Справа № 755/11257/24 Головуючий в 1 інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/5242/2025 Доповідач: ОСОБА_2
26 листопада 2025 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі
суддів: ОСОБА_2 (головуючої), ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретар - ОСОБА_5
за участю:
прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7
захисника - ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальне провадження № 12023100000001452 від 27.12.2023 року за апеляційною скаргою прокурора відділу Київської міської прокуратури на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 28 липня 2025 року,
Вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 28 липня 2025 року
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ковель Волинської області, громадянина України, з середньою-спеціальною освітою, працюючого комерційним директором у ТОВ «АПК основа», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 (один) рік;
на підставі ст.ст. 75, 76 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку у виді 1 (одного) року не вчинить нове кримінальне правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки, а саме: не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
затверджено мирові угоди, укладені 05.03.2025 року між позивачем ОСОБА_9 та ОСОБА_10 та відповідачем ОСОБА_7 , а також затверджено мирову угоду, укладену 24.07.2025 року між позивачем ОСОБА_11 та відповідачем ОСОБА_7 ;
вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат.
Відповідно до вироку, 26 грудня 2023 року, приблизно о 17 годині 25 хвилин, водій ОСОБА_7 , керуючи технічно справним автомобілем марки «Volkswagen Jetta», д.н.з. НОМЕР_1 на проїзній частині Харківського шосе у м. Києві, зі сторони бульвару Ярослава Гашека в напрямку вулиці Березнева, у третій (крайній лівій) смузі проїзної частини, при наявності трьох смуг для руху в кожному напрямку проїзної частини Харківського шосе у м. Києві, порушуючи вимоги пунктів 1.5, 2.3 «б» та 13.1 Правил дорожнього руху України, маючи об'єктивну змогу врахувати швидкість руху, дорожню обстановку і стан транспортного засобу, будучи зобов'язаним дотримуватись безпечної дистанції, не маючи для цього перешкод технічного характеру, не зміг правильно оцінити дорожню обстановку, її зміни та розташування транспортних засобів на дорозі, не зміг обрати безпечні прийоми керування, внаслідок чого, навпроти буд. 11 на вул. Харківське шосе у м. Києві здійснив зіткнення з попутним автомобілем марки «Kia Rio», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_11 , який рухався попереду, в межах його смуги руху, в результаті чого вказаний автомобіль втратив курсову стійкість та, перебуваючи в некерованому стані, змінив напрямок руху ліворуч, перетнув подвійну суцільну лінію горизонтальної дорожньої розмітки 1.3 Правил дорожнього руху України, виїхав у третю (крайню ліву) смугу зустрічного напрямку, де зуткнувся з автомобілем марки «Hyundai Elantra», д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_9 , що спричинило отримання ОСОБА_11 тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, а ОСОБА_9 тяжкого тілесного ушкодження та тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості.
Порушення вимог пункту 1.5, 2.3 «б» та пункту 13.1 Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_7 знаходяться у прямому причинному зв'язку з виникненням вказаної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками.
В апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення, доведеність вини обвинуваченого та правильність кваліфікації його дій, вважає, що вирок суду підлягає скасуванню в частині призначеного покарання у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. В обґрунтування доводів апеляційної скарги прокурор вказав про те, що суд першої інстанції, звільняючи ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, помилково звільнив його від відбування як основного, так і додаткового покарання, тоді як положення ст. 75 КК України не можуть застосовуватися до додаткового покарання. Просив оскаржуваний вирок скасувати в частині призначеного покарання та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у виді 3 (трьох) років позбавлення воліз позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 (один) рік. На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 (один) рік. В решті вирок суду залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення прокурора, який підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити; пояснення обвинуваченого та його захисника, які не заперечували щодо задоволення апеляційної скарги прокурора; перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до таких висновків.
Відповідно до вимог ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Судовий розгляд вказаного кримінального провадження проводився в суді першої інстанції в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, а тому висновки суду щодо фактичних обставин справи, які не оспорювались і стосовно яких докази судом не досліджувались, апеляційним судом не перевіряються. Рішення суду в частині доведеності вини ОСОБА_7 , правильності кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 286 КК України, а також правильності призначеного йому основного покарання у виді 3 років позбавлення волі та додаткового покарання у виді 1 року позбавлення права керувати транспортними засобами учасниками судового провадження не оспорюється. Підстав для виходу за межі апеляційної скарги в порядку ч. 2 ст. 404 КПК України колегія суддів не вбачає.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 409 КПК України підставою для скасування судового рішення судом апеляційної інстанції є, у тому числі, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. Також підставою для скасування вироку суду першої інстанції може бути невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
Згідно з ч. 1 ст. 420 КПК України, підставами для ухвалення нового вироку судом апеляційної інстанції є, у тому числі, неправильне звільнення обвинуваченого від відбування покарання.
Частиною 1 статті 75 КК України передбачено, що інститут звільнення особи від відбування покарання з випробуванням може бути застосовано тільки щодо тих осіб, які засуджуються до виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, тобто лише щодо основного покарання, що має бути належним чином вмотивовано у вироку. Звільнення від відбування призначеного судом додаткового покарання за цією нормою закону не допускається (п. 9 ПП ВСУ № 7 від 24.10.2003 року).
Як вбачається з оскаржуваного вироку, приймаючи рішення про призначення ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 286 КК України як основного покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі, так і додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 1 (один) рік, суд першої інстанції в резолютивній частині вироку не вказав про те, що на підставі ст. 75 КК України ОСОБА_7 підлягає звільненню від відбування лише основного покарання у виді позбавлення волі.
Наведене свідчить про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме неправильне тлумачення норм ст. 75 КК України, що призвело до безпідставного звільнення обвинуваченого від відбування не лише основного покарання, а й додаткового.
При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що описка - це зроблена судом механічна (мимовільна, випадкова) граматична помилка в рішенні, яка допущена під час його письмово-вербального викладу (помилка у правописі, у розділових знаках, у написанні прізвищ та імен, адрес, зазначення дат та строків тощо), тоді як постановлена судом першої інстанції ухвала від 05 серпня 2025 року, якою виправлено описку у оскаржуваному вироку шляхом зазначення в резолютивній його частині про звільнення ОСОБА_7 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, не може вважатися опискою в розумінні ст. 379 КПК України, оскільки таким чином суд фактично змінив зміст та суть ухваленого судового рішення.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу прокурора задовольнити та скасувати вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 28 липня 2025 року в частині призначеного покарання та ухвалити у цій частині новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у виді 3 (трьох) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 (один) рік, звільнивши його на підставі ст. 75 КК України від відбування призначеного основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 (один) рік, з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 420 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу прокурора відділу Київської міської прокуратури задовольнити.
Вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 28 липня 2025 року щодо ОСОБА_7 скасувати в частині призначеного покарання.
Ухвалити в цій частині новий вирок.
Призначити ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 286 КК України покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 (один) рік.
Відповідно до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_7 наступні обов'язки: не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.
В решті вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 28 липня 2025 року залишити без змін.
Вирок може бути оскаржено у касаційному порядку протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим, який тримається під вартою - в той же строк з дня вручення йому копії судового рішення.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4