в підписаній анкеті - заяві до договору про надання банківських послуг від 23 січня 2018 року відсутні дані про розмір кредитного ліміту, процентну ставку, строк кредитування, наслідки порушення умов кредитування. Також, умови, тарифи, таблиця обчислення вартості кредиту та паспорт споживчого кредиту не містить реквізитів та підпис позичальника. Відповідно, не підписані умови та правила надання банківських послуг не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного шляхом підписання анкети-заяви. Позивачем не надано належних доказів підтвердження належної заборгованості відповідача; нарахування відсотків за кредитними договорами після закінчення терміну кредитування є недопустимим.
Правом на подання відзиву на апеляційну скаргу представник АТ «Універсал Банк» не скористався.
В судове засіданні не з'явилися сторони, будучи повідомленими про дату, час і місце розгляду справи шляхом направлення судових повісток - повідомлень до електронних кабінетів позивача та відповідача, через підсистему "Електронний суд", що підтверджується звітами про доставку вихідної кореспонденції Київського апеляційного суду ( а.с.102,103).
За таких обставин колегія суддів вважала за можливе розглянути справу у відсутність учасників справи, які не з'явилися, відповідно до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України.
Оскільки рішення ухвалене за відсутності учасників справи, то датою рішення є дата складення повного судового рішення ( ч.5 ст.268 ЦПК України).
Заслухавши доповідь судді Шкоріної О.І., перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі судового рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом установлено, що 23 січня 2018 року між сторонами був укладений кредитний договір шляхом підписання анкети-заяви до договору про надання банківських послуг, відповідно до умов якого АТ «Універсал Банк» відкрило ОСОБА_1 поточний рахунок у гривні та надав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, яким є платіжна картка НОМЕР_1 у розмірі 93 000,00 грн.
Положеннями анкети-заяви визначено, що анкета-заява разом з умовами, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту складає договір про надання банківських послуг. Підписавши анкету-заяву відповідач підтвердив, що ознайомився та отримав примірники у мобільному додатку вищезазначених документів, що складають договір та зобов'язується виконувати його умови.
Матеріали справи не містять доказів видачі відповідачеві кредитної картки з відповідним кредитним лімітом, доказів досягнення сторонами домовленості щодо розмірі процентів або встановлення сторонами у договорі обов'язку сплати пені та штрафів за порушення умов кредитного договору.
Згідно розрахунку заборгованості за договором про надання банківських послуг «Monobank» заборгованість відповідача за тілом кредиту станом на 11 липня 2024 року становить 195 741,31 грн, яка складається: з загального залишку заборгованості за наданим кредитним лімітом у розмірі 195 741,31 грн, заборгованість за пенею 0,00 грн, заборгованість за порушення грошового зобов'язання 0,00 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що позивач свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит (встановив кредитний ліміт) у розмірі, відповідно до умов договору, а відповідач порушив умови договору, що призвело до виникнення заборгованості. При цьому, суд першої інстанції врахував часткове виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором, оскільки ним використовувався кредитний ліміт та частково здійснювалося його повернення.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до положень ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.ст.628, 629 ЦК України).
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду (ч.1 ст.638 ЦК України).
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ч.2 ст.638 ЦК України).
За правилом ч.1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
Відповідно до положень ч.ч.1, 3 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст.205, 207 ЦК України).
Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 9 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 7 жовтня 2020 року №127/33824/19.
Згідно з ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі (ст.1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України "Про електронну комерцію", згідно ст.3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч.3 ст.11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч.4 ст.11 Закону).
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч.5 ст.11 Закону).
Згідно із ч.6 ст.11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом ч.8 ст.11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Положеннями ст.12 цього Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).
Судом установлено, що між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 23 січня 2018 року укладений договір про надання банківських послуг АТ «Універсал Банк».
Відповідачем ОСОБА_1 не заперечується факт укладення договору та факт користування наданими йому банком грошовими коштами, але заперечується сума кредитного ліміту, про яку зазначає банк, а також наявність у нього заборгованості та суму заборгованості, заявлену позивачем у позовній заяві.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". Згідно з вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Відповідно до п.п. 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Аналогічна за змістом норма закріплена у п.62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління НБУ від 04.07.2018 № 75.
У постанові Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16 зазначено, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто, виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами існування заборгованості за кредитним договором (Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22 квітня 2024 року у справі № 559/1622/19).
Виписки по рахунку відповідача ОСОБА_1 за договором від 23 січня 2018 року, позивачем АТ " Універсал Банк" суду першої інстанції не надано.
За відсутності бухгалтерських первинних документів (виписки по рахунку), розрахунок заборгованості, наявний в матеріалах справи, не може підтверджувати наявність у відповідача заборгованості перед банком.
В оцінці поведінки та способу ведення справ банком суд апеляційної інстанції враховує те, що він є професійним учасником ринку надання банківських послуг, у зв'язку з чим до нього висуваються певні вимоги щодо дотримання правил та процедур, які є традиційними в цій сфері, до обачності та розсудливості у веденні справ тощо. Відповідно, вимоги до рівня та розумності ведення справ банком є вищими, ніж до споживача - фізичної особи, яка зазвичай є слабшою стороною в цивільних відносинах з такою установою. З врахуванням наведеного всі сумніви та розумні припущення мають тлумачитися судом на користь такої слабшої сторони, яка не є фактично рівною у спірних правовідносинах.
Аналогічна позиція викладена і Верховим Судом у постанові від 1 лютого 2023 року у справі №199/7014/20.
Колегія суддів звертає увагу на те, що у даній справі, на підтвердження своїх позовних вимог щодо наявності у відповідача ОСОБА_1 заборгованості за кредитом, позивач мав можливість додати до позовної заяви документальне обґрунтування кредитної заборгованості, зокрема виписку по особовому рахунку позичальника, на підставі якої як суд першої, так і суд апеляційної інстанції мав би можливість перевірити розмір кредитної заборгованості.
Проте, під час розгляду справи у суді першої інстанції, позивач не надав належних та допустимих доказів, що є його процесуальним обов'язком в силу положень статей 12, 81 ЦПК України на підтвердження визначеного ним у позовній заяві розміру заборгованості.
Висновок суду першої інстанції про доведеність позивачем позовних вимог щодо розміру заборгованості ОСОБА_1 , який заперечує наявність у нього заборгованості, лише виходячи із надано позивачем розрахунком заборгованості, який не містить інформації щодо особи, яка його підписала, є помилковим.
Отже, зважаючи на те, що обставини, які вважав суд першої інстанції доведеними, не доведені належними та допустимими доказами, висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам, наявні підстави для скасування оскаржуваного рішення з ухваленням нового рішення про відмову АТ «Універсал Банк» у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 141, 259, 268, 367, 369, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Кордонець Катериною Олександрівною, задовольнити.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 28 листопада 2024 року скасувати і ухвалити нове судове рішення, яким відмовити Акціонерному товариству «Універсал Банк» у задоволенні позовних вимог.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна
Судді: Л.Д. Поливач
А.М. Стрижеус