27 листопада 2025 року
м. Київ
справа №440/2947/24
адміністративне провадження №К/990/44476/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Желєзного І. В.,
суддів: Білак М. В., Мельник-Томенко Ж. М.,
розглянувши заяву ОСОБА_1 про передачу на розгляд Великої Палати Верховного Суду адміністративної справи № 440/2947/24 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
У березні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - Військова служба правопорядку), у якому просив:
- визнати протиправними дії відповідача щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 з 20 травня до 31 грудня 2023 року грошового забезпечення та належних у вказаних період виплат: матеріальної допомоги для оздоровлення за 2023 рік та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» на 1 січня 2023 року;
- зобов'язати відповідача здійснити ОСОБА_1 з 20 травня до 31 грудня 2023 року перерахунок грошового забезпечення (основних та додаткових його складових), грошової допомоги для оздоровлення за 2023 рік та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованим шляхом множення розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» на 1 січня 2023 року на відповідні тарифні коефіцієнти відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704), та провести їх виплату з урахуванням раніше сплачених сум.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 01 липня 2024 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2025 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 02 грудня 2024 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 01 липня 2024 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2024 року у справі № 440/2947/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової служби правопорядку про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, та витребував із Полтавського окружного адміністративного суду матеріали адміністративної справи № 440/2947/24.
Позивач звернувся до Верховного Суду із заявою про передачу на розгляд Великої Палати Верховного Суду справи № 440/2947/24, у якій зазначив, що ця справа містить відповідні ознаки для її віднесення до категорії спорів, що містять виключну правову проблему і вирішення яких необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
На думку позивача, наявна виключна правова проблема, яка полягає у з'ясуванні питання про те, чи підлягає застосуванню судами в період чинності пункт 4 Постанови № 704 в редакції Постанови № 481, які не відповідають правовому акту вищої юридичної сили, що встановлено рішенням суду в іншій справі.
ОСОБА_1 вважає, що з урахуванням вимог статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а також і того, що набрало законної сили рішення Київського окружного адміністративного суду у справі № 320/29450/24, залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2025 року, яким визнано протиправним та нечинним пункт 2 Постанови № 481 стосовно внесення змін до пункту 4 Постанови № 704 з підстав невідповідності його правовому акту вищої юридичної сили, суди в період чинності цих норм постанови КМУ мають застосовувати Закон України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», не зважаючи на те, що ці норми не були скасовані на момент спірних правовідносин.
Розглянувши заяву ОСОБА_1 про передачу на розгляд Великої Палати Верховного Суду справи № 440/2947/24, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 166 КАС України при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування тощо щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань.
Заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом (частина третя статті 166 КАС України).
Згідно із частиною п'ятою статті 346 КАС України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
На підставі частини першої статті 347 КАС України питання про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.
За змістом частини другої статті 347 КАС України питання про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується більшістю від складу суду, що розглядає справу.
Таким чином, вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, суд, керуючись внутрішнім переконанням, у кожному конкретному випадку, з урахуванням змісту спірних правовідносин та їх предмету правового регулювання оцінює наявність виключної правової проблеми та необхідність передачі справи для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Проаналізувавши зазначені у заяві ОСОБА_1 підстави, якими обґрунтована необхідність передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про відсутність у спірних відносинах виключної правової проблеми, оскільки такі правовідносини врегульовано нормами права, які на момент спірних правовідносин не містили колізій, отже з урахуванням обставин цієї справи в повній мірі дозволяють вирішити спір.
При цьому Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду вважає за необхідне звернути увагу, що частиною п'ятою статті 346 КАС України передбачено право суду, а не обов'язок стосовно передачі справи на розгляд до Великої Палати Верховного Суду.
Ураховуючи наведене, колегія суддів Верховного Суду не вбачає наявності процесуальних підстав для передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Керуючись статтями 346, 347, 359 КАС України, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду
Відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про передачу справи № 440/2947/24 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І. В. Желєзний
Судді М. В. Білак
Ж. М. Мельник-Томенко