27 листопада 2025 року
м. Київ
справа №160/2254/21
адміністративне провадження №К/990/3183/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мацедонської В. Е.,
суддів: Білак М.В., Кашупр О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження в адміністративній справі №160/2254/21 за позовом Харківського національного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов'язаних з утриманням особи у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України,
Ухвалою Верховного Суду від 28 квітня 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2021 року з підстав, визначених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Ухвалою Верховного Суду від 26 листопада 2025 року закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено справу до касаційного розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без виклику сторін з 27 листопада 2025 року.
27 листопада 2025 року від ОСОБА_1 до Верховного Суду надійшло клопотання про зупинення провадження у справі №160/2254/21 до прийняття рішення Конституційним Судом України за поданням Пленуму Верховного Суду щодо конституційності приписів п. 3 Порядку відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2017 року №261 (постанова Пленуму Верховного Суду від 28 червня 2024 року №9).
На обґрунтування свого клопотання позивач вказує про те, що відповідно до інформації з офіційного веб-сайту Конституційного Суду України ухвалою колегії суддів Конституційного Суду України відкрито конституційне провадження за конституційним поданням Пленуму Верховного Суду (основна реєстраційна інформація 4/ 256 (24) 15 липня 2024 року) щодо відповідності Конституції України (конституційності) приписів пункту 3 Порядку відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2017 року № 261 (в частині, якою передбачено, що відшкодування здійснюється в розмірі витрат, пов'язаних з грошовим забезпеченням).
Посилаючись на пункт 3 частини першої статті 236 КАС України, позивач зазначає, що з метою забезпечення ефективності та передбачуваності судової практики у спірних правовідносинах, провадження у цій справі доцільно зупинити до набрання законної сили рішенням у справі №4-256(24), яка розглядається Конституційним Судом України у порядку конституційного судочинства за конституційним поданням Пленуму Верховного Суду щодо конституційності приписів п. 3 Порядку відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2017 року № 261.
Проаналізувавши доводи клопотання позивача, Верховний Суд зазначає таке.
За правилами пункту 3 частини першої статті 236 КАС України суд зупиняє провадження у справі в разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Висновки щодо застосування вищезгаданої норми процесуального права неодноразово висловлювалися Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постанові від 16 жовтня 2019 року у справі № 800/330/17, відповідно до яких, з огляду на зазначені вимоги закону для вирішення питання про зупинення провадження у справі, адміністративний суд повинен у кожному конкретному випадку з'ясувати:
- чи існує вмотивований зв'язок між предметом судового розгляду у справі, яка розглядається адміністративним судом, з предметом доказування в конкретній іншій справі, що розглядається в порядку іншого провадження;
- чим обумовлюється об'єктивна неможливість розгляду цієї справи.
Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з'ясовані та встановлені в цьому процесі, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено.
Отже, у заяві про зупинення провадження у справі заявник повинен надати чітке обґрунтування, у чому полягає об'єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення іншої справи.
Вирішуючи питання щодо зупинення провадження в адміністративній справі з підстав неможливості її розгляду до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, суд повинен належним чином проаналізувати імовірні наслідки ухвалення Конституційним Судом України рішення за результатом розгляду справи, їх взаємозв'язок зі спірними правовідносинами, що є предметом розгляду в адміністративній справі, підставами позову, і відобразити відповідні висновки у своїй ухвалі.
Водночас, згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - «Конвенція») кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
За правилами статті 6 КАС України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» норми Конвенції і практика Європейського суду з прав людини (далі - «ЄСПЛ», «Суд») є джерелами права для судів України.
ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях указував на необхідність дотримання судами держав - учасниць Конвенції принципу розгляду справи судами впродовж розумного строку. Практика ЄСПЛ із цього питання є різноманітною й залежною від багатьох критеріїв, серед яких складність справи, поведінка заявника, судових та інших державних органів, важливість предмета розгляду і ступінь ризику терміну розгляду для заявника тощо.
Крім того, у силу частин першої, другої статті 152 Конституції України закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
У статті 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.
З наведеного висновується, що встановлена Конституційний Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, має значення передовсім як рішення загального характеру, яким визначається правова позиція для вирішення наступних справ, а не як підстава для перегляду справи із ретроспективним застосуванням нової правової позиції і зміни таким чином стану правової визначеності, вже встановленої остаточним судовим рішенням у справі.
Верховний Суд наголошує, що зупинення провадження в адміністративній справі з підстав неможливості її розгляду до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, є доцільним у випадках, коли предметом розгляду органу конституційної юрисдикції є норми закону чи іншого акта, якими врегульовано питання щодо юридичної відповідальності фізичної особи. В інших випадках визнання неконституційним закону чи іншого акта не матиме впливу на правове регулювання відносин, що виникли (відбулися) до ухвалення рішення Конституційним Судом України.
Подібна правова позиція неодноразово була викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21 жовтня 2021 року у справі №200/5458/20-а, від 19 липня 2022 року у справі №200/7172/20-а, від 09 лютого 2023 року у справі №600/724/20-а.
Перевіривши доводи позивача, колегія суддів уважає, що заявник у зазначеній заяві належним чином не обґрунтував наявності зв'язку між очікуваним рішенням Конституційного Суду України і предметом цього спору, в тому числі не конкретизував, у чому саме полягає об'єктивна неможливість розгляду цієї справи без попереднього вирішення органом конституційної юрисдикції зазначеної касаційної скарги.
У разі прийняття Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності наведеного вище положення за наслідками розгляду конституційного подання, на що посилається скаржник, такі положення втратять чинність лише з моменту ухвалення відповідного рішення, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Підсумовуючи наведене, Верховний Суд не вбачає об'єктивної неможливості подальшого розгляду касаційної скарги, підстави для зупинення провадження у цій справі відсутні, а тому клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження в адміністративній справі №160/2254/21 задоволенню не підлягає.
Керуючись статтею 236 КАС України, Суд
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження в адміністративній справі №160/2254/21 за позовом Харківського національного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов'язаних з утриманням особи у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В.Е. Мацедонська
Судді М.В. Білак
О.В. Кашпур