27 листопада 2025 року
м. Київ
справа №120/13758/24
адміністративне провадження № К/990/44176/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
суддів: Желєзного І. В., Єресько Л. О.,
перевіривши касаційну скаргу адвоката Годунова Віталія Сергійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12 березня 2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного військово-медичного клінічного центру (Центральний клінічний госпіталь) Державної прикордонної служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Адміністрація державної прикордонної служби України, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного військово-медичного клінічного центру (Центральний клінічний госпіталь) Державної прикордонної служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Адміністрація державної прикордонної служби України, в якому просив:
-визнати протиправним та скасувати рішення у формі довідки ГВЛК ГВМКЦ ДПСУ № 3902 від 17 липня 2024 року в частині кваліфікації травми (поранення) як "легка" відповідно до наказу МОЗ № 370 від 04 липня 2007 року;
- зобов'язати відповідача скласти нову довідку, змінивши кваліфікацію травми (поранення), в тому числі з приводу діагнозів обмежений міжхребцевий остеохондроз, деформуючий спондильоз шийного та грудного відділів хребта, лівобічний сколіоз грудного відділу хребта ІІ ст. з незначним порушенням функції. Стан після операції (15 березня 2024 року) - передньої дискектомії С4-С5 з корпоросиндезом міжтіловим кейджем з приводу кили міжхребцевого диску у вигляді незміцнілого рубця шиї, тимчасових порушень статики та динаміки у шийному відділі хребта, з "легка" на "тяжка", відповідно до наказу МОЗ № 370 від 04 липня 2007 року та з урахуванням висновків суду.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 12 березня 2025 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2025 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись із такими рішеннями судів попередніх інстанцій, представник позивача звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України"), надіславши її 28 жовтня 2025 року через підсистему "Електронний суд".
Скаржник просить скасувати рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12 березня 2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2025 року, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.
Верховний Суд ухвалою від 13 листопада 2025 року касаційну скаргу адвоката Годунова Віталія Сергійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12 березня 2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного військово-медичного клінічного центру (Центральний клінічний госпіталь) Державної прикордонної служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Адміністрація державної прикордонної служби України, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, залишив без руху.
Установив скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини 4 статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини 2 статті 330 КАС України, а також надання копій уточненої касаційної скарги відповідно до кількості учасників справи.
18 листопада 2025 року на виконання ухвали про залишення касаційної скарги без руху надійшла заява про усунення недоліків касаційної скарги.
Перевіривши матеріали уточненої касаційної скарги, Суд дійшов висновку про наявність підстав для її повернення скаржнику з наступних підстав.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним. Тому касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами, які необхідно вказати у формі, визначеній пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України.
В уточненій касаційній скарзі представник скаржника покликається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування у подібних правовідносинах, а саме:
- щодо доречності застосування норм Наказу № 402 до військовослужбовців ДПСУ;
- щодо застосування пункту 3.1 Класифікатора розподілу травм за ступенем тяжкості, затвердженого наказом МОЗ України 04 липня 2007 року № 370.
Варто зауважити, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.
Водночас зазначена скаржником норма права, щодо правильного застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову (наприклад, з точки зору порушення її відповідачем), але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях, - що може бути визнано як допущення судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права, або надали, як на думку скаржника, неправильно.
Отже, оскарження судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а і підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, тощо), а також значення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду.
Зі змісту рішень судів попередніх інстанцій, оприлюднених в Єдиному державному реєстрі судових рішень слідує, що спір у цій справі виник у зв'язку із незгодою позивача із рішенням Головного військово-медичного клінічного центру (Центральний клінічний госпіталь) Державної прикордонної служби України у формі довідки від 17 липня 2024 року в частині кваліфікації травми (поранення) як "легка".
Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що питання визначення наявності або відсутності певного діагнозу у позивача та його придатності (непридатності) до військової служби за результатами медичного обстеження є дискреційними повноваженнями військово-лікарської комісії, а тому суд не вправі перебирати на себе повноваження цього органу. Такі висновки судів попередніх інстанцій узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 13 червня 2018 року у справі №806/526/16 та у постанові від 12.06.2020 у справі № 810/5009/18.
Також в оскаржуваних судових рішеннях суди першої та апеляційної інстанцій зазначили, що у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку.
Так, суд першої інстанції (а в подальшому й суд апеляційної інстанції) вказали, що у пунктах 6.9-6.10 глави 6 Розділу ІІ Положення №402 наголошено, що при медичному огляді військовослужбовців метод індивідуальної оцінки придатності їх до військової служби повинен застосовуватись у кожному випадку. ВЛК враховує їх вік, освіту, військовий фах, підготовку, досвід, фактичну працездатність, спрямованість до подальшого проходження військової служби, думку командування і начальника медичної служби військової частини, викладені у службовій та медичній характеристиках, та можливість подальшого проходження військовослужбовцем військової служби на посаді, яка найбільше відповідає стану його здоров'я. Медичний огляд військовослужбовців, які отримали захворювання, травми (поранення, каліцтва, контузії), з метою визначення ступеня придатності до військової служби проводиться при визначеному лікарсько-експертному наслідку (результаті) захворювання, травми (поранення, каліцтва, контузії). Визначений наслідок (результат) захворювання, поранення, травми, контузії, каліцтва - це такий стан здоров'я, коли результати обстеження та лікування дають підстави ВЛК (ЛЛК) винести постанову про ступінь придатності до військової служби (служби за військовою спеціальністю), а подальше лікування не призведе до відновлення придатності до військової служби.
В статті 81 графи ІІ Розкладу хвороб Положення №402 передбачені стани після проведеного лікування з приводу травм, отруєнь та деяких інших наслідків дії зовнішніх чинників, за якими військово-лікарські комісії приймають рішення: Тимчасово непридатні; Потребують лікування, відпустки, звільнення тощо.
За підпунктом 3 пункту 3 Класифікатора розподілу травм за ступенем тяжкості, затверженого наказом МОЗ України 04.07.2007 № 370 до тяжких травм відносяться тривалі розлади здоров'я з тимчасовою втратою працездатності на 60 днів і більше. За пунктом 4 Класифікатора до легких травм відносяться тривалі розлади здоров'я з тимчасовою втратою працездатності до 60 днів.
Судами попередніх інстанцій установлено, що позивач 10 жовтня 2023 року під час виконання бойових завдань із захисту Батьківщини о 21:50 в районі Макіївка отримав посттравматичний церебростенічний синдром з цефалгією. Надалі, як свідчать долучені позивачем документи, 15 березня 2024 року ОСОБА_1 проведено оперативне втручання передньої дискектомії С4-С5 з встановленням шийного кейджу. У післяопераційний період позивач тричі отримував відпустку за станом здоров'я терміном на 30 календарних днів (довідки №554 від 20 березня 2024 року, №2386 від 29 квітня 2024 року, №3036 від 03 червня 2024 року).
Отож, суди попередніх інстанцій відмовляючи у задоволенні позову зауважили, що класифікація травми позивача як «легка» прийнята відповідно до пункту 4 Класифікатора розподілу травм за ступенем тяжкості з урахуванням того, що тривалість розладу здоров'я позивача з тимчасовою втратою працездатності була менше 60 днів. Позивач вказуючи на неправильну класифікацію його травми і посилаючись на Класифікатор не навів конкретного пункту, який порушив відповідач.
Отже, доводи касаційної скарги в контексті наявності/відсутності передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України підстави переважно зводяться до потреби оцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, а тому посилання представника скаржника в цій частині не узгоджуються з наведеною скаржником підставою касаційного оскарження судових рішень - пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
З огляду на викладене Суд уважає необґрунтованими посилання представника скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.
Щодо посилання представника скаржника на підстави касаційного оскарження, визначені у частині п'ятій статті 328 КАС України, Суд зазначає, що посилання на підпункти "а", "в" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не звільняє особу від обов'язку обґрунтування підстав касаційного оскарження у взаємозв'язку із посиланням на частину четверту статті 328 КАС України.
Одночасно суд касаційної інстанції наголошує, що умова, передбачена частиною четвертою статті 328 КАС України, щодо зазначення у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права під час ухвалення судами першої та (або) апеляційної інстанцій оскаржених ним судових рішень, є загальною та має виконуватися у процесі оскарження в касаційному порядку усіх судових рішень, визначених частиною першою статті 328 КАС України, тобто така вимога стосується будь-яких рішень суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанов суду апеляційної інстанції, незалежно від того, справа розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження чи за правилами загального позовного провадження.
Решта доводів касаційної скарги щодо наявності підстав касаційного оскарження наведено без взаємозв'язку із підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині четвертій статті 328 КАС України.
Таким чином, правильно пославшись у касаційній скарзі на положення частини четвертої статті 328 КАС України, представник скаржника не виклав передбачені статтею 328 КАС України підстави, за яких оскаржувані судові рішення можуть бути переглянуті судом касаційної інстанції.
Відповідно до частини 2 статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Згідно з положеннями пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Отож, в установлений строк недоліки, які стали підставою для залишення касаційної скарги без руху, скаржником не усунуто.
Враховуючи викладене та у зв'язку з невиконанням вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху, касаційна скарга підлягає поверненню.
Суд роз'яснює скаржнику, що відповідно до положень частини восьмої статті 169 КАС України повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Керуючись статтями 169, 330, 332 КАС України,
Касаційну скаргу адвоката Годунова Віталія Сергійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12 березня 2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного військово-медичного клінічного центру (Центральний клінічний госпіталь) Державної прикордонної служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Адміністрація державної прикордонної служби України, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, - повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції у порядку, установленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповіда судді А. Г. Загороднюк І. В. Желєзний Л. О. Єресько