про відмову у відкритті касаційного провадження
27 листопада 2025 року
м. Київ
справа №440/4863/25
адміністративне провадження № К/990/46985/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Єзерова А.А., суддів Кравчука В.М., Стародуба О.П.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 21.05.2025 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 15.10.2025 у справі №440/4863/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення,
У квітні 2025 року ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі - відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - відповідач 2, ГУ ПФУ в Одеській області), в якому просив:
визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Полтавській області від 09.04.2025 №163750033014 в частині не зарахування до стажу роботи на посаді судді, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання часу роботи на посаді судді Октябрського районного суду м. Полтави у період з 02.02.2002 по 18.02.2002, що складає 17 днів; часу роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у підвідомчих Міністерству юстиції України органах на місцях, зокрема на посаді виконувача обов'язків заступника начальника управління юстиції з організаційного забезпечення діяльності судів та судово-правової реформи Управління юстиції в Полтавській області Міністерства юстиції України із 05.12.1997 до 11.01.1999 - 1 рік 1 місяць 6 днів; стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді, а саме стаж роботи на посадах заступника начальника управління юстиції - начальника відділу Державної виконавчої служби Управління юстиції у Полтавській області Міністерства юстиції України, заступника начальника управління - начальника відділу Державної виконавчої служби Київського районного управління юстиції - 3 роки, а всього 4 роки 1 місяць 23 дні та обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 56 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді;
зобов'язати ГУ ПФУ в Полтавській області зарахувати до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку та на отримання щомісячного довічного грошового утримання час роботи на посаді судді Октябрського районного суду м. Полтави з 02.02.2002 по 18.02.2002, що складає 17 днів; час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у підвідомчих Міністерству юстиції України органах на місцях, зокрема на посаді виконувача обов'язків заступника начальника управління юстиції з організаційного забезпечення діяльності судів та судово-правової реформи Управління юстиції в Полтавській області Міністерства юстиції України із 05.12.1997 до 11.01.1999, що складає 1 рік 1 місяць 6 днів; стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді, а саме стаж роботи на посадах заступника начальника управління юстиції - начальника відділу Державної виконавчої служби Управління юстиції у Полтавській області Міністерства юстиції України, заступника начальника управління - начальника відділу Державної виконавчої служби Київського районного управління юстиції - 3 роки, а всього 4 роки 1 місяць 23 дні;
зобов'язати ГУ ПФУ в Полтавській області здійснити з 29.03.2025 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з розрахунку 64 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.
Полтавський окружний адміністративний суд рішенням від 21.05.2025, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 15.10.2025, позов задовольнив.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, відповідач оскаржив їх у касаційному порядку, просив скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Дослідивши зміст касаційної скарги, колегія суддів дійшла такого висновку.
Відповідно до пункту 20 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
У частині шостій статті 12 КАС України закріплений перелік справ, які для мети КАС України слід вважати справами незначної складності. Зокрема, положення пункту 3 частини шостої статті 12 КАС України передбачають, що для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
За правилами пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Буквальне тлумачення положень зазначеної норми дає підстави для висновку про те, що процесуальний закон пов'язує можливість касаційного перегляду у справах незначної складності тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах «а», «б», «в» та «г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України. Водночас обов'язок доведення наявності таких виняткових обставин покладається на особу, яка звертається до суду з касаційною скаргою.
Означені критерії прийнятності касаційної скарги встановлені задля можливості забезпечення Верховним Судом ключової мети касаційного перегляду - виправлення судових помилок та усунення недоліків судочинства, що призвели до порушення прав учасників справи. Тобто касаційний перегляд за своєю сутністю має екстраординарний характер і спрямований на забезпечення основоположних гарантій справедливого судового розгляду, які становлять зміст конституційного принципу верховенства права.
Доведення зазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
Спір у даній справі виник через відмову контролюючого органу у зарахуванні до стажу судді спірних періодів роботи, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з розрахунку 56 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. Ця справа є справою незначної складності згідно до вимог пункту 3 частини шостої статті 12 КАС України.
У свою чергу, скаржник не обґрунтував у касаційній скарзі того, чи стосується касаційна скарга питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; чи був скаржник позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, під час розгляду іншої справи; чи справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; чи суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Скаржник у касаційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, не визначає, які норми матеріального права застосовані судами не правильно або які норми процесуального права було порушено судами, а лише зазначає про незгоду із прийнятими судовими рішеннями та оцінкою доказів у цій справі щодо зарахування періодів роботи, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з розрахунку 56 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.
Відповідач у касаційній скарзі фактично просить про переоцінку доказів, наявних у матеріалах справи щодо наявності у позивача стажу роботи на посаді судді, що враховується при обчисленні щомісячного (довічного) грошового утримання судді у відставці, що виходить за межі касаційного оскарження судових рішень першої та апеляційної інстанції, визначених статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
У разі, якщо скаржник вважає, що суди порушили норми матеріального права і неналежно дослідили зібрані у справі докази, неповно встановили обставини справи або встановили обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які суд не дослідив, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
Так, оскарження судових рішень з підстави, передбаченої пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України вимагає не лише констатації факту, що суди неправильно застосували норми права у подібних правовідносинах, а і визначення норми (норм) права, які саме порушені при неврахуванні визначеного висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах, а також зазначення обставин, які б свідчили про те, що посилання на постанову Верховного Суду, які застосували суди попередніх інстанцій потребують відступлення від таких висновків.
До того ж, Верховний Суд наголошує, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України необхідно зазначати постанову Верховного Суду, висновки якої не було враховано судами попередніх інстанцій, в тому числі навести обґрунтовані аргументи необхідності відступлення від такого висновку у визначеній постанові.
Саме по собі посилання на неврахування судами попередніх інстанцій висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.
Таким чином, колегія суддів не приймає посилання скаржника на пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України, як на підставу для відкриття касаційного провадження у цій справі.
Колегія суддів не встановила випадків, зазначених у пункті 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, які могли б слугувати підставою для відкриття касаційного провадження у справі незначної складності.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З огляду на те, що касаційна скарга подана на судові рішення, які за законом не оскаржуються у касаційному порядку, у відкритті провадження за цією скаргою слід відмовити.
Керуючись статтями 12, 328, 333 КАС України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 21.05.2025 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 15.10.2025 у справі №440/4863/25.
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження надіслати скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною і не оскаржується.
Суддя-доповідач А.А. Єзеров
Суддя В.М. Кравчук
Суддя О.П. Стародуб