справа №373/654/25 Головуючий у І інстанції - Опанасюк І.О.
апеляційне провадження №22-ц/824/12850/2025 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П.
26 листопада 2025 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Приходька К.П.,
суддів Писаної Т.О., Журби С.О.,
розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Пінг-Понг»,яке змінило своє найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс»,на рішення Переяславського міськрайонного суду Київської області від 08 травня 2025 року
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Пінг-Понг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
установив:
У березні 2025 року ТОВ «ФК «Пінг-Понг» звернулось до Переяславського міськрайонного суду Київської області із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування вимог позову зазначало, що19 січня 2020 року в особистому кабінеті на офіційному веб-сайті ТОВ «Мілоан» ОСОБА_1 подав заявку на отримання кредиту №1767449.
ТОВ «Мілоан» направило відповідачу електронним повідомленням (SMS) одноразовий ідентифікатор, при веденні якого відповідач підтвердив прийняття умов договору про споживчий кредит №1767449 від 19 січня 2020 року.
До укладення договору відповідач отримав проект цього кредитного договору разом з додатками (в електронному вигляді в особистому кабінеті), ознайомився з усіма його умовами та правилами, що розміщені на веб-сайті товариства та є невід'ємною частиною цього договору.
Відповідно до умов кредитного договору, цей кредитний договір (індивідуальна частина) є самостійним кредитним договором (правочином), що містить усі істотні умови, укладений у порядку , спосіб та формі, що відповідає вимогам законодавства.
Таким чином, відповідач уклав договір про споживчий кредит №1767449 від 19 січня 2020 року з ТОВ «Мілоан», та на підставі платіжного доручення відповідачу були перераховані кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 10000 грн.
Відповідач не виконав належним чином кредитні зобов'язання.
01 квітня 2020 року згідно умов договору Факторингу №01/04, ТОВ «Мілоан» відступлено право вимоги за кредитним договором №1767449 від 19 січня 2020 року на користь ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» (нова назва ТОВ «ВІН Фінанс»), відповідно ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» набуло права вимоги до відповідача.
13 грудня 2021 року між ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» та ним, ТОВ «ФК «Пінг-Понг», укладено договір факторингу №1/6, у відповідності до умов якого та згідно додатку №1 до Договору факторингу, набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит №1767449 від 19 січня 2020 року.
Згідно додатку №1 до договору факторингу сума боргу перед ним становить 27783,41 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту становить 8573,75 грн.; заборгованість за відсотками становить 16679,16 грн., заборгованість за комісією становить 1200 грн.; заборгованість за пенею становить 1330,50 грн.
У зв'язку з істотними порушеннями відповідачем умов кредитного договору №1767449 від 19 січня 2020 року, ним, який набув права грошової вимоги, на адресу відповідача направлено повідомлення про відступлення права вимоги від ТОВ «Мілоан» до ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія», зазначивши інформацію про порядок погашення заборгованості по кредитному договору.
Не зважаючи на повідомлення, позичальник не виконав свого обов'язку та припинив повертати наданий йому кредит в строки, передбачені кредитним договором №1767449 від 19 січня 2020 року.
Просило суд, стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором №1767449 від 19 січня 2020 року у розмірі 27783,41 грн., витрати на правничу допомогу у розмірі 6000 грн. та судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
Рішенням Переяславського міськрайонного суду Київської області від 08 травня 2025 року відмовлено у задоволенні зазначеного вище позову.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ТОВ «ФК «Пінг-Понг'звернулося до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на те, що воно є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального прав, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.
Вказує, що суд першої інстанції встановив факт наявності кредитних правовідносин між первісним кредитором ТОВ «Мілоан» та відповідачем ОСОБА_1 за кредитним договором №1767449 від 19 січня 2020 року, разом з тим помилково вважав недоведеним факт виконання ТОВ «Мілоан» свого обов'язку із видачі кредитних коштів.
Зазначало, що на підтвердження заявлених вимог до позовної заяви було долучено копію платіжного доручення №14044306 від 19 січня 2020 року, яка є належним та допустимим доказом на підтвердження перерахування ТОВ «Мілоан» кредитних коштів відповідачу на умовах визначених кредитним договором №1767449 від 19 січня 2020 року, а також відомості про щоденні нарахування та погашення за договором №1767449 від 19 січня 2020 року, які сформовані в електронній формі та надані первісним кредитором на його запит на виконання договору факторингу №01/04 від 26 січня 2021 року та договору факторингу 1/6 від 24 січня 2022 року.
Просило суд, скасувати рішення Переяславського міськрайонного суду Київської області від 08 травня 2025 року та ухвалити нове, про задоволення позову.
Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.
Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до ч.1. ст.369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Питання виклику учасників справи для надання пояснень у справі вирішується апеляційним судом з огляду на наявність необхідності у таких поясненнях.
Згідно ч.13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом встановлено, що на підтвердження факту отримання відповідачем кредитних коштів у спосіб та в обсязі, зазначених в позовній заяві позивач надав суду паперову копію електронного кредитного договору №1767449 укладеного 19 січня 2020 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 на суму 10000 грн., строком на 20 днів з 19 січня 2020 року до 08 лютого 2020 року; комісія за надання кредиту - 1200 грн., яка нараховується за ставкою 12,00 відсотків від суми кредиту одноразово; проценти за користування кредитом - 4000 грн., які нараховуються за ставкою 2,00 відсотка від фактичного кредиту за кожен день строку користування кредитом. Тип процентної ставки фіксована. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 2,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Кредитні кошти надаються позичальнику шляхом безготівкового переказу на рахунок платіжної картки позичальника, зареєстрованої позичальником для цієї мети в особистому кабінеті на сайті miloan.ua. Кредитний договір не містить електронні підписи сторін.
Відповідно до додатку №1 до кредитного договору №1767449 від 19 січня 2020 року (графік розрахунків) сума кредиту за договором складає 10000 грн., комісія за надання кредиту - 1200 грн., сума процентів за користування кредитом складає 4000 грн., загальна вартість кредиту - 15200 грн.
Надана копія анкети-заяви на кредит №1767449 містить інформацію про анкетні дані ОСОБА_1 , суму кредиту, строк кредиту, дату повернення кредиту, розмір комісії за надання кредиту, суму процентів за користування кредиту.
Відповідно до платіжного доручення №14044306 від 19 січня 2020 року ТОВ «Мілоан» перерахувало кредитні кошти ОСОБА_1 згідно договору №1767449 у розмірі 10000 грн.
Відповідно до відомості про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором №1767449 ОСОБА_1 заборгованість складає: борг по тілу кредиту - 8573,75 грн., сума заборгованості за відсотками - 16679,16 грн., борг по пені -1230 грн., борг по комісії -1200 грн., загальний борг - 27783,41 грн.
На обґрунтування позовних вимог, щодо укладення договору факторингу представник позивача надав суду копію договору факторингу №01/04 від 01 квітня 2020 року укладеного між ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» та ТОВ «Мілоан»; витяг з додатку до договору факторингу №01/04 від 01 квітня 2020 року.
У наданому позивачем витягу з додатку до договору факторингу №01/04 від 01 квітня 2020 року зазначені номер кредитного договору, ІПН боржника, прізвище боржника та сума боргу, але не вказано, станом на яку дату нараховано заборгованість, залишок заборгованості на початок та кінець кожного періоду, всі суми коштів, що сплачені відповідачем в рахунок погашення заборгованості, напрямки та підстави їх нарахування.
На обґрунтування, щодо укладення договору факторингу позивач надав суду копію договору факторингу №1/6 від 13 грудня 2021 року укладеного між ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» та ТОВ «ФК «Пінг-Понг»; витяг з додатку до договору факторингу №1/6 від 13 грудня 2021 року.
Рішенням єдиного учасника ТОВ «ФК «Пінг-Понг» №1778 від 01 липня 2025 року ТОВ «ФК «Пінг-Понг» перейменовано на ТОВ «ФК «Солвентіс».
З'ясувавши обставини справи, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «ФК «Пінг-Понг», нова назва ТОВ «ФК «Солвентіс», до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, у зв'язку з недоведеністю позивачем перерахування первісним кредитором грошових коштів на користь відповідача та наявності у нього заборгованості.
Колегія суддів не вбачає підстав для скасування такого рішення суду першої інстанції.
Відповідно до положень ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
У відповідності до ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
У ст. 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
За змістом частин 3, 4, 6 ст. 11 Закону, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону, електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За правилами ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Як було передбачено у п. 2.1. кредитного договору №1767449 від 19 січня 2020 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 , кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок.
На підтвердження виконання ТОВ «Мілоан» своїх зобов'язань, щодо надання кредиту на підставі кредитного договору №1767449 від 19 січня 2020 року, позивач ТОВ «ФК «Пінг-Понг» надало копію платіжного доручення №14044306 від 19 січня 2020 року про перерахування коштів в сумі 10000 грн., отримувач: ОСОБА_1 , кредит. рах. № НОМЕР_1 , а також відомості про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором №1767449, сформовані ТОВ «Мілоан».
Разом з тим, копії вказаних документів не можуть вважатися належним доказом надання відповідачеві кредиту на підставі договору №1767449 від 19 січня 2020 року.
Платіжне доручення №14044306 від 19 січня 2020 року було сформоване та підписане посадовою особою з прикладенням печатки самого ТОВ «Мілоан». Воно не відповідає за формою та змістом вимогам, установленим постановою Національного банку України від 21 січня 2004 року №22 «Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті» у відповідній редакції.
Надана ТОВ «ФК «Пінг-Понг», нова назва ТОВ «ФК «Солвентіс», копія платіжного доручення не містить відмітки банку або іншої уповноваженої установи про проведення платежу.
В матеріалах справи відсутні докази, що рахунок, на який згідно вказаного платіжного доручення здійснювалося перерахування коштів - №516874хххххх243, належить саме ОСОБА_1 .
Так само і відомості про щоденні нарахування та погашення за договором №1767449, що по суті є розрахунком заборгованості, були сформовані самим ТОВ «Мілоан», а тому, вони не можуть вважатися належним доказом виконання ТОВ «Мілоан» своїх зобов'язань за договором, щодо надання відповідачу кредиту.
ТОВ «ФК «Пінг-Понг», нова назва ТОВ «ФК «Солвентіс», не надало суду жодних первинних бухгалтерських документів на підтвердження переказу коштів на рахунок відповідача ОСОБА_1 на підставі договору №1767449 від 19 січня 2020 року, а також документів, які б надавали можливість ідентифікувати належність відповідних рахунків відповідачу.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов законного і обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «ФК «Пінг-Понг», нова назва, ТОВ «ФК «Солвентіс», до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором №1767449 від 19 січня 2020 року.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Колегія суддів не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції було надано належну оцінку наданим ТОВ «ФК «Пінг-Понг» доказам, в тому числі і копії платіжного доручення №14044306 від 19 січня 2020 року та відомостям про щоденні нарахування та погашення за договором №1767449, що були сформовані первісним кредитором ТОВ «Мілоан».
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права, відтак підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги немає.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, апеляційна скарга ТОВ «ФК «Пінг-Понг», нова назва ТОВ «ФК «Солвентіс», підлягає залишенню без задоволення, а рішення Переяславського міськрайонного суду Київської області від 08 травня 2025 року - без змін.
Керуючись ст. 268, 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Пінг-Понг», яке змінило своє найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» залишити без задоволення.
Рішення Переяславського міськрайонного суду Київської області від 08 травня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, окрім випадків, передбачених ч.3 ст.389 ЦПК України.
Суддя-доповідач К.П. Приходько
Судді Т.О. Писана
С.О. Журба