Справа 754/7109/23 Головуючий в 1 інстанції ОСОБА_1
Провадження 11-кп/824/1525/2025 Доповідач в 2 інстанції ОСОБА_2
13 листопада 2025 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі суддів:
ОСОБА_2 (головуючий), ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря ОСОБА_5 ,
учасників судового провадження:
прокурорів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
захисників ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
обвинуваченої ОСОБА_11 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальне провадження № 12023100030001581 за апеляційними скаргами прокурора Деснянської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_12 та обвинуваченої ОСОБА_11 на вирок Деснянського районного суду міста Києва від 10 квітня 2024 року, -
Вироком Деснянського районного суду міста Києва від 10 квітня 2024 року,
ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку м. Києва, українку, громадянку України, заміжню, маючу на утриманні малолітню дитину 2022 року народження, не працюючу, зареєстровану та проживаючу в АДРЕСА_1 , раніше не судиму, засуджено:
за ч.3 ст.307 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років з конфіскацією всього належного їй майна та застосуванням ст. 69 КК України;
на підставі ч.5 ст.72 КК України зараховано у строк відбуття покарання ОСОБА_11 строк її попереднього ув'язнення з 05 квітня 2023 року по 07 квітня 2023 року, з розрахунку 1 день попереднього ув'язнення за 1 день позбавлення волі;
вирішене питання про речові докази та процесуальні витрати.
Відповідно до вироку ОСОБА_11 , у невстановленому місці, даті та часі з метою подальшого збуту придбала у невстановленої особи (досудове розслідування відносно якої здійснюється в іншому кримінальному провадженні) особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено - канабіс, загальною масою 56,83 г., психотропну речовину, обіг якої обмежено - амфетамін, загальною масою 0,074 г., особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено законом - PVP, загальною масою 163,529 г., що є особливо великим розміром з метою збуту, які розфасувала у зіп-пакети та перенесла за місцем свого фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_2 , де почала незаконно зберігати вказаний наркотичний засіб та психотропну речовину з метою збуту. В подальшому, в період часу з 22 год. 45 хв., 05 квітня 2023 року по 01 год. 00 хв. 06 квітня 2023 року, під час проведення працівниками поліції обшуку квартири за адресою: АДРЕСА_2 , виявлено та вилучено - електронні ваги з нашаруванням психотропної речовини, обіг якої обмежено - амфетамін, маса нашарування 0,0001 г., та особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено законом - PVP, маса нашарування 0,0003 г.; особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено - канабіс, загальною масою 56,83 г.; психотропну речовину, обіг якої обмежено - амфетамін, загальною масою 0,074г.; особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено законом - PVP, загальною масою 163,529 г., що є особливо великим розміром, які обвинувачена ОСОБА_11 незаконно придбала та зберігала з метою збуту.
В апеляційній скарзі прокурора указано на незаконність вироку у зв'язку із неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості злочину та особі обвинуваченої внаслідок його м'якості. В обґрунтування доводів скарги указав на те, що судом першої інстанції при призначенні покарання ОСОБА_11 безпідставно було застосовано положення ст.69 КК України. Вказав на те, що вчинене кримінальне правопорушення ОСОБА_11 належить до категорії особливо тяжкого злочину, що характеризується підвищеним ступенем суспільної небезпеки, покарання за яке становить позбавлення волі строком від 9 до 12 років з конфіскацією майна. Крім того, місцевим судом не було враховано, що обвинувачена ОСОБА_11 не визнала своєї вини, не усвідомила значення своїх дій та масштабу їх наслідків, не виявила жалю і каяття. При цьому, прокурор звернув увагу на те, що суд не навів у вироку будь-яких мотивів про те, що встановлені обставини, які пом'якшували покарання ОСОБА_11 істотно знижували ступінь тяжкості вчиненого нею злочину, що є обов'язковою умовою для правомірного застосування положень ст.69 КК України. На думку прокурора, місцевий суд перебільшив значення обставин, які, на його думку, пом'якшують покарання ОСОБА_11 , і які прямо не передбачені законом України про кримінальну відповідальність, а саме вчинення кримінального правопорушення вперше, молодий вік обвинуваченої, наявність на утриманні неповнолітньої дитини. Зокрема, молодий вік 26 років цілком достатній для усвідомлення своїх дій та їх наслідків. Також, наявність на утриманні дитини за наявності працездатного батька цієї дитини не завадила обвинуваченій вчиняти активні умисні дії, спрямовані проти життя та здоров'я багатьох інших дітей і сімей. Просив вирок скасувати в частині призначення покарання та ухвалити в цій частині новий, яким призначити ОСОБА_11 покарання за ч.3 ст.307 КК України у виді позбавлення волі строком на 10 років з конфіскацією майна.
В апеляційній скарзі обвинуваченої вказано на незаконність вироку у зв'язку із не встановленням достатніх доказів для доведення її винуватості у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, а також з вичерпанням можливості їх отримати. Обвинувачена вказала на те, що суд, призначаючи їй покарання, прийшов до необґрунтованого висновку про доведеність вчинення інкримінованих їх кримінальних правопорушень. На думку обвинуваченої, суд мотивував вирок сумнівними доказами, які можуть бути спростовані матеріалами справи. Вказала на те, що суд першої інстанції безпідставно розцінює її показання, надані під час допиту, як спробу уникнути відповідальності за вчинений злочин. Крім того, висновок суду, що вона не змогла пояснити походження виявлених у кухонній шафі банок з забороненими речовинами, є необґрунтованим, оскільки вона неодноразово зазначала, що вони належать її куму ОСОБА_13 , що також зафіксовано на відео під час проведення обшуку. Крім того, свідок ОСОБА_14 зазначив, що ОСОБА_13 був хрещеним батьком їх дитини, другом сім'ї. ОСОБА_13 користувався мобільним телефоном дружини, та мав намір його викупити. Таким чином її доводи про вчинення кримінального правопорушення саме ОСОБА_13 не були спростовані, а протилежні докази, надані суду стороною обвинувачення, є суперечливими й не узгоджуються з іншими доказами. Отже, цих доказів, недостатньо для того, щоб поза розумним сумнівом дійти висновку про винуватість ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.307 КК України. Просила вирок скасувати, а кримінальне провадження закрити на підставі п.3 ч.1 ст.284 КК України у зв'язку із не встановленням достатніх доказів для доведення їх винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.307 КК України і вичерпанням можливості їх отримати.
Вислухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення:
обвинуваченої та її захисниці, які подану апеляційну скаргу обвинуваченої підтримали, підтвердили її доводи і просили її задовольнити; апеляційну скаргу прокурора вважали необґрунтованою, просили відмовити у її задоволенні;
прокурора, який апеляційну скаргу прокурора підтримав, підтвердив її доводи і просив її задовольнити;
вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги обвинуваченої та відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги прокурора з огляду на таке.
Відповідно до положень ч.3 ст. 373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватись на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення. Вимоги до сутності вироку сформульовані у ст. 370 КПК України, частиною першою якої визначено те, що вирок має бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Відповідно до частини третьої цієї ж статті обґрунтованим є вирок, ухвалений судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України, тобто: кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку.
Цих вимог закону судом першої інстанції при ухваленні щодо ОСОБА_11 обвинувального вироку дотримано не було.
Судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що в період часу з 22 год. 45 хв. 05 квітня 2023 року по 01 год. 00 хв. 06 квітня 2023 року, під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_11 , а саме в квартирі АДРЕСА_3 , працівниками поліції виявлено та вилучено - електронні ваги з нашаруванням психотропної речовини, обіг якої обмежено - амфетамін, маса нашарування 0,0001 г., та особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено законом - PVP, маса нашарування 0,0003 г.; особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено - канабіс, загальною масою 56,83 г.; психотропну речовину, обіг якої обмежено - амфетамін, загальною масою 0,074г.; особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено законом - PVP, загальною масою 163,529 г., що є особливо великим розміром.
В обґрунтування винуватості ОСОБА_11 у вчиненні інкримінованого їй злочину суд першої інстанції послався на фактичні обставини, що були встановлені:
протоколом обшуку від 05 квітня 2023 року, що був проведений за місцем проживання ОСОБА_11 у квартирі АДРЕСА_3 у ході якого були виявлені та вилучені зіп-пакети з білою кристалічною/порошкоподібною речовиною білого кольору; зіп-пакети з кристалічною речовиною світло-зеленого кольору; зіп-пакети з кристалічною речовиною світло-бузкового кольору; зіп-пакети з кулькоподібними фрагментами з ізоленти чорного кольору з речовиною: скляну банку з речовиною рослинного походження зеленого кольору; пластикову банку з речовиною рослинного походження зеленого кольору; порожні зіп-пакети в упаковках; ваги електронні; мобільні телефони «Iphone 11», «ТЕСНО», «Samsung», «Iphone SE»; 13 сім-карт; 17 стартових пакетів; 3 зіп-пакети з номерами мобільних телефонів, анкетними даними та адресами;
протоколом огляду речей та документів від 08 травня 2023 року у ході якого був оглянутий мобільний телефон «Iphone 11» ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 з сім-карткою НОМЕР_3 із змістом повідомлень, які були виявлені у даному телефоні.
Між тим, колегія суддів вважає, що указаними доказами винуватість обвинуваченої у вчиненні інкримінованого їй злочину не доводиться.
Так, із моменту виявлення за місцем проживання обвинуваченої зазначених вище предметів та речовин у результаті обшуку ОСОБА_11 категорично заперечувала факт належності їй виявлених речовин та предметів, окрім телефонів. Обвинувачена указувала те, що речовини та предмети у квартиру приніс громадянин ОСОБА_13 , який є другом їхньої сім'ї (кумом) і на передодні проведення обшуку прибув за місцем її проживання із великим рюкзаком та залишився ночувати у квартирі.. Такі показання обвинувачена давала неодноразово і вони зібраними у справі доказами не спростовані. На противагу, свідок ОСОБА_15 , яка є свідком обвинувачення і була понятою при проведенні обшуку за місцем проживання обвинуваченої, показала суду, що безпосередньо після виявлення речовин та предметів обвинувачена ОСОБА_11 заперечувала, що вони належать їй, указавши те, що вони належать куму (відповідно до матеріалів кримінального провадження - ОСОБА_13 ). Не дивлячись на те, що обвинувачена протягом досудового розслідування неодноразово та послідовно указувала те, що виявлені речовини та предмети належали ОСОБА_13 , останній ні у ході досудового розслідування, ні у ході розгляду справи у суді першої інстанції допитаний не був. Інших слідчих чи процесуальних дії, направлених на перевірку показань обвинуваченої ОСОБА_11 щодо громадянина ОСОБА_13 ні у ході досудового розслідування, ні у ході судового розгляду у першій інстанції проведено не було.
Наведене дає підстави стверджувати, що показання обвинуваченої про те, що виявлені наркотичні засоби їй не належать і вона не вчиняла із ними будь-яких дій зібраними у справ доказами не спростовані, а тому ці показання, у відповідності до положень ст. 62 Конституції України тлумачаться колегією суддів на користь обвинуваченої. Із наведених міркувань колегія суддів приходить до висновку про те, що фактичні дані які встановлені за результатами проведеного 05-06.04.2023 року обшуку за місцем проживання ОСОБА_11 не можливо визнати належними доказами винуватості обвинуваченої у вчиненні інкримінованого їй злочину.
Щодо протоколу огляду телефону «Iphone 11», проведеного 08.05.2023 року, то колегія суддів враховує те, що відповідно до положень ст. 237 КПК України огляд є слідчою дією право на проведення якої надане слідчому чи прокурору. Між тим, указаний огляд проводився співробітником оперативного підрозділу, а саме оперуповноваженим УБН у м. Києві ДБН НП України ОСОБА_16 . За змістом ч.1 ст. 41 КПК України оперативні підрозділи органів Національної поліції України можуть здійснювати слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії в кримінальному провадженні виключно за письмовим дорученням слідчого, дізнавача, прокурора. Між тим, у матеріалах кримінального провадження відсутнє доручення яким би слідчий чи прокурор доручав оперативному підрозділу провести слідчу дію у виді огляду телефона. Наведене дає підстави стверджувати про те, що огляд телефону був проведений не уповноваженою на те процесуальною особою. Окрім того, із протоколу огляду вбачається те, що об'єктом огляду був виключно телефон. Огляд інформації, яка містилась у даному телефоні, під час проведення зазначеної слідчої дії не здійснювався. На думку колегії суддів приєднання до протоколу огляду скріншотів екрану телефону не може замінити необхідність проведення огляду наявної інформації із відображенням цього у протоколі огляду. Зазначені обставини у їх сукупності указують на те, що огляд телефону був проведений із істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, а тому фактичні обставини, які встановлені у результаті цієї слідчої дії не можуть визнаватись допустимими доказами винуватості обвинуваченої у вчиненні інкримінованого їй злочину.
Щодо інших доказів, на які послався суд першої інстанції у вироку, то колегія суддів враховує наступне:
показання свідків ОСОБА_15 та ОСОБА_17 стосуються лише обставин виявлення речовин та предметів за місцем мешкання обвинуваченої та не містять жодних даних, які би указували на вчинення злочину обвинуваченою. Окрім того, колегія суддів звертає увагу на те, що показання свідка ОСОБА_15 є такими, які частково підтверджують показання обвинуваченої, щодо її непричетності до інкримінованого їй злочину;
висновки судових експертиз матеріалів, речовин та виробів № СЕ-19/111-23/18051-НЗПРАП від 06 квітня 2023 року, № СЕ-19/111-23/19355-НЗПРАП від 08 травня 2023 року та № СЕ-19/111-23/21938-НЗПРАП від 03 травня 2023 року указують на вид та вагу виявлених у результаті обшуку речовин, стверджують про те, що вони відносяться до психотропних речовин і наркотичних засобів та містять жодних фактичних даних, яким би доводилось те, що ОСОБА_11 , придбала та зберігала указані психотропні речовини та наркотичні засоби із метою збуту;
оглянутими у судовому засіданні речовими доказами не доводиться жодна із обставин, якими би доводилась винуватість обвинуваченої у вчиненні інкримінованого їй злочину.
Наведене дає підстави стверджувати про те, що у ході кримінального провадження не було встановлено достатньої кількості належних та допустимих доказів винуватості обвинуваченої у вчиненні інкримінованого їй злочину та можливість здобуття таких доказів втрачена. Неврахування цих обставин призвело до ухвалення судом першої інстанції обвинувального вироку, який не відповідає вимогам ст. 370 КПК України. Сукупність наведених вище порушень КПК України перешкодили суду першої інстанції ухвалити законний та обґрунтований вирок, а тому вони є істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону і підставою для скасування вироку відповідно до п.3 ч.1 ст. 409 КПК України.
У зв'язку із наявністю істотного порушення вимог кримінального процесуального закону вирок Деснянського районного суду міста Києва від 10 квітня 2024 року щодо ОСОБА_11 не може визнаватись законним та обґрунтованим, а тому він підлягає скасуванню.
Оскільки у ході кримінального провадження не було встановлено достатніх доказів для доведення винуватості обвинуваченої ОСОБА_11 у суді та вичерпанням можливості їх отримати кримінальне провадження підлягає закриттю відповідно до положень п.3 ч.1 ст. 284 КПК України.
Ухвалення колегією суддів рішення про закриття кримінального провадження із підстав, передбачених п.3 ч.1 ст. 284 КПК України виключає можливість задоволення апеляційної скарги прокурора, як в цілому та і будь-якої її частини, що указує на необхідність відмови у задоволенні апеляційної скарги прокурора.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,-
В задоволенні апеляційної скарги прокурора відмовити.
Апеляційну скаргу обвинуваченої задовольнити.
Вирок Деснянського районного суду міста Києва від 10 квітня 2024 року щодо ОСОБА_11 скасувати.
Кримінальне провадження № 12023100030001518 від 18.05.2023 року про обвинувачення ОСОБА_11 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.307 КПК України закрити із підстав, передбачених п.3 ч.1 ст. 284 КПК України, а саме не встановлення достатніх доказів для доведення винуватості обвинуваченої у суді та вичерпанням можливості їх отримати.
Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців із моменту проголошення.
_____________________ ОСОБА_2 _____________________ ОСОБА_3 _____________________ ОСОБА_4