27 листопада 2025 року
м. Київ
справа №120/5263/24
адміністративне провадження №К/990/19202/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Кашпур О.В.,
суддів - Соколова В.М., Уханенка С.А.,
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до голови Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Вилкова С.В. про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2025 року, постановлену в складі колегії суддів: судді-доповідача Білої Л.М., суддів Гонтарука В.М., Моніча Б.С.,
І. Короткий зміст обставин справи і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
1. У квітні 2024 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до голови Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Вилкова С.В. про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
2. Вінницький окружний адміністративний суд рішенням від 27 листопада 2024 року в задоволенні адміністративного позову відмовив.
3. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, яку Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 29 січня 2025 року залишив без руху та запропонував скаржнику протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Роз'яснив особі, яка подала апеляційну скаргу, що у разі неусунення недоліків, зазначених в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху, у відкритті апеляційного провадження буде відмовлено.
4. 20 лютого 2025 року до Сьомого апеляційного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 щодо виконання ухвали від 29 січня 2025 року.
5. Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 26 лютого 2025 року залишив без розгляду заяву ОСОБА_1 , подану на виконання ухвали Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2025 року. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 27 листопада 2024 року повернув особі, яка її подала.
ІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги
6. ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просив скасувати ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2025 року та передати справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження у новому складі.
7. Скаржник у касаційній скарзі висловлює незгоду з ухвалою від 26 лютого 2025 року та висновками суду апеляційної інстанції. Зазначає, що оскаржувана ухвала апеляційного суду за змістом статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не ґрунтується на засадах верховенства права, не є законною та обґрунтованою. Застосовані судом апеляційної інстанції наслідки, на переконання ОСОБА_1 , є передчасними та такими, що обмежили його право на звернення до суду в аспекті доступу до суду і слугували перешкодою для захисту його права як позивача. Апеляційний суд, як указує скаржник, порушив норми процесуального права та безпідставно повернув апеляційну скаргу особі, яка її подала. При цьому в оскаржуваній ухвалі не зазначив, які саме слова в заяві скаржника є образливими, та не навів жодних фактів зловживання. Висловлений судом апеляційної інстанції підхід щодо повернення апеляційної скарги скаржнику, з огляду на недоведений факт зловживання та відсутність образливих слів, є виявом надмірного формалізму та розцінюється як обмеження доступу до суду, яке захищається статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Окрім того, в ухвалі про повернення апеляційної скарги відсутній підпис під текстом ухвали, а не підписання процесуального документа у передбаченому місці є ненадання такому документу юридичної сили, що не узгоджується із завданням адміністративного судочинства.
IІІ. Рух справи у суді касаційної інстанції
8. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Кашпур О.В., суддів Соколова В.М., Уханенка С.А. ухвалою від 06 серпня 2025 року поновив ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження ухвали Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2025 року в справі №120/5263/24. Звільнив ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання цієї касаційної скарги. Відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2025 року в справі №120/5263/24.
9. Вищою кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури подано відзив на вказану касаційну скаргу із проханням залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2025 року в справі №120/5263/24 - без змін, оскільки вона постановлена з додержанням норм процесуального права.
10. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Кашпур О.В. від 26 листопада 2025 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами з 27 листопада 2025 року.
ІV. Джерела права й акти їхнього застосування
11. Завданням адміністративного судочинства, у силу частини першої статті 2 КАС України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
12. Однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства, згідно із пунктом 9 частини третьої статті 2 КАС України, є неприпустимість зловживання процесуальними правами.
13. Відповідно до пункту 1 частини п'ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу.
14. У частині першій статті 45 КАС України визначено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
15. Відповідно до частини другої статті 45 КАС України з урахуванням конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню адміністративного судочинства, зокрема: 1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, які спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; 2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; 3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; 4) необґрунтоване або штучне об'єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи, або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою; 5) узгодження умов примирення, спрямованих на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.
16. Приписами частин третьої та четвертої статті 45 КАС України передбачено, що якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання. Суд зобов'язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання учасником судового процесу його процесуальними правами, суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.
17. Відповідно до пункту 6 частини п'ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
18. Згідно із частиною першою статті 293 КАС України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
19. Відповідно до статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
20. Вимоги до форми та змісту апеляційної скарги встановлені статтею 296 КАС України.
21. Приписами частини другої статті 298 КАС України передбачено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, установлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу, згідно із якими апеляційна скарга залишається без руху та скаржнику надається строк для усунення її недоліків до десяти днів з дня вручення ухвали.
22. Згідно із частиною третьою статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
23. За правилами частини другої статті 298 та пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України апеляційна скарга повертається скаржнику, якщо він не усунув недоліків апеляційної скарги, яку залишено без руху, в установлений судом строк.
24. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
V. Позиція Верховного Суду
25. Підставою для відкриття касаційного провадження у справі №120/5263/24 стало оскарження судового рішення, зазначеного у частині третій статті 328 КАС України, та посилання скаржника на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.
26. Надаючи оцінку обґрунтованості касаційної скарги та оскаржуваній ухвалі Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2025 року, Верховний Суд, з урахуванням приписів статті 341 КАС України, виходить із таких міркувань.
27. Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства та гарантується приписами пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України.
28. Водночас право на апеляційне оскарження судового рішення кореспондується із обов'язком учасників справи дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права.
29. Як убачається з матеріалів справи №120/5263/24, до Сьомого апеляційного адміністративного суду 01 січня 2025 року надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 27 листопада 2024 року, яку Сьомий апеляційний адміністративний суд, установивши, що оскаржуване рішення ухвалено Вінницьким окружним адміністративним судом 27 листопада 2024 року, а апеляційну скаргу позивачем подано 01 січня 2025 року, водночас питання про поновлення строку подання апеляційної скарги на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 27 листопада 2024 року скаржником не порушувалося, ухвалою від 29 січня 2025 року залишив без руху та запропонував скаржнику протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Роз'яснив особі, яка подала апеляційну скаргу, що у разі неусунення недоліків, зазначених в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху, у відкритті апеляційного провадження буде відмовлено.
30. 20 лютого 2025 року до Сьомого апеляційного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 щодо виконання ухвали від 29 січня 2025 року, у якій скаржник висловив, зокрема, переконання, що не порушив строку звернення з апеляційною скаргою. Цю заяву Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 26 лютого 2025 року залишив без розгляду, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 27 листопада 2024 року повернув особі, яка її подала.
31. Перевіряючи доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що ухвала Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2025 року не підписана, Судом установлено, що ця ухвала містить підписи судді-доповідача - Білої Л.М., суддів Гонтарука В.М. і Моніча Б.С.
32. Постановляючи вказану ухвалу, суд апеляційної інстанції, пославшись на положення статей 2, 44, 45 КАС України, висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 14 березня 2019 року в справі №9901/34/19, практику Європейського суду з прав людини, зазначив, що, як убачається з тексту заяви ОСОБА_1 , остання містить образливі та саркастичні висловлювання, які дискредитують працівників Вінницького окружного адміністративного суду та Сьомого апеляційного адміністративного суду. Зокрема, позивач виклав її зміст з використанням образливої лексики, некоректно, з застосуванням неповажних слів щодо судді Сьомого апеляційного адміністративного суду, яка приймала процесуальні рішення у межах цієї справи. Скаржник допустив образливі висловлювання та надав образливу і саркастичну характеристику діям, які були вчинені суддею Сьомого апеляційного адміністративного суду в ході розгляду апеляційної скарги у цій справі. Апеляційний суд констатував, що використання образливих висловлювань є неприпустимим при оформленні заяв чи клопотань. За правилами частини третьої статті 45 КАС України, якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання. З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність достатніх правових підстав для визнання зловживанням процесуальними правами скаржником і залишення заяви, поданої на виконання ухвали суду від 29 січня 2025 року, без розгляду. При цьому апеляційний суд констатував, що скаржником станом на 26 лютого 2025 року не виконані вимоги суду стосовно подання клопотання про поновлення строку для подання апеляційної скарги на рішення від 27 листопада 2024 року, а тому апеляційна скарга згідно із частиною другою статті 298 КАС України, якою передбачено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, установлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу, підлягає поверненню скаржнику.
33. Приписами статті 242 КАС України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися виключно на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
34. Верховний Суд наголошує, що учасник судового процесу має користуватися процесуальними правами саме з метою виконання завдання адміністративного судочинства, сприяючи тим самим суду у здійсненні правосуддя. Якщо ж такий учасник здійснює певну процесуальну дію не з цією метою, а для досягнення інших цілей (образити, принизити суд, його суддів, виявити до них і до їхніх дій власні негативні емоції тощо), він виходить за межі дійсного змісту відповідного процесуального права, тобто зловживає ним.
35. Дії учасника справи чи його представника мають бути дотримані не лише за формою, але й за змістом завдань адміністративного судочинства. Зміст права на справедливий суд несумісний зі свідомим виявом такими особами неповаги до честі, гідності, репутації суддів і суду в цілому.
36. Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 березня 2019 року в справі №9901/34/19, нецензурна лексика, образливі та лайливі слова, символи, зокрема, для надання особистих характеристик учасникам справи, іншим учасникам судового процесу, їхнім представникам і суду не можуть використовуватися ні у заявах по суті справи, заявах з процесуальних питань, інших процесуальних документах, ні у виступах учасників судового процесу та їхніх представників. Використання учасниками судового процесу та їхніми представниками нецензурної лексики, образливих і лайливих слів, символів у поданих до суду документах і у спілкуванні з судом, з іншими учасниками процесу, їхніми представниками, а також вчинення інших аналогічних дій свідчать про очевидну неповагу до честі, гідності цих осіб з боку осіб, які такі дії вчиняють. Ці дії суперечать основним засадами (принципам) адміністративного судочинства, а також його завданню. З огляду на це, вчинення таких дій суд може визнати зловживанням процесуальними правами та застосувати, зокрема, наслідки, передбачені частиною третьою статті 45 КАС України.
37. У постанові від 07 квітня 2021 року в справі №9901/23/21 Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що дії учасників судового процесу та їхніх представників мають не лише за формою, але й за змістом відповідати завданню адміністративного судочинства. Зміст права на справедливий суд несумісний зі свідомим виявом учасником судового процесу чи його представником неповаги до честі, гідності, репутації іншого учасника, представника, суду тощо. Тому суди не повинні розглядати справи, в яких особа, яка ініціювала судовий процес, використовує її процесуальні права на шкоду іншим учасникам судового процесу й інтересам правосуддя. У процесуальних відносинах, намагаючись донести певну думку до суду, учасники судового процесу, їхні представники, інші особи мають ретельно підбирати слова, а також з обережністю виявляти емоції щодо інших учасників, їхніх представників, суду, осіб, які не беруть участь у судовому процесі. Суд не повинен толерувати використання нецензурної лексики, образливих і лайливих слів чи символів, зокрема для надання характеристики учасникам справи, іншим учасникам судового процесу, їхній представникам і суду (суддям). Такі слова та символи не можна використовувати ні у заявах по суті справи, заявах з процесуальних питань, інших процесуальних документах, ні у виступах учасників судового процесу та їхніх представників. Їхня наявність є достатньою для того, щоб суд відразу застосував наслідки, передбачені частиною третьою статті 45 КАС України.
38. Такого підходу дотримувався неодноразово і Верховний Суд, зокрема, у постановах від 29 травня 2025 року та від 14 серпня 2025 року в справі №120/7682/24.
39. Суд апеляційної інстанції, надаючи оцінку заяві ОСОБА_1 , поданій на виконання ухвали Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2025 року про залишення апеляційної скарги без руху, зокрема, встановив, що ця заява містить образливі та саркастичні висловлювання, які дискредитують працівників Вінницького окружного адміністративного суду та Сьомого апеляційного адміністративного суду, що свідчить про наявність достатніх правових підстав для визнання зловживанням процесуальними правами скаржником і залишення цієї заяви без розгляду за правилами частини третьої статті 45 КАС України.
40. При цьому апеляційний суд констатував, що скаржником станом на 26 лютого 2025 року не виконані вимоги суду стосовно подання клопотання про поновлення строку для подання апеляційної скарги на рішення від 27 листопада 2024 року. Згідно із частиною другою статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, установлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу, відповідно до яких апеляційна скарга підлягає поверненню скаржнику.
41. Тож Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 26 лютого 2025 року залишив без розгляду на підставі частини третьої статті 45 КАС України заяву ОСОБА_1 , подану на виконання ухвали Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2025 року, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 27 листопада 2024 року повернув особі, яка її подала, застосувавши положення статей 169, 298 КАС України.
42. Разом із тим, повертаючи оскаржуваною ухвалою від 26 лютого 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 27 листопада 2024 року особі, яка її подала, суд апеляційної інстанції залишив поза увагою, що ця апеляційна скарга ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2025 року була залишена без руху не з підстав її оформлення скаржником з порушенням вимог, установлених статтею 296 КАС України, а на підставі частини третьої статті 298 КАС України, а саме, оскільки вона була подана після закінчення строку, встановленого статтею 295 КАС України, і скаржник не порушив питання про поновлення строку на апеляційне оскарження. А якщо скаржник у строк, визначений судом, не подав заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження суд визнав неповажними, це є наслідком не повернення апеляційної скарги, а відмови у відкритті апеляційного провадження, що встановлено приписами пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.
43. Водночас в ухвалі від 29 січня 2025 року Сьомим апеляційним адміністративним судом було роз'яснено особі, яка подала апеляційну скаргу, що у разі неусунення недоліків, зазначених в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху, у відкритті апеляційного провадження буде відмовлено.
44. Беручи до уваги викладене, Верховний Суд не може визнати правильною позицію суду апеляційної інстанції щодо повернення оскаржуваною ухвалою від 26 лютого 2025 року апеляційної скарги скаржнику відповідно до положень статей 169, 298 КАС України.
45. За таких обставин, оскільки Сьомим апеляційним адміністративним судом порушено норми процесуального права, оскаржувана ухвала від 26 лютого 2025 року, з огляду на приписами статті 353 КАС України, підлягає скасуванню, а справа №120/5263/24 - направленню до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду зі стадії вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження за вказаною апеляційною скаргою.
VІ. Судові витрати
46. Підстави для розподілу судових витрат відсутні. Верховний Суд ухвалою від 06 серпня 2025 року звільнив ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання касаційної скарги на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2025 року в справі №120/5263/24.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
2. Ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2025 року в справі №120/5263/24 скасувати.
3. Справу №120/5263/24 направити до Сьомого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий: О. В. Кашпур
Судді: В. М. Соколов
С. А. Уханенко