Справа №761/36628/25 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/7125/2025 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2
12 листопада 2025 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересахпідозрюваного ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 02 вересня 2025 року, щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Сокаль, Львівської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 КК України,-
за участю:
прокурора ОСОБА_8 ,
підозрюваного ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_6 ,
Ухвалою слідчого суддіШевченківського районного суду м. Києва від 02 вересня 2025 рокузадоволено клопотання старшого слідчого в ОВС 1 відділу 4 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України полковник юстиції ОСОБА_9 , погоджене прокурором першого відділу другого управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідування Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 , в межах кримінального провадження № 42025000000000096 від 04.02.2025 про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та продовжено підозрюваному ОСОБА_7 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, тобто по 09 жовтня 2025 року включно.
Строк дії ухвали встановлено в межах строку досудового розслідування, тобто по 09 жовтня 2025 року включно.
Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, захисник ОСОБА_6 який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 02 вересня 2025 року, подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову ухвалу, якою обрати у відношенні ОСОБА_7 запобіжний захід не пов?язаний з триманням під вартою, або визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави.
На обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що оскаржувана ухвала слідчого судді є незаконною та необґрунтованою. Клопотання слідчого про продовження тримання під вартою не містило належного обґрунтування ризиків та посилань на конкретні матеріали, якими вони підтверджуються, а також не містило переконливого обґрунтування неможливості запобігти заявленим ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Апелянт вказує, на необґрунтованість повідомлення про підозру у вчиненні діяння, інкримінованого як перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України. Оскільки наведені слідством обставини щодо виготовлення та передачі посвідчення громадської організації, назва якої співзвучна з міжнародною організацією, не свідчать про створення реальних перешкод або обмежень у діяльності військових органів, не містять причинно-наслідкового зв'язку з ускладненням виконання ними службових обов'язків та відповідно, не утворюють об'єктивної сторони інкримінованого правопорушення.
Фактичний виклад підозри не узгоджується із заявленою кваліфікацією за ознакою попередньої змови групою осіб, оскільки у тексті повідомлення відсутні чіткі формулювання про вчинення злочину у співучасті, що на думку апелянта, свідчить про недотримання вимог до змісту повідомлення про підозру.
Також апелянт зазначає, що прокурор не довів недостатність більш м'яких запобіжних заходів. З урахуванням особи підозрюваного, його соціальних зв'язків і наведених вище обставин суд мав оцінити доцільність застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Крім того, апелянт звертає увагу на можливість визначення розміру застави як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення процесуальної поведінки підозрюваного.
Таким чином, слідчим суддею допущені істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, а також судове рішення не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, що є підставою для скасування рішення слідчого судді та постановлення нового рішення.
Заслухавши суддю доповідача щодо змісту оскаржуваної ухвали та доводів апеляційної скарги, доводи захисника та підозрюваного, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, з наведених в них підстав, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги сторони захисту, дослідивши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Розглядаючи клопотання слідчого про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Стаття 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими підчас судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях ст. ст. 177, 178, 183, 184, 194, 199 КПК України.
Під час апеляційного розгляду встановлено, що рішення слідчим суддею прийнято з дотриманням зазначених вимог національного та міжнародного законодавства.
Доводи підозрюваного про те, що слідчий суддя виніс незаконну та необґрунтовану ухвалу, не ґрунтуються на змісті оскаржуваної ухвали.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, встановлено, що 1 відділом 4 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42025000000000096 від 04.02.2025 за підозрою ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-; ч. 3 ст. 369-2 КК України та ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України та за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 190; ч. 1 ст. 309; ч. 3 ст. 369-2 КК України.
10.07.2025 ОСОБА_7 вручене письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України.
10.07.2025 ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва відносно підозрюваного ОСОБА_7 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів без визначення розміру застави строком по 06.09.2025 включно.
25.08.2025 постановою заступника Генерального прокурора продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42025000000000096 від 04.02.2025 до трьох місяців, тобто до 09.10.2025.
02.09.2025 старший слідчий в ОВС 1 відділу 4 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України полковник юстиції ОСОБА_9 , за погодженням прокурора першого відділу другого управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідування Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 , в межах кримінального провадження № 42025000000000096 від 04.02.2025, звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 КК України.
На обґрунтування вимог даного клопотання, слідчий зазначив, що на теперішній час наведені у клопотанні про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та які були враховані судом при застосуванні запобіжного заходу ризики не зменшилися, а тому слідчий підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу не вбачав.
Внаслідок складності кримінального провадження, досудове розслідування не можливо закінчити до спливу запобіжного заходу, оскільки у кримінальному проваджені необхідно провести ряд слідчих (розшукових) дій, які неможливо було здійснити раніше, зокрема, здійснити розсекречення НСРД; провести огляд цих матеріалів; встановити та допитати всіх свідків, з урахуванням розсекречених матеріальних носіїв інформації; на підставі ухвал ІНФОРМАЦІЯ_2 провести тимчасові доступи до інформації, яка знаходиться в операторів мобільного зв'язку та становить охоронювану законом таємницю, про зв'язок, абонентів, надання телекомунікаційних послуг тощо; отримати від ІНФОРМАЦІЯ_3 матеріали виконаних доручень щодо проведених слідчих (розшукових) та інших дій, в ході яких серед іншого здійснюються огляди вилученої під час проведення обшуків техніки, встановляються особи, яким відомі обставини вчинення злочину, та інші обставини, за яких було вчинено вищевказані кримінальні правопорушення; з урахуванням отриманих від ГУ «Д» ДЗНД СБ України матеріалів допитати підозрюваних; встановити та допитати інших осіб, причетних до вчинення вищевказаних кримінальних правопорушень; отримати висновок комп'ютерно-технічної експертизи; провести тимчасовий доступ до інформації та документів, які перебувають у володінні ІНФОРМАЦІЯ_4 та допитати як свідків працівників ІНФОРМАЦІЯ_5 ; вирішити питання про призначення семантико-текстуальної експертизи; отримати відомості щодо підозрюваних, які характеризують їх особистість; виконати інші необхідні процесуальні дії.
У зв'язку з вищезазначеним, слідчий просив клопотання задовольнити та продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_7 в межах строку досудового розслідування, без визначення розміру застави.
02.09.2025 ухвалою слідчого суддіШевченківського районного суду м. Києва задоволено вказане клопотання слідчого та продовжено підозрюваному ОСОБА_7 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, тобто по 09 жовтня 2025 року включно.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 197 КПК України строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом. Сукупний строк тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого під час досудового розслідування не повинен перевищувати:
1) шести місяців - у кримінальному провадженні щодо нетяжкого злочину;
2) дванадцяти місяців - у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 199 КПК України слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання особи під вартою згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу. Тобто при вирішенні цього питання слідчий суддя керується загальними приписами, які регулюють застосування відповідного запобіжного заходу.
Згідно вимог ч. 3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:
1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;
2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Відповідно ч. 5 ст. 199 КПК України слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Тобто розглядаючи клопотання органу досудового розслідування про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення, в порядку ст. 199 КПК України, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Як встановлено колегією суддів, зазначені вимоги закону слідчим суддею дотримані в повному обсязі.
Відповідно до ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Під час розгляду клопотання про продовження строку тримання підозрюваному ОСОБА_7 під вартою, слідчий суддя з'ясував, що наведені у ньому дані, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України.
Як вбачається з ухвали слідчого судді, на основі наданих слідчим матеріалів, які обґрунтовують клопотання, слідчий суддя дослідив клопотання і матеріали, які його обґрунтовують та встановив, що ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, що підтверджується матеріалами кримінального провадження, долученими до клопотання.
Враховуючи, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, встановлювати конкретну кваліфікацію діяння, за яке особа має нести кримінальну відповідальність, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні слідчого докази у слідчого судді були всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України.
Більш того, якщо виходити з поняття «обґрунтована підозра», приведеного в п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», то обґрунтована підозра означає, що існують факти і інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Фактів і інформації, які переконливо свідчать про причетність підозрюваного ОСОБА_7 до вчинення вищевказаного кримінального правопорушення, в клопотанні та доданих до нього матеріалах міститься достатньо для висновку про обґрунтованість повідомленої ОСОБА_7 підозри.
З огляду на наведені у клопотанні слідчого дані, у слідчого судді були всі підстави для висновку, що представлені докази об'єктивно зв'язують підозрюваного з певними злочином, на даному етапі хоча і не можна стверджувати про їх достатність для негайного засудження, проте можна дійти висновку про виправданість подальшого розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
У статті 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину.
Водночас, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, чи невинуватості, дослідження та оцінка зібраних у справі доказів з точки зору їх належності та допустимості, потребують перевірки та оцінки у кримінальному провадженні під час судового розгляду по суті.
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа, чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений, тобто наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, наявності або відсутності в особи умислу на вчинення злочину, та винуватості особи в його вчиненні, вирішуються судом під час ухваленні вироку, тобто на стадії судового провадження.
Отже, слідчий суддя, всупереч твердженням апелянта, дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, у висновках, які зробив орган досудового розслідування стосовно обґрунтованості повідомленої ОСОБА_7 підозри, чогось очевидно недопустимого чи такого, що не підтверджується доказами, не встановив. Не виявлено таких обставин і колегією суддів.
Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя, всупереч твердженням апелянта, дійшов правильного висновку про їх наявність з огляду на конкретні обставини кримінального провадження.
Також, відповідно до ст. 178 КПК України слідчим суддею враховано вагомість наявних доказів про причетність ОСОБА_7 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України, що в разі визнання ОСОБА_7 винуватим у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, йому буде призначено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років, обставини вчинення кримінального правопорушення, факт вчинення кримінального правопорушення, проти основ національної безпеки України, дані про особу підозрюваного, а саме його майновий стан, дані про соціальні зв'язки та спосіб життя, його сімейний стан.
З'ясовуючи питання щодо наявності ризиків неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_7 , на які послався слідчий у клопотанні та прокурор під час судового засідання, слідчий суддя врахував, те, що ризиком є подія або дія, яка може настати або вчинитися з високим ступенем ймовірності, вірогідність яких має оцінюватись у сукупності з обґрунтованістю підозри та вагомістю доказів на її підтвердження, мірою покарання, яка загрожує у разі визнання підозрюваного винуватим у вчиненні інкримінованого діяння.
На думку сторони обвинувачення, існують ризики щодо: переховування ОСОБА_7 від органів досудового розслідування та суду; ризик знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; ризик вчинення незаконного впливу на свідків та іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у даному кримінальному провадженні; ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином; ризик вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому підозрюється.
Слідчий суддя встановив, що матеріалами клопотання доведено ризик можливої неналежної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_7 , пов'язаного з ухиленням від явок до органу досудового розслідування для участі у слідчих та процесуальних діях, зокрема, з огляду на фактичні обставини кримінального провадження, що фактично є ризиками визначеним ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме переховування від органу досудового розслідування та суду.
Також, слідчий суддя встановив, що ґрунтуються на матеріалах клопотання і доводи сторони обвинувачення про наявність ризику знищення, приховування або спотворення речей та документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки досудове розслідування триває та на даний час встановлюються обставини, які підлягають доказуванню.
Прокурором також доведено наявність ризику впливу на свідків та іншого підозрюваного, оскільки в ході досудового розслідування не встановлено та не допитано усіх осіб, яким відомі обставини, що підлягають доказуванню під час кримінального провадження, не проведені експертизи.
При цьому, враховуючи, що у відповідності до ст. 23; ч. 4 ст. 95 КПК України, суд сприймає всі докази безпосередньо та може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання та не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, а тому при перебуванні підозрюваного на свободі не зможе запобігти ризику здійснення незаконного впливу на свідків у даному кримінальному провадженні, що є ризиком визначеним п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Крім того, слідчий суддя вважав, що також існує ризик, що ОСОБА_7 може продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, враховуючи тривалість часу перебування на займаній посаді, та наявність ризику вчинення іншого кримінального правопорушення з метою приховання злочинної діяльності.
Також, на переконання суду ризик перешкоджання кримінального провадження іншим чином, є доведеним, з огляду на те, що на даний час органом досудового розслідування не встановлені всі причетні до вчинення інкримінованого ОСОБА_7 кримінального правопорушення особи, яких останній може повідомити про факт виявлення злочинної діяльності та обставини, які стали відомі йому в ході проведення досудового розслідування, що унеможливить притягнення до кримінальної відповідальності всіх винних осіб.
Враховуючи наявні ризики, підвищену суспільну-небезпеку інкримінованого ОСОБА_7 кримінального правопорушення, а саме злочину проти основ ІНФОРМАЦІЯ_6 , в умовах воєнного стану, слідчий суддя, дійшов до обґрунтованого переконання, що загальносуспільний інтерес переважає його інтереси на особисту свободу, а тому клопотання слід задовольнити, оскільки в даному випадку запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, як захід процесуального примусу, є виправданим.
Таким чином доводи апелянта, за змістом апеляційної скарги, про відсутність обґрунтованих ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки слідчий суддя прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість застосування виключного запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, при цьому дослідив належним чином всі матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
З урахуванням обставин кримінального провадження, наявності обґрунтованої підозри та існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів погоджується із висновками слідчого судді щодо необхідності продовження застосування ОСОБА_7 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а тому підстав для застосування щодо останнього більш м'яких запобіжних заходів не вбачається.
З огляду на зазначене вище, колегія суддів приходить до висновку, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до положень ч. 4 ст. 183 КПК України, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст. ст. 177, 178 КПК України, не визначив ОСОБА_7 розмір застави.
Положення ч. 4 ст. 183 КПК України передбачає чіткий перелік випадків, коли слідчий суддя має право не визначати розмір застави, а саме під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України.
Вказані вище обставини підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України, з урахуванням підстав та обставин, передбачених статтями 177 та 178 КПК України, щодо високого ступеню ризику ухилення підозрюваного від органів досудового розслідування та суду, вагомості наявних доказів підозри, особи підозрюваного, також дають підстави слідчому судді не визначати розмір застави у кримінальному провадженні.
Доказів того, що ОСОБА_7 за станом здоров'я не може утримуватись під вартою слідчому судді не надано, а також не надано під час апеляційного розгляду.
Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Відтак, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до сталого висновку, що саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою має забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні.
За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції, з урахуванням вимог статті 370 КПК України, є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування та застосування підозрюваному іншого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, колегія суддів не знаходить.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законне та обґрунтоване рішення, колегією суддів не виявлено.
На підставі вищевикладеного колегія суддів приходить до висновку, що встановлені органами досудового розслідування обставини були виправданими та необхідними елементами, що визначали потреби в продовженні застосування до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Таким чином, зазначені в апеляційній скарзі доводи та підстави, з яких підозрюваний просив скасувати ухвалу суду, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи і не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення.
Враховуючи викладене, рішення слідчого судді суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, в порядку та межах, передбачених на даній стадії провадження, а тому апеляційна скарга захисника ОСОБА_6 який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , з викладеними в ній доводами, задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 194, 199, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду, -
постановила:
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 02 вересня 2025 року, - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ ________________ __________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4