справа №761/39647/25 Головуючий у І інстанції - ОСОБА_1
апеляційне провадження №11-сс/824/7815/2025 Доповідач у ІІ інстанції - ОСОБА_2
24 листопада 2025 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
Головуючий суддя: ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_5
представника: ОСОБА_6
розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м. Києві апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 24 вересня 2025 року щодо арешту майна у кримінальному провадженні №22024000000000661 від 22 липня 2024 року, за підозрою ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 368, частиною третьою статті 369-2 КК України, ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 28, частиною п'ятою статті 27, частиною другою статті 368 КК України,-
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 24 вересня 2025 року клопотання слідчого в особливо важливих справах 4 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України ОСОБА_9 , погоджене прокурором відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_10 , про арешт майна - задоволено.
Накладено арешт на майно, вилучене в ході проведення обшуку за місцем фактичного проживання ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на:
- купюри, ззовні схожі на грошові кошти, а саме: 10 000 доларів США, 100 000 гривень, 360 фунтів стерлінгів.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою адвокат ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора про арешт купюр, зовні схожих на грошові кошти, а саме: 10 000 доларів США, 100 000 грн, 360 фунтів стерлінгів.
Апеляційну скарги мотивує тим, що вилучене під час обшуку майно не відповідає жодному з критеріїв, зазначених у статті 167 КПК України, що підтверджується тим, що купюри, зовні схожі на грошові кошти, не є «міченими» грошима, які підозрювана ОСОБА_8 отримала як хабар від заявниці ОСОБА_11 , а є спільним майном подружжя ОСОБА_12 , зберігалося у квартирі як під час проведеного органом досудового слідства за цією адресою першого обшуку 13 травня 2025 року, так і під час повторного обшуку 15 вересня 2025 року.
Вказує, що відповідно до ухвали від 05 вересня 2025 року під час обшуку були вилучені купюри, зовні схожі на грошові кошти, а саме: 10 000 доларів США, 100 000 гривень, 360 фунтів стерлінгів, хоча на вилучення грошових купюр судом дозволу не було надано ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 05 вересня 2025 року, а тому таке майно має статус тимчасово вилученого.
Посилається на те, що після вилучення майна 15 вересня 2025 року на підставі протоколу обшуку протягом 48 годин не було подано слідчому судді клопотання про накладення арешту на це майно, а подане таке клопотання було тільки 18 вересня 2025 року, що свідчить про наявність правових підстав для відмови у задоволенні клопотання про накладення арешту на купюри, зовні схожі на грошові кошти, а саме: 10 000 доларів США, 100 000 гривень, 360 фунтів стерлінгів та їх повернення ОСОБА_7 відповідно до вимог статті 169 та частини шостої статті 173 КПК України у визначені КПК України строки.
На переконання скаржника, повідомлена ОСОБА_7 підозра є необґрунтованою.
Зазначає, що орган досудового слідства не встановив та не довів доказами розмір суми, яку підозрюваний ОСОБА_7 мав нібито намір отримати від ОСОБА_8 з метою особистого збагачення та передачі іншим.
Зауважує, що ОСОБА_7 у силу займаної ним посади директора Навчально-наукового інституту права СумДУ не має відношення до захисту аспірантів в СумДУ, так як захист відбувається в Аспірантурі, керівником якої є ОСОБА_13 , який є співмешканцем підозрюваної ОСОБА_8 до цього часу.
При цьому, відповідно до даних, викладених в «Обліковій картці дисертації», не ОСОБА_7 , а ОСОБА_13 зазначений як відповідальний за підготовку облікових документів.
У матеріалах, доданих до клопотання, відсутні докази, які б підтверджували вплив ОСОБА_7 на членів спеціалізованої вченої ради, яка утворена наказом СумДУ від 18 лютого 2025 року №0170-1.
Вказує, що ОСОБА_8 на час захисту була науковим керівником ОСОБА_11 , тому в силу покладених на неї обов'язків, вона підготовлювала пакет документів на її захист та прикладала всіх зусиль, щоб її аспірантка захистилася, бо це її імідж як керівника.
На думку представника, відомості щодо нібито незаконних вказівок ОСОБА_7 не знаходять свого підтвердження у матеріалах, які були долучені до клопотання.
Окрім того, орган досудового розслідування навмисно не розглядає версію того, що ОСОБА_8 могла отримати кошти від ОСОБА_11 в якості винагороди за здійснення нею роботи по підготовці та написанню для останньої дисертації.
Уважає, що постанова слідчого про визнання речовими доказами є необґрунтованою, не містить достатніх підстав, визначених статтею 98 КПК України, та доказів того, що вилучені об'єкти є знаряддям злочину, містять його сліди або мають іншу доказову цінність для кримінального провадження.
Зазначає, що визнання купюр, зовні схожих на грошові кошти, а саме: 10 000 доларів США, 100 000 грн, 360 фунтів стерлінгів, речовим доказом без попереднього огляду порушує основні принципи кримінального процесу та є передчасним.
Прокурор у судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином, що у відповідності до положень частини першої статті 172, частини четвертої статті 405 КПК України не перешкоджає проведенню апеляційного розгляду.
Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 , яка підтримала подану апеляційну скаргу, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як убачається з наданих суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням Служби безпеки України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №22024000000000661 від 22 липня 2024 року за підозрою ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 368, частиною третьою статті 369-2 КК України, за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 28, частиною п'ятою статті 27, частиною другою статті 368 КК України.
Досудовим розслідуванням установлено, що ОСОБА_7 на підставі наказу №1406-ІІ по Сумському державному університету від 01 вересня 2016 року переведений на посаду директора навчально-наукового інституту права у зв'язку з обранням за конкурсом. Відповідно до умов контракту та типової посадової інструкції здійснення працівником університету діяльності на посаді директора навчально-наукового інституту/декана факультету на ОСОБА_7 серед іншого, покладені наступні обов'язки:
- додержуватися вимог чинного законодавства, загальнодержавної та внутрішньо університетської нормативної бази, зокрема Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», Кодексу корпоративної культури Сумського державного університету, даної посадової інструкції, наказів та розпоряджень вищих посадових осіб;
- керувати навчальною, методичною, науковою, міжнародною, виховною, організаційною роботою та усіма іншими напрямами діяльності інституту;
- формувати контингент осіб, які навчаються в інституті, а саме: організовувати роботу відбіркової комісії інституту, контролювати дотримання правил прийому вступній компанії за спеціальностями інституту, розробляти план та організовувати профорієнтаційну роботу серед абітурієнтів з України та за кордоном за напрямами підготовки, спеціальностями (спеціалізаціями) інституту;
- дбати про розвиток та збереження матеріальної бази інституту, забезпечувати оптимальне використання коштів, які відповідно до нормативної бази університету надходять на субрахунки інституту та його структурних підрозділів;
- організовувати роботу з акредитації освітніх програм та ліцензування спеціальностей інституту;
- відповідати за кадрову політику в інституті, очолювати конкурсну комісію інституту;
- контролювати дотримання всіма факультетами, кафедрами та іншими підрозділами інституту штатно-фінансової дисципліни;
- здійснювати інші повноваження, передбачені внутрішньо університетською нормативною базою.
Також установлено, що у невстановлений досудовим розслідуванням час, проте не пізніше серпня 2024 року, у ОСОБА_7 виник злочинний умисел направлений на створення протиправного механізму отримання неправомірної вигоди від аспірантів СумДУ за захист такими особами дисертацій, шляхом створення штучних перешкод для допуску до попереднього захисту робіт аспірантів СумДУ, недопущення до захисту дисертацій аспірантів СумДУ, впливу на членів апробаційної ради та спеціалізованої вченої ради СумДУ. Користуючись своїм службовим становищем та розгалуженим колом зв'язків із числа співробітників СумДУ, ОСОБА_7 залучив до вказаної протиправної діяльності доцента кафедри адміністративного, господарського права та фінансово-економічної безпеки, на якого покладені додаткові посадові обов'язки заступника директора з наукової роботи Навчально-наукового інституту права СумДУ ОСОБА_8 , поклавши на останню комунікацію та взаємодію із аспірантами СумДУ стосовно безперешкодного захисту останніми дисертацій, підготовку пакету документів на захист таких осіб, безпосередньо отримання грошових коштів за вищевказану протиправну діяльність від аспірантів СумДУ з метою подальшої передачі частини вказаної неправомірної вигоди ОСОБА_7 .
Згідно типової посадової інструкції здійснення працівником університету діяльності на посаді заступника директора з наукової роботи навчально-наукового інституту/декана факультету на ОСОБА_8 , як особу, на яку покладено обов'язки заступника директора інституту з наукової роботи Навчально-наукового інституту права Сумського державного університету, які серед іншого полягали в наступному:
- додержуватися вимог чинного законодавства, загальнодержавної та внутрішньо університетської нормативної бази, зокрема Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», Кодексу корпоративної культури Сумського державного університету, даної посадової інструкції, наказів та розпоряджень вищих посадових осіб;
- брати участь у розробці стратегії розвитку наукової діяльності факультету;
- брати участь у поточному та перспективному плануванні наукової діяльності факультету;
- організовувати науково-дослідну роботу на факультеті та підготовку науково педагогічних і наукових кадрів;
- забезпечувати обговорення результатів наукових досліджень здобувачів наукових ступенів факультету;
- брати участь у складання перспективного плану роботи з кадрового забезпечення діяльності факультету та контролювати його виконання; відповідати за реалізацію на факультеті цільової комплексної програми «Організація наукової роботи студентів в органічному поєднанні з навчальним процесом», зокрема відповідати за формування груп наукового резерву для доаспірантської підготовки;
- організовувати роботу зі щорічної атестації аспірантів і докторантів та затвердження тематики дисертаційних робіт;
- організовувати залучення студентів до наукових досліджень, їх участь у конференціях, конкурсах, виконанні науково-дослідної роботи з оплатою праці;
- організовувати міжнародну наукову та науково-дослідну діяльність, у тому числі направлену на отримання науковими колективами та окремими вченими міжнародних наукових грантів;
- надавати професорсько-викладацькому складу, науковим співробітникам, аспірантам і студентам факультету організаційну, методичну та консультаційну допомогу щодо підготовки до публікації результатів наукових досліджень шляхом публікації відповідних матеріалів у виданнях, які індексуються науковометричними базами даних Scopus та Web of Science;
- брати участь в організації наукових конференцій, які проводяться структурними підрозділами факультету;
- організовувати роботу із впровадження результатів наукових досліджень і розробок на підставі укладених договорів із замовниками; контролювати питання виконання професорсько-викладацьким складом контрактних зобов'язань щодо керування науковою роботою студентів та формалізованої участі у виконанні науково-дослідних робіт;
- здійснювати прийом студентів наукових питань.
Таким чином, ОСОБА_8 , працюючи на посаді доцента кафедри адміністративного, господарського права та фінансово-економічної безпеки з покладенням на останню додаткових посадових обов'язків заступника директора з наукової роботи Навчально-наукового інституту права СумДУ, є службовою особою, наділеною організаційно-розпорядчими функціями.
З метою реалізацію попередньо розробленого злочинного плану та пособництві в одержанні службовою особою неправомірної вигоди у значному розмірі за вчинення такою службовою особою в інтересах третьої особи дій з використанням наданої їй службового становища, поєднаному з вимаганням, шляхом впливу на членів апробаційної ради СумДУ, членів спеціалізованої вченої ради СумДУ, а також співробітників СумДУ, усунення штучно створених перешкод для успішного захисту аспірантами СумДУ дисертацій, поклав на ОСОБА_8 обов'язки наукового керівника ОСОБА_11 .
Окрім того, на ОСОБА_8 , як на наукового керівника дисертації ОСОБА_11 , покладено наступні обов'язки: наукове керівництво за науковою роботою аспіранта (ад'юнкта) над дисертацією, проведенням його власного наукового дослідження, надання консультації щодо змісту і методології наукових досліджень аспіранта (ад'юнкта), контролю за виконанням індивідуального плану наукової роботи і відповідає перед вченою радою закладу за належне та своєчасне виконання обов'язків наукового керівника.
Так, ОСОБА_8 , усвідомлюючи можливість законного підготовлення аспірантом ОСОБА_11 дисертації, законного погодження дисертації, виступаючи її науковим керівником та будучи відповідальною за допущення дисертації ОСОБА_11 до захисту перед разовою спеціалізованою вченою радою закладу вищої освіти, діючи умисно та на виконання вказівок ОСОБА_7 , з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення та використовуючи надані їй повноваження заступника директора з наукової роботи Навчально-наукового інституту права Сумського державного університету та керівника дисертації, одержала від ОСОБА_11 неправомірну вигоду у сумі 6 000 доларів США за усунення штучних перешкод в успішному захисті ОСОБА_11 дисертації.
20 вересня 2024 року о 16 год. 12 хв. ОСОБА_11 , маючи намір отримати від наукового керівника ОСОБА_8 рекомендації необхідної навчальної, наукової, довідкової літератури, методичні рекомендації для захисту дисертації, прибула до останньої на територію навчального корпусу СумДУ за адресою: м. Суми, вул. Миколи Сумцова, 2, де в ході спілкування ОСОБА_8 , діючи за попередньо розробленим планом ОСОБА_7 та безпосередньо виконуючи його вказівки, висунула незаконну вимогу ОСОБА_11 у передачі їй неправомірної вигоди у сумі 6 000 доларів США задля усунення перешкод в успішному захисті останньою дисертації шляхом надання позитивного висновку щодо дисертації останньої, написання та публікації відповідних матеріалів у виданнях, які індексуються науковометричними базами даних Scopus та Web of Science, підшукування опонентів та рецензентів для захисту дисертації, організації роботи спеціалізованої вченої ради закладу вищої освіти та подальшого сприяння надання вказаною радою позитивного висновку стосовно захисту дисертації ОСОБА_11 , розробки та написання т.зв. «сценарію» захисту дисертації та доведення його до членів спеціалізованої вченої ради закладу вищої освіти та безпосередньо до ОСОБА_11 , також повідомивши при цьому, що у разі ненадання вказаної неправомірної вигоди остання не зможе захистити дисертаційну роботу та здобути науковий ступінь доктора філософії через створення ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , членами апробаційної ради та спеціалізованої вченої ради вищого закладу освіти, а також службовими особами СумДУ штучних перешкод для захисту дисертаційної роботи ОСОБА_11
ОСОБА_11 , почувши дану вимогу, розуміючи її протиправність та реальну можливість ОСОБА_8 створити штучні перешкоди для недопущення до захисту останньої, повідомила 23 вересня 2025 року правоохоронні органи про вчинення ОСОБА_8 кримінального правопорушення.
Надалі, у відповідності до вимог ОСОБА_8 , яка діяла на виконання спільного із ОСОБА_7 попередньо розробленого плану, 21 січня 2025 року близько 14 год. 00 хв. ОСОБА_11 , перебуваючи поблизу службового кабінету КЗ-206 адміністративної будівлі СумДУ за адресою: АДРЕСА_2 , передала ОСОБА_8 , а остання отримала частину суми неправомірної вигоди у розмірі 3 500 доларів США (що згідно курсу Національного Банку України становило 147 542, 85 гривень).
У подальшому, у відповідності до вимог ОСОБА_8 31 січня 2025 року близько 13 год. 45 хв., ОСОБА_11 , перебуваючи поблизу службового кабінету КЗ-206 адміністративної будівлі СумДУ за адресою: АДРЕСА_2 , передала ОСОБА_8 , яка діяла на виконання спільного із ОСОБА_7 попередньо розробленого плану, а остання отримала частину суми неправомірної вигоди у розмірі 2 500 доларів США (згідно курсу Національного Банку України становило 104 560,50 гривень) за безперешкодний захист дисертаційної роботи та здобуття наукового ступеню кандидата юридичних наук.
15 вересня 2025 року громадянину України ОСОБА_7 вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 28, частиною п'ятою статті 27, частиною другою статті 368 КК України.
15 вересня 2025 року в ході проведення обшуку на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 05 вересня 2025 року за місцем проживання ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 було виявлено і вилучено:
- купюри, ззовні схожі на грошові кошти, а саме: 10 000 доларів США, 100 000 гривень, 360 фунтів стерлінгів.
Згідно постанови слідчого від 15 вересня 2025 року вказані предмети визнано речовими доказами та приєднані до матеріалів кримінального провадження.
18 вересня 2025 року до Шевченківського районного суду м. Києва надійшло клопотання слідчого в особливо важливих справах 4 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України ОСОБА_9 , погоджене прокурором відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_10 , про арешт майна у кримінальному провадженні №22024000000000661 від 22 липня 2024 року, за підозрою ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 368, частиною третьою статті 369-2 КК України, ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 28, частиною п'ятою статті 27, частиною другою статті 368 КК України.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 24 вересня 2025 року клопотання слідчого в особливо важливих справах 4 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України ОСОБА_9 , погоджене прокурором відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_10 , про арешт майна - задоволено.
Накладено арешт на майно, вилучене в ході проведення обшуку за місцем фактичного проживання ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на:
- купюри, ззовні схожі на грошові кошти, а саме: 10 000 доларів США, 100 000 гривень, 360 фунтів стерлінгів.
З таким висновком слідчого судді суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на наступне.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно статей 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Відповідно до частини першої статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно частини другої статті 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до частини п'ятої статті 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Згідно частини третьої статті 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до статті 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Як установлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог статей 131-132, 170-173 КПК України, задовольнив клопотання слідчого про накладення арешту на майно, а саме: купюри, ззовні схожі на грошові кошти, а саме: 10 000 доларів США, 100 000 гривень, 360 фунтів стерлінгів, яке визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №22024000000000661 від 22 липня 2024 рокута яке виявлено і вилучено 15 вересня 2025 року в ході проведення обшуку на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 05 вересня 2025 року за місцем проживання ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки вказане майно може бути використано як доказ у кримінальному провадженні, відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, а накладення арешту на вказане майно є необхідним з метою забезпечення збереження речових доказів, а також можливої спеціальної конфіскації.
Дослідивши матеріали поданого клопотання про накладення арешту на майно колегія вважає, що слідчим у клопотанні наведено вагомі доводи, які свідчать, що вказані у клопотанні купюри, ззовні схожі на грошові кошти, зберегли на собі сліди кримінального правопорушення та містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, визнано речовими доказами у кримінальному провадженні та метою такого арешту є забезпечення збереження речових доказів.
Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
З огляду на наведене та враховуючи, що слідчим суддею першої інстанції ретельно перевірено майно, на яке слідчий просив накласти арешт і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів уважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання та накладення арешту на вищезазначені купюри, ззовні схожі на грошові кошти, оскільки у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати, що незастосування арешту даного майна може призвести до його пошкодження, псування, знищення чи відчуження, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Таким чином, колегія суддів уважає, що слідчий суддя обґрунтовано наклав на зазначене у клопотанні слідчого майно, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Колегія суддів звертає увагу, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, достатності та взаємозв'язку, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, чи існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення, яка може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Отже, посилання апелянта на те, що повідомлена ОСОБА_7 підозра є необґрунтованою, оскільки орган досудового слідства не встановив та не довів доказами розмір суми, яку підозрюваний ОСОБА_7 мав нібито намір отримати від ОСОБА_8 з метою особистого збагачення та передачі іншим; ОСОБА_7 у силу займаної ним посади директора Навчально-наукового інституту права СумДУ не має відношення до захисту аспірантів в СумДУ, так як захист відбувається в Аспірантурі, керівником якої є ОСОБА_13 , який є співмешканцем підозрюваної ОСОБА_8 до цього часу; відповідно до даних, викладених в «Обліковій картці дисертації», не ОСОБА_7 , а ОСОБА_13 зазначений як відповідальний за підготовку облікових документів; у матеріалах, доданих до клопотання, відсутні докази, які б підтверджували вплив ОСОБА_7 на членів спеціалізованої вченої ради, яка утворена наказом СумДУ від 18 лютого 2025 року №0170-1; ОСОБА_8 на час захисту була науковим керівником ОСОБА_11 , тому в силу покладених на неї обов'язків, вона підготовлювала пакет документів на її захист та прикладала всіх зусиль, щоб її аспірантка захистилася, бо це її імідж як керівника; відомості щодо нібито незаконних вказівок ОСОБА_7 не знаходять свого підтвердження у матеріалах, які були долучені до клопотання; орган досудового розслідування навмисно не розглядає версію того, що ОСОБА_8 могла отримати кошти від ОСОБА_11 в якості винагороди за здійснення нею роботи по підготовці та написанню для останньої дисертації, є передчасними та такими, що не спростовують висновків слідчого судді про наявність у даному кримінальному провадженні визначених законом підстав для накладення арешту на вказане майно, клопотання слідчого та ухвала слідчого судді містять вказівки на правові підставі, зазначені у статтях 171, 173 КПК України, для накладення арешту на вказане майно, а саме з метою забезпечення зберігання речових доказів та можливої спеціальної конфіскації.
Аргументи апелянта про те, що вилучене під час обшуку майно не відповідає жодному з критеріїв, зазначених у статті 167 КПК України, що підтверджується тим, що купюри, зовні схожі на грошові кошти, не є «міченими» грошима, які підозрювана ОСОБА_8 отримала як хабар від заявниці ОСОБА_11 , а є спільним майном подружжя ОСОБА_12 , зберігалося у квартирі як під час проведеного органом досудового слідства за цією адресою першого обшуку 13 травня 2025 року, так і під час повторного обшуку 15 вересня 2025 року, а також про те, що постанова слідчого про визнання речовими доказами є необґрунтованою, не містить достатніх підстав, визначених статтею 98 КПК України, та доказів того, що вилучені об'єкти є знаряддям злочину, містять його сліди або мають іншу доказову цінність для кримінального провадження, є безпідставними, оскільки встановлені слідчим фактичні обставини кримінального правопорушення у даному кримінальному провадженні містять сукупність підстав та розумних підозр вважати, що на даному етапі досудового розслідування є підстави для обґрунтованого висновку, що вилучені купюри, ззовні схожі на грошові кошти, можуть бути використані як доказ у кримінальному провадженні, а отже відповідають ознакам речових доказів, зазначеним у статті 98 КПК України, що згідно частини третьої статті 173 КПК України дає підстави для їх арешту як речових доказів з метою збереження.
При цьому, згідно постанови слідчого купюри, ззовні схожі на грошові кошти, визнано речовими доказами у кримінальному провадженні №22024000000000661 від 22 липня 2024 року.
Як убачається з положень частини сьомої статті 236 КПК України, вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
З урахуванням наведеного, відсутність вказаних грошових коштів у переліку, щодо якого прямо було надано дозвіл на обшук в ухвалі слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 05 вересня 2025 року про надання дозволу на проведення обшуку, не є перешкодою для тимчасового вилучення такого майна та звернення у подальшому з клопотанням про арешт майна з дотриманням вимог частини п'ятої статті 171 КПК України.
Доводи скаржника про те, що враховуючи той факт, що після вилучення майна 15 вересня 2025 року на підставі протоколу обшуку протягом 48 годин не було подано слідчому судді клопотання про накладення арешту на це майно, а подане таке клопотання було тільки 18 вересня 2025 року, що свідчить про наявність правових підстав для відмови у задоволенні клопотання про накладення арешту на купюри, зовні схожі на грошові кошти, а саме: 10 000 доларів США, 100 000 гривень, 360 фунтів стерлінгів та їх повернення ОСОБА_7 відповідно до вимог статті 169 та частини шостої статті 173 КПК України у визначені КПК України строки, не заслуговують на увагу з огляду на наступне.
Відповідно до частини п'ятої статті 171 КПК України клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.
У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.
Як установлено матеріалами справи, 15 вересня 2025 року на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 05 вересня 2025 року проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 , в результаті якого відшукано та вилучено зазначене у клопотанні слідчого майно.
Матеріалами судової справи встановлено, що з клопотанням про арешт майна слідча в особливо важливих справах 4 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України ОСОБА_9 звернулася 16 вересня 2025 року, що підтверджується копією конверта (т. 2 а.с. 1).
Таким чином, зважаючи на викладене, строк на звернення слідчого до суду з клопотанням про накладення арешту на майно не пропущено.
Крім того, на переконання колегії суддів, недотримання органом досудового розслідування визначеного частиною п'ятою статті 171 КПК України строку звернення до слідчого судді з клопотанням про арешт майна, саме по собі не може бути безумовною підставою для відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
Посилання представника власника майна на те, що визнання купюр, зовні схожих на грошові кошти, а саме: 10 000 доларів США, 100 000 грн, 360 фунтів стерлінгів, речовим доказом без попереднього огляду порушує основні принципи кримінального процесу та є передчасним, не є самостійною підставою для скасування оскаржуваної ухвали та відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
Незастосування в даному випадку заходу забезпечення кримінального провадження може призвести до втрати доказів у провадженні і таким чином позбавить реалізацію мети досудового розслідування та дотримання завдання арешту майна, передбаченого частиною першою статті 170 КПК України.
Сукупність долучених до клопотання слідчого матеріалів та викладені у клопотанні обставини на даному етапі досудового розслідування є достатніми для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.
Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які можуть суттєво позначитися на інтересах ОСОБА_7 , колегією суддів не встановлено.
Таким чином, колегією судів не встановлено порушень слідчим суддею положень статей 170, 172-173 КПК України, які б слугували підставою для її скасування.
Ухвала слідчого судді відповідає вимогам частини п'ятої статті 173, статті 372 КПК України та містить у собі підстави та мотиви прийнятого рішення.
Інші зазначені в апеляційні скарзі доводи не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді.
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, колегією не встановлено.
З урахуванням викладеного, колегія суддів уважає, що слідчим суддею рішення прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись статтями 170, 171, 173, 376, 407, 418, 422 КПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 24 вересня 2025 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4