27 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 460/3656/25
адміністративне провадження № К/990/46608/25
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Соколова В.М., перевіривши касаційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 17 червня 2025 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2025 року у справі №460/3656/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лайф Клінік» до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Лайф Клінік» (далі - ТОВ «Лайф Клінік») звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просило:
визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві (далі - ГУ ДКС) щодо нездійснення безспірного списання грошових коштів з рахунків боржника на виконання наказу Господарського суду Рівненської області №918/1346/23 від 24 липня 2024 року, виданого на виконання постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 10 липня 2024 року, про стягнення з Національної служби здоров'я України (далі НСЗУ) на користь ТОВ «Лайф Клінік» 363 673,56 грн заборгованості по розрахунках та 4 364,08 грн витрат по сплаті судового збору;
зобов'язати ГУ ДКС здійснити безспірне списання грошових коштів у розмірі 363613,56 грн з рахунків НСЗУ на користь ТОВ «Лайф Клінік» за рахунок бюджетних асигнувань в рамках бюджетної програми коду програмної класифікації видатків та кредитування (далі КПКВК) 2308060 Реалізація програми державних гарантій медичного обслуговування населення за кодом економічної класифікації видатків (далі КЕКВ) 2240 Оплата послуг (крім комунальних) або за іншими КЕКВ, за яким наявні бюджетні асигнування, або за рахунок інших бюджетних програм боржника, за якими наявні бюджетні асигнування.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 17 червня 2025 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2025 року, позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність ГУ ДКС щодо здійснення належних заходів по безспірному списанню коштів з рахунків боржника на виконання наказу Господарського суду Рівненської області №918/1346/23 від 24 липня 2024 року, виданого на виконання постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 10 липня 2024 року, про стягнення з НСЗУ на користь ТОВ Лайф Клінік 363 613,56 грн заборгованості.
Зобов'язано ГУ ДКС вжити усіх належних заходів, спрямованих на безспірне списання коштів на виконання наказу Господарського суду Рівненської області №918/1346/23 від 24 липня 2024 року, виданого на виконання постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 10 липня 2024 року, про стягнення з НСЗУ на користь ТОВ Лайф Клінік 363 613,56 грн заборгованості відповідно до Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року №845 (далі Порядок №845).
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із оскаржуваними судовими рішеннями, відповідач звернувся до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» з касаційною скаргою.
Ухвалою Верховного Суду від 06 листопада 2025 року касаційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві повернуто особі, яка її сплатила.
Скаржник повторно звернувся до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.
За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Перевіривши касаційну скаргу та додані до неї матеріали суддя-доповідач дійшов висновку про наявність підстав для її повернення скаржнику з наступних підстав.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України, у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Отже, системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Під час перевірки поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у якості підстав касаційного оскарження судових рішень скаржник зазначає пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
В обґрунтування наявності підстав касаційного оскарження скаржник посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, зазначаючи про відсутність висновку Верховного Суду щодо визнання протиправною бездіяльність територіальних органів казначейства при виконанні ними судових рішень, боржниками за якими є державні органи з підстав не вжиття або не належного вжиття заходів передбачених пунктами 26, 28, 47, 49 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року №845.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен обґрунтувати в чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права.
Зазначена скаржником норма права, щодо неправильного застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування ставилося перед судами попередніх інстанцій у межах підстав позову (наприклад, з точки зору порушення її відповідачем), але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях, - що може бути визнано як допущення судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права, або надали, як на думку автора касаційної скарги, неправильно.
Зі змісту пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України слідує, що вказана підстава спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню адміністративними судами під час вирішення спору.
Лише посилання на відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.
Оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а і визначення норми (норм) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, т.і.), а також зазначення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування судами норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду.
Разом з цим, доводи скаржника щодо відсутності висновку Верховного Суду з питань застосування зазначених правових норм та відповідно потреби у такому висновку не пов'язані з наявністю колізій, можливістю неоднозначного тлумачення, їх різним застосування судами, натомість по своїй суті зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій за результатами розгляду.
Проте, до повноважень Верховного Суду не належить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто суб'єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.
Аналізуючи зміст касаційної скарги, Судом установлено, що заявником викладено суть спору у вказаній справі, обставини справи та фактично висловлено незгоду із прийнятим рішенням судом апеляційної інстанції. Проте, заявник, посилаючись на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та стверджуючи про відсутність правового висновку Верховного Суду, не конкретизує, який, на його думку, правовий висновок повинен бути висловлений у цій справі та який, одночасно, відсутній у рішеннях Верховного Суду та як відповідні норми права необхідно застосовувати, на думку, скаржника, а також не обґрунтував необхідність такого висновку у взаємозв'язку з посиланням на обставини справи, які можливо, на думку скаржника, мають певну своєрідність.
Суди попередніх інстанцій виходили з того, що листом № 07.06-2/12464 від 27 листопада 2024 року ГУ ДКС повідомило ТОВ Лайф Клінік про те, що у зв'язку з відсутністю достатніх бюджетних асигнувань у НСЗУ за КПКВК 2308060 Реалізація програми державних гарантій медичного обслуговування населення, КЕКВ 2800 Інші поточні видатки, за якою забезпечувалось виконання виконавчих документів про стягнення коштів з НСЗУ, Головним управлінням Казначейства 27 листопада 2024 року, відповідно до пункту 33 Порядку, зазначений виконавчий документ прийнято на облік за бюджетною програмою КПКВК 3504040 Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою та внесено відомості під записом №1528111 до третьої черги погашення заборгованості; до виконавчого документа на користь ТОВ Лайф Клінік перебувають на виконанні виконавчі документи, які надійшли раніше, на загальну суму 7116,63 млн грн; станом на 27 листопада 2024 року Державною казначейською службою України здійснюється погашення заборгованості за судовими рішеннями, які віднесені до першої черги; виконання рішень третьої черги буде здійснено Казначейством після виконання рішень першої та другої черги.
Листом № 07.06-2/12672 від 03 грудня 2024 року відповідач повідомив позивача про те, що НСЗУ листом від 26 вересня 2024 року №328841/5.2.1-05-24 з метою здійснення безспірного списання по виконавчому листу визначив КПКВК 2308010, КЕКВ 2800 для стягнення витрат по сплаті судового збору у сумі 4364,08 грн та КПКВК 2308060 Реалізація програми державних гарантій медичного обслуговування населення за КЕКВ 2800 для стягнення боргу у сумі 363673,56 грн.
Листом № 07-07.3/1967 від 18 лютого 2025 року ГУ ДКС повідомило ТОВ Лайф Клінік про те, що Міністерством охорони здоров'я України, яке є головним розпорядником бюджетних коштів та відповідальним виконавцем бюджетної програми КПКВК 2308060, делеговано повноваження НСЗУ на виконання бюджетної програми, та доведено до нього у встановленому порядку обсяги бюджетних асигнувань на 2025 рік, без КЕКВ 2800.
Судами встановлено , що станом на 18 лютого 2025 року у НСЗУ за КПКВК 2308060 для проведення безспірного списання за КЕКВ 2800 кошторисні призначення та відкриті асигнування відсутні.
ГУ ДКС здійснить виконання виконавчого документа після затвердження кошторисних призначень та відкриття асигнувань НСЗУ за КЕКВ 2800 на 2025 рік відповідно до вимог Порядку №845.
Суди дійшли висновку, що про відсутність доказів звернення ГУ ДКС до Казначейства з метою ініціювання подальшого внесення законодавчих змін задля забезпечення виконання судового рішення на користь позивача з огляду на необхідність виділення необхідні додаткових коштів з Державного бюджету. Відповідач не вживав усіх належних заходів щодо забезпечення безспірного списання коштів на користь ТОВ «Лайф Клінік».
З огляду на це Суд уважає необґрунтованими посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України як підставу касаційного оскарження.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.
За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню особі, що її подала.
Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи.
Керуючись статтями 328, 330, 332 КАС України,
Касаційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 17 червня 2025 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2025 року у справі №460/3656/25 повернути особі, яка її подала.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя В. М. Соколов