Справа №757/36265/25 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/6283/2025 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2
17 листопада 2025 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 01 серпня 2025 року, щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Херсон, працюючого на посаді оперуповноваженого 2 відділу Управління стратегічних розслідувань в Херсонській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України,
за участю:
прокурора ОСОБА_8 ,
підозрюваного ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_6 ,
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 01 серпня 2025 року задоволено частково клопотання слідчого відділу Управління Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_9 , погоджене прокурором відділу другого управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_10 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосовано до підозрюваного у кримінальному провадженні № 42024000000001144 від 15.10.2024 ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, в межах строку досудового розслідування, строком на 60 днів, тобто до 26.09.2025 включно.
Одночасно визначено альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, у розмірі 232 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить суму 702 496 (сімсот дві тисячі чотириста дев'яносто шість) гривень, зобов'язавши підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виконувати процесуальні обов'язки, визначені частиною п'ятою статті 194 Кримінального процесуального кодексу України, а саме:
- прибувати до слідчого, прокурора або суду за кожним їхнім викликом, вимогою та визначеною ними періодичністю;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;
- утримуватися від спілкування із визначеними слідчим або прокурором свідками;
- здати на зберігання в органи міграційної служби свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснено заставодавцю обов'язок із забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого та його явки за викликом.
У разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, захисник ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу слідчого судді та повторно дослідити письмові докази на обґрунтування зазначеного клопотання. У разі відмови у задоволенні апеляційної скарги, прийняти рішення про зміну запобіжного заходу на домашній арешт, строком в межах строку досудового розслідування. У разі відмови у задоволенні апеляційної скарги та у прийнятті рішення про зміну запобіжного заходу, прийняти рішення про зменшення розміру застави до 20-80 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
На обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт зазначає, що оскаржувана ухвала слідчого судді є незаконною і необґрунтованою в зв'язку з невідповідністю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження та наданим суду матеріалами, підлягає скасуванню у зв'язку з істотним порушенням кримінального процесуального Закону.
Апелянт вказує на те, що слідчий суддя поверхнево дослідив долученні слідством матеріали клопотання та дійшов передчасного та поспішно висновку про обгрунтованість пред'явленої ОСОБА_7 , підозри. До матеріалів не долучено жодного доказу, який би беззаперечно обгрунтовував пред'явлену підозру.
Також апелянт зазначає, що слідчим та прокурором у поданому клопотанні не було доведено наявність будь-яких ризиків у кримінальному провадженні, зокрема тих, що є достатніми для застосування виняткового запобіжного заходу.
Крім того апелянт зазначає, що при визначенні розміру застави, слідчий суддя не дослідив майновий стан ОСОБА_7 , наявність у нього фінансових зобов'язань перед іншими особами. Визначений розмір застави являється завідомо непомірним для ОСОБА_7 , враховуючи його матеріальне становище, відсутність власного житла, наявність утриманців, потреби оренди мешкання.
Заслухавши доповідь судді, доводи захисника та підозрюваного, які підтримали подану апеляційну скаргу і просили її задовольнити, доводи прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, що Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42024000000001144 від 15.10.2024 за підозрою ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 у вчиненні ними кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
Так, досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у період з 09.06.2025 по 17.07.2025 займав посаду оперуповноваженого 2 відділу Управління стратегічних розслідувань Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України.
Крім того, ОСОБА_7 є суб'єктом, на якого відповідно до підпункту «з» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» поширюється дія вказаного Закону.
17.07.2025 заступник начальника 2 відділу УСР в Херсонській області ДСР Національної поліції України ОСОБА_14 , діючи за попередньою змовою групою осіб із старшим оперуповноваженим в особливо важливих справах 2 відділу УСР в Херсонській області ДСР НПУ ОСОБА_12 та оперуповноваженим 2 відділу УСР в Херсонській області ДСР НПУ ОСОБА_7 та іншими, невстановленими на даний час працівникам правоохоронного органу, реалізуючи злочинний план, спрямований на одержання неправомірної вигоди групою осіб, перебуваючи у салоні автомобіля «Citroen Berlingo» біля буд. 59 по вул. Севастопольська у м. Херсон, будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, використовуючи надану їм владу та службове становище, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, одержав для себе та третіх осіб від ОСОБА_15 неправомірну у сумі 4500 доларів США, що згідно з курсом Національного банку України на 17.07.2025 становило 188 158 (сто вісімдесят вісім тисяч сто п'ятдесят вісім) грн. 05 коп., за не виявлення в ході обшуку за адресою: АДРЕСА_3 наркотичних засобів, що знаходяться у незаконному обігу та не ініціювання питання щодо притягнення останнього до кримінальної відповідальності за вчинення правопорушення у сфері обігу наркотичних засобів.
Після чого, у невстановленій в ході досудового розслідування дату та місці, ОСОБА_14 розподілив частину здобутих грошових коштів між ОСОБА_12 , ОСОБА_7 та іншими невстановленими на даний час працівниками Національної поліції України.
Таким чином, своїми умисними протиправними діями, що полягали в проханні службовою особою надати неправомірну вигоду для себе та третіх осіб за не вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданого службового становища та в одержанні службовою особою неправомірної вигоди для себе та третіх осіб за не вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданого службового становища, вчинене за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
31.07.2025 о 10:15 год. ОСОБА_7 затримано в порядку статей 208, 615 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
31.07.2025 о 12:45 год. ОСОБА_7 вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
01.08.2025 слідчий відділу Управління Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_9 , за погодженням прокурора відділу другого управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_10 ,, звернулась до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на шістдесят днів, з визначенням розміру застави.
01.08.2025 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва задоволено частково вказне клопотання слідчого та застосовано до підозрюваного у кримінальному провадженні № 42024000000001144 від 15.10.2024 ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, в межах строку досудового розслідування, строком на 60 днів, тобто до 26.09.2025 включно.
Одночасно визначено альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, у розмірі 232 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить суму 702 496 (сімсот дві тисячі чотириста дев'яносто шість) гривень, зобов'язавши підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виконувати процесуальні обов'язки, визначені частиною п'ятою статті 194 Кримінального процесуального кодексу України, які визначені даною ухвалою.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст.ст. 177, 178, 183 КПК України.
Під час апеляційного розгляду, всупереч твердженням апелянта, встановлено, що рішення слідчим суддею прийнято з дотриманням вищезазначених вимог національного та міжнародного законодавства.
Так, з ухвали суду та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні слідчого підстави для застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою перевірялись при розгляді клопотання. При цьому був допитаний підозрюваний, вислухана думка прокурора та захисника, з'ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання застосування запобіжного заходу.
Під час судового розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд з'ясував питання про те, чи підтверджується наявність зазначених у клопотанні слідчого підстав для застосування запобіжного заходу, передбачених статтею 177 КПК України.
Відповідно до ст. 178 КПК України, судом також враховано вагомість наявних доказів про причетність підозрюваного до вчинення вищезазначеного кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим, а також дані про особу ОСОБА_7 в їх сукупності.
Так, слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі зазначив, що як вбачається з наданих матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у скоєнні вищевказаного кримінального правопорушення, що підтверджується наданими слідчим матеріалами, зокрема:
- матеріалами УСБУ в Херсонській області в порядку ст. 214 КПК України від 09.10.2024;
- матеріалами УСБУ в Херсонській області щодо виконання доручення від 21.10.2024;
- матеріалами УСБУ в Херсонській області щодо виконання доручення від 11.07.2024;
- протоколом НСРД від 17.07.2025 відносно ОСОБА_14 ;
- протоколом НСРД від 17.07.2025 відносно ОСОБА_13 ;
- протоколом огляду та вручення грошових коштів від 16.07.2025;
- протоколом огляду та вилучення грошових коштів від 17.07.2025;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_15 від 17.07.2025;
- ухвалами Заводського районного суду м. Миколаєва від 15.07.2025 щодо проведення обшуків у ОСОБА_16 ;
- іншими матеріалами провадження в їх сукупності.
При цьому, колегія суддів бере до уваги, що обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеності його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
На об'єктивне переконання колегії суддів апеляційного суду, всупереч твердженням апелянта, сукупність всіх фактичних обставин та даних, зазначених в ухвалі слідчого судді та в матеріалах клопотання, дає достатні підстави вважати обґрунтованою підозру повідомлену ОСОБА_7 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, що є підставою для застосування до підозрюваного відповідних заходів забезпечення кримінального провадження, а саме запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з метою здійснення подальшого розслідування кримінального правопорушення.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
За таких умов, слідчий суддя, як вважає колегія суддів, дослідивши, матеріали клопотання та долучені до нього документи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів лише щодо пред'явленої підозри - з точки зору достатності та взаємозв'язку, прийшов до обґрунтованого висновку про наявність у провадженні доказів, передбачених параграфами 3-5 Глави 4 КПК України, які свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, оскільки об'єктивно зв'язують його з ним, тобто підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний міг вчинити дане правопорушення.
Таким чином, як вважає колегія суддів, доводи сторони захисту щодо відсутності обґрунтованої підозри є такими, що не ґрунтуються на матеріалах справи.
Всупереч твердженням апелянта, колегією суддів встановлено, що як у клопотанні, так і в судовому засіданні прокурором доведено наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, які дають підстави для застосування відносно ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та підтверджують недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання зазначеним ризикам.
Як правильно вказав в ухвалі слідчий суддя, з чим погоджується і колегія суддів, що перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, слідчий суддя вважав, що доводи є обґрунтованими, виходячи з такого.
Органом досудового розслідування ОСОБА_17 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке відноситься до тяжкого злочину.
Так, слідчий суддя врахував, тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_18 , конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення, в якому він підозрюється, особу підозрюваного, який раніше не судимий, наявність у нього міцних соціальних зв'язків. Крім цього, слідчий суддя врахував дані, зазначені органом обвинувачення в клопотанні та прокурором в судовому засіданні, які підтверджують існування обґрунтованої підозри та наявність заявлених у клопотанні ризиків, а саме, що підозрюваний ОСОБА_17 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні; знищити речі та документи, вчинити інше кримінальне правопорушення, а також те, що останній підозрюється у вчиненні вказаного кримінального правопорушення будучи службовою особою правоохоронного органу.
Таким чином, оцінивши в сукупності тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_18 за інкримінованою статтею, конкретні обставини вчинення правопорушення, дані про особу підозрюваного, слідчий суддя вважав за доцільне застосувати до підозрюваного, передбачений ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки слідчим у клопотанні та прокурором в судовому засіданні доведено, що інші запобіжні заходи не в змозі забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
Також слідчий суддя враховує, що стороною захисту не надано доказів щодо неможливості на даний час перебування підозрюваного через його стан здоров'я в умовах СІЗО.
Колегія суддів бере до уваги, що сама лише тяжкість кримінального правопорушення та суворість можливого покарання без врахування інших факторів не є достатньою підставою для висновку про наявність такого ризику.
Під час оцінки цього ризику слідчий суддя врахував обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_17 .
Наведені обставини у своїй сукупності свідчать про те, що ОСОБА_17 усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності, а також вчинити інше кримінальне правопорушення.
Окрім обґрунтованості підозри та встановлених ризиків, слідчий суддя врахував також інші обставини, передбачені ч. 1 ст. 178 КПК України, зокрема, вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, вік та стан здоров'я підозрюваного, майновий стан, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються ці обставини.
З огляду на викладені обставини, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для застосування щодо підозрюваного ОСОБА_13 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки специфіка вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, дані про особу підозрюваного та суворість можливого покарання за інкримінований злочин не дають підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Застосувавши до підозрюваного ОСОБА_13 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою суд на законних підставах визначив йому заставу у розмірі 232 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить суму 702 496 (сімсот дві тисячі чотириста дев'яносто шість) гривень.
Згідно п. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод звільнення може бути обумовлено наданням гарантій явки в суд, й судова практика Європейського суду з прав людини встановлює, що не відповідає п. 3 ст. 5 Конвенції встановлення розміру застави, виключно в залежності від інкримінованої шкоди. Гарантія має мету не відшкодування шкоди, а забезпечення присутності обвинуваченого в залі судового засідання. Тому її розмір повинен відповідати перспективі втрати застави чи обернення на неї стягнення у разі не явки обвинуваченого до суду, й повинен утримувати обвинуваченого в межах належної процесуальної поведінки.
Слідчий суддя не в праві визначити розмір застави, який завідомо підозрюваним не може бути сплачений через його майновий стан.
Як зазначено в ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Розмір застави, як зазначено в ч. 4 ст. 182 КПК України визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Крім того, розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Відповідно до положень ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах:
1) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні нетяжкого злочину, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
З урахуванням встановлених обставин, особи підозрюваного та його матеріального стану, кількості інших осіб, причетних до кримінального правопорушення, згідно вказаної підозри, слідчий суддя вважав, що застава в 232 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить суму 702 496 грн (сімсот дві тисячі чотириста дев'яносто шість гривень), буде належним стримуючим фактором для підозрюваного та достатньою мірою зможе гарантувати виконання ним покладених на нього обов'язків.
Слідчий суддя виходячи з вище викладеного, дійшов правильного висновку про необхідність визначення підозрюваному альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі в 232 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить суму 702 496 грн (сімсот дві тисячі чотириста дев'яносто шість гривень), оскільки саме така застава, на думку колегії суддів, достатня у разі її внесення, забезпечити виконання підозрюваним, покладених на нього законом обов'язків, й повинна утримувати підозрюваного в межах належної процесуальної поведінки.
Підстав вважати його завідомо непомірними, у колегії суддів немає.
Доводи сторони захисту, за змістом апеляційної скарги, про наявність підстав для застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу не пов'язаного із триманням під вартою, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки слідчий суддя прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість застосування виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином всі матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення. Отже, твердження в апеляційній скарзі про те, що слідчий суддя не встановив, чому не є достатнім такий запобіжний захід як домашній арешт, є безпідставними.
Крім того, як встановлено колегією суддів апеляційного суду, всупереч твердженням апелянта, обставини підозри судом з'ясовані в тій мірі, в якій закон на даному етапі кримінального провадження вимагає від слідчого судді. Так, з положень п. 1 ч. 1 ст. 178 КПК України вбачається, що при застосуванні запобіжного заходу слідчий суддя перш за все має переконатися в наявності доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, в якому він підозрюється, закон не вимагає щоб докази були повними, але вони повинні бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений в обранні того чи іншого запобіжного заходу. При цьому слідчий суддя місцевого суду не знайшов у висновках, які зробив орган досудового слідства, чогось очевидно необґрунтованого чи довільного. Не виявлено таких обставин і колегією суддів апеляційного суду.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, чи невинуватості, дослідження та оцінка зібраних у справі доказів з точки зору їх належності та допустимості, потребують перевірки та оцінки у кримінальному провадженні під час судового розгляду по суті.
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа, чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений, тобто наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, наявності або відсутності в особи умислу на вчинення злочину, та винуватості особи в його вчиненні, вирішуються судом під час ухваленні вироку, тобто на стадії судового провадження.
За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції, з урахуванням вимог статті 370 КПК України, є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування та застосування підозрюваній іншого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, колегія суддів не знаходить.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законне та обґрунтоване рішення, колегією суддів не виявлено.
На підставі вищевикладеного колегія суддів приходить до висновку, що встановлені органами досудового розслідування обставини були виправданими та необхідними елементами, що визначали потреби в застосуванні до підозрюваного ОСОБА_13 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Таким чином, зазначені в апеляційній скарзі доводи та підстави, з яких захисник просив скасувати ухвалу суду, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи і не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення.
Враховуючи викладене, рішення слідчого судді суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, в порядку та межах, передбачених на даній стадії провадження, а тому апеляційна скарга захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , з викладеними в ній доводами, задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 194, 196, 197, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду, -
постановила:
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 01 серпня 2025 року - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ ________________ __________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4