27 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 380/5886/22
адміністративні провадження № Зн/990/25/25, Зн/990/27/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Бучик А.Ю., Стеценка С.Г., розглянувши у письмовому провадженні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Люксар», Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Термінал-ЛТД» про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Верховного Суду від 01 травня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Львівської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Термінал-ЛТД», про визнання протиправним і скасування рішення про затвердження містобудівних умов та обмежень для проектування об'єкта будівництва,
I. ІСТОРІЯ СПРАВИ
I.І Короткий зміст позовних вимог
1. У квітні 2022 року ОСОБА_1 (далі - також ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Виконавчого комітету Львівської міської ради (далі - також Виконком ЛМР, відповідач), третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Термінал-ЛТД» (далі - також ТОВ «НВП «Термінал-ЛТД»), у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради від 10 вересня 2021 року № 791, яким для Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Термінал-ЛТД» затверджені містобудівні умови та обмеження для проєктування нового будівництва багатоквартирного будинку з підземним паркінгом та офісного будівництва з вбудованими приміщеннями короткотривалого перебування дітей зі знесенням існуючих будівель за адресою: м. Львів вул. Тернопільська 42 (далі - також спірне, оскаржене рішення, спірні містобудівні умови та обмеження).
I.II Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2. Справа розглядалась судами неодноразово.
3. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2022 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2024 року, у задоволенні позову відмовлено.
4. Зазначені судові рішення позивач оскаржив у касаційному порядку до Верховного Суду.
5. За результатом розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 . Верховний Суд ухвалив постанову від 01 травня 2025 року, якою судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій по суті спору скасував й ухвалив нове судове рішення про задоволення позову, а саме - визнав протиправним і скасував спірне рішення відповідача.
I.IІІ Короткий зміст вимог заяв
6. У жовтні 2025 року ТОВ «НВП «Термінал-ЛТД» (далі - також заявник) звернулось до Верховного Суду з заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови цього Суду від 01 травня 2025 року, у якій з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України, просить зазначене судове рішення скасувати, в задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2024 року відмовити й залишити ці судові рішення без змін.
7. Заяву про перегляд вищевказаної постанови Верховного Суду з тих самих правових підстав подало й Товариство з обмеженою відповідальністю «Люксар» (далі - також ТОВ «Люксар», заявник), яке не брало участі у справі, однак вважає що суд у цій справі вирішив питання про його права та інтереси.
8. У своїй заяві ТОВ «Люксар» просить ухвалену в цій справі постанову Верховного Суду від 01 травня 2025 року, а також судові рішення судів попередніх інстанцій скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
II. ДОВОДИ ЗАЯВНИКІВ ТА ПОЗИЦІЯ ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
9. За доводами ТОВ «Люксар», Верховний Суд, приймаючи постанову від 01 травня 2025 року, не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення цієї справи, оскільки учасники судового розгляду не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду дані про таку обставину.
10. Заявник звертає увагу на мотиви, наведені у пункті 99 та 111 вказаної постанови, у яких Верховний Суд зазначив, що звертаючись до відповідача за отриманням спірних містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, ТОВ «НВП «Термінал-ЛТД» надало, окрім іншого, містобудівний розрахунок та ескізний проєкт, якими передбачалось будівництво одно- та п'ятиповерхових офісних будівель та двох шести- і восьмиповерхових житлових багатоквартирних будинків.
11. Проте, за доводами заявника, з відповіді Департаменту архітектури та просторового розвитку Львівської міської ради від 04 вересня 2025 року № 39-вих-128154, яка отримана представником Товариства 05 вересня 2025 року на адвокатський запит від 29 липня 2025 року № 2-15256-007, та з відповіді Департаменту архітектури та просторового розвитку Львівської міської ради від 17 вересня 2025 року № 39-вих-133793 вбачається, що містобудівний розрахунок, який долучений позивачем до матеріалів цієї справи та з урахуванням якого вирішений спір у справі, що розглядалась, відмінний від містобудівного розрахунку, на підставі якого насправді видано спірні містобудівні умови та обмеження, а саме: остаточним містобудівним розрахунком на спірній земельній ділянці не було передбачено будівництво одноповерхової офісної будівлі, яка на плані земельної ділянки розташована між житловим будинком та п'ятиповерховою офісною будівлею.
12. Зазначені зміни були внесені після засідання архітектурно-містобудівної ради 14 серпня 2021 року на виконання висловлених зауважень до містобудівного розрахунку, після чого виконавчий комітет Львівської міської ради видав у спірних відносинах містобудівні умови та обмеження, які охоплювались предметом спору в цій справі.
13. Тому заявник вважає, що на відміну від з'ясованих у цій справі судами попередніх інстанцій обставин, містобудівні умови та обмеження на розміщення офісної одноповерхової будівлі на вул. Тернопільській, 42 у місті Львові, яка могла бути розташована між багатоквартирними будинками та п'ятиповерховою офісною будівлею, ТОВ НВКП «Термінал- ЛТД» фактично не надавались.
14. У заяві міститься покликання й на те, що до відповіді на адвокатський запит додана копія генерального плану забудови, який фактично був поданий в складі містобудівного розрахунку, та з якої чітко вбачається відсутність одноповерхової офісної будівлі, яка могла бути розташована між багатоквартирними будинками та п'ятиповерховою офісною будівлею, тоді як в матеріалах справи наявний долучений позивачем містобудівний розрахунок, згідно з яким між багатоквартирними будинками та п'ятиповерховою офісною будівлею розташована одноповерхова офісна будівля (том 1 а.с. 33 - зворотна сторона, том 1 а.с. 34, том 1 а.с. 34 - зворотна сторона).
15. Отже, на думку заявника, нововиявленою обставиною є те, що наявний у матеріалах цієї справи містобудівний розрахунок не відповідає містобудівному розрахунку, на підставі якого насправді видані спірні затверджені містобудівні умови та обмеження земельної ділянки, а саме - остаточний (чинний) містобудівний розрахунок не містить інформації про будівництво одноповерхової офісної будівлі на спірній земельній ділянці.
16. Заявник стверджує, що вказана обставина існувала під час розгляду та вирішення цієї справи судами усіх інстанцій.
17. ТОВ «Люксар» наголошує, що зазначені ним нововиявлені обставини є істотними й у разі їх врахування судом можуть зумовити ухвалення іншої постанови, аніж була ухвалена за результатом розгляду справи в касаційному порядку, оскільки підтверджують те, що оскарженими містобудівними умовами та обмеженнями не було передбачено будівництво одноповерхової офісної будівлі по вул. Тернопільська 42, однак згідно з первинним ескізним проєктом саме до цієї одноповерхової офісної будівлі відстань від краю будинку по вул. Професора П. Буйка, 27 становила 16,20 метра, тоді як у дійсності така відстань, якщо її рахувати від запроєктованих багатоквартирних будинків по вул. Тернопільська 42, є значно більшою, що, за доводами заявника, вказує на дотримання замовником вимог чинних на той час ДБН.
18. У підсумку заявник вважає, що фактичні дані, наведені на обґрунтування вимог заяви ТОВ «Люксар», відповідають критеріям пункту 1 частини другої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України, та є нововиявленими обставинами у цій справі, позаяк спростовують факти, які, на думку заявника, покладені в основу висновку по суті спору, зазначеного у постанові Верховного Суду від 01 травня 2025 року, й підтверджують відповідність заявленого ТОВ «НВКП «Термінал-ЛТД» наміру забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні - генеральному плану населеного пункту.
19. Аналогічні обставини на обґрунтування наявності підстав для перегляду постанови Верховного Суду від 01 травня 2025 року наведені й у заяві ТОВ «НВП «Термінал-ЛТД», про які вказане Товариство дізналось, отримавши електронний лист від ТОВ «Люксар».
20. Стосовно питання про вирішення судом прав та інтересів ТОВ «Люксар» як особи, яка не брала участі у справі, у заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами зазначено, що вказане Товариство виступає проєктувальником будівництва, для здійснення якого були видані спірні містобудівні умови та обмеження.
21. Такі обставини, як вважає заявник, з урахуванням висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 02 липня 2024 року в цій справі, засвідчують те, що він є суб'єктом містобудівної діяльності та належить до учасників публічно-правових відносин у сфері містобудівної діяльності, в яких виник спір у справі, що розглядалась, у зв'язку з чим оскаржене у цій справі рішення відповідача, а отже й ухвалені судами судові рішення, мають вплив на права та інтереси ТОВ «Люксар».
22. У відзиві на заяву ТОВ «НВП «Термінал-ЛТД» позивач ОСОБА_1 наголошує на її необґрунтованості, зокрема, вказує, що повідомлені Суду обставини не відповідають жодній з передбачених процесуальним законом підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.
23. Зауважує, що «незнання» про існування обставин, які зазначаються як нововиявлені, заявник виправдовує фактично, тим, що його представник запізно вжив заходів щодо збору доказів.
24. Позивач підкреслює, що заявник, який у спірних правовідносинах виступав замовником будівництва, і за ініціативою якого були видані спірні містобудівні умови та обмеження, був знайомий із редакцією містобудівного розрахунку, яка містилась у справі, а отже мав можливість заперечити проти її достовірності на тій підставі, що остаточна редакція розрахунку була іншою.
25. Окрім цього, ОСОБА_1 підкреслює, що ТОВ «НВП «Термінал-ЛТД» під час розгляду справи апеляційним судом висловлювало аргументи стосовно редакції містобудівного розрахунку, які містяться у відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , який поданий до Восьмого апеляційного адміністративного суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» 26 серпня 2024 року, тобто ще до прийняття постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2024 року, яку заявник просить залишити в силі.
26. Заперечуючи проти доводів заяви ТОВ «НВП «Термінал-ЛТД», позивач акцентує увагу й на тому, що наведені заявником обставини не мають істотного значення для правильного вирішення спору у справі, не могли і не можуть вплинути на результати її розгляду по суті позовних вимог.
27. На обґрунтування таких аргументів позивач покликається на зміст постанови Верховного Суду від 01 травня 2025 року та наведені у ній мотиви, зокрема про те, що: «Враховуючи встановлені судовим розглядом цієї справи обставини та її особливості, пов'язані з предметом спору та предметом доказування у справі, Верховний Суд вважає, що незалежно від оцінки аргументів сторін та висновків судів попередніх інстанцій стосовно невідповідності виданих у спірних відносинах містобудівних умов та обмежень вимогам державних будівельних норм, оспорені позивачем МУО та рішення про їх затвердження належить скасувати з огляду на невідповідність заявлених третьою особою намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, що є самостійною та достатньою підставою для визнання вказаних адміністративних актів протиправними й задоволення заявленого у цій справі позову».
28. За таких мотивів Суду, викладених у постанові, яку просить переглянути ТОВ «НВП «Термінал-ЛТД», ОСОБА_1 наголошує, що підставою для скасування МУО та рішення про їх затвердження слугувала виключно їх невідповідність містобудівній документації на місцевому рівні, що, за висновками Верховного Суду, є самостійною та достатньою підставою для скасування оспореного у справі рішення незалежно від оцінки спірних містобудівних умов та обмежень на предмет їх відповідності або невідповідності державним будівельним нормам.
29. Тобто, за доводами відзиву позивача на заяву ТОВ «НВП «Термінал-ЛТД», заявник фактично просить переглянути судове рішення на підставі обставин які, на його думку, впливають на оцінку спірних містобудівних умов та обмежень на їх відповідність державним будівельним нормам, що однак не було покладено в основу висновку Верховного Суду по суті спору й не бралось Судом до уваги під час касаційного розгляду цієї справи та ухвалення постанови, при цьому такі обставини не були предметом оцінки в суді касаційної інстанції з огляду на наявність більш серйозного порушення при видачі відповідачем таких містобудівних умов та прийнятті рішення щодо їх затвердження.
30. У зв'язку з вищевикладеним позивач наполягає, що наведені у заяві ТОВ «НВП «Термінал-ЛТД» обставини не відповідають жодній з ознак нововиявлених обставин у розумінні статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому не можуть слугувати передбаченою процесуальним законом підставою для перегляду остаточного рішення Верховного Суду по суті.
ІІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
ІІІ.I Оцінка доводів заявників та заперечень на них
31. Підстави перегляду судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами визначені статтею 361 Кодексу адміністративного судочинства України, за правилами частини другої якої підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:
1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;
2) встановлення вироком суду або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі;
3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду.
32. У частині четвертій цієї ж статті міститься застереження про те, що не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами:
1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи;
2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.
33. При цьому за приписами частини першої статті 362 Кодексу адміністративного судочинства України право подати заяву про перегляд судового рішення суду будь-якої інстанції, яке набрало законної сили, за нововиявленими або виключними обставинами, мають учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки.
34. До учасників справи у розумінні положень статті 42 Кодексу адміністративного судочинства України належать сторони, треті особи, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
35. ТОВ «Люксар» участі у розгляді цієї справи не брало, не є і не було її учасником, а заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами зазначене Товариство подає як особа, питання про права та інтереси якої вирішив суд.
36. Водночас, розгляду заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами передує перевірка права особи на звернення до суду з такою заявою. Встановлення обставин, що свідчать про відсутність або наявність підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, а отже і права на звернення до суду з відповідною заявою, є перешкодою для розгляду її по суті. Перегляд судового рішення в порядку глави 3 розділу ІІІ Кодексу адміністративного судочинства України може бути проведений лише за заявою належної особи.
37. Тому Верховний Суд, розглядаючи заяву ТОВ «Люксар» про перегляд постанови Верховного Суду від 01 травня 2025 року за нововиявленими обставинами, насамперед перевіряє, чи вирішило зазначене судове рішення питання про права та інтереси вказаного Товариства, чи покладає на нього нові обов'язки, або змінює наявні у нього права та/або обов'язки, або позбавляє певних прав та/або обов'язків, чи є заявник учасником саме тих правовідносин, у яких виник спір у справі, яка розглядається.
38. Верховний Суд неодноразово викладав правові позиції щодо загальних принципів та підходів прийнятності та обґрунтованості апеляційних і касаційних скарг осіб, які не брали участі у справі, однак вважають, що рішення суду прийнято щодо їх права, обов'язків чи інтересів.
39. Ці підходи є застосовними й у питанні перевірки права особи, яка не брала участі у справі, на подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, позаяк необхідною умовою для виникнення такого права у вказаної особи, як і у випадку перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку, є те, що суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки.
40. Так, за висновками, викладеними в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 26 вересня 2024 року у справі № 440/14216/23, судове рішення, оскаржуване незалученою до участі у справі особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто і вирішено спір у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом є скаржник, або міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах.
41. Особа, яка не була учасником справи, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов'язки. Такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним, це означає, що скаржник в апеляційній скарзі має чітко зазначити, в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та / або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та (або) обов'язки, та про які саме.
42. У постанові від 27 березня 2025 року у справі № 440/9869/21 Верховний Суд зазначив, що рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення є висновки суду про права та / чи обов'язки цієї особи або якщо у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про її права та / чи обов'язки. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.
43. Питання про те, чи вирішено судовим рішенням питання щодо прав, свобод, інтересів та (або) обов'язків особи, яка не брала участі у справі, має вирішуватися з урахуванням конкретних обставин справи та змісту судового рішення.
44. Під час вирішення питання, чи прийнято оскаржуване рішення про права, обов'язки, свободи чи інтереси особи, яка не брала участі в справі, суд має з'ясувати, чи буде в зв'язку із прийняттям судового рішення в цій справі таку особу наділено новими правами, чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та / або обов'язки, або позбавлено певних прав, свобод та / або обов'язків у майбутньому.
45. Отже, процесуальний закон в адміністративному судочинстві передбачає право особи подати апеляційну / касаційну скаргу на судове рішення, ухвалене за результатами розгляду спору у правовідносинах, учасником яких є заявник, або у якому містяться судження про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи у відповідних правовідносинах, зважаючи на предмет і підстави позову.
46. Такий висновок щодо застосування норм права Велика Палата Верховного Суду виклала в постанові від 23 жовтня 2025 року у справі № 520/16550/24.
47. Надаючи у світлі вищевикладених правових позицій Верховного Суду оцінку доводам ТОВ «Люксар», наведеним на обґрунтування наявності у вказаного Товариства права на подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, Суд відзначає, що спір у справі, яка розглядається, виник у правовідносинах, пов'язаних з реалізацією ТОВ «НВП «Термінал-ЛТД» права на забудову земельної ділянки, користувачем якої він є. У цих відносинах саме зазначене Товариство виступає замовником і саме воно, як засвідчують з'ясовані у справі обставини, зверталось до Виконкому ЛМР з заявою про видачу спірних містобудівних умов та обмежень, які й були затверджені відповідачем і отримані ТОВ «НВП «Термінал-ЛТД».
48. Безпосередніми учасниками правовідносин, у яких виник спір у справі, яка розглядається, є ТОВ НВКП «Термінал-ЛТД» як замовник та виконавчий комітет Львівської міської ради, який в цих відносинах виступає уповноваженим органом на видання і затвердження містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки.
49. Згідно з обставинами, установленими судами попередніх інстанцій у справі, що розглядається, ТОВ «Люксар» не зверталось до Виконкому ЛМР з заявою про отримання вихідних даних у вигляді містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, не брала жодної участі у процедурі видання та затвердження таких умов і їх не отримувала.
50. Оскаржене у цій справі рішення, з огляду на його зміст та юридичні наслідки, є індивідуальним актом і прав або інтересів зазначеного Товариства не стосується, оскільки воно не є учасником публічно - правових відносин, у яких такий адміністративний акт був виданий, тобто тих правовідносин, у яких у справі, яка розглядається, виник спір.
51. Зміст постанови Верховного Суду від 01 травня 2025 року, яку ТОВ «Люксар» просить переглянути за нововиявленими обставинами, а також рішень судів попередніх інстанцій, які переглядались в касаційному порядку, не вказує на те, що суд будь-якої інстанції вирішив питання про права та інтереси заявника, оскільки такі судові рішення не містять жодних суджень про його права та інтереси саме у тих правовідносинах, у яких виник спір. Розглядаючи справу відповідно до предмету і підстав позову, а також надаючи оцінку доводам її учасників, викладених у заявах по суті, суди першої та апеляційної інстанцій, як і Верховний Суд, у своїх судових рішеннях не висловлювали жодних мотивів, які б зачіпали права, інтереси та (або) обов'язки зазначеного Товариства або могли б в майбутньому зумовлювати певний вплив на права та інтереси заявника.
52. За наведеного колегія суддів відхиляє доводи ТОВ «Люксар» стосовно того, що Верховний Суд, ухвалюючи у цій справі постанову від 01 травня 2025 року, вирішив питання про його права та інтереси.
53. Не спростовують цього й доводи ТОВ «Люксар» про те, що воно є проєктувальником об'єкта будівництва на земельній ділянці, щодо якою у спірних правовідносинах були видані оскаржені у справі містобудівні умови та обмеження, і належить до суб'єктів містобудівної діяльності.
54. З цього приводу Верховний Суд зауважує, що за змістом пунктів 2, 5 Порядку розроблення проектної документації на будівництво об'єктів, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16 травня 2011 року № 45, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01 червня 2011 року за № 651/19389 (у редакції, чинній станом на момент виникнення спірних у цій справі правовідносин), вихідні дані для забезпечення проєктування об'єкта будівництва проєктувальнику повинен надати саме замовник, а не відповідний орган місцевого самоврядування, уповноважений на видання таких даних. При цьому проєктні роботи виконуються на підставі договору, укладеного замовником з проєктувальником.
55. До того ж, за змістом приписів пунктів 1, 2 частини п'ятої статті 26 Закону України від 17 лютого 2011 року № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» першим етапом проектування та будівництва об'єктів є отримання замовником або проектувальником вихідних даних, а розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи, є наступним (другим етапом).
56. Такі положення вищезазначеного Закону кореспондуються з нормами статті 4 Закону України від 20 травня 1999 року № 687-XIV «Про архітектурну діяльність», які регламентують виконання комплексу робіт, пов'язаних із створенням об'єкта архітектури, та передбачають таку послідовність, зокрема:
- підготовку містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки у випадках і порядку, передбачених законодавством;
- здійснення в необхідних випадках передпроектних робіт, а також заходів з охорони нововиявлених під час здійснення будівництва або зміни (у тому числі шляхом знесення) об'єктів містобудування, що відповідно до закону мають антропологічне, археологічне, естетичне, етнографічне, історичне, мистецьке, наукове чи художнє значення;
- пошук архітектурного рішення, розроблення, погодження у визначених законом випадках і затвердження проекту.
57. З наведеного констатується, що видання уповноваженим органом та отримання замовником вихідних даних у вигляді містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки передує виконанню проєктних робіт проєктувальником. Правовідносини, пов'язані з виконанням робіт з проєктування об'єкту будівництва, виникають вже після видання та затвердження відповідним суб'єктом владних повноважень вихідних даних у вигляді містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки і отримання таких даних замовником. Правовідносини щодо проєктування об'єкта будівництва виникають на підставі договору, у якому визначаються взаємні права замовника і проєктувальника, а не безпосередньо внаслідок затвердження вихідних даних уповноваженим на це органом. Безпосередньої участі у договірних відносинах щодо проєктування об'єкта будівництва уповноважений на видання вихідних даних орган не бере, зокрема, не видає проектувальнику вихідні дані для забезпечення проєктування об'єкта будівництва, оскільки такий обов'язок законом закріплений за замовником або уповноваженою ним особою.
58. Правовідносини ж, у яких виник спір у справі, яка розглядається, а також предмет і підстави позову не пов'язані з відносинами щодо виконанням робіт з проєктування об'єкта будівництва й виникли до моменту укладення договору, на підставі якого ТОВ «Люксар» виконувало роботи з проєктування, тобто до набуття ним статусу проєктувальника. Суди усіх інстанцій, зокрема й Верховний Суд, розглядаючи цю справу та ухвалюючи у ній судові рішення по суті спору, не вирішували жодних питань про права та інтереси ТОВ «Люксар» як проєктувальника.
59. Тому Верховний Суд висновує, що ТОВ «Люксар» не набуло права на перегляд постанови Верховного Суду від 01 травня 2025 року, оскільки не є учасником правовідносин, у яких у справі, яка розглядається, виник спір, не брало участі у цій справі, а Суд у вказаній постанові, як і суди попередніх інстанцій, не вирішував питання про права та інтереси заявника.
60. З цих підстав у Суду відсутні повноваження здійснювати перегляд вищевказаної постанови за нововиявленими обставинами за заявою ТОВ «Люксар», у зв'язку з чим у задоволенні такої заяви належить відмовити.
61. Розглядаючи заяву ТОВ «НВП «Термінал-ЛТД» про перегляд цієї ж постанови Верховного Суду, колегія суддів виходить з такого.
62. Верховний Суд неодноразово викладав висновки щодо застосування норм глави 3 розділу ІІІ Кодексу адміністративного судочинства України, які регламентують питання перегляду судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами.
63. Зокрема, у постанові від 28 жовтня 2024 року у справі № 500/4697/22, Верховний Суд, з покликанням на правові позиції, раніше викладені цим же Судом у постанові Верховного Суду від 12 вересня 2024 року у справі № 400/3098/22, зазначав, що в адміністративному судочинстві перегляд судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами є особливим видом провадження.
64. На відміну від перегляду судового рішення в порядку апеляційного та касаційного оскарження підставою такого перегляду не є недоліки розгляду справи судом (незаконність та/або необґрунтованість судового рішення чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники судового розгляду не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду дані про неї. Перегляд справи у зв'язку з нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок, а лише перегляд уже розглянутої справи з урахуванням обставин, про існування яких стало відомо після ухвалення судового рішення, для досягнення істини у справі.
65. У цій же постанові Верховний Суд вказував, що до нововиявлених обставин належать факти об'єктивної дійсності, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного розв'язання спору.
66. Суд визначив необхідні та загальні ознаки нововиявлених обставин, якими є:
- існування цих обставин під час розгляду та вирішення справи й ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява;
- на час розгляду справи ці обставини об'єктивно не були та не могли бути відомі ні заявникові, ні суду, ні іншим учасникам адміністративного процесу;
- істотність цих обставин для розгляду справи (тобто коли врахування цих обставин судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).
67. Також зазначено, які обставини не можуть вважатися нововиявленими, а саме: ті обставини, які встановлюються на підставі доказів, що не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими.
68. Подібні висновки щодо застосування тих же самих норм права, з покликанням на раніше викладені Верховним Судом правові позиції у постановах від 06 березня 2018 року у справі № 2а-23903/09/1270, від 03 квітня 2018 року у справі № 477/1012/14-а, від 27 січня 2022 року у справі № 817/1643/18 та від 23 червня 2022 року у справі № 820/1394/17, Верховний Суд наводив й у постанові від 07 серпня 2024 року № 360/47/23.
69. Поряд із цим, у постановах Верховного Суду від 11 листопада 2020 року у справі № 826/15678/13-а та від 19 березня 2021 року у справі № 233/2311/13-а підкреслено, що відповідно до статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України переоцінка доказів не може бути підставою для перегляду за нововиявленими обставинами, а сам собою факт того, що такі обставини встановлені після завершення розгляду справи не є істотною обставиною.
70. Такий підхід до застосування такого інституту як перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами відповідає верховенству права (правовладдю) і такому його елементу (принципу) як правова визначеність.
71. Відповідно до частини другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
72. За нормами статей 1 та 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та протоколів до неї, а також практику ЄСПЛ та Європейської комісії з прав людини.
73. Зокрема, як убачається з рішень ЄСПЛ від 18 листопада 2004 року у справі «Pravednaya v. Russia» (Праведна проти Росії), та рішення від 6 грудня 2005 року у справі «Popov v. Moldova» № 2 (Попов проти Молдови № 2), процедура скасування остаточного судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду.
74. У пункті 33 рішення ЄСПЛ від 19 лютого 2009 року у справі «Христов проти України» Суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів.
75. Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно із цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, тому сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (рішення ЄСПЛ від 24 липня 2003 року у справі «Ryabykh v. Russia» (Рябих проти Росії) та від 9 червня 2011 року у справі «Желтяков проти України»).
76. З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів констатує, що під нововиявленими обставинами слід розуміти саме фактично існуючі реальні дані, відомості та інформацію об'єктивної дійсності, а також певні юридичні факти, які мають істотне значення для вирішення конкретного спору та в разі їх врахування судом могли б мати вплив на ухвалення відповідного судового рішення по суті спору.
77. Саме лише те, що відповідний доказ, який містить у собі певні обставини та/або юридичні факти, на які здійснюється покликання як на нововиявлені, існував на час судового розгляду і вирішення справи, однак не був врахований внаслідок невиконання судом обов'язку офіційного, повного і усебічного з'ясування усіх обставин у справі, які охоплювались предметом доказування, або з огляду на недбале ставлення учасників процесу до своїх процесуальних прав та обов'язків, зокрема в частині подання ними усіх наявних у них доказів, не може утворювати підстави для перегляду за нововиявленими обставинами остаточного судового рішення, яке набрало законної сили.
78. Перевіривши в межах своїх повноважень й у світлі наведених правових позицій Верховного Суду та положень релевантних норм процесуального права викладені у заяві ТОВ «НВП «Термінал-ЛТД» аргументи, колегія суддів установила, що обставини, на які здійснюється покликання як на нововиявлені, вже були предметом обговорення та дослідження у судах попередніх інстанцій під час розгляду цієї справи, що підтверджується матеріалами відзиву ТОВ «НВП «Термінал-ЛТД» на апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2022 року (а.с. 103-105 у томі 4 справи) та доданими до відзиву документами. Ці матеріали достовірно підтверджують факт обізнаності ТОВ «НВП «Термінал-ЛТД» про обставини, на які здійснюється покликання як на нововиявлені.
79. Це засвідчує, що зазначені обставини існували на момент розгляду та вирішення цієї справи судами й були відомі як учасникам справи, так і судам, які здійснювали її розгляд, при цьому, Верховний Суд критично оцінює доводи заявника, що такі обставини були істотними для правильного вирішення спору у справі, яка розглядається.
80. У цій частині аргументів заяви належить врахувати те, що ця справа неодноразово розглядалась судами. Так, направляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд в постанові від 02 липня 2024 року визнав передчасною надану апеляційним судом оцінку доводів стосовно невідповідності виданих у спірних правовідносинах містобудівних умов та обмежень вимогам ДБН в частині, зокрема, допустимих відстаней до сусіднього житлового будинку, оскільки їй має передувати оцінка відповідності намірів будівництва вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, яка належним чином зроблена не була.
81. Ухвалюючи постанову від 01 травня 2025 року, Верховний Суд у її пунктах 125, 126 відзначав, що незалежно від оцінки аргументів сторін та висновків судів попередніх інстанцій стосовно невідповідності виданих у спірних відносинах містобудівних умов та обмежень вимогам державних будівельних норм, оспорені позивачем МУО та рішення про їх затвердження належить скасувати з огляду на невідповідність заявлених третьою особою намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні - генеральному плану населеного пункту, що є самостійною та достатньою підставою для визнання вказаних адміністративних актів протиправними й задоволення заявленого у цій справі позову.
82. Тому Верховний Суд не надавав оцінку вищезгаданим доводам як таким, що не мають значення для правильного вирішення наявного у справі спору та не потребують детальної відповіді на них під час розгляду касаційної скарги.
83. Обставини, зазначені ТОВ «НВП «Термінал-ЛТД» як нововиявлені, взагалі не брались до уваги Верховним Судом під час касаційного розгляду справи й оцінка їм не надавалась. Такі обставини не були покладені в основу висновку Верховного Суду по суті вимог касаційної скарги та спору загалом.
84. Тобто вказані заявником обставини не мали істотного характеру для розгляду справи по суті й, відповідно, не можуть мати наслідком ухвалення іншого судового рішення, ніж те, яке було ухвалене Верховним Судом.
85. Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 368, частини першої статті 369 Кодексу адміністративного судочинства України, за результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд може відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі. У разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу.
86. З огляду на вищезазначене, Верховний Суд висновує, що подана у цій справі заява ТОВ «НВП «Термінал-ЛТД» про перегляд ухваленої Судом постанови від 01 травня 2025 року є безпідставною та необґрунтованою, у зв'язку з чим у її задоволенні належить відмовити, а вказане судове рішення - залишити в силі.
87. Керуючись статтями 340, 341, 344, 349, 353, 355, 356, Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
У задоволенні заяв Товариства з обмеженою відповідальністю «Люксар», Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Термінал-ЛТД» відмовити, а постанову Верховного Суду від 01 травня 2025 року - залишити в силі.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.
Суддя-доповідач Н.В. Коваленко
Судді: А.Ю. Бучик
С.Г. Стеценко