27 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 140/5639/25
адміністративне провадження № К/990/47895/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мельник-Томенко Ж.М.,
суддів: Жука А.В., Загороднюка А.Г.,
перевіривши матеріали касаційної скарги військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.10.2025 у справі №140/5639/25 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:
- визнати протиправними дії щодо нездійснення перерахунку раніше виплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із застосуванням місяця для обчислення січень 2008 року та з 01.03.2018 по 12.05.2025 із застосуванням базового місяця березень 2018 року з урахуванням абзацу 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 включно із встановленням січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення та з 01.03.2018 по 12.05.2025 з розрахунку 3522,12 грн - щомісячно, як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідно абзацу 4, 5 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 05.09.2025 позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.03.2018 із застосуванням січня 2008 року, як базового місяця індексації.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.03.2018 із встановленням січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення.
Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації-різниці грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату індексації-різниці грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (з урахуванням виплачених сум) з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.10.2025 у задоволенні клопотання військової частини НОМЕР_1 про відстрочення/продовження строку для усунення недоліку апеляційної скарги відмовлено. Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 05.09.2025 повернуто скаржнику.
Не погоджуючись із ухвалою апеляційного суду, 20.11.2025 військова частина НОМЕР_1 через підсистему «Електронний суд» подала касаційну скаргу до Верховного Суду.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно з частиною третьою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову та заміни заходу забезпечення позову, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Відповідно до частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
З матеріалів касаційного провадження вбачається, що ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.10.2025 у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору відмовлено, апеляційну скаргу відповідача залишено без руху та надано скаржнику строк з дня вручення копії ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги.
На виконання вимог ухвали суду від скаржника надійшло клопотання про відстрочення/продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги, яке мотивовано тим, що у військової частини НОМЕР_1 відсутні кошти для сплати судового збору.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.10.2025 у задоволенні клопотання про відстрочення/продовження строку для усунення недоліку апеляційної скарги відмовлено, апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 повернуто скаржнику, оскільки скаржник не усунув недоліки апеляційної скарги, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Так, суд апеляційної інстанції виходив з того, що саме по собі посилання на відсутність коштів не може бути поважною причиною для поновлення або продовження відповідного процесуального строку для органу державної влади без зазначення конкретних обставин, які вплинули на таке та без надання відповідних доказів того, що обумовило пропуск відповідного строку або необхідність його продовження.
Також, як зазначив апеляційний суд, скаржником не надано жодних доказів, які б підтверджували вжиття сукупності послідовних та регулярних (неодноразових) дій, спрямованих на отримання достатнього для сплати судового збору у даній справі фінансування з Державного бюджету України.
Колегія суддів відхилила посилання державного органу на відсутність фінансування витрат на сплату судового збору, мотивуючи це тим, що такі обставини стосуються адміністративно-організаційної діяльності відповідача як суб'єкта владних повноважень. Будь-які обставини, які пов'язані з цією діяльністю, в тому числі, й ті, які негативно впливають на її ефективність, не можуть розцінюватися як такі, що надають підстави для застосування до суб'єкта владних повноважень режиму ''послаблення'' у відносинах, що прямо чи опосередковано стосуються особи без такого статусу.
Поряд з цим, апеляційний суд зазначив, що обмежене фінансування не є поважною причиною пропуску строку на оскарження чи підставою для продовження (поновлення) процесуального строку.
Згідно з частиною другою статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу, відповідно до яких апеляційна скарга підлягає поверненню скаржнику.
Верховний Суд зазначає, що сплата судового збору є обов'язковою для відповідача. Зловживання правом на звільнення, відстрочення чи розстрочення від його сплати є недопустимим. Відповідач є державним органом, який утримується за рахунок Державного бюджету України, та має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів, якими можна було б забезпечити сплату судового збору.
Скаржником не було надано на розгляд суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про неможливість сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі, встановленому Законом України «Про судовий збір» та вжиття скаржником послідовних та вичерпних заходів для сплати судового збору за подання апеляційної скарги саме у даній справі.
Відповідач, що діє від імені держави, як суб'єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов'язків, в тому числі і щодо сплати судового збору.
Отже, держава в особі органів влади, що діють як суб'єкти владних повноважень та звертаються до суду з метою захисту інтересів у правовідносинах, які виникли з приводу реалізації ними публічно-владних управлінських функцій, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов'язків.
Ураховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції, повертаючи апеляційну скаргу, правильно застосував положення статті 298 КАС України, правильне її застосовування є очевидним, не викликає сумнівів щодо застосування чи тлумачення цієї норми права.
Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків суду апеляційної інстанції та встановлених ним обставин не спростовують і не дають підстав вважати, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми процесуального права під час постановлення оскаржуваної ухвали.
При цьому, Суд зауважує, що військова частина НОМЕР_1 не позбавлена можливості звернутися повторно до суду апеляційної інстанції з відповідними вимогами у передбачений КАС України спосіб звернення.
За такого правового регулювання та обставин справи у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись статтею 333 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.10.2025 у справі №140/5639/25.
Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
СуддіЖ.М. Мельник-Томенко А.В. Жук А.Г. Загороднюк