Справа № 367/3581/23 Слідчий суддя в суді першої інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/7248/2025 Суддя-доповідач: ОСОБА_2
14 жовтня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі: ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 подану в інтересах ТОВ «ЄВРО БУДІНВЕСТ ГРУП» на ухвалу слідчого судді Ірпінського міського суду Київської області від 30 травня 2023 року в кримінальному провадженні №42021112320000108 від 31.08.2021 про арешт майна,-
Прокурор Бучанської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_8 звернувся до суду з клопотанням про арешт майна.
Просив накласти арешт на земельні ділянки шляхом заборони відчуження, користування та розпорядження на майно у кримінальному провадженні № 42021112320000108 від 31.08.2021 р., а саме:
- земельну ділянку з кадастровим номером 3210900000:03:005:0060 площею 1,1216 га, що розташована на території міста Ірпінь Київської області яка на праві приватної власності належить ТОВ «ЄВРО БУДІНВЕСТ ГРУП» (ЄДРПО 44573009);
- земельну ділянку з кадастровим номером 3210900000:03:005:0061 площею 1,1660 га, що розташована на території міста Ірпінь Київської області яка на праві приватної власності належить ТОВ «ЄВРО БУДІНВЕСТ ГРУП» (ЄДРПО 44573009);
- земельну ділянку з кадастровим номером 3210900000:03:005:0062 площею 1,1575 га, що розташована на території міста Ірпінь Київської області яка на праві приватної власності належить ТОВ «ЄВРО БУДІНВЕСТ ГРУП» (ЄДРПО 44573009);
- земельну ділянку з кадастровим номером 3210900000:03:005:0063 площею 1,5551 га, що розташована на території міста Ірпінь Київської області яка на праві приватної власності належить ТОВ «ЄВРО БУДІНВЕСТ ГРУП» (ЄДРПО 44573009);
- земельну ділянку з кадастровим номером 3210900000:03:005:0046 площею 2,1425 га, що розташована на території міста Ірпінь Київської області яка на праві приватної власності належить ТОВ «ЕЛПІС РІЕЛТ» (ЄДРПОУ 44274630);
- земельну ділянку з кадастровим номером 3210900000:03:005:0246 площею 1,2674 га, що розташована на території міста Ірпінь Київської області яка на праві приватної власності належить ТОВ «ЕЛПІС РІЕЛТ» (ЄДРПОУ 44274630);
- земельну ділянку з кадастровим номером 3210900000:03:007:0001 площею 1,2864 га, що розташована на території міста Ірпінь Київської області яка на праві приватної власності належить ТОВ «ЕЛПІС РІЕЛТ» (ЄДРПОУ 44274630).
В обґрунтування клопотання прокурор зазначав, що слідчим відділенням ВП № 2 Бучанського РУП ГУНП в Київській області, за процесуального керівництва Бучанської окружної прокуратури Київської області, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42021112320000108 від 31.08.2021 р. за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 190 КК України.
У ході досудового розслідування встановлено, що на території Ірпінської міської територіальної громади розташовано ряд земельних ділянок, які знаходяться в межах земель лісогосподарського призначення лісового фонду, перебувають у постійному користуванні Державного підприємства «Київське лісове господарство», та без законних підстав передані у приватну власність.
Відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України, до здійснення державної реєстрації права постійного користування державних лісогосподарських підприємств земельними ділянками лісогосподарського призначення, які до набрання чинності Земельним кодексом України передані їм на такому праві, це право підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.
За приписами ст. 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.
Відповідно до ст. 141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, добровільна відмова від права користування земельною ділянкою, вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч. 3, 4 ст. 142 Земельного кодексу України припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.
Згідно з ч. 7 ст. 20 Земельного кодексу України зміна цільового призначення земельних ділянок природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, історико-культурного, лісогосподарського призначення, що перебувають у державній чи комунальній власності, здійснюється за погодженням з Кабінетом Міністрів України.
Порядок вилучення земельних ділянок передбачено ст. 149 Земельного кодексу України, відповідно до якої земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів, на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.
Досудовим розслідуванням встановлено, що всупереч встановленим вимогам чинного законодавства, землі лісогосподарського призначення державного лісового фонду незаконно передано у приватну власність.
Земельні ділянки з кадастровими номерами: 3210900000:03:005:0046, площею 2,1425 га; 3210900000:03:005:0246 площею 1,2674 га та 3210900000:03:007:0001 площею 1,2864 га розташовані у місті Ірпінь та на даний час перебувають у приватній власності ТОВ «ЕЛПІС РІЕЛТ» на підставі акту приймання-передачі майна до статутного капіталу вказаного товариства ОСОБА_9 , які останній придбав за договорами купівлі-продажу у фізичних осіб: ОСОБА_10 та ОСОБА_11
ОСОБА_10 та ОСОБА_11 вказані земельні ділянки зареєстрували за собою на підставі державних актів на право приватної власності на землю 2001-2003 р.р.
Згідно з листом Головного управління Держгеокадастру у Київській області № 10-10-0.331-10891/2-21 від 17.09.2021 р. другі (архівні) примірники вказаних державних актів на право приватної власності на землю серії ЧР 035689, ЧР 068741, ЧР 001428 в архіві відділу № 3 Управління у Бучанському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області - відсутні (не обліковуються). Разом з тим, у Книгах записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею відсутні записи про реєстрацію вказаних державних актів на право приватної власності на землю, а під № 1993, 1534, 1936 наявні записи щодо інших державних актів.
Відповідно до інформації, отриманої від ВО «Укрдержліспроект», земельні ділянки із вказаними кадастровими номерами накладаються на землі лісового фонду, а саме відносяться до кварталу 46, 58 Ірпінського лісництва ДП «Київське лісове господарство».
В ході досудового розслідування встановлено, що земельні ділянки з кадастровими номерами: 3210900000:03:005:0063 площею 1,5551 га; 3210900000:03:005:0062, площею 1,1575 га; 3210900000:03:005:0060, площею 1,1216 га та 3210900000:03:005:0061, площею 1,1660 га, які розташовані у м. Ірпінь Київської області та знаходяться в межах земель лісового фонду, на даний час перебувають у приватній власності ТОВ «ЄВРО БУДІНВЕСТ ГРУП», що свідчить про неправомірне відведення земель лісового фонду.
Відповідно до отриманої інформації, право власності на вказані земельні ділянки належить ТОВ «ЄВРО БУДІНВЕСТ ГРУП» на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна до статутного капіталу вказаного товариства ОСОБА_12 .
ОСОБА_12 отримав вказані земельні ділянки на підставі державних актів на право приватної власності на землю серії І-КВ № 100977 від 22.08.2001, серії І-КВ № 100978 від 22.08.2001, серії І-КВ № 100976 від 22.08.2001, серії І-КВ № 100979 від 22.08.2001.
Відповідно до інформації, наданої ГУ Держгеокадастру у Київській області № 10-10-0.333-237/2-22 від 10.01.2022, в місцевому фонді документації із землеустрою та оцінки земель документація із землеустрою не обліковується, в архіві другі примірники державних актів на право власності на землю серії І-КВ № 100977 від 22.08.2001, серії І-КВ № 100978 від 22.08.2001, серії І-КВ № 100976 від 22.08.2001, серії І-КВ № 100979 від 22.08.2001 на ім'я ОСОБА_12 не обліковуються. Згідно Книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, за реєстраційними номерами, зазначеними у державних актах, наявні записи про реєстрацію інших державних актів, що видані третім особам.
Відповідно до інформації, отриманої від ВО «Укрдержліспроект», земельні ділянки із вказаними кадастровими номерами накладаються на землі лісового фонду, а саме відносяться до кварталів 52, 58 Ірпінського лісництва ДП «Київське лісове господарство».
Вказане підтверджується і отриманими в ході проведення досудового розслідування планово-картографічними матеріалами ДП «Київське лісове господарство».
Відповідно до листів Державного підприємства «Київське лісове господарство» № 02-929 від 29.11.2021, № 01-1032 від 22.12.2021, державне підприємство погодження на вилучення з постійного користування вказаних лісових ділянок не надавало.
З інформації Київського обласного та по м. Києву Управління лісового та мисливського господарства № 04-48/2322 від 01.12.2021 вбачається, що Управління також не надавало погодження щодо вилучення даних земельних ділянок з постійного користування ДП «Київський лісгосп».
Аналогічну інформацію про відсутність рішення про вилучення земельних ділянок надано і Київською обласною державною адміністрацією листами: № 685 від 13.12.2021 та № 01.1-14/2474 від 13.12.2021, а також Кабінетом Міністрів України листом № 40796/0/2-21 від 14.12.2021.
Враховуючи вищевикладене, державні акти, які стали підставою для реєстрації права власності за фізичною особою, є підробленими, а земельні ділянки на даний час перебувають у власності юридичних осіб неправомірно.
У ході досудового розслідування ухвалою слідчого судді Ірпінського міського суду Київської області від 11.11.2021 накладено арешт на земельні ділянки з кадастровим номером 3210900000:03:005:0046 площею 2,1425 га, 3210900000:03:005:0246 площею 1,2674 га, 3210900000:03:007:0001 площею 1,2864 га, які належать на праві власності ТОВ «Елпіс Ріелт», шляхом тимчасового позбавлення права на їх відчуження, розпорядження та користування.
Ухвалою слідчого судді Ірпінського міського суду Київської області від 13.12.2022 скасовано арешт в частині тимчасового позбавлення права на відчуження, розпорядження та користування, накладений ухвалою слідчого судді Ірпінського міського суду Київської області від 11.11.2021 на земельні ділянки з кадастровим номером 3210900000:03:005:0046 площею 2,1425 га, 3210900000:03:005:0246 площею 1,2674 га, 3210900000:03:007:0001 площею 1,2864 га, які належать на праві власності ТОВ «ЕЛПІС РІЕЛТ», та заборонено ТОВ «ЕЛПІС РІЕЛТ» здійснення дій із розпорядження лісовими насадженнями, які знаходяться на вищевказаних земельних ділянках.
Ухвалою слідчого судді Ірпінського міського суду Київської області від 02.12.2021 накладено арешт на земельні ділянки з кадастровими номерами: 3210900000:03:005:0063 площею 1,5551 га, 3210900000:03:005:0062 площею 1,1575 га, 3210900000:03:005:0060 площею 1,1216 га та 3210900000:03:005:0061 площею 1,1660 га, які належать на праві власності ТОВ «ЄВРО БУДІНВЕСТ ГРУП», шляхом тимчасового позбавлення права на їх відчуження, розпорядження, а також користування - в частині видалення зелених насаджень та виконання підготовчих і будівельних робіт.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 16.11.2022 вищевказану ухвалу слідчого судді від 02.12.2021 скасовано та постановлено нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання прокурора про накладення арешту на вищевказані земельні ділянки - відмовлено.
Під час подальшого досудового розслідування встановлено наступне.
Підставами для видачі державних актів на всі вищевказані земельній ділянки стали договори купівлі-продажу земельних ділянок.
Проте, відповідно до ч. 4 ст. 55 Закону України «Про нотаріат» (в редакції, чинній станом на 12.02.2001) посвідчення угод про відчуження або заставу жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна провадиться за місцезнаходженням вказаного майна.
Згідно листа Управління нотаріату Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 14.07.2022 № 17953/5.3-22 станом на лютий 2001 року на території Ірпінського міського нотаріального округу Київської області нотаріальну діяльність здійснювали приватні нотаріуси, нотаріальна діяльність яких здійснюється і на даний час: ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 .
Також на території Ірпінського міського нотаріального округу Київської області функціонувала Ірпінська державна нотаріальна контора, яка обслуговує та забезпечує населення нотаріальними послугами на даний час, а також працювали приватні нотаріуси, нотаріальна діяльність яких припинена, а саме: ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , документи нотаріального діловодства та архів яких передано на зберігання до Київського обласного державного нотаріального архіву.
Відповідно до листів приватних нотаріусів Бучанського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_14 (№ 35/01-16 від 25.07.2022), ОСОБА_15 (№ 20/01-16 від 25.07.2022), ОСОБА_13 (№ 31/01-16 від 27.07.2022), Ірпінської державної нотаріальної контори (№ 31802-14 від 28.07.2022), Київського обласного державного нотаріального архіву (№ 1092/01-17 від 29.07.2022) договори купівлі-продажу земельних ділянок, у яких стороною є ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 вищевказаними суб'єктами нотаріальної діяльності не посвідчувалися.
Вказане у своїй сукупності свідчить про незаконне відведення земель лісогосподарського призначення у приватну власність.
Враховуючи, що земельні ділянки з кадастровими номерами 3210900000:03:005:0046, 3210900000:03:005:0246, 3210900000:03:007:0001, 3210900000:03:005:0060, 3210900000:03:005:0061, 3210900000:03:005:0062, 3210900000:03:005:0063 є об'єктами кримінально протиправних дій та відповідають критеріям ст. 98 КПК України, постановою від 07.04.2023 зазначені земельні ділянки визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 42021112320000108 від 31.08.2021 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 190 КК України.
Прокурор вказував, що на даний час існує потреба у призначенні судової земельно-технічної експертизи з метою встановлення розміру завданих кримінальним правопорушенням збитків (вартості земельних ділянок), а у разі не накладення арешту на вищевказані земельні ділянки можлива зміна їх якісних характеристик.
Прокурор в клопотанні зазначав, що з метою досягнення завдань кримінального провадження, збереження речових доказів у органу досудового розслідування виникла необхідність накладення арешту на земельні ділянки з кадастровими номерами: 3210900000:03:005:0046, 3210900000:03:005:0246, 3210900000:03:007:0001, 3210900000:03:005:0060, 3210900000:03:005:0061, 3210900000:03:005:0062, 3210900000:03:005:0063.
Прокурор вказував, що накладення арешту на вказані земельні ділянки є необхідним, доцільним, розумним та співрозмірним обмеженням права власності та відповідає завданням кримінального провадження, а незастосування на даній стадії вказаного заходу забезпечення кримінального провадження створить умови для подальшого поділу та об'єднання земельних ділянок, неправомірної зміни їх цільового призначення, їх відчуження на користь третіх осіб, здійснення дій щодо забудови земельних ділянок, що призведе до унеможливлення збереження речових доказів, встановлення істини у кримінальному провадженні та притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності.
Прокурор зазначав, що метою арешту є збереження вказаного майна як речового доказу в даному кримінальному провадженні, оскільки необхідно встановити, чи є вказані речі предметом вчинення злочину, знаряддям вчинення злочину, а також такими, що зберегли на собі сліди вчинення злочину.
Ухвалою слідчого судді Ірпінського міського суду Київської області від 30 травня 2023 року клопотання прокурора задоволено.
Накладено арешт шляхом заборони відчуження, користування та розпорядження на майно у кримінальному провадженні № 42021112320000108 від 31.08.2021 р., а саме:
- земельну ділянку з кадастровим номером 3210900000:03:005:0060 площею 1,1216 га, що розташована на території міста Ірпінь Київської області та на праві приватної власності належить ТОВ «ЄВРО БУДІНВЕСТ ГРУП» (ЄДРПО 44573009);
- земельну ділянку з кадастровим номером 3210900000:03:005:0061 площею 1,1660 га, що розташована на території міста Ірпінь Київської області та на праві приватної власності належить ТОВ «ЄВРО БУДІНВЕСТ ГРУП» (ЄДРПО 44573009);
- земельну ділянку з кадастровим номером 3210900000:03:005:0062 площею 1,1575 га, що розташована на території міста Ірпінь Київської області та на праві приватної власності належить ТОВ «ЄВРО БУДІНВЕСТ ГРУП» (ЄДРПО 44573009);
- земельну ділянку з кадастровим номером 3210900000:03:005:0063 площею 1,5551 га, що розташована на території міста Ірпінь Київської області та на праві приватної власності належить ТОВ «ЄВРО БУДІНВЕСТ ГРУП» (ЄДРПО 44573009);
- земельну ділянку з кадастровим номером 3210900000:03:005:0046 площею 2,1425 га, що розташована на території міста Ірпінь Київської області та на праві приватної власності належить ТОВ «ЕЛПІС РІЕЛТ» (ЄДРПОУ 44274630);
Задовольняючи клопотання, слідчий суддя дійшов до висновку, що майно, на яке прокурор просив накласти арешт, відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
Не погоджуючись із ухвалою слідчого судді, адвокат ОСОБА_7 в інтересах ТОВ «ЄВРО БУДІНВЕСТ ГРУП», 11.09.2025 подала апеляційну скаргу. Просила скасувати ухвалу та постановити нову про відмову в задоволенні клопотання прокурора.
Просив поновити строк на апеляційне оскарження, оскільки повний текст отримано лише 11.09.2025.
В обґрунтування апеляційних вимог зазначила, що ухвала, є незаконною, необґрунтованою, невмотивованою, висновки суду є формальними та поверхневими.
Зазначила, що судове рішення постановлено з істотними порушеннями чинного кримінального законодавства, майно не відповідає критеріям ст. 98 КПК України.
Стверджувала, що порушено справедливий баланс між інтересами власника і завданнями кримінального провадження.
Зазначив, що арешт майна порушує право власності Товариства, так як воно є законним та добросовісним власником.
Зазначила, що відсутні обґрунтування визнання майна речовими доказами.
Стверджувала, що ухвала про арешт майна не виправдовує його мету та не відповідає завданням кримінального провадження, не є розумним, доцільним та співрозмірним.
Заслухавши доповідь судді, доводи власника майна, який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити в повному обсязі, доводи прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити без змін ухвалу слідчого судді, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до вимог пункту 3 ч. 2 ст. 395 КПК України апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Згідно абзацу 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Строк апеляційного оскарження може бути поновлений, якщо причини його пропуску є поважними.
Згідно з ч. 1 ст. 117 КПК України пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.
З урахуванням обставин, щодо пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Ірпінського міського суду Київської області від 30 травня 2023 року, які викладені в клопотанні апелянта, колегія суддів вважає їх поважними, на підставі чого приходить до висновку щодо поновлення строку на апеляційне оскарження вказаної ухвали.
З матеріалів судового провадження вбачається, що слідчим відділенням ВП № 2 Бучанського РУП ГУНП в Київській області, за процесуального керівництва Бучанської окружної прокуратури Київської області, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42021112320000108 від 31.08.2021 р. за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 190 КК України.
07.04.2023 постановою прокурора земельні ділянки визнані речовим доказом в кримінальному провадженні.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України арешт майна допускається, зокрема, з метою забезпечення збереження речових доказів. При цьому арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Задовольняючи клопотання, внесене у межах кримінального провадження №42021112320000108 від 31.08.2021, про накладення арешту на вказане майно, слідчий суддя, як вбачається з журналу судового засідання, дослідив матеріали, додані до клопотання, та дійшов висновку, що з метою збереження речових доказів у даному кримінальному провадженні, необхідно накласти арешт на вказане майно.
Отже, під час розгляду клопотання щодо накладення арешту на майно, слідчий суддя дійшов висновку, що існують достатні підстави для накладення арешту на майно, з метою збереження речових доказів у кримінальному провадженні.
З рішенням слідчого судді погодитися неможливо, з огляду на наступні обставини.
Під час застосування заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення, слідчий суддя, згідно ст. ст. 94,132 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див. серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, у даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно з ч. 3 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
Прокурором у клопотанні про накладення арешту на майно зазначено, що метою застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна - є збереження речових доказів. Колегія суддів, встановила, що майно у даному кримінальному провадженні визнано речовим доказом відповідно до постанови слідчого від 7 квітня 2025 року.
Постанова про визнання речовими доказами не містить жодного обґрунтування, за яким із критеріїв ч. 1 ст. 98 КПК України вказане майно визнано речовими доказами. На думку колегії суддів, вказана постанова є формальною, оскільки органом досудового розслідування не надано доказів, що вказаний об'єкт нерухомого майна, який належать на праві власності ТОВ «ЄВРО БУДІНВЕСТ ГРУП» є предметом незаконних дій.
Колегія суддів, звертає увагу, що арешт на спірні земельні ділянки вже було накладено. Під час апеляційного оскарження колегією суддів вже було скасовано ухвалу про накладення арешту на ті ж земельні ділянки.
Колегія суддів вважає, що прокурором не доведено існування правових підстав для накладення арешту на майно, передбачених ч. 2 ст. 170 КПК України, про які лише формально вказано у клопотанні прокурора, оскільки ним не надано доказів, що майно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
А у розумінні вимог ст. 132 КПК України, прокурор не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які послався у клопотанні про арешт майна, а слідчий суддя, у відповідності до ст. 94 КПК України, належним чином не оцінив ці докази з точки зору їх достатності та взаємозв'язку для прийняття обґрунтованого рішення.
Колегія суддів наявності таких доказів не встановила.
З матеріалів клопотання вбачається, що у кримінальному провадженні №42021112320000108 з серпня 2021року, жодній особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, за ознаками якого здійснюється досудове розслідування не повідомлено, не було призначено експертизу, а прокурор лиш вказує на необхідність в майбутньому призначені судової земельно-технічної експертизи.
На підставі зазначених обставин, які свідчать про однобічність і необ'єктивність судового розгляду клопотання, апеляційна скарга власника майна підлягає задоволенню, а ухвала слідчого судді - скасуванню, з постановленням апеляційним судом нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання прокурора як такого, що внесено до суду з порушенням вимог КПК України та за недоведеності наявності правових підстав для накладення арешту на майно, який при викладених у клопотанні обставинах явно порушуватиме справедливий баланс між інтересами власника майна, гарантованими законом, і завданнями цього кримінального провадження.
Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 404, 405, 407, 412, 422 КПК України, колегія суддів,
Поновити строк на апеляційне оскарження адвокату ОСОБА_7 подану в інтересах ТОВ «ЄВРО БУДІНВЕСТ ГРУП» на ухвалу слідчого судді Ірпінського міського суду Київської області від 30 травня 2023 року.
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 подану в інтересах ТОВ «ЄВРО БУДІНВЕСТ ГРУП» задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Ірпінського міського суду Київської області від 30 травня 2023 року скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою клопотання прокурора Бучанської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_8 про арешт майна в кримінальному провадженні №42021112320000108 від 31.08.2021 залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ _____________ ____________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4