21 листопада 2025 року місто Київ
єдиний унікальний номер справи: 757/35948/25-п
номер провадження: 33/824/5209/2025
Суддя Київського апеляційного суду Верланов С.М., за участю захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Бородіна Андрія Валерійовича, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві в режимі відеоконференції справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою адвоката Бородіна Андрія Валерійовича, подану в інтересах ОСОБА_1 , на постанову судді Печерського районного суду міста Києва від 18 вересня 2025 року,
Постановою судді Печерського районного суду міста Києва від 18 вересня 2025 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн 00 коп. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Цією ж постановою стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 605 грн 60 коп.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, адвокат Бородін А.В. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову судді Печерського районного суду міста Києва від 18 вересня 2025 року, а провадження у справі закрити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що під час розгляду справи захисник Бородін А.В. звертався до суду із клопотанням про закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, посилаючись на те, що електросамокат не являється механічним транспортним засобом, оскільки має потужність 350 Вт. Посилаючись до ДСТУ 2984-95 вказував, що електросамокат не відноситься до категорії «Засоби транспортні дорожні», тож відповідно до вимог діючого законодавства не підлягають державній реєстрації. Для водіння електросамоката не потрібні права відповідної категорії та реєстраційний документ. Відтак вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Вказує, що відповідно до п.2.9 а) Правил дорожнього руху (далі - ПДР) водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.Статтею 130 КУпАП встановлено відповідальність за керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Згідно з ч.7 ст.121 КУпАП під транспортними засобами у ст.ст. 121-126, 127-1 - 128-1, ч.ч. 1 і 2 ст.129, ч.ч. 1 - 4 ст.130, ст.ст. 132-1, 133-1, 133-2, 139 і 140 КУпАП слід розуміти всі види автомобілів, трактори та інші самохідні машини, трамваї і тролейбуси, а також мотоцикли та інші транспортні засоби.
Зазначає, що у відповідь на адвокатський запит відносно технічних характеристик самокатів BOLT, представником компанії BOLT 12 серпня 2025 року надано роз'яснення, що номінальна потужність двигуна електросамокатів BOLT становить 350 Вт. Електросамокат потужністю 350 Вт згідно з українським законодавством не вважається механічним транспортним засобом.
Також вказує, що відповідно до п.1.10 Розділу 1 ПДР механічний транспортний засіб - транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна. Цей термін поширюється на мопеди, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт; мопед - двоколісний транспортний засіб, який має двигун з робочим об'ємом до 50 куб.см або електродвигун потужністю до 4 кВт. Термін охоплює всі види механічних транспортних засобів, включаючи мопеди і мотоцикли, а самохідні машини.
Вважає, що транспортними засобами, у зв'язку з керуванням якими настає відповідальність згідно з диспозиції ст.130 КУпАП виступають всі види автомобілів, трактори та інші самохідні машини, трамваї і тролейбуси, а також мотоцикли та інші механічні транспортні засоби, що приводяться в рух за допомогою двигуна з робочим об'ємом 50 куб.см і більше або електродвигуна потужністю понад 4 кВт.
З урахуванням наведеного та беручи до уваги, що в матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, тобто його вина не доведена поза розумним сумнівом вважає, що суддя першої інстанції мав закрити провадження у справі за п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
В судове засідання особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 не з'явився. В той же час його захисник - адвокат Бородін А.В. вважав за можливе проводити розгляд справи за відсутності ОСОБА_1 .
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Бородіна А.В., який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та перевіривши законність і обґрунтованість постанови судді в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з таких підстав.
Відповідно до вимог ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно з ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також іншими документами.
Положеннями ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання, зокрема, чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.
З матеріалів справи вбачається, що суддя першої інстанції при розгляді справи вказані вимоги закону виконав.
Диспозицією ч.1 ст.130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність не лише особи, яка керує транспортним засобом в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, а й тієї особи, яка керує транспортним засобом, але відмовилась від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно з пунктом 2.9 а) ПДР встановлено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Так, незважаючи на доводи апеляційної скарги, матеріали справи про адміністративне правопорушення містять достатньо фактичних даних, які свідчать про обґрунтованість висновків судді, як щодо фактичних обставин адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, так і доведеності вини ОСОБА_1 у його вчиненні.
Висновок судді першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а саме в тому, що він у порушення п.2.9 а) ПДР керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, підтверджений сукупністю зібраних та належним чином перевірених в судовому засіданні доказів та є правильним.
Зокрема, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП підтверджується даними, які містять:
- протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №392820 від 16 липня 2025 року, яким встановлено, що 15 липня 2025 року о 23 год 50 хв. в місті Києві по бул. Лесі Українки, 5, водій ОСОБА_1 керував електросамокатом 116-436 в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння проводився на місці зупинки в установленому законом порядку за згодою водія за допомогою газоаналізатору Драгер. Результат позитивний та становить 0,41‰, чим порушив п.2.9 а) ПДР, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП. У вказаному протоколі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 надав пояснення «свою провину в правопорушенні визнаю, не згоден із записом ознак сп'яніння у акті огляду на сп'яніння» (а.с.1);
- роздруківка тесту на алкоголь газоаналізатора «Drager Alcotest 6820», прилад №ARHK - 0555, принтер №ARHJ - 0258, згідно якого результат тестування ОСОБА_1 становить 0,41‰, який ОСОБА_1 засвідчив своїм підписом (а.с.4);
- акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, в якому зафіксовано вказані вище результати алкотестера «Drager 6820 ARHK - 0555» - 0,41‰, а також факт згоди ОСОБА_1 з такими результатами (а.с.5);
- письмове направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (а.с.6);
- відеозаписи з місця події, зафіксовані на камери поліцейських №470167, 470179, 470199, з яких слідує, що ОСОБА_1 був зупинений співробітниками патрульної поліції, оскільки всупереч вимогам ПДР керував електросамокатом по тротуару. На запитання співробітників поліції про те, чи вживав він алкоголь, ОСОБА_1 не заперечував. На пропозицію пройти огляд на стан сп'яніння ОСОБА_1 погодився та пройшов без зауважень, результат не оскаржував.
Вказані вище докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та у передбачений законом спосіб. Відповідно, відсутні будь-які сумніви у їх достовірності та істинності.
Протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали по документуванню адміністративного правопорушення складено відповідно до вимог ст.256 КУпАП, Інструкції з оформленням поліцейським матеріалів про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №1395 від 07 листопада 2015 року, Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 листопада 2015 року № 1376, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09 листопада 2015 року №1452/735 (далі - Інструкція №1452/735).
У рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08 лютого 2001 року «Леванте проти Латвії» від 07 листопада 2002 року, які з урахуванням положень ст.ст.8, 9 Конституції України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, ЄСПЛ неодноразово вказував, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
Апеляційний суд враховує, що обставини фабули адміністративного правопорушення, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення та норма інкримінованого ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, повністю узгоджуються із дослідженим судом апеляційної інстанції відеозаписом, на якому відображені події, які відбувалися 15 липня 2025 року за участю ОСОБА_1 .
Відомості, які містяться на відеозаписі свідчать про дотримання працівником поліції під час проведення огляду в повному обсязі Інструкції №1452/735 та вимог ст.266 КУпАП.
Цей відеозапис є одним із об'єктивних доказів у справі про адміністративне правопорушення, на якому зафіксована подія правопорушення, а тому суд оцінює його в сукупності з іншими долученими до протоколу доказами, як досліджені судом, і така сукупність належних та допустимих доказів свідчить про беззаперечну доведеність вини ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №392820 від 16 липня 2025 року вбачається, що ОСОБА_1 були роз'яснені права, передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП. Вказаний протокол підписаний працівником поліції, який його склав, та ОСОБА_1 .
Доводи апеляційної скарги про те, що пристрій із електродвигуном потужністю меншою 3 кВт не є транспортним засобом та механічним транспортним засобом в розумінні ПДР та КУпАП та, відповідно, керування ним не надає особі статусу водія з усіма наслідками такого, в тому числі з не віднесенням такої особи до суб'єктів вчинення правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП, є необґрунтованими.
Так, Законом України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» від 24 лютого 2023 року № 2956-IX (із змінами, внесеними згідно із Законом №3220-IX від 30 червня 2023) передбачено, що дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають при використанні транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та створенні/використанні інфраструктури для них (ст.2). У статті 1 згаданого Закону, серед інших понять визначено, що: 1) легкий персональний електричний транспортний засіб - колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) із потужністю у діапазоні до 1000 Вт, системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, з одним, двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість у діапазоні до 25 кілометрів на годину; 2) низькошвидкісний легкий електричний транспортний засіб - колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома), системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, із двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість, що є меншою або дорівнює 50 кілометрів на годину та більшою за 10 кілометрів на годину, та споряджену масу не більше ніж 600 кілограмів.
Отже, цим нормативно-правовим актом визначено, що легкі електричні транспортні засоби є транспортними засобами і вони поділяються на дві категорії:
1) легкий персональний електричний транспортний засіб: має від одного колеса, електродвигун потужністю до 1000 Вт і розвиває максимальну швидкість до 25 км/год (до цієї категорії підпадають всі прокатні самокати);
2) низькошвидкісний легкий електричний транспортний засіб: має від двох коліс та може їхати зі швидкістю 10-50 км/год (пристрої, які їдуть зі швидкістю понад 50 км/год не підпадають в ці категорії й розглядатимуться як мотоцикли).
Аналогічні поняття легких електричних транспортних засобів визначені і у ст.1 Закону України «Про автомобільний транспорт» (закон в редакції Закону №3492-ІV від 23 лютого 2006 зі змінами).
Відтак з набуттям чинності Законом України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» від 24 лютого 2023 року № 2956-IX (із змінами внесеними згідно із Законом №3220-IX від 30 червня 2023), керування легким електричним транспортним засобом (елетросамокатом) в стані алкогольного сп'яніння тягне відповідальність встановлену ст.130 КУпАП.
Поняття «транспортний засіб», яке визначене у п.1.10 ПДР (затверджені Постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10 жовтня 2001 року зі змінами), не суперечить поняттям, визначеним у Законі України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» від 24 лютого 2023 року №2956-IX (із змінами, внесеними згідно із Законом №3220-IX від 30 червня 2023 року).
Правилами дорожнього руху розмежовано поняття «транспортний засіб» та «механічний транспортний засіб» (п.1.10 ПДР).
Згідно з ПДР: «транспортний засіб» - пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів; «механічний транспортний засіб» - транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна. Останній термін поширюється на трактори, самохідні машини та механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт.
З урахуванням того, що диспозиція ч.1 ст.130 КУпАП передбачає відповідальність за керування будь-яким «транспортним засобом», а не тільки «механічним транспортним засобом», ОСОБА_1 у даному випадку підлягає притягненню до відповідальності за керування електричним самокатом у стані алкогольного сп'яніння.
При цьому чинне законодавство не містить вказівки на те, що пристрій визнається транспортним засобом лише в разі присвоєння пристрою номерного знаку чи за наявності посвідчення водія в особи, яка ним керує.
Згідно з ч.2 ст.19 Закону України «Про правотворчу діяльність», закони України (в т.ч. Закон №2956-IX від 24 лютого 2023 року із змінами) в ієрархії нормативних актів мають вищу юридичну силу, ніж нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України (в т.ч. ПДР), а тому при визначенні поняття «транспортний засіб» у даному випадку необхідно враховувати вимоги Закону України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» від 24 лютого 2023 року №2956-IX (із змінами, внесеними згідно із Законом №3220-IX від 30 червня 2023 року).
У даному випадку не береться до уваги поняття «транспортного засобу», яке визначене у примітці до ст.121 КУпАП, оскільки у цій нормі чітко визначено перелік правопорушень, яких стосується таке поняття (121-126, 127-1 - 128-1, частинах першій і другій ст.129, ст.ст.132-1, 133-1, 133-2, 139 і 140 КУпАП) і серед цих правопорушень відсутня ст.130 КУпАП.
Апеляційний суд також приймає до уваги висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 рок у справі №127/5920/22 (провадження №61-10553св22), за якими використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сегвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки в розумінні ст.1187 ЦК України, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна; для кваліфікації діяльності, пов'язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.
Відтак на противагу доводам захисника слід зазначити, що технічні характеристики та власник цього електросамокату не мають значення та не впливають на кваліфікацію дій за ст.130 КУпАП.
Слід звернути увагу, що ч.1 ст.130 КУпАП передбачає відповідальність, зокрема за керування транспортним засобом особою в стані сп'яніння. Отже, суб'єктом вказаного правопорушення є, зокрема, особа, яка керує транспортним засобом в стані сп'яніння. При цьому, вказана норма закону передбачає відповідальність осіб, які керують всіма транспортними засобами, а не лише механічними транспортними засобами та не розділяє транспортні засоби на механічні, електричні чи будь-які інші.
З урахуванням того, що Законом України «Про дорожній рух» передбачений обов'язок водіїв транспортних засобів, до категорії яких також відноситься електросамокат, не допускати випадків керування транспортним засобом у стані сп'яніння, суд апеляційної інстанції зауважує на тому, що на таких водіїв також розповсюджується обов'язок, передбачений п.2.5 ПДР щодо проходження на вимогу поліцейського медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також п.2.9 а) ПДР щодо заборони керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, навіть з урахуванням того, що такий обов'язок закріплений в розділі ІІ ПДР, який регулює права та обов'язки водіїв механічних транспортних засобів.
Інших переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки судді в оскаржуваній постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження у справі, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, захисником не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено.
Таким чином, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що суддею першої інстанції прийняте законне і обґрунтоване судове рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, з наведенням обґрунтованої мотивації прийнятого рішення.
Суд апеляційної інстанції вважає, що обраний суддею першої інстанції ОСОБА_1 вид адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн 00 коп. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік, відповідає обставинам справи та вимогам ст.ст.23, 33 КУпАП. Крім того, санкцією ч.1 ст.130 КУпАП не передбачено альтернативних видів стягнення.
Враховуючи наведене, апеляційний суд приходить до висновку, що постанова судді Печерського районного суду міста Києва від 18 вересня 2025 року є законною та обґрунтованою, а тому апеляційна скарга адвоката Бородіна А.В., подана в інтересах ОСОБА_1 , підлягає залишенню без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП, суддя апеляційного суду,
Апеляційну скаргуадвоката Бородіна Андрія Валерійовича, подану в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
Постанову судді Печерського районного суду міста Києва від 18 вересня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя Київського
апеляційного суду С.М.Верланов