Справа № 195/304/25
Провадження №1-кп/195/57/25
25.11.2025 року с-ще Томаківка
Дніпропетровської області
Томаківський районний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
потерпілого - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в с-щі Томаківка Дніпропетровської області кримінальне провадження №12024041590000254 від 30.12.2024 року відносно:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Донське, Труновського району Ставропольського краю рф, громадянина України, маючого середню освіту, одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину - ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не працюючого, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України,
в провадженні Томаківського районного суду Дніпропетровської області знаходився обвинувальний акт відносно громадянина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України.
За розглядом вищевказаного обвинувального акту відносно громадянина ОСОБА_6 25.11.2025 року судом було винесено обвинувальний вирок за ст.286 ч.2 КК України та призначено покарання. Дії обвинуваченого ОСОБА_6 судом було кваліфіковано за ч. 2 ст.286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому тяжке тілесне ушкодження.
Однак, в ході судового розгляду судом було встановлено незрозумілу діяльність органів досудового розслідування та прокурорів, які здійснювали процесуальне керівництво у вказаному кримінальному провадженні ( прокурор ОСОБА_8 ) та підтримували обвинувачення на стадії судового розгляду (прокурор ОСОБА_3 ).
Так, допитаний в судовому засіданні інспектор ОСОБА_9 суду пояснив, що після ДТП, та після того, як швидка допомога забрала потерпілого до лікарні з явними переломами, за вказівкою заступника начальника слідчого відділення ОСОБА_10 та начальника слідчого відділення ОСОБА_11 він проводив освідування на місці за допомогою приладу Драгер. Йому було відомо про наявність Наказу № 1452, відповідно до якого водія необхідно було доставляти до лікарні.
В судовому засіданні начальник слідчого відділення ОСОБА_11 суду пояснив, що жодних ознак алкогольного сп'яніння у водія виявлено не було, і тому ним було прийнято рішення відносно можливості застосування на місці технічного приладу ОСОБА_12 . Крім того, водій дав згоду на проходження освідування на місці. Також на запитання головуючого відносно порушенння ним п.8 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України № 1452/735 від 09.11.2015, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 року за № 1413/27858, де передбачено, що у разі скоєння дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП), унаслідок якої є особи, що загинули або травмовані, проведення огляду на стан сп'яніння учасників цієї пригоди є обов'язковим у закладі охорони здоров'я, поліцейський ОСОБА_11 пояснив, що не може зрозуміти запитання головуючого, він не може коментувати Законодавство України та надавати оцінку законам. Свідок вважає, що порушень з його боку та з боку його підлеглих відносно застосування приладу Драгер - не було. Крім того, свідок роз'яснив ГОЛОВУЮЧОМУ що, цією ж Інструкцією передбачено, що огляду на стан алкогольного спяніння підлягають водії ТЗ, щодо яких поліцейські заподозрили наявність стану алкогольного спяніння. Однак, будь яких підозр в поведінці водія ОСОБА_13 щодо перебування його в стані алкогольного спяніння - виявлено не було. Право на застосування приладу ОСОБА_12 в данному випадку він мав.
Суд ставить під сумнів показання свідка ОСОБА_11 відносно відсутності підозр в поведінці водія ОСОБА_14 щодо перебування його в стані алкогольного спяніння, т.я. акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів - алкотестеру Драгер, містить наступну інформацію: «Огляд проведений у зв'язку з виявленими ознаками: тремтіння пальців рук, почервоніння обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці». Крім того, в судовому засіданні інспектор ОСОБА_9 суду пояснив, що слідча оперативна група, яка знаходилася на місці ДТП, попросила привезти ОСОБА_12 для освідування водія, т.я. у водія були наявні ознаки алкогольного сп'яніння.
В судовому засіданні заступник начальника слідчого відділення - слідчий ОСОБА_10 суду пояснив, що дійсно на місці ДТП було здійснено освідування за допомогою ОСОБА_12 , а потім водія було доставлено до Томаківської ЦРБ. Водій був в тверезому стані. В лікарняному закладі відбиралася кров від водія ОСОБА_15 . Однак, можливо, ці результати ще не забрали із лікарні і вони знаходяться саме там.
Крім того, в судовому засіданні 27.05.2025 року прокурором ОСОБА_3 суду було надано наступні докази: квитанція про отримання на зберігання речових доказів, акт огляду на стан алкогольного спяніння з використанням спеціальних технічних засобів - алкотестеру Драгер; квитанція тестування на алкоголь 30.12.2024 року інспектором ОСОБА_9 ; диск до акту огляду освідування ОСОБА_13 від 30.12.2024 року (том 2 а.с.35-37). Прокурор вважає ці докази належними та просить приєднати їх до матеріалів справи.
В судовому засіданні 12.06.2026 року на питання головуючого відносно законності застосування приладу ОСОБА_12 в рамках кримінального провадження за ст.286 ч.2 КК України, прокурор ОСОБА_3 надав пояснення, що у працівників поліції є інструкції, де вказано, що для встановлення стану водія в таких кримінальних правопорушеннях, вони застосовують прилад Драгер, який є сертифікованим приладом. Прокурор також просить суд слухати справу в рамках доказів, які ним були надані.
Крім того, в судовому засіданні на питання головуючого, а саме: на підставі чого слідчий ОСОБА_16 надавав вказівки інспектору ОСОБА_9 здійснити освідування водія ОСОБА_13 за допомогою ОСОБА_12 , прокурор ОСОБА_17 запропонував суду викликати слідчого Тернавського для дачі пояснень, оскільки він «…це не може пояснити».
Крім того, в судовому засіданні, на питання головуючого, а саме: на підставі чого інспектор ОСОБА_9 здійснив освідування за допомогою ОСОБА_12 , прокурор ОСОБА_17 пояснив, що він не може надати відповідь і просить суд ставити ці питання поліцейським, оскільки саме вони виконують вимоги Інструкцій. Крім того, прокурор не зміг назвати суду закон чи нормативний акт, на підставі якого після ДТП за наявності тілесних ушкоджень ( потерпілий знаходився у комі, наявність відкритих переломів) було застосовано прилад ОСОБА_12 . Але, прокурор звертає увагу суду на те, що наявні показники ОСОБА_12 , і суд повинен взяти їх до уваги.
Крім того, відповідно до обвинувального акту водій ОСОБА_6 здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_5 поблизу домоволодіння АДРЕСА_2 .
Відповідно до корінця тестування на алкоголь №1134 від 30.12.2024 місце проведення тесту є АДРЕСА_3 . Результат тестування на вміст алкоголю 0,00‰.
В судовому засіданні обвинувачений пояснив, що чув зіткнення та бачив, як людина вдарилася об автомобіль. Однак, він не зупинився, т.я. запереживав за себе. Приблизно через 15-30 хвилин після зіткнення на місці працівники поліції проводили освідування.
Відповідно до письмових пояснень громадянина ОСОБА_6 перед зіткненням перед автомобілем він побачив силует людини. Після зіткнення він розгубився і поїхав додому.
Відповідно до протоколу допиту від 25.02.2025 року обвинувачений ОСОБА_6 пояснив слідчому ОСОБА_10 , що перед автомобілем побачив силует людини, відбулося зіткнення та розбилося лобове скло автомобіля. Йому стало страшно та він поїхав з місця ДТП додому.
Однак, по незрозумілим суду причинам, органом досудового розслідування інформацію про кримінальне правопорушення за ст.135 КК України до ЄРДР внесено не було.
Крім того, відносно з'ясування долі речового доказу - автомобіля був допитаний поліцейський ОСОБА_18 , який є є відповідальною особою за збереження речових доказів. Так, останній пояснив, що 30.12.20224 року ним було прийнято на відповідальне зберігання речовий доказ - автомобіль марки GELLY моделі MR-7151A з реєстраційним номером « НОМЕР_1 ». Даний факт підтверджується записом у книзі обліку транспортних засобів, поміщених, вилучених до ВП № 3 Нікопольського РУП ГУНП в Дніпропетровській області. Крім того, підтвердження даного факту ним було складено квитанцію в двох екземплярах, одну з них він залишив у себе, другу - надав слідчому ОСОБА_10 . На цей час авто знаходиться на території ВП.
В судовому засіданні поліцейським ОСОБА_18 для огляду була надана книга обліку транспортних засобів, поміщених, вилучених до ВП № 3 Нікопольського РУП ГУНП в Дніпропетровській області № 2075. Так, порядковий номер №598 від 30.12.2024 року містить інформацію про те, що 30.12.2025 року автомобіль марки GELLYд.н.з. НОМЕР_1 отриманий від заст.начальника СВ ОСОБА_10 , ЄРДР № 12024041590000254, знаходиться на зберіганні вул.Казкова, 3А, с.Томаківка, визнано речовим доказом.
Однак, відповідно до постанови слідчого ОСОБА_10 автомобіль марки GELLY реєстраційний номерний знак « НОМЕР_1 » було визнано речовим доказом 31.12.2025 року. Резолютивна частина даної постанови містить також наступну інформацію: « Зазначений автомобіль GELLY реєстраційний номерний знак « НОМЕР_1 » передати на зберігання до вирішення питання по суті - до віділення поліції № 3 Нікопольського РУП, розташованого за адрсою: вул.Казкова, 3, смт.Томаківка, Томаківської Територіальної громади Нікопольського району Дніпропетровської області.
Однак, квитанція, яка надана в судовому засіданні прокурором ОСОБА_3 , не містить дати отримання на зберігання даного речового доказу.
Судом у вироку було вирішено питання про долю речогового доказу відповідно до вимог ст.100 КПК України.
Таким чином, суду є незрозумілим факт отримання речового доказу на зберігання, до прийняття рішення слідчим про визнання його речовим доказом.
Враховуючи вищевказані протиріччя, суд ставить під сумнів наявність речового доказу на зберіганні під час розгляду справи і на час винесення вироку.
Так, Прокурор, слідчий зобов'язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення (за виключенням випадків, коли кримінальне провадження може бути розпочате лише на підставі заяви потерпілого) або в разі надходження заяви (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.
З вказаною нормою кореспондується вимога п. 4 ч. 5 ст. 214 КПК України, відповідно до якої до Єдиного реєстру досудових розслідувань вноситься, зокрема, короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела.
При цьому, виходячи зі змісту ст. 214 КПК України, повноваженням щодо оцінки відомостей, наведених у заяві чи повідомлених потерпілим, чи виявлених з іншого джерела, як таких, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наділені слідчий, дізнавач та прокурор.
Отже, обов'язок із внесення відповідних відомостей про вчинене кримінальне правопорушення покладається на слідчого, дізнавача, прокурора, до якого надійшла заява, повідомлення про таке діяння.
Відповідно ч. 5 ст. 40 КПК України, слідчий є самостійним у своїй процесуальній діяльності, але фактично через наявність прокурорського нагляду слідчий стає процесуально залежним.
Таким чином, по незрозумілим суду причинам, органом досудового розслідування інформація про кримінальне правопорушення за ст.135 КК України до ЄРДР внесено не було.
Встановлені судом обставини свідчать про порушення вимог закону органом досудового розслідування в межах даного кримінального провадження.
Крім того, встановлені судом обставини свідчать про те, що процесуальне керівництво у даному кримінальному провадженні здійснювалось неналежним чином.
Підтримання прокурором державного обвинувачення в суді є одним з пріоритетних напрямків прокуратури, найважливішим службовим обов'язком прокурора, який повинен проявляти активність у дослідженні доказів, сприяти всебічному дослідженні обставин справи, що є важливою гарантією винесення судом законного, обґрунтованого вироку й додержання передбачених законом прав та інтересів громадян під час розгляду справи в судах всіх інстанцій.
Чинний кримінальний процесуальний закон не урегульовує питання постановлення такого виду судових рішень, як то окрема ухвала, яка би давали можливість суду звертатися до державних органів, посадових чи службових осіб з метою належного реагування на встановлені у ході судового розгляду порушення закону, прав і основоположних свобод людини стороною обвинувачення.
Однак, системний аналіз положень ч. 1 ст. 3, ст.ст. 91, 110, 369, 371, 372 КПК України дає змогу дійти висновку про те, що рішення судів будь-якої інстанції приймаються у зв'язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, спрямовані на досягнення завдань кримінального провадження, постановлені або ухвалені в межах судового розгляду, встановлених для відповідного виду провадження.
Тобто, процесуальні рішення ухвалюються для встановлення і закріплення кримінальними процесуальними засобами ознак вчиненого кримінального правопорушення, доведеності винуватості (невинуватості) осіб, які його вчинили під час кримінального провадження, інших обставин, передбачених статтею 91 КПК України, а також задля забезпечення кримінального провадження.
Таким чином, суд вбачає за можливе ухвалення рішень, які не пов'язані із суттю кримінального провадження або з його забезпеченням, оскільки, постановлення такої ухвали має зумовлювати позитивний вплив на ефективність здійснення правосуддя у конкретному кримінальному провадженні та забезпеченням конституційного права на судовий захист, гарантований статтею 55 Конституції України».
Указана позиція відображена і у постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінальнтаких обставин, суд вважає за можливе ухвалити рішення, яке не пов'язане із суттю кримінального провадження або з його забезпеченням, проте має сприяти подальшому позитивному впливу на ефективність здійснення досудового розслідування в інших кримінальних провадженнях
Відповідно до частини першої статті 9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
При цьому, суд враховує позицію Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 14.06.2021 року у справі №686/9636/18 (провадження № 51-6276кмо19), де зазначено про те, що є можливим ухвалення рішень, які не пов'язані із суттю кримінального провадження або з його забезпеченням, проте, зумовлені позитивним впливом на ефективність здійснення правосуддя у конкретному кримінальному провадженні та забезпеченням конституційного права на судовий захист, гарантований ст. 55 Конституції України.
З огляду на вищевикладене, суд вважає подібне ставлення до виконання службових обов'язків прокурорами, які здійснювали нагляд за проведенням досудового слідства в кримінальній справі за обвинуваченням громадянина ОСОБА_14 та підтримували державне обвинувачення в суді першої інстанції - є неприпустимим, в зв'язку з чим суд вважає за необхідне винести окрему ухвалу, якою довести до відома керівника Дніпровської обласної прокуратури про встановлені Томаківським районним судом Дніпропетровської області факти неналежного виконання службових обов'язків прокурорами, які здійснювали нагляд за проведенням досудового слідства в кримінальній справі за обвинуваченням громадянина ОСОБА_6 в скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та підтримували державне обвинувачення в суді першої інстанції, з метою вжиття невідкладних заходів реагування відповідно до вимог КПК України.
Керуючись ст.ст. 369, 370, 371, 372 Кримінального процесуального кодексу України, суд
з метою вжиття невідкладних заходів реагування, щодо усунення причин та умов, які сприяють вчиненню даної категорії порушень, довести до відома керівника Дніпровської обласної прокуратури ОСОБА_19 про встановлені Томаківським районним судом Дніпропетровської області факти неналежного виконання службових обов'язків прокурорами, які здійснювали процесуальне керівництво у вказаному кримінальному провадженні ( прокурор ОСОБА_8 ) та підтримували державне обвинувачення на стадії судового розгляду (прокурор ОСОБА_3 ). в суді першої інстанції в кримінальній справі за обвинуваченням громадянина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст.286 КК України.
З метою вжиття невідкладних заходів реагування, щодо усунення причин та умов, які сприяють вчиненню даної категорії порушень, довести до відома начальника Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області ОСОБА_20 про встановлені Томаківським районним судом Дніпропетровської області факти неналежного виконання службових обов'язків начальником СВ ВП № 3 Нікопольського РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_11 та заступником начальника СВ ВП № 3 Нікопольського РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_10 в кримінальному провадженні за обвинуваченням громадянина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст.286 КК України.
Копію даної ухвали направити Керівнику Дніпровської обласної прокуратури.
Копію даної ухвали направити Керівнику ГУНП в Дніпропетровській області.
Про розгляд окремої ухвали ПРОШУ повідомити Томаківський районний суд Дніпропетровської області протягом місяця з дня отримання копії даної ухвали.
Окрема ухвала самостійному оскарженню не підлягає.
Суддя: ОСОБА_1
25.11.2025