27 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 679/338/24
адміністративне провадження № К/990/46766/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Соколова В.М.,
суддів: Єресько Л.О., Загороднюка А.Г.,
розглянувши у порядку письмового провадження у суді касаційної інстанції адміністративну справу № 679/338/24
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області, ПОГ СВГ ВП Шепетівського РУП Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області капітана поліції Хамрика Сергія Вікторовича про скасування постанови про адміністративне правопорушення, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою Нікітюка Павла Михайловича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу Нетішинського міського суду Хмельницької області від 04 вересня 2024 року (суддя Томілін О.М.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2024 року (суддя-доповідач Гонтарук В.М., судді: Моніч Б.С., Білова Л.М.),
І. Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Нетішинського міського суду Хмельницької області з позовом до Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області (далі - ГУ НП в Хмельницькій області, відповідач), ПОГ СВГ ВП Шепетівського РУП ГУ НП в Хмельницькій області капітана поліції Хамрика Сергія Вікторовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАД 112870 від 03 жовтня 2023 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною четвертою статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) у вигляді штрафу в розмірі 20400 грн і закриття провадження у справі.
ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
Ухвалою Нетішинського міського суду Хмельницької області від 22 березня 2024 року прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 та відкрито провадження в адміністративній справі.
В цій ухвалі, окрім іншого, міститься висновок про те, що позивач звернувся до суду з позовом про скасування постанови БАД № 112870 від 03 жовтня 2023 року в межах строку, який визначено статтею 286 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а тому відсутні підстави для розгляду заяви позивача про поновлення строку звернення до суду та поновлення такого строку.
Ухвалою Нетішинського міського суду Хмельницької області від 29 березня 2024 року відмовлено у задоволенні заяви Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області про залишення позовної заяви без розгляду.
Місцевий суд керувався тим, що копію оскаржуваної постанови БАД № 112870 від 03 жовтня 2023 року позивач отримав 26 лютого 2024 року, а до суду звернувся з позовом 29 лютого 2024 року, тобто з дотриманням строку, встановленого статтею 286 КАС України. Відповідач, звертаючись 27 березня 2024 року до суду із заявою про залишення позовної заяви без розгляду, вже після відкриття провадження у справі, зазначив, що позивачу копію оскаржуваної постанови було направлено рекомендованим повідомленням - 04 жовтня 2023 року. Проте, жодних доказів такого направлення суду відповідач не надає, як і не надає суду докази отримання позивачем копії оскаржуваної постанови шляхом отримання ним листа з рекомендованим повідомленням. У матеріалах справи наявні лише докази, надані позивачем, про отримання копії оскаржуваної постанови 26 лютого 2024 року.
Втім, 04 вересня 2024 року Нетішинський міський суд Хмельницької області постановив ухвалу про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду.
Як зазначив суд в указаному рішенні, клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду було обґрунтоване тим, що оскаржувану постанову отримано лише 26 лютого 2024 року у відповідь на його заяву від 23 лютого 2024 року. Водночас, із відеозапису нагрудної камери працівника поліції судом установлено, що ОСОБА_1 03 жовтня 2023 року відмовився від підпису та отримання оскаржуваної постанови і, таким чином, свідомо не скористався своїм правом. Більше того, достеменно знаючи про існування оскаржуваної постанови, питання про її отримання позивачем ініційовано лише 23 лютого 2024 року, тобто вже після спливу строку на оскарження цієї постанови.
Місцевий суд зауважив, що враховуючи технічні особливості встановленої програми «Д-З», головуючий суддя не мав можливості побачити та відтворити долучений раніше представником відеозапис через систему «Електронний суд» у форматі mр4 у статкартці до справи у графі «прикріплені файли». Натомість, при ухваленні судового рішення у справі, вказаний файл виявлено та відтворено у «ОСК22 - на адміністративну справу» у графі «документи електронного суду».
Залишаючи без розгляду позовну заяву, суд першої інстанції керувався тим, що поважними причинами пропуску строку визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Конструкція частини другої статті 286 КАС України передбачає подання позовної заяви щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності протягом десяти днів саме з дня ухвалення відповідного рішення (постанови).
Будь-яких поважних причин, які б свідчили про непереборну неможливість подання позову у визначені законом строки, з матеріалів справи не вбачається.
На основі вказаного суд першої інстанції дійшов висновку позивач пропустив строк звернення до суду та не навів обставин, які б давали підстави для висновку про наявність об'єктивних, тобто таких, що не залежали від волі позивача, обставин, які би зумовили поважність пропуску встановленого процесуальним законом строку звернення до суду.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2024 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Нетішинського міського суду Хмельницької області від 04 вересня 2024 року - без змін.
Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції, що в даному випадку адміністративний позов підлягає залишенню без розгляду.
ІІІ. Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції. Позиція інших учасників справи
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції від 04 вересня 2024 року та постановою суду апеляційної інстанції від 18 листопада 2024 року, Нікітюк Павло Михайлович , діючи в інтересах позивача, подав касаційну скаргу.
У касаційній скарзі представник позивача просить Суд скасувати оскаржувані судові рішення і направити справу № 679/338/24 до Нетішинського міського суду Хмельницької області для продовження розгляду.
В обґрунтування вимог касаційної скарги її автор посилається на те, що при вирішенні справи суди першої та апеляційної інстанцій помилково не застосували норми частини першої статті 285 КУпАП, абзацу третього пункту 5 розділу IV Інструкції № 1395 від 07 листопада 2015 року, абзацу четвертого статті 299 КУпАП і не врахували того, що посадова особа/орган, що видав постанову про накладення адміністративного стягнення, має обов'язок протягом трьох днів надіслати таку постанову особі, щодо якої її винесено.
На думку скаржника, відмова особи підписати постанову про накладення на неї адміністративного стягнення є її правом. Тому, оскільки ОСОБА_1 не був згідний із тим, що вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною четвертою статті 126 КУпАП, він відмовився підписувати постанову. Проте, відмова підписувати постанову через незгоду з нею одночасно є і відмовою отримати постанову на місці події, адже формою постанови не передбачено можливості висловити незгоду з постановою через відмову її підписувати, і в той же час отримати постанову. Через це постанову позивач не зміг отримати на місці події.
Разом із тим, ураховуючи положення статті 285 КУпАП, отримання позивачем постанови на місці не було обов'язковим, адже така постанова протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено. Тобто, якщо особа відмовилась отримувати постанову на місці події (в тому числі через незгоду з її змістом), то така постанова повинна бути надіслана поштою. Отже, обов'язком посадової особи, яка склала постанову, - інспектора ПОГ СВГ ВП Шепетівського РУП ГУНП в Хмельницькій області, капітана поліції Хамрика Сергія Вікторовича - було надіслання її позивачеві протягом трьох днів з дня її винесення.
Таким чином, на думку скаржника, суд першої інстанції, вказуючи в ухвалі, що позивач не звернувся до органів поліції для отримання постанови протягом десяти днів з дня її винесення (строку для оскарження), фактично переклав передбачений законом обов'язок уповноваженої особи/органу своєчасно (протягом трьох днів) надіслати постанову особі, на яку накладається стягнення, на таку особу (в даному випадку на ОСОБА_1 ).
Касатор наголошує на тому, що оспорювану постанову про накладення на адміністративного стягнення ОСОБА_1 не отримав ані протягом визначених законом трьох днів, ані пізніше, через що був змушений звертатися до управління поліції особисто з метою її отримання. При цьому відмітка у такій постанові про те, що вона була надіслана ОСОБА_1 рекомендованим листом 04 жовтня 2023 року не відповідає дійсності, оскільки такого листа позивач не отримував, а відповідач не надав доказів протилежного.
Суд апеляційної інстанції погодився із висновками місцевого суду, не взявши до уваги аргументів, наведених в апеляційній скарзі, не надав їм жодної оцінки, тобто його постанова є необґрунтованою і прийнята з порушенням норм процесуального права.
На основі наведених вище доводів, скаржник уважає, що суди першої та апеляційної інстанцій застосували норми права, які не підлягали застосуванню, - пункт 8 частини першої статті 240, частини третю і четверту статті 123 КАС України, внаслідок чого дійшли помилкового висновку про залишення позову без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду.
Ухвалою від 12 грудня 2024 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
Відповідач - ГУ НП в Хмельницькій області подав відзив, у якому просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
На обґрунтування своєї позиції відповідач зазначає, що ОСОБА_1 знав про оскаржувану постанову ще у день її винесення інспектором поліції, його було ознайомлено з правом її оскаржити протягом десяти днів, однак позивач відмовився від її отримання, що зафіксовано на відеозаписі, який додано до клопотання, а також підтверджується поясненнями свідків. Таким чином позивач, достеменно знаючи про існування оскаржуваної постанови, ініціював питання про її отримання лише 23 лютого 2024 року. ОСОБА_1 вчасно не скористався правом на оскарження спірної постанови, у зв'язку з чим порушив строк звернення до суду. Відповідач стверджує, що конструкція частини другої статті 286 КАС України передбачає подання позовної заяви щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності протягом десяти днів саме з дня ухвалення відповідного рішення (постанови). В той же час, жодних належних доказів, які б вказували на поважність причин пропуску строку звернення до суду позивачем не надано, а тому суди дійшли правильного висновку про залишення позову без розгляду та прийняли судові рішення, які відповідають закону.
Ухвалою від 26 листопада 2025 року Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Соколова В.М. провів необхідні дії з підготовки справи до касаційного розгляду та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами.
IV. Джерела права й акти їхнього застосування
Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частин першої-четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Згідно з частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною третьою статті 122 КАС України визначено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частинами першою та другою статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду (частина третя статті 123 КАС України).
Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду (частина четверта статті 123 КАС України).
Пунктом 8 частиною першою статті 240 КАС України встановлено, що суд ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначені статтею 286 КАС України.
Частиною другою статті 286 КАС України (у редакції, чинній станом на 03 жовтня 2023 року) передбачено, що позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Згідно зі статтею 289 КУпАП (у редакції, чинній станом на 03 жовтня 2023 року) скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, постанов у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та/або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), - протягом десяти днів з дня набрання постановою законної сили. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Частиною другою статті 291 КУпАП у тій же редакції передбачено, що постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксоване в автоматичному режимі, або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), набирає законної сили після її вручення особі або отримання поштового повідомлення про вручення або про відмову в її отриманні, або повернення поштового відправлення з позначкою про невручення, або під час її виконання у випадках, передбачених частиною першою статті 300-1 цього Кодексу.
V. Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи.
Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення у межах доводів і вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, зазначає наступне.
Предметом судового контролю у цій справі є постанова суб'єкта владних повноважень про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.
У рамках даного касаційного провадження спірним є питання дотримання позивачем строку звернення до суду.
Як уже зазначалося, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що ОСОБА_1 пропустив строк звернення до суду з цим позовом, оскільки про наявність постанови серії БАД 112870 від 03 жовтня 2023 року він дізнався безпосередньо під час її винесення, однак відмовився від її отримання, що встановлено із відеозапису нагрудної камери працівника поліції, тоді ж позивачу було роз'яснено право на оскарження постанови протягом десяти днів. Однак, із позовом до суду ОСОБА_1 звернувся лише 29 лютого 2024 року.
Із цього слідує, що суди першої та апеляційної інстанцій пов'язують обчислення строку звернення до суду з моментом, коли позивач дізнався про порушення своїх прав оскаржуваним рішенням суб'єкта владних повноважень; у своїх рішеннях суди посилаються на частину другу статті 286 КУпАП, яка передбачає, зокрема, що позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови).
Між тим, колегія суддів уважає передчасними такі висновки судів з огляду на таке.
Статтею 258 КУпАП (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що постанова у справі про адміністративне правопорушення складається у двох екземплярах, один з яких вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Відповідно до статті 285 КУпАП постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено.
Копія постанови вручається під розписку. У разі якщо копія постанови висилається, про це робиться відповідна відмітка у справі.
У випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу, копія постанови уповноваженої посадової особи у справі про адміністративне правопорушення вручається особі, щодо якої її винесено, на місці вчинення правопорушення.
З уваги на наведені положення КУпАП і беручи до уваги те, що позивач оскаржувану постанову в день її прийняття фактично не отримував, оскільки відмовився від її отримання, суди при вирішенні питання пропуску строку звернення до суду мали з'ясувати дату отримання позивачем цієї постанови.
В аспекті зазначеного колегія суддів звертає увагу на те, що Верховний Суд у постанові від 12 червня 2020 року у справі № 686/28291/19 сформулював правову позицію щодо відліку десятиденного строку оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, за умови відмови від її отримання.
Так, у цій постанові суд касаційної інстанції на основі аналізу норм статті 289 КУпАП і частини другої статті 291 КУпАП виснував, що постанова у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксоване в автоматичному режимі, може бути оскаржена протягом десяти днів після її вручення особі або отримання поштового повідомлення про вручення, або про відмову в її отриманні, або повернення поштового відправлення з позначкою про невручення.
Аналогічна норма закріплена у частині другій статті 286 КАС України, відповідно до якої позовну заяву щодо оскарження рішень (постанов) у справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, може бути подано протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Отже, під час вирішення питання про пропуск строку звернення з позовом до суду щодо оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, підлягає з'ясуванню дата отримання цієї постанови.
Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач оскаржувану постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, від 03 жовтня 2023 року серії БАД 112870 у день її прийняття фактично не отримував.
Також із матеріалів справи вбачається, що 01 березня 2024 року Нетішинський міський суд Хмельницької області звернувся із запитом до відповідача, в якому просив надати інформацію щодо особистого вручення або направлення ОСОБА_1 копії постанови від 03 жовтня 2023 року серії БАД 112870 рекомендованим листом з повідомленням 04 жовтня 2023 року та відповідні документи, які містять інформацію про дату вручення або невручення ОСОБА_1 копії зазначеної постанови. Як зазначив місцевий суд у цьому запиті, вказана інформація необхідна суду з метою повного та об'єктивного з'ясування обставин, необхідних для вирішення клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду з позовом про скасування постанови від 03 жовтня 2023 року серії БАД 112870.
Однак, відповідь на запит суду першої інстанції не надійшла, про що зазначено в ухвалах від 22 березня 2024 року (про відкриття провадження в адміністративній справі) та від 29 березня 2024 року (про відмову в задоволенні заяви ГУ НП в Хмельницькій області про залишення позову без розгляду).
В цих ухвалах місцевий суд наголосив на тому, що у матеріалах справи наявні лише докази, надані позивачем, про отримання ним копії оскаржуваної постанови 26 лютого 2024 року, а доказів направлення йому цієї постанови, як і доказів про її вручення, відповідач суду не надав.
Окрім того, суд першої інстанції у вказаних ухвалах зробив висновок про дотримання позивачем строку звернення до суду, встановленого частиною другою статті 286 КАС України, виходячи саме з дати отримання позивачем оскаржуваної постанови - 26 лютого 2024 року.
З огляду на наведене колегія суддів констатує, що до постановлення 04 вересня 2024 року ухвали про залишення позову без розгляду, правовий підхід Нетішинського міського суду Хмельницької області щодо вирішення питання строків звернення до суду ґрунтувався на правильному тлумаченні положень статті 286 КАС України та статті 291 КУпАП і відповідав висновкам Верховного Суду.
Проте, в подальшому, суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі дійшов висновку, що десятиденний строк звернення до суду з позовом у цій справі обчислюється з моменту, коли ОСОБА_1 дізнався про спірну постанову, а саме з 03 жовтня 2023 року, тобто з дня, коли цю постанову винесено.
Разом із тим, такий висновок суду суперечить правовій позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 12 червня 2020 року у справі № 686/28291/19.
Місцевий суд, а потім і суд апеляційної інстанції, застосовуючи частину другу статті 286 КАС України, не врахували, що у даному випадку предметом оскарження є постанова по справі про адміністративне правопорушення саме у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, позовну заяву про оскарження якої може бути подано протягом десяти днів з дня її вручення особі щодо якої її винесено, а не з дня ухвалення такої постанови.
Колегія суддів також звертає увагу на постанову Верховного Суду від 16 листопада 2023 року у справі № 290/606/23, у якій суд касаційної інстанції відхилив твердження судів попередніх інстанцій про те, що позивач був ознайомлений зі змістом оскаржуваної постанови ще у момент її винесення, проте відмовився від її отримання; касаційний суд вказав, що норми законодавства не пов'язують право позивача на звернення до суду з позовом про оскарження відповідної постанови саме з моментом її проголошення.
Суд наголошує, що КУпАП визначає два можливі способи вручення постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення особі, щодо якої її винесено: (1) вручення під розписку; (2) надіслання поштою з повідомленням про вручення. Ці дії повинні бути вчинені протягом трьох днів після закінчення розгляду справи.
Зважаючи на те, що судами достеменно встановлено, що ОСОБА_1 примірник постанови від 03 жовтня 2023 року серії БАД 112870 не вручався під розписку, то така постанова мала б бути надіслана йому поштовим відправленням з повідомленням про вручення.
Водночас доказів надіслання позивачу оскаржуваної постанови судами не здобуто, а відповідачем не надано. Твердження відповідача про направлення ОСОБА_1 оскаржуваної постанови 04 жовтня 2023 року матеріалами справи не підтверджуються.
Варто зазначити, що в апеляційній скарзі позивач наводив відповідні аргументи з приводу того, що відповідачем не надано доказів надіслання оскаржуваної постанови, як того вимагає КУпАП. Позивач наголошував на тому, що не отримував оскаржувану постанову ні особисто під розписку, ні засобами поштового зв'язку, а отримав її у відповідь на свою заяву від 23 лютого 2024 року.
Як свідчить зміст постанови суду апеляційної інстанції, ці доводи не були проаналізовані судом, не наведено мотивів прийняття або ж відхилення.
Отже, фактично обставини, з якими пов'язаний відлік десятиденного строку оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, за умови відмови від її отримання, залишилися судами не встановленими.
За таких умов висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав для залишення позову без розгляду є передчасним.
Окремо Суд відмічає, що при вирішенні питання дотримання позивачем строку звернення до суду з позовом у цій справі суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, які полягають у наступному.
З системного аналізу норми статті 123 КАС України, яка визначає наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду, вбачається, що передумовою настання відповідних наслідків для позивача є надання останньому можливості подати заяву про поновлення пропущеного строку в разі її неподання, або ж вказати інші причини пропуску строку, аніж ті, які були зазначені в первинній заяві про поновлення строку та визнані судом неповажними.
Отже, КАС України допускає ймовірність виявлення судом факту недотримання строку звернення до суду і після відкриття провадження у справі, внаслідок чого позов може бути залишений без розгляду.
Разом із цим, положення КАС України закріплюють, що у випадку встановлення судом факту пропуску позивачем строку звернення до суду з позовом, такій особі гарантується надання часу для подання заяви про поновлення строку звернення до суду з позовом із наданням доказів поважності причин його пропуску. При цьому, забезпечення реалізації такого права не залежить від інстанції суду, який виявив факт пропуску строку, оскільки такий факт може бути виявлений не лише до відкриття провадження у справі, але й на більш пізніх стадіях судового процесу.
Верховний Суд уважає, що питання причин пропуску строку звернення до суду з позовом у випадку, коли суд встановив, що такий пропущено позивачем, в обов'язковому порядку має бути з'ясовано судом. У будь-якому випадку позивач має бути обізнаний про виникнення у суду питання щодо дотримання ним строку звернення до суду з позовом задля забезпечення реальної можливості спростувати факт пропуску строку або довести наявність підстав для його поновлення.
На неможливість залишення позовної заяви без розгляду з підстав пропуску строку звернення до суду без надання позивачеві можливості заявити клопотання про поновлення такого строку Верховний Суд указував у постановах від 11 лютого 2021 року у справі № 140/2046/19, від 10 червня 2020 року у справі № 620/1715/19, від 23 вересня 2020 року у справі № 640/5645/19, від 03 грудня 2020 року у справі № 817/660/18, від 17 березня 2021 у справі № 160/3092/20, від 18 березня 2021 у справі № 640/23204/19, від 20 квітня 2021 року у справі № 640/17351/19, від 14 липня 2022 року 380/10649/21, від 09 червня 2022 року у справі № 160/15960/20, від 05 травня 2022 року у справі № 420/6134/21 і Суд не знаходить підстав застосовувати інший підхід до тлумачення вимог статті 123 КАС України.
Повертаючись до обставин цієї справи, колегія суддів зауважує, що місцевий суд не розглядав клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду, оскільки дійшов висновку про те, що такий строк не пропущений. Із цих же підстав місцевий суд відмовив у задоволенні заяви ГУ НП в Хмельницькій області про залишення позову без розгляду.
Однак, висновок про дотримання позивачем строку звернення до суду, суд першої інстанції побудував якраз на тих обставинах, на які ОСОБА_1 посилався у клопотанні про поновлення строку звернення до суду, а саме, що оскаржувану постанову отримав лише 26 лютого 2024 року.
Таким чином, суд першої інстанції фактично врахував і надав оцінку доводам позивача щодо пропуску строку звернення до суду.
Втім пізніше, суд першої інстанції повернувся до розгляду клопотання ОСОБА_1 та визнав неповажними причини пропуску строку звернення до суду та, як наслідок, постановив ухвалу про залишення позову без розгляду.
Проте, попередньо, суд першої інстанції повинен був вжити заходів щодо надання можливості позивачу звернутися із відповідною заявою про поновлення пропущеного строку звернення до суду із зазначенням інших підстав пропуску строку.
Однак, як слідує зі змісту оскаржуваної ухвали, місцевий інстанції не надав можливості позивачу подати заяву про поновлення строку звернення до суду з наведенням інших підстав пропуску цього строку.
Матеріали справи не містять процесуальних рішень щодо надання можливості позивачу скористатися правом подати відповідну заяву, у якій вказати інші причини пропуску строку звернення до суду.
Таким чином, позивачу не було надано можливості навести свої міркування та надати відповідні докази, у разі їх наявності, з метою обґрунтування поважності причин звернення до суду з пропуском строку іншими обставинами, аніж ті, які були зазначені в первинній заяві про поновлення строку та визнані судом неповажними.
З огляду на наведене та застосовуючи вказаний підхід до обставин цієї справи, залишення вказаного позову без розгляду з мотивів відсутності підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду колегія суддів визнає передчасним, оскільки обов'язковою передумовою для застосування частини третьої статті 123 КАС України є надання позивачеві можливості подати заяву про поновлення строку звернення до суду з позовом.
Суд апеляційної інстанції на допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права уваги не звернув та їх не виправив.
За таких обставин ухвала суду першої інстанції про залишення позовної заяви без розгляду та постанова суду апеляційної інстанції, які є предметом перегляду судом касаційної інстанції, не відповідають нормам процесуального права та підлягають скасуванню.
Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Оскільки судом першої інстанції постановлено ухвалу, яка не відповідає закону та перешкоджає подальшому провадженню у справі, та залишена без змін постановою суду апеляційної інстанції, касаційну скаргу необхідно задовольнити.
VІ. СУДОВІ ВИТРАТИ
З огляду на результат касаційного розгляду справи, судові витрати не розподіляються.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд
Касаційну скаргу Нікітюка Павла Михайловича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити.
Ухвалу Нетішинського міського суду Хмельницької області від 04 вересня 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2024 року у справі № 679/338/24 скасувати.
Справу № 679/338/24 направити для продовження розгляду до Нетішинського міського суду Хмельницької області.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
СуддіВ.М. Соколов Л.О. Єресько А.Г. Загороднюк