справа № 359/10761/25
провадження № 22-ц/824/17284/2025
головуючий у суді І інстанції Муранов-Лесів І.В.
25 листопада 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Писаної Т.О.
суддів - Приходька К.П., Журби С.О.
за участю секретаря судового засідання - Івкової Д.Л.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 вересня 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про витребування майна із чужого незаконного володіння, на ухвалу за заявою ОСОБА_2 забезпечення позову,
У вересні 2025 року в системі «Електронний суд» адвокатом Тіньковським О.Г., який діє від імені та в інтересах ОСОБА_2 , до Бориспільського міськрайонного суду Київської області був поданий позов до ОСОБА_1 про витребування майна із чужого незаконного володіння, а саме: витребування на користь позивачки ОСОБА_2 автомобіля Land Rover Range Rover, 2018 р.в., сірого кольору, VIN НОМЕР_1 , що обліковувався за держ. № НОМЕР_2 .
Одночасно з позовною заявою було подано заяву про забезпечення позову, за змістом якої заявник просить: накласти арешт на транспортний засіб Land Rover Range Rover, 2018 р.в., сірого кольору, VIN НОМЕР_1 , що обліковувався за держ. № НОМЕР_2 , із забороною відчуження, користування та розпорядження цим майном ОСОБА_1 та будь-якими іншими особами - до набрання законної сили рішенням суду у справі; заборонити Територіальним та Регіональним сервісним центрам ГСЦ МВС вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо зазначеного автомобіля (перереєстрація, зняття/постановка на облік, зміна номерних знаків, видача дублікатів свідоцтв, внесення змін до облікових даних, тощо), - до набрання законної сили рішенням суду.
Подану заяву обґрунтовано тим, що спірний автомобіль був зареєстрований за позивачкою, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію НОМЕР_3 від 7 червня 2024 року, після чого впродовж короткого проміжку часу відбулися дві послідовні перереєстрації: 13 листопада 2024 року - на ОСОБА_3 (за договором від 12 листопада 2024 року № 2377, оформленим у Могилів-Подільській філії ТОВ «Автоплюс К»; свідоцтво НОМЕР_4 ), та 19 листопада 2024 року - на ОСОБА_1 (договір № 8047/2024/5008039, ТСЦ № 8047; свідоцтво НОМЕР_5 ). Одночасно у матеріалах позовної заяви наявні відомості про використання підроблених підписів від імені позивачки в «договорі комісії» та акті технічного стану від 11 листопада 2024 року, що свідчить про вибуття речі з володіння власниці поза її волею.
Заявник вважала, що за таких умов існує реальний та безпосередній ризик подальшого відчуження, приховування чи зміни правового режиму спірного автомобіля до вирішення спору по суті, що унеможливить або істотно утруднить виконання потенційного рішення суду.
На думку заявника заявлені заходи забезпечення позову є співмірними заявленим вимогам та мінімізує будь-який вплив на права інших осіб.
Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 вересня 2025 у цивільній справі за заявою ОСОБА_2 забезпечення позову задоволено частково.
Накладено арешт на транспортний засіб - автомобіль LandRoverRangeRover, 2018 р.в., сірого кольору, VIN НОМЕР_1 , що обліковувався за держ. № НОМЕР_6, із забороною відчуження, розпорядження цим майном ОСОБА_1 , забороною передачі будь-яким іншим особам та вивезення за кордон.
Заборонено Територіальним та Регіональним сервісним центрам ГСЦ МВС вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо зазначеного автомобіля (перереєстрація, зняття/постановка на облік, зміна номерних знаків, видача дублікатів свідоцтв, внесення змін до облікових даних, тощо).
В межах виконання даної ухвали визначено, що стягувачем є: ОСОБА_2 , боржником - ОСОБА_1 .
Не погоджуючись із указаною ухвалою ОСОБА_1 звернулася до суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для вжиття заходів забезпечення позову є необґрунтованим. Відповідач набув право власності на спірний транспортний засіб як добросовісний набувач за відплатним договором, що відповідає вимогам цивільного законодавства. Крім того, автомобіль перебуває у володінні відповідача понад дев'ять місяців, що підтверджує реальність і сталість здійсненої угоди. Доказів того, що відповідач має намір відчужити зазначений транспортний засіб у подальшому, позивачем до суду не подано.
Наголошує, що підставою для переходу права власності на автомобіль стали виключно дії самого позивача. Зокрема, позивач не заперечує факту добровільної передачі транспортного засобу своєму синові - ОСОБА_4 , який, у свою чергу, вчинив дії, що обумовили відчуження автомобіля. При цьому відповідачу об'єктивно не було і не могло бути відомо, хто саме підписував Договір комісії №2377 від 11 листопада 2024 року, чи справді позивач не була обізнана із його укладенням та чи правомірно був укладений договір з попереднім власником. Відповідач діяв у межах законодавства, а ризики, пов'язані з передачею автомобіля та документів до нього іншій особі, покладаються виключно на позивача.
Відзив на апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду не надходив.
У судовому засіданні представник ОСОБА_2 - адвокат Тіньоковський О.Г. просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Трунов Ю.А. просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи частково заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції, виходив з того, що між сторонами виник майновий спір, а також що існують об'єктивні ризики відчуження транспортного засобу новим власником - відповідачем у справі, що може суттєво ускладнити розгляд справи, а також зробити неможливим виконання рішення суду, у разі задоволення позову.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду
Відповідно до ст. 150 ЦПК України позов забезпечується зокрема накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
З аналізу статей 150 - 153 ЦПК України можна дійти висновку, що забезпечення позову є сукупністю процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.
З наведених вищевказаних положень закону вбачається, що застосування у справі заходів забезпечення позову є виправданим, якщо з обставин справи встановлено об'єктивну можливість вчинення відповідачем дій, які можуть утруднити чи унеможливити виконання рішення суду в разі задоволенні позову.
При цьому варто враховувати, що підтвердити за допомогою реально існуючих доказів подію, яка ймовірно настане або може настати в майбутньому, фактично неможливо, а тому наявність чи відсутність підстав для забезпечення позову оцінюються судом в залежності від кожного конкретного випадку, з урахуванням фактичних обставин справи і змісту позовних вимог.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.
У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 909/835/18 зазначено, що повинен бути наявним зв'язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що предметом позову у даній справі є витребування на користь позивачки ОСОБА_2 автомобіля Land Rover Range Rover, 2018 р.в., сірого кольору, VIN НОМЕР_1 , що обліковувався за держ. № НОМЕР_2 , і у разі задоволення позову на користь позивачки може бути витребувано оскаржуваний транспортний засіб.
З огляду на вищенаведене та беручи до уваги те, що між сторонами виник реальний спір щодо витребування на користь позивачки ОСОБА_2 автомобіля Land Rover Range Rover, 2018 р.в., сірого кольору, VIN НОМЕР_1 , позивачем надано суду докази, що право власності на оскаржуваний транспортний засіб, зареєстроване за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 обґрунтовано навела припущення про те, що невжиття заходів забезпечення позову у вигляді арешту на вказане рухоме майно може призвести до ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду, оскільки відповідач має об'єктивні можливості відчужити на користь третіх осіб даний транспортний засіб під час вирішення спору, що призведе до ускладненого виконання рішення суду.
Зокрема, як свідчать матеріали справи, спірний автомобіль вже декілька разів був відчужений новому власнику.
Апеляційний суд відхиляє як необґрунтовані доводи апеляційної скарги про те, що ухвала не містить обґрунтованих мотивів, на підставі яких суд міг би дійти висновку щодо доцільності та необхідності забезпечення позову, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 177, 178 ЦК України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага. Об'єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід'ємними від фізичної чи юридичної особи.
Крім того, відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Оскільки належне ОСОБА_1 рухоме майно у вигляді транспортного засобу, як об'єкту цивільних прав не вилучене та не обмежене в обороті, ризик його відчуження за умови невжиття заходів забезпечення позову є постійним.
Враховуючи майновий характер позовних вимог, відповідач має об'єктивну можливість розпорядитися належним їй рухомим майном на власний розсуд, зокрема, відчужити його в будь-який спосіб, що може призвести до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду про витребування майна із чужого незаконного володіння в разі задоволення позову.
З огляду на вищенаведене та беручи до уваги те, що між сторонами виник спір про витребування майна із чужого незаконного володіння, апеляційний суд дійшов висновку, що оскільки позивач обґрунтовано навела припущення про те, що відчуження відповідачем майна, яке належить останній, ускладнить або взагалі виключить можливість в майбутньому виконати рішення суду про витребування майна із чужого незаконного володіння, щодо якого просить вжити заходи забезпечення позову, в разі ухвалення судом рішення на користь позивача, а також навела обґрунтовані припущення вірогідного відчуження майна, захід забезпечення позову у вигляді накладення арешту на належне відповідачеві рухоме майно відповідає вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову і спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.
Невжиття таких заходів забезпечення позову призведе до неможливості виконання судового рішення і виникнення між сторонами у справі конфліктних ситуацій.
Будь-які права інших осіб, що не є учасниками судового процесу, не порушуються у зв'язку із вжиттям такого заходу.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують правильні висновки суду першої інстанції, а зводяться до незгоди ОСОБА_1 з ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 вересня 2025 року.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції є законною і обґрунтованою, судом додержано вимоги матеріального та процесуального права, а тому цю ухвалу відповідно до ст. 375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 вересня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий Т.О. Писана
Судді К.П. Приходько
С.О. Журба