27 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 120/13330/23
адміністративне провадження № К/990/18912/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу адвоката Сопруна Володимира Володимировича, в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2023 року (суддя: Альчук М.П.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2024 року (судді: Полотнянка Ю.П., Драчук Т.О., Смілянець Е.С.) у справі за позовом Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, Управління стратегічних розслідувань у Вінницькій області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про стягнення витрат, пов'язаних з утриманням у вищому навчальному закладі,
Короткий зміст позовних вимог
Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 (далі -відповідач, ОСОБА_1 ), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, Управління стратегічних розслідувань у Вінницькій області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України (далі - третя особа), в якому просив:
- стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі центрального органу виконавчої влади - Міністерства внутрішніх справ України в особі його структурного підрозділу - Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ витрати, пов'язані з його утриманням у Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ в розмірі 67 842, 65 грн.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач у зв'язку зі звільненням із служби в поліції протягом трьох років після закінчення навчання, зобов'язаний відшкодувати Міністерству внутрішніх справ України в особі Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ витрати, пов'язані з його утриманням у вищому навчальному закладі у повному обсязі за весь період його фактичного навчання.
Після отримання повідомлення про необхідність відшкодування витрат на навчання протягом 30 днів з моменту його вручення, ОСОБА_1 ці витрати не відшкодував у позасудовий спосіб.
У зв'язку з цим, на переконання позивача, існують правові підстави для стягнення з відповідача витрат, пов'язаних з утриманням його в Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ у заявленому розмірі.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2023 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2024 року, позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ витрати пов'язані з його утриманням у вищому навчального закладі у розмірі 67842,65 грн.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що за умовами укладеного між університетом та відповідачем контракту останній зобов'язався відшкодувати Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов'язані з його утриманням у вищому навчальному закладі, у разі звільнення з органів внутрішніх справ (зі служби в поліції) протягом трьох років після закінчення навчання. Відповідач був ознайомлений із обов'язком про відшкодування таких витрат, проте у добровільному порядку відповідні витрати не відшкодував. Доводи відповідача про те, що позивач та третя особа не дотримались визначеної законодавством України процедури, зокрема не надіслали повідомлення про зобов'язання відшкодувати витрати вищому навчальному закладу, рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення, суди першої та апеляційної інстанції відхилили, зазначивши, що норми Порядку відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2017 року № 261 (далі - Порядок №261) не містять імперативної вказівки на таку процедуру. Щодо тверджень відповідача про відсутність розрахунку у повідомленні про відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням у вищому навчальному закладі, суд апеляційної інстанції указав, що за умовами контракту такий розрахунок визначається у довідці-розрахунку. Під час проходження навчання курсант міг у будь-який момент звернутися до відповідного відділу Університету для вирішення зазначених питань, та у випадку незгоди із розрахунками її утримання, їх якістю, недостатністю тощо порушити вирішення спірних питань, в тому числі й у судовому порядку. Суд апеляційної інстанції також зауважив, що навчальний заклад виконав свої договірні зобов'язання повному обсязі, а відповідач за результатами навчання не мав жодних претензій щодо їх виконання.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, адвокат Сопрун Володимир Володимирович, в інтересах ОСОБА_1 , подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2023 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2024 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у позові.
Підставою касаційного оскарження скаржник визначив пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). На його переконання, суди попередніх інстанцій застосували частину п'яту статті 74 Закону України «Про Національну поліцію» та пункт 8 Порядку №261 без урахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 23 вересня 2021 року у справі № 520/11540/19, від 30 серпня 2022 року у справі №480/8200/22, від 14 грудня 2022 року у справі 520/5837/2020, від 13 січня 2023 року у справі №440/2692/20 та від 19 жовтня 2023 року у справі №520/1444/22. У цих постановах сформульовано підхід, згідно з яким право на звернення до суду про відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням осіб у вищих навчальних закладах зі специфічними умовами навчання, у вищого навчального закладу може виникнути лише у випадку відмови особи добровільно відшкодувати витрати. Саме із відмовою особи добровільно відшкодувати витрати на її утримання у вищому навчальному закладі, законодавцем пов'язано можливість звернення навчального закладу із позовом про стягнення такого відшкодування у судовому порядку.
За доводами касаційної скарги, суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки тому, що відповідач не був обізнаний зі змістом повідомлення про необхідність відшкодування витрат, не знав суму, яка підлягає відшкодуванню, та не отримував реквізитів для перерахування коштів, унаслідок чого був позбавлений можливості добровільно виконати свій обов'язок. Суди оминули увагою, що цей позов подано за відсутності відмови відповідача від добровільного відшкодування цих витрат.
22 липня 2024 року адвокат Сопрун Володимир Володимирович, в інтересах ОСОБА_1 , подав до Верховного Суду заяву про відшкодування судових витрат на професійну правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ.
Позиція інших учасників справи
Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ та Управління стратегічних розслідувань у Вінницькій області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України правом подати відзиви на касаційну скаргу не скористалися, що відповідно до приписів частини четвертої статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.
Рух касаційної скарги
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 25 червня 2024 року (судді: Загороднюк А.Г., Єресько Л.О., Соколов В.М.) відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою адвоката Сопруна Володимира Володимировича, в інтересах ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2023 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2024 року у справі № 120/13330/23.
Ухвалою Верховного Суду від 26 листопада 2025 року (суддя: Загороднюк А.Г.) призначено справу до розгляду.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
Наказом Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ від 07 серпня 2017 року № 148 о/с ОСОБА_1 було зараховано курсантом першого курсу на денну форму навчання за державним замовленням та присвоєно спеціальне звання "рядовий поліції".
07 серпня 2017 року між ОСОБА_1 та Дніпропетровським державним університетом внутрішніх справ та Департаментом захисту економіки було укладено контракт № 3106 про здобуття освіти у Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ.
Згідно з пунктом 3.5 цього контракту особа зобов'язується, зокрема, після закінчення навчання прибути до місця призначення в строк, визначений у направленні на роботу, приступити до виконання службових обов'язків за відповідною посадою; у разі дострокового розірвання Контракту, а також звільнення зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення навчання відшкодувати Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов'язані з утриманням у вищому навчальному закладі, відповідно до пункту 4 статті 74 Закону України «Про Національну поліцію» в розмірі, визначеному у довідці розрахунку.
Відповідно до наказу Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ від 01 липня 2021 року № 135 о/с, ОСОБА_1 було направлено у розпорядження до Управління стратегічних розслідувань у Вінницькій області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України для призначення на посаді згідно з отриманим фахом.
На підставі наказу Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України від 05 липня 2021 року № 220 о/с «По особовому складу» випускника ОСОБА_1 було призначено оперуповноваженим 2-го відділу (боротьби з транснаціональними та етнічними злочинними групами) управління стратегічних розслідувань у Вінницькій області. З 04 липня 2021 року був переведений для подальшого проходження служби в Управлінні на посаду оперуповноваженого 1-го відділу (боротьби з організованими злочинними групами та злочинними організаціями).
Надалі, на підставі рапорту відповідача, наказом Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України від 12 липня 2023 року № 405 о/с «По особовому складу» ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за пункту 7 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням) з 14 липня 2023 року.
Згідно з довідкою-розрахунком витрат від 21 серпня 2023 року №485, пов'язаних з утриманням курсанта ОСОБА_1 у Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ, витрати на утримання відповідача склали 67 842,65 грн.
У зв'язку із невідшкодуванням витрат у добровільному порядку, позивач звернувся з позовом про стягнення з ОСОБА_1 на користь Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ витрат, пов'язаних з його утриманням у вищому навчального закладі у розмірі 67 842,65 грн.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України від 02 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII).
Частиною першою статті 1 Закону № 580-VIII встановлено, що Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Згідно із частиною першою статті 59 Закону № 580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
Відповідно до частини першої статті 72 Закону № 580-VIII професійне навчання поліцейських складається з: 1) первинної професійної підготовки; 2) підготовки у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання; 3) післядипломної освіти; 4) службової підготовки - системи заходів, спрямованих на закріплення та оновлення необхідних знань, умінь та навичок працівника поліції з урахуванням оперативної обстановки, специфіки та профілю його оперативно-службової діяльності.
У частині другій статті 74 Закону № 580-VIII встановлено, що підготовка фахівців за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, проводиться на підставі контракту про здобуття освіти, який укладається між навчальним закладом, відповідним органом поліції та особою, яка навчається.
Відповідно до частини четвертої статті 74 Закону № 580-VIII особи, які навчаються за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, у разі дострокового розірвання контракту про здобуття освіти з будь яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, а також поліцейські, звільнені зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищезазначених навчальних закладів з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, відшкодовують МВС України витрати, пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
У разі відмови від добровільного відшкодування витрат, зазначених у частині четвертій цієї статті, таке відшкодування здійснюється в судовому порядку (частина п'ята статті 74 Закону України «Про Національну поліцію»).
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2017 року № 261 затверджено Порядок відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі - Порядок № 261).
Цей Порядок визначає механізм відшкодування особами, які навчалися за денною формою навчання за державним замовленням (далі - особи) у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі - вищі навчальні заклади), витрат, пов'язаних з їх утриманням у таких закладах (далі - витрати), у разі:
- дострокового розірвання контракту про здобуття освіти (далі - контракт) з будь-яких підстав, крім звільнення із служби в Національній поліції (далі - поліція) через хворобу (за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції) чи у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів;
- звільнення із служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу з будь-яких підстав, крім звільнення із служби в поліції через хворобу (за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції) чи у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.
Відповідно до пункту 2 Порядку № 261 витрати відшкодовуються згідно з контрактом, укладеним між вищим навчальним закладом, відповідним органом поліції та особою, яка навчалася. У разі коли особа є неповнолітньою, установлення правових відносин здійснюється відповідно до вимог Цивільного кодексу України. Типову форму контракту затверджує МВС.
Згідно з положеннями пункту 3 Порядку № 261 відшкодування здійснюється в розмірі витрат, пов'язаних з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; оплатою комунальних послуг та спожитих енергоносіїв (тепло-, водопостачання, водовідведення, електроенергія). Розрахунок витрат на утримання осіб (грошове, продовольче, речове та медичне забезпечення) у вищих навчальних закладах здійснюється відповідно до встановлених норм за їх фактичною вартістю. Розрахунок комунальних послуг та спожитих енергоносіїв здійснюється виходячи із середнього обсягу споживання у відповідному вищому навчальному закладі на одну особу за добу за період її фактичного перебування в такому закладі. На підставі розрахунків вищого навчального закладу складається довідка про фактичні витрати на кожну особу за весь строк навчання, яка долучається до її особової справи.
Витрати відшкодовуються особою в повному розмірі за весь період її фактичного навчання (пункту 4 Порядку № 261).
Положеннями пункту 5 Порядку № 261 перебачено, що після видання наказу про звільнення (відрахування з вищого навчального закладу) особи керівник органу поліції (вищого навчального закладу) або за його дорученням інша посадова особа видає зазначеній особі під підпис повідомлення із зобов'язанням протягом 30 діб з моменту отримання повідомлення відшкодувати МВС витрати із зазначенням їх розміру та реквізитів розрахункового рахунка для перерахування коштів. Таке повідомлення може бути надіслано особі рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення за останнім місцем реєстрації, зазначеним у матеріалах її особової справи.
Згідно з пунктом 8 цього Порядку № 261у разі відмови від добровільного відшкодування витрат, а також у разі порушення особою умов договору, укладеного відповідно до пункту 6 цього Порядку, таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).
Касаційне провадження у цій справі відкрите на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України з метою перевірки доводів скаржника про неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 23 вересня 2021 року у справі № 520/11540/19, від 30 серпня 2022 року у справі №480/8200/22, від 14 грудня 2022 року у справі 520/5837/2020, від 13 січня 2023 року у справі №440/2692/20 та від 19 жовтня 2023 року у справі №520/1444/22.
Надаючи оцінку обґрунтованості касаційної скарги, враховуючи межі касаційного перегляду, визначені статтею 341 КАС України, перевіряючи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд зазначає таке.
Спір у цій справі стосується стягнення витрат, пов'язаних з утриманням в Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ ОСОБА_1 , який звільнився зі служби в поліції за власним бажанням менш, аніж через три роки відколи закінчив навчання у вищому навчальному закладі (що є порушенням умов контракту).
Аналізуючи правові норми, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, Верховний Суд у постановах, зокрема, від 30 серпня 2022 року в справі № 480/8200/20 та від 14 грудня 2022 року в справі № 520/5837/2020, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, констатував, що у разі укладення договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС України між вищим навчальним закладом, територіальним органом внутрішніх справ і курсантом та проходження ним навчання, на останнього покладаються відповідні обов'язки, передбачені чинним законодавством України та договором.
Відповідні обов'язки покладаються на особу і в разі укладення контракту про здобуття освіти у вищому навчальному закладі із специфічними умовами навчання, який здійснює підготовку поліцейських.
Так, у разі звільнення з органів внутрішніх справ/зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення навчання, курсант зобов'язаний відшкодувати витрати, пов'язані з його утриманням у вищому навчальному закладі.
Аналогічні висновки зроблені Верховним Судом у постанові від 13 січня 2023 року в справі №440/2692/20 та у постанові від 19 жовтня 2023 року у справі № 520/1444/22.
У цій справі суди попередніх інстанцій встановили, що за умовами укладеного між відповідачем та Дніпропетровським державним університетом внутрішніх справ контракту від 07 серпня 2017 року № 3106, ОСОБА_1 зобов'язався відшкодувати МВС України витрати, пов'язані з утриманням у вищому навчальному закладі, у разі звільнення зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення навчання.
Наказом Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України від 12 липня 2023 року № 405 о/с «По особовому складу» ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за власним бажанням на підставі рапорту з 14 липня 2023 року.
Відтак, Суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій щодо виникнення у ОСОБА_1 обов'язку відшкодувати витрати, пов'язані з його утриманням у вищому навчальному закладі, у зв'язку з порушенням ним умов контракту.
Суд бере до уваги, що у власноручно підписаному відповідачем контракті від 07 серпня 2017 року № 3106 зазначався обов'язок відповідача відшкодувати витрати за навчання у вищому навчальному закладі, тобто відповідач був обізнаний про наявність у нього відповідного обов'язку у разі звільнення протягом трьох років після закінчення навчання.
Водночас Суд ураховує, що за правилами положень статті 74 Закону України «Про Національну поліцію» та пункту 8 Порядку № 261 право на звернення до суду у позивача у цій категорії справ може виникнути лише у випадку відмови відповідача добровільно відшкодувати витрати.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 23 вересня 2021 року у справі № 520/11540/19, від 30 серпня 2022 року в справі №480/8200/20 та від 14 грудня 2022 року в справі №520/5837/2020, на неврахування судами попередніх інстанцій висновків яких посилається скаржник, у постановах від 13 січня 2023 року в справі №440/2692/20, від 14 вересня 2023 року в справі №520/6175/19 та інших.
Тобто, відповідно до Порядку № 261 орган поліції (вищий навчальний заклад) має вручити під підпис або надіслати відповідачу повідомлення із зобов'язанням протягом 30 діб з моменту отримання такого повідомлення відшкодувати витрати із зазначенням їхнього розміру та реквізитів рахунку для перерахування коштів, задля того, щоб забезпечити можливість добровільно відшкодувати витрати на навчання і лише, у разі відмови відповідача, позивач може звернутися до суду.
Саме із відмовою відповідача добровільно відшкодувати витрати на його утримання у вищому навчальному закладі, законодавцем пов'язано можливість звернення навчального закладу, із позовом про стягнення такого відшкодування у судовому порядку.
Відповідач у відзиві на позовну заяву, а також у апеляційній та касаційній скаргах зазначав, що позивач не надавав і не направляв йому повідомлення про зобов'язання відшкодувати витрати, пов'язані з утриманням у закладі вищої освіти.
Водночас суди першої та апеляційної інстанцій, відхиляючи доводи відповідача про порушення позивачем встановленої законодавством процедури повідомлення про зобов'язання відшкодувати витрати, пов'язані з утриманням у вищому навчальному закладі, констатували, що орган поліції дотримався вимог Порядку № 261 щодо вручення відповідачу такого повідомлення.
Як установили суди попередніх інстанцій, 14 липня 2023 року начальник 1-го відділу (забезпечення діяльності) Управління стратегічних розслідувань у Вінницькій області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України Тодосійчуком О.В., у присутності заступника начальника 1-го відділу Управління стратегічних у Вінницькій області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України Недужого Є.В. та старшого оперуповноваженого в органах внутрішніх справ 6-го відділу Управління стратегічних розслідувань у Вінницькій області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України Насадюна А.А. склав акт про відмову ОСОБА_1 від ознайомлення з повідомленням про відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням у вищому навчальному закладі зі специфічними умовами навчаннями. В акті зазначено, що ОСОБА_1 було запропоновано ознайомитися з повідомленням про відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням у вищому навчальному закладі зі специфічними умовами навчання, однак відповідач відмовився ознайомлюватися та ставити підпис про отримання такого повідомленням.
При цьому відповідач у відзиві на позовну заяву, апеляційній та у касаційній скаргах самостійно зазначав, що після залишення приміщення Управління стратегічних розслідувань у Вінницькій області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України йому телефонував працівник вказаного правоохоронного органу із пропозицією повернутися для отримання відповідного повідомлення. Відповідач запропонував надіслати таке повідомлення за адресою реєстрації, яка наявна в матеріалах його особової справи.
Тобто відповідач самостійно підтвердив обставини, що третя особа надала йому можливість отримати відповідне повідомлення для ознайомлення, виконуючи обов'язок щодо його вручення.
Посилання відповідача на те, що позивач та третя особа не надіслали йому таке повідомлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення суди першої та апеляційної інстанцій справедливо вважали необґрунтованими.
Порядок № 261 передбачає два альтернативні способи повідомлення особи про зобов'язання відшкодувати витрати, пов'язані з утриманням у вищому навчальному закладі, зокрема: (1) вручити особисто під підпис; або (2) надіслати рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.
Третя особа обрала перший спосіб вручення повідомлення (вручити особисто під підпис), проте відповідач самостійно перешкодив його реалізації, відмовившись від його отримання, що встановили суди першої та апеляційної інстанцій.
Отже, орган поліції в межах своїх повноважень та встановленого порядку виконав свій обов'язок щодо інформування ОСОБА_1 про необхідність відшкодування в добровільному порядку витрат, пов'язаних з утриманням у вищому навчальному закладі зі специфічними умовами навчаннями, внаслідок звільнення протягом трьох років після закінчення навчання.
Суд зауважує, що вручення особі зазначеного повідомлення відповідно до Порядку № 261 має на меті інформувати особу про необхідність відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням у вищому навчальному закладі у визначений законодавством строк, на виконання умов контракту, конкретизувати розмір таких витрат та платіжні реквізити, а не створювати новий обов'язок чи умови його виникнення.
Посилання відповідача на відсутність у повідомленні про відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням у вищому навчальному закладі зі специфічними умовами навчання, відомостей про розмір витрат, які підлягають відшкодуванню та реквізити для відшкодування коштів є безпідставними.
Як установили суди попередніх інстанцій, за умовами контракту, у разі звільнення зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення навчання, розмір витрат, пов'язаних з утриманням у вищому навчальному закладі, визначається у довідці-розрахунку. Реквізити для відшкодування коштів також міститься у зазначеному контракті.
Отже, доводи скаржника не спростовують його обізнаності про необхідність відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням в навчальному закладі у разі звільнення зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення навчання.
Вагомих та переконливих доводів щодо наявності обставин, які б перешкоджали відповідачу добровільно відшкодувати ці витрати або звернутися до позивача, третьої особи для уточнення розрахунків, їх достовірності чи реквізитів для оплати, відповідач не надав.
За встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин, поведінка відповідача свідчить радше про намагання уникнути виконання зобов'язання щодо відшкодування витрат, ніж про добросовісне прагнення виконати умови контракту.
Унаслідок викладених обставин, з огляду на несплату відповідачем станом на час розгляду справи зазначених витрат, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правомірного висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ витрат, пов'язаних з його утриманням у вищому навчального закладі у розмірі 67842,65 грн.
Отже в обсязі встановлених судами обставин та зважаючи на наведені мотиви, Верховний Суд вважає такими, що не знайшли підтвердження доводи ОСОБА_1 щодо ненадання судами попередніх інстанцій оцінки його запереченням стосовно ознайомлення з повідомленням про зобов'язання відшкодувати витрати, пов'язані з утриманням у вищому навчальному закладі, а також щодо неправильного застосування норм матеріального і процесуального права.
Доводи скаржника про неврахування судами висновків, викладених у постановах Верховного Суду, також є необґрунтованими, з огляду на відмінність фактичних обставин цієї справи від обставин справ, на які посилається скаржник.
У контексті посилання скаржника на наведені ним постанови Верховного Суду слід зазначити, що застосування норм є діяльністю, спрямованою на індивідуалізацію загальних правових норм у межах конкретної справи, яка здійснюється в установленому процесуальному порядку шляхом ухвалення судового рішення, що стосується конкретних суб'єктів і обставин справи. Передумовою для застосування норм матеріального права є встановлення фактичних обставин справи.
Алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить в першу чергу від позиції сторін спору, а також доводів і доказів, якими вони обґрунтовують свою позицію. Всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, визначають фактичні обставини у справі, що формуються, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права. Підстави вимог і заперечення осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування, який може змінюватися в процесі її розгляду.
Суди першої та апеляційний інстанцій повно й всебічно дослідили обставини справи, ретельно проаналізували подані матеріали та доводи учасників спору, і дійшли обґрунтованого висновку про обізнаність відповідача про необхідність відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням в навчальному закладі, внаслідок його звільнення зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення навчання, а також про дотримання позивачем вимог Порядку № 261 щодо вручення відповідачу повідомлення про відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням у вищому навчальному закладі зі специфічними умовами навчання.
Висновки судів попередніх інстанцій ґрунтуються на досліджених доказах. Суд погоджується з цими висновками, оскільки їх зроблено відповідно до вимог процесуального закону.
Порушень норм процесуального права, які могли б вплинути на правильність застосування норм матеріального права або змінити зміст оскаржуваних судових рішень Суд не виявив.
Суд акцентує увагу на тому, що суд касаційної інстанції є судом права, а не факту, тому, виконуючи завдання адміністративного судочинства, визначене частиною першою статті 2 КАС України, у межах повноважень і в порядку, передбачених статтею 341 КАС України, не встановлює нових обставин та не здійснює переоцінки доказів, оцінених судами першої та апеляційної інстанцій у процесі розгляду справи.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.
Відповідно до частин першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на викладене, Верховний Суд уважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Висновки щодо судових витрат
З огляду на результат касаційного розгляду, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
Касаційну скаргу адвоката Сопруна Володимира Володимировича, в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2023 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач судді А.Г. Загороднюк Л.О. Єресько В.М. Соколов