Справа № 758/15262/25 Слідчий суддя в суді першої інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/7796/2025 Суддя-доповідач: ОСОБА_2
13 жовтня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі: ОСОБА_5
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
підозрюваного ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги адвоката ОСОБА_7 подану в інтересах ОСОБА_8 та прокурора Подільської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Подільського районного суду м. Києва від 27 вересня 2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, у кримінальному провадженні №12025100070001981 від 25.09.2025,-
Слідчий СВ Подільського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_10 звернувся до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12025100070001981 від 25.09.2025 за підозрою ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
Просив застосувати до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, без визначення розміру застави.
В обґрунтування клопотання зазначав, що у провадженні слідчого відділу Подільського УП ГУНП у місті Києві, перебувають матеріали кримінального провадження № 12025100070001981 від 25.09.2025, за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 25.09.2025 приблизно о 14 год 19 хв., ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знаходився за адресою: м. Київ, вул. Межигірська, 54, де в цей час перебував ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . У той же день та час виник словесний конфлікт між ОСОБА_11 та ОСОБА_8 на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин щодо неналежного паркування останнім транспортного засобу на смузі руху для велосипедів.
Під час вказаного конфлікту у ОСОБА_8 виник злочинний умисел, спрямований на спричинення ОСОБА_11 , тілесних ушкоджень.
Орган досудового розслідування зазначав, що ОСОБА_8 , перебуваючи за вище вказаною адресою, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, тобто діючи с прямим умислом, перебуваючи в статичному положенні один навпроти одного наніс 1 (один) удар правою рукою, зігнутою в ліктьовому суглобі грудної клітки. Після чого, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел наніс 3 (три) удари в обличчя потерпілого, що призвело до втрати рівноваги тіла останнього. В подальшому, внаслідок втрати рівноваги тіла ОСОБА_11 , відбулося падіння потерпілого із вертикального положення на площину асфальтного покриття з контактом лівою скроневою ділянкою.
Внаслідок своїх протиправних дій ОСОБА_8 , спричинив потерпілому ОСОБА_11 тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно мозкової травми, забій головного мозку з формуванням гострої епідуральноі гематоми над лівою скроневою часткою, геморогічні забої базально правої скроневої частки, лінійний перелом лівої скроневої кістки.
26.09.2025 слідчим СВ Подільського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_10 за погодженням з прокурором Подільської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_9 повідомлено ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Біла Церква, громадянину України, з середньою освітою, працевлаштованому ТОВ «Глобал хіл ікс груп» на посаді директора, зареєстрованому та проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимому, про те, що він підозрюється в умисному тяжкому тілесному ушкодженні, тобто умисному тілесному ушкодженні, небезпечному для життя в момент заподіяння, а саме у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
Підстави підозрювати ОСОБА_8 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України підтверджується зібраними матеріалами досудового слідства, а саме: довідкою з КНП «КМКЛ ШМД» від 25.09.2025, виданою на запит Подільського УП ГУНП у м. Києві про те, що ОСОБА_11 перебуває у медичному закладі; протоколом огляду місця події від 25.09.2025 за адресою: м. Київ, вул. Межигірська, 54, в ході якого виявлено та вилучено 2 змиви речовини бурого кольору; протоколом затриманням ОСОБА_8 , підозрюваного у вчиненні злочину, від 25.09.2025, в порядку ст. 208 КПК України, в ході якого проведено особистий обшук останнього, під час якого було виявлено та вилучено одяг в якому він перебував на момент вчинення злочину; протоколом допиту свідка ОСОБА_12 , яка надала пояснення, що 25.09.2025 приблизно о 14 год. 00 хв. перебуваючи за адресою: м. Київ, вул. Межигірська, 54, помітила невідомого чоловіка який знаходився у положенні лежачи обпершись об паркан, без свідомості, з явними ознаками побиття, якому вже надавали невідомі особи домедичну допомогу та які повідомили, що у останнього стався конфлікт з невідомою особою на транспортному засобі «Гелендваген» темного кольору; протоколом огляду відеозапису з камер відеоспостереження, які розташовані неподалік адреси м. Київ, вул. Межигірська, 54, на яких зафіксовано обставини конфлікту та момент нанесення тілесних ушкоджень, що відбувся 25.09.2025 о 14 год. 18 хв; іншими матеріалами, наявними в кримінальному провадженні.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, а також наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Слідчий в обґрунтування зазначав, що застосування запобіжного заходу щодо підозрюваного у вигляді тримання під вартою, посилався на необхідність запобігання вказаним можливостям підозрюваному переховуватися від органів досудового розслідування та суду, впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, а також вчинити інше кримінальне правопорушення.
Орган досудового розслідування зазначав, що ризик того, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та в подальшому суду обґрунтовується тим, що він, усвідомлюючи міру покарання за кримінальне правопорушення у якому він підозрюється, може навмисно переховуватись від органів досудового розслідування та в подальшому з метою уникнення відповідальності, оскільки інкримінований підозрюваному ОСОБА_8 злочин, відноситься до кримінальних правопорушень проти життя та здоров'я, що свідчить про ймовірність свідомої поза процесуальної поведінки підозрюваного.
Слідчий вказував, що співставлення можливих негативних для підозрюваного наслідків переховування у вигляді ув'язнення у невизначеному майбутньому, тобто після пред'явлення письмового повідомлення про підозру, із засудженням до покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років у найближчій перспективі свідчать про те, що ризик є достатньо високим.
Сторона обвинувачення зазначала, що існує ризик того, що підозрюваний може незаконно впливати на свідків та потерпілого. Ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом, крім випадків неможливості отримання безпосередньо судом таких показань внаслідок обставин, пов'язаних із введенням воєнного стану на території України. Ризик впливу на свідків та потерпілого також обумовлюється можливим використанням ОСОБА_8 знайомств, зв'язків, обізнаності про осіб, які є свідками у даному кримінальному провадженні, з метою підбурювання їх до зміни наданих раніше показань у кримінальному провадженні, надання показань, які суперечитимуть зібраним у справі.
Відповідний незаконний вплив може стосуватись як свідків, які безпосередньо вказують на підозрюваного як на особу, що вчинила злочин, так і свідків, які можуть надати свідчення щодо інших важливих обставин кримінального провадження, які не інкримінуються підозрюваному та не мають безпосереднього зв'язку із його особою (наприклад, показання понятих, які брали участь у слідчих діях).
Орган досудового розслідування вважав, що існує ризик того, що підозрюваний може вчинити інше кримінальне правопорушення, для цього необхідно виходити з встановлених вище ризиків впливу ОСОБА_8 на свідків та потерпілого, що може бути вчинений шляхом примушування їх до відмови від давання показань, а також до давання завідомо неправдивих показань шляхом умовлянь, описаний вище вплив містить ознаки самостійного кримінального правопорушення, передбаченого ст. 386 КК України.
Зазначав, що ОСОБА_8 підозрюється у вчинені тяжкого злочину проти життя та здоров'я особи та у випадку не застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, останній будучи на волі та перебуваючи за місцем постійного місця проживання, може вчинити нові кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи, зокрема, стосовно свідків та потерпілого, задля надання ними показань про обставини правопорушення на свою користь, у тому числі шляхом погроз фізичною розправою, а також з метою переховування від правоохоронних органів, суду.
На думку сторони обвинувачення, застосування більш м'яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою не забезпечить запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні. Тобто, підозрюваний не будучи ізольованим від суспільства зможе переховуватись від органу досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків, перешкоджати розслідуванню кримінального провадження іншим чином.
Орган досудового розслідування у клопотанні просив врахувати обставини, передбачені ст. 178 КПК України, вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання за вчинення кримінального правопорушення, соціальні зв'язки підозрюваного, його репутацію, вік та стан здоров'я.
Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 27 вересня 2025 року клопотання слідчого залишено без задоволення.
Застосовано до ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Біла Церква, громадянина України, працюючого директором ТОВ «Глобал хіл ікс груп», одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний час доби у період часу з 23:00 год. до 06:00 год. із забороною залишати місце проживання, яке знаходиться за адресою - АДРЕСА_2 , без дозволу слідчого, прокурора або суду, строком на 60 днів. Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України покладено на підозрюваного ОСОБА_8 , обов'язки, передбачені КПК України, а саме:
1. прибувати до слідчого, прокурора або суду за кожним їх викликом та вимогою;
2. не відлучатися з населеного пункту в якому він проживає/перебуває (м. Київ та Київська область) без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3. повідомляти слідчого, прокурора чи слідчого суддю про зміну свого місця проживання та/або роботи;
3. повністю утриматись від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та потерпілим ОСОБА_11 ;
4. здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон (за їх наявності).
Роз'яснено підозрюваному, що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою, мають право з'являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних з виконанням покладених на нього зобов'язань.
Строк дії ухвали визначено до 25.11.2025.
Відмовляючи в задоволенні клопотання слідчий суддя, прийшов до висновку, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу (ч. 1 ст. 183 КПК).
Зазначив, що ОСОБА_8 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
Зазначив, що навіть обґрунтована підозра та тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному (позбавлення волі до 8 років) в даному випадку не може бути єдиним виправданням обрання вказаного слідчим запобіжного заходу, а тому при вирішенні клопотання, крім наявності ризиків, передбачених п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих матеріалів, оцінив в сукупності всі обставини, зазначені у ч. 1 ст. 178 КПК України, що в сукупності дало слідчому судді підстави вважати, що застосування до підозрюваного виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не відповідатиме меті його застосування.
Дійшов висновку, що наявність ризиків, зазначених в клопотанні слідчого, а саме: вплив на свідків, переховування від органу досудового розслідування, ризик вчинити інше кримінальне правопорушення або перешкоджати розслідуванню кримінального провадження матеріалами клопотання та виступом прокурора в судовому засіданні не доведено.
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, адвокат ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_8 , 29.09.2025 подала апеляційну скаргу.
Просила скасувати ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 27 вересня 2025 року та постановити нову, якою застосувати до ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
В обґрунтування апеляційних вимог зазначила, що ухвала є незаконною та необґрунтованою.
Зазначила, що ризики, передбачені ст. 177 КПК відсутні, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.
Стверджувала, що відсутні будь-які докази, обґрунтованості підозри.
Зазначила, що стороною обвинувачення не було надано жодних об'єктивних доказів неможливості застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Повідомила, що після отримання повного тексту рішення суду має намір подати доповнення до апеляційної скарги.
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, прокурор Подільської окружної прокуратури ОСОБА_9 01.10.2025, подала апеляційну скаргу.
Просила скасувати ухвалу Подільського районного суду міста Києва та постановити нову, якою застосувати до ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів без визначення розміру застави.
В обґрунтування апеляційних вимог зазначила, що ухвала є незаконною та необґрунтованою.
Зазначила, що ризики, передбачені ст. 177 КПК існують, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.
Стверджувала, що підозра повідомлена ОСОБА_8 є обґрунтованою та підтверджується зібраними в ході досудового розслідування доказами.
Зазначила, що більш м'який запобіжний захід не забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного.
02.10.2025 прокурор Подільської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_9 подала доповнення до апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, вивчивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до наступного висновку.
З матеріалів судового провадження вбачається, у провадженні слідчого відділу Подільського УП ГУНП у місті Києві, перебувають матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025100070001981 від 25.09.2025, за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
26.09.2025 слідчим СВ Подільського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_10 за погодженням з прокурором Подільської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_9 повідомлено ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Біла Церква, громадянину України, з середньою освітою, працевлаштованому ТОВ «Глобал хіл ікс груп» на посаді директора, зареєстрованому та проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимому, про те, що він підозрюється в умисному тяжкому тілесному ушкодженні, тобто умисному тілесному ушкодженні, небезпечному для життя в момент заподіяння, а саме у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
Колегія суддів не погоджується з висновками слідчого судді, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як на підставах та у порядку, встановлених законом.
Відповідно до вимог ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Положеннями ч. 2 ст. 177 КПК України передбачено, що підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
При вирішенні клопотання про застосування запобіжного заходу для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя, суд згідно змісту вимог ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Положеннями ч. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97 ВР (далі - Конвенція) визначено, що нікого не може бути позбавлено свободи, крім установлених цією статтею Конвенції випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
Відповідно до п. «с» ч.1 ст. 5 Конвенції, законними є арешт або затримання особи, здійснені з метою до провадження особи до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Як вбачається з ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
У контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
У справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції», «Москаленко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Ионкало проти України» №42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№ 12244/86,12245/86, 12383/86 від 30.08.1990, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28.10.1994 та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення.
Більш того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07- Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Колегія суддів враховує правову позицію Європейського Суду з прав людини, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності події та складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, належності та допустимості зібраних у справі доказів, вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, у тому числі правильність кваліфікації його дій, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, а дослідження та оцінка доказів, встановлення наявності або відсутності події та складу кримінального правопорушення, та достатності доказів для доведеності винуватості особи, відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.
Сукупність матеріалів судового провадження, на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі, є достатньою для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу, оскільки обґрунтованість підозри - це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об'єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.
Колегія суддів вважає, що сукупність зібраних органом досудового розслідування доказів та письмових матеріалів судового провадження, на даному етапі кримінального провадження до моменту розгляду справи в суді, є достатньою для застосування щодо підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Колегія суддів відхиляючи доводи апеляційної скарги захисника, звертає увагу, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки ним сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, а тому колегія суддів загалом погоджується з висновками слідчого судді про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
Враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється, його наслідки, характер та обставини інкримінованих йому дій, дані про особу самого підозрюваного, колегія суддів вважає, що слідчий суддя не в повній мірі надав оцінку існуючим ризикам, та не врахував, що слідчим у клопотанні достатньо доведено існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Колегія суддів також вважає, що позаяк ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, враховуючи дані про особу підозрюваного та конкретні обставини правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється, з метою запобігання існуючим ризикам та виконанню завдань кримінального провадження, є необхідність застосування щодо підозрюваного тримання під вартою.
Колегія суддів вважає, що з встановлених судом обставини слідує, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не здатен запобігти ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.
На переконання колегії суддів, таке обмеження права ОСОБА_8 на свободу не суперечить положенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, так як існують ознаки суспільного інтересу, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи.
Колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню. А жоден з інших більш м'яких запобіжних заходів, не зможуть забезпечити належну процесуальну поведінку, а тому пропорційним буде застосувати до підозрюваного винятковий запобіжний захід у виді тримання під вартою.
На переконання колегії суддів, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави у розмірі 5 002 256 гривень, що дорівнює 1652_розмірам прожиткових мінімумів для працездатних осіб на даному етапі досудового розслідування є пропорційним тим завданням, які має досягти орган досудового розслідування, співрозмірним із тяжкістю інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення, у повній мірі зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та запобігти встановленим в ході судового розгляду ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.
Викладені в апеляційній скарзі сторони захисту доводи про недоведеність наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України та можливість застосувати особистого зобов'язання, колегія суддів відхиляє, з огляду на наступне.
Так, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_8 , характер та обставини інкримінованого йому діяння, дані про особу підозрюваного у їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про те, що слідчим у клопотанні належним чином доведено наявність існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме: можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити речі чи документи, які мають значення для кримінального провадження; незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні.
Ризики, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.
При цьому, КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Таким чином, дослідивши доводи апеляційної скарги сторони захисту в цій частині, колегія суддів дійшла висновку про відсутність у справі належних і достатніх доказів, які б підтверджували, що ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, на день апеляційного розгляду втратили свою актуальність.
Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції», «Москаленко проти України» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
У рішенні «Летельє проти Франції» Європейський суд з прав людини зазначив, що національні судові органи повинні брати до уваги усі обставини справи, та зважати на наявність суспільного інтересу, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
На переконання колегії суддів, наведені слідчим у клопотанні ризики є обґрунтованими та такими, що виправдовують утримання ОСОБА_15 під вартою.
Викладені в апеляційній скарзі доводи стосовно даних про особу підозрюваного були досліджені колегією суддів, однак самі по собі не можуть забезпечити впевненості у його належній процесуальній поведінці і не свідчать про відсутність існування ризиків у кримінальному провадженні та не можуть бути достатніми підставами для застосування щодо підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу.
Таким чином, встановлені під час апеляційного розгляду обставини є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, не зможе запобігти ризикам, які колегія суддів вважає доведеними, та не забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.
Даних, які б унеможливлювали утримання ОСОБА_8 під вартою, матеріали судового провадження не містять та колегією суддів не встановлено.
За таких обставин, виходячи з положень п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала слідчого судді підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали.
Постановляючи нову ухвалу, колегія суддів, з урахуванням обґрунтованості підозри ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, тяжкості та конкретних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється, даних про особу ОСОБА_8 , який має постійне зареєстроване місце проживання, враховуючи його вік, стан здоров'я та майновий та сімейний стан, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також оцінюючи ступінь порушення загальносуспільних прав та інтересів, приходить до висновку про необхідність застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов'язків.
Відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, визначається в межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Беручи до уваги викладене, а також майновий та сімейний стан підозрюваного, інші дані про його особу, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, обставини, тяжкість та суспільну небезпеку кримінального правопорушення, колегія суддів вважає за необхідне визначити підозрюваному заставу у розмірі 1652 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 5 002 256 гривень, з покладенням на нього обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, оскільки вважає, що саме такий розмір застави буде достатнім стримуючим засобом, який здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки підозрюваного. Підстав вважати його завідомо непомірним для підозрюваного колегія суддів не вбачає.
На переконання колегії суддів, на даному етапі розслідування лише такий запобіжний захід зможе дієво запобігти ризикам, доведеним прокурором, що виключає можливість застосування відносно підозрюваного ОСОБА_8 більш м'якого запобіжного заходу.
З урахуванням вимог ч. 4 ст. 196, ч. 1 ст. 197 КПК України, колегія суддів, дійшовши висновку про необхідність скасування ухвали слідчого судді та застосування щодо ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою із визначенням застави.
За таких обставин, виходячи з положень п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга з доповненнями прокурора підлягає задоволенню частково, ухвала слідчого судді - скасуванню з постановленням нової ухвали про часткове задоволення клопотання слідчого та застосування щодо підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою з одночасним визначенням застави в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 183 КПК України, з покладенням на нього обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Керуючись ст. ст. 176-178, 181, 183, 184, 193, 376, 277, 278, 303, 404, 405, 407, 412, 422 КПК України, суд,
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 подану в інтересах ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу прокурора Подільської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_9 задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Подільського районного суду м. Києва від 27 вересня 2025 року скасувати.
Постановити нову ухвалу якою клопотання слідчого СВ Подільського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_10 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12025100070001981 від 25.09.2025 за підозрою ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України задовольнити частково.
Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою, строком на 60 днів, але в межах строку досудового розслідування кримінального провадження, а саме до 25.11.2025 включно.
Одночасно визначити підозрюваному ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу у розмірі 5 002 256 гривень, що дорівнює 1652_розмірам прожиткових мінімумів для працездатних осіб, яка повинна бути внесена у національній грошовій одиниці, як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на розрахунковий рахунок Київського апеляційного суду: м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а, код ЄДРПОУ суду 42258617, код банку 820172, назва банку ГУ ДКСУ у м. Києві, номер рахунку за стандартом IBAN - UA068201720355289002001082186, призначення платежу: застава за ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , по справі №758/15262/25 (апеляційне провадження 11-сс/824/7796/2025) в Київському апеляційному суді.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.
У разі внесення застави, на підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покласти наступні обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
- прибувати до слідчого, прокурора, суду за кожною вимогою;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та роботи;
- не відлучатися з м. Києва та Київської області, без дозволу слідчого, прокурора, суду;
- утримуватись від спілкування, що стосується обставин даного кримінального провадження, із іншими підозрюваними та свідками, поза межами процесуальний дій;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- носити електронний засіб контролю.
Термін дії, покладених обов'язків визначити до 25 листопада 2025 року.
Роз'яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному в даній ухвалі розмірі оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення застави на розрахунковий рахунок Київського апеляційного суду, має бути наданий уповноваженій особі ДУ «Київський слідчий ізолятор» чи іншої установи де підозрюваний перебуває під вартою.
Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена особа ДУ «Київський слідчий ізолятор» чи іншої установи де підозрюваний перебуває під вартою негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю.
У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної в даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
З моменту звільнення з-під варти, у зв'язку з внесенням застави, підозрюваний ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 , вважається таким до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов'язок із забезпечення належної поведінки та явки за викликом.
У разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ _____________ ____________
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3