25 листопада 2025 рокуЛьвівСправа № 303/5086/25 пров. № А/857/33843/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
Головуючого судді - Ніколіна В.В.,
суддів - Гінди О.М., Заверухи О.Б.,
за участі секретаря судового засідання - Гепфель А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Виконавчого комітету Мукачівської міської ради на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 31 липня 2025 року (суддя - Заболотний А.М., м. Мукачево) у справі за адміністративним позовом Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» до Виконавчого комітету Мукачівської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_1 про скасування постанови,-
Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» у липні 2025 року звернулося до суду з адміністративним позовом до Виконавчого комітету Мукачівської міської ради, в якому просило скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії АД № 2505976 від 08.06.2025 року, винесену спеціалістом І категорії, інспектором з паркування Управління муніципальної поліції Мукачівської міської ради Островка Д.Т., по справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ДП «Миргородське лісове господарство» в особі директора Рябухін А.А. за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що факт передачі автомобіля в розпорядження ІНФОРМАЦІЯ_1 прямо вказує на те, що автомобіль вибув з володіння ДП «Миргородське лісове господарство» та його керівника, а отже підтверджує той факт, що ДП «Миргородське лісове господарство» в особі директора Рябухіна А.А. у вказані в постанові час та місці транспортним засобом не міг та не керував, а отже правила дорожнього руху не порушував, в зв'язку з чим не може бути суб'єктом адміністративного правопорушення відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 31 липня 2025 року позов задоволено.
Не погодившись з ухваленим судовим рішення, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що не погоджується з висновками суду першої інстанції відносно того, що оскаржувана постанова є незаконною з тих підстав, що на час розгляду справи про адміністративне правопорушення не існувало ДП «Мирогородське лісове господарство», оскільки внаслідок реорганізації останнього, позивач став правонаступником та власником транспортного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторони, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що відповідно до постанови серії АД № 2505976 від 08.06.2025 року винесеної спеціалістом І категорії, інспектором з паркування Управління муніципальної поліції Мукачівської міської ради Островка Д.Т., ДП «Миргородське лісове господарство» в особі директора Рябухіна А.А. притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340,00 грн.
Оскаржувана постанова винесена з тих підстав, що 08.06.2025 року о 15 год. 02 хв., особа, яка керувала автомобілем марки «Volkswagen T5 (Transporter)», номерний знак НОМЕР_1 , порушила вимогу дорожнього знаку, а саме здійснила зупинку в зоні дії знаку 3.34 «Зупинку заборонено», чим порушила п. 8.4. «в» додатку до 1 розділу 33 ПДР України. Також в постанові зазначено, що фотозйомка (відеозапис) проводився спецзасобами марки «PIXUS Vision».
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» визначається Правилами дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (із змінами та доповненнями) (далі ПДР України).
Відповідно до статті 14 Закону України “Про дорожній рух» (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Відповідно до пункту 1.3. Правил дорожнього руху учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Пунктом 1.9 ПДР передбачено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Виходячи із змісту пункту 1статті 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
У статті 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Як зазначено вище, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Таке провадження спрямоване, зокрема, на своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідач, як представник державного органу, наділеного повноваженнями щодо виявлення та притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності у своїй діяльності має керуватися виключно законом та діяти відповідно до нього.
Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису) передбачені ст. 279-1 КУпАП.
Відповідно до ч. 1 ст. 279-1 КУпАП у разі якщо адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксовано в автоматичному режимі або якщо порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, а також у разі необхідності - за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань встановлює відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу.
Постанова про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), може виноситися без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності (ч. 5 ст. 279-1 КУпАП).
Відповідно до ст. 14-2 КУпАП адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі (за допомогою технічних засобів - приладів контролю за дотриманням правил дорожнього руху з функціями фото-, відеофіксації, які функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) (за допомогою технічних засобів з функціями запису, зберігання, відтворення і передачі фото-, відеоінформації), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу, - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зазначене положення поширюється на доказування правовірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб'єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з яким закон пов'язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.
Оскаржувана постанова судом перевірялась на предмет дотримання суб'єктом владних повноважень принципів правомірної поведінки, а саме: чи прийнято рішення обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо, добросовісно, розсудливо.
Положеннями статті 283 КУпАП закріплено, що розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
В адміністративних справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його вини. Презумпція вини покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до змісту оскаржуваної постанови винним у вчиненні адміністративного правопорушення визнано «ДП «Миргородське лісове господарство» в особі директора Рябухін А.А.» та відповідно накладено на «ДП «Миргородське лісове господарство» в особі директора Рябухін А.А.» адміністративне стягнення.
Суд першої інстанції виходив з того, що на час розгляду справи про адміністративне правопорушення та винесення постанови не існувало ні ДП «Миргородське лісове господарство», ні посади директора такого підприємства. Відтак винесення Постанови є неправомірним.
Апеляційний суд зазначає, шо Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» є правонаступником Державного підприємства «Миргородське лісове господарство» (внаслідок реорганізації шляхом приєднання), шо підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, пунктом 1.4.24 Статуту ДП «Ліси України».
Згідно з частинами першою, п'ятою статті 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.
Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Ліквідація є такою формою припинення юридичної особи за рішенням и учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами у передбачених ними випадках, у результаті якої вона припиняє свою діяльність (справи і майно) без правозаступництва, тобто без переходу прав та обов'язків до інших осіб.
Іншою формою припинення юридичної особи є передача всього свого майна, прав та обов'язків, іншим юридичним особам-правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу чи перетворення (статті 104-109 ЦК України). У розумінні зазначених норм закону приєднання - це така форма реорганізації, при якій одна юридична особа включається до складу іншої юридичної особи, що продовжує існувати й далі, але в більшому масштабі. Приєднувана ж організація припиняє свою діяльність як самостійна юридична особа. Юридична особа-правонаступник, до якої внаслідок приєднання перейшли майно, права та обов'язки припиненої юридичної особи, несе відповідальність за її зобов'язаннями в повному обсязі (стаття 107 ЦК України).
При реорганізації юридичної особи відбувається універсальне правонаступництво, за якого все майно особи, як сукупність прав та обов'язків, що їй належать, переходить до правонаступника чи правонаступників. При цьому, в цій сукупності переходять усі окремі права та обов'язки, які належали на момент правонаступництва правопопереднику незалежно від їх виявлення на той момент. Ухвалюючи рішення про реорганізацію, уповноважений орган юридичної особи спрямовує свою волю на передачу не окремого майна, прав або обов'язків, а усієї їх сукупності.
Таким чином, майно, в тому числі, транспортний засіб Volkswagen Т5 (Transporter) пасс, д.н.з. НОМЕР_1 , який був зареєстрований 13.04.2018 за ДП «Мирогородське лісове господарство», внаслідок реорганізації шляхом приєднання перейшов у власність до його правонаступника - Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», який виступає позивачем у даній справі та є його власником.
Відповідно до ч. 11 ст. 34 Закону України «Про дорожній рух» власники транспортних засобів та особи, які використовують їх на законних підставах, зобов'язані зареєструвати (перереєструвати) належні їм транспортні засоби протягом десяти діб після придбання, митного оформлення, одержання транспортних засобів або виникнення обставин, що потребують внесення змін до реєстраційних документів.
При цьому, слід звернути увагу на те, що позивач, будучи власником Транспортного засобу, всупереч приписам ч. 11 ст. 34 Закону України «Про дорожній рух» не виконав свого обов'язку, та внаслідок виникнення обставин, шо потребували внесення змін до реєстраційних документів (реорганізація підприємства шляхом приєднання) не перереєстрував належний йому транспортний засіб марки Volkswagen 15 (Тransporter), номерний знак НОМЕР_1 з Державного підприємства «МИРГОРОДСЬКЕ ЛІСОВЕ ГОСПОДАРСТВО» на Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України».
При здійсненні державної реєстрації транспортного засобу, особа виконує покладений на неї законодавством обов'язок, надаючи при цьому персональні дані, які вносяться до Єдиного державного реєстру транспортних засобів, та відповідно, за цією особою закріплюється статус відповідальної особи.
08.06.2025 року о 15:02:00 спеціалістом І категорії, інспектором з паркування відділу інспекторів з паркування управління муніципальної інспекції Мукачівської міської ради Островкою Денисом Тиберійовичем було зафіксовано адміністративне правопорушення, яке полягало в тому, що особа, яка керувала автомобілем марки «Volkswagen T5 (Transporter)», номерний знак НОМЕР_1 , порушила вимогу дорожнього знаку, а саме здійснила зупинку в зоні дії знаку 3.34 «Зупинку заборонено», чим порушила п. 8.4. «в» додатку до 1 розділу 33 ПДР України
Згідно з матеріалами справи, фактично позивач, який є правонаступником в результаті реорганізації ДП «Миргородське лісове господарство», на час винесення оскаржуваної постанови був власником транспортного засобу, однак не виконав свого обов'язку у відповідності до ч.11 ст 34 ЗУ «Про дорожній рух» та не перереєстрував за собою належний йому транспортний засіб.
На думку апеляційного суду, невнесення з вини власника транспортного засобу, яким є Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» актуальних відомостей до Єдиного державного реєстру транспортних засобів не може бути підставою звільнення його від відповідальності. Висновки суду першої інстанції про те, що оскаржувана постанова є незаконною з тих підстав, що на час розгляду справи про адміністративне правопорушення не існувало ДП «Миргородське лісове господарство» є невірними, оскільки внаслідок реорганізації останнього, позивач став правонаступником та власником транспортного засобу.
Крмі того, наявність події вчинення адміністративного правопорушення підтверджується фотознімками та на яких безпосередньо зафіксовано транспортний засіб позивача із відображенням дати та часу фотофіксації, а також відповідних географічних координат, за якими можливо встановити розміщення автомобіля.
Доводи позивача про відсутність доказів вчинення ним адміністративного правопорушення є безпідставними та спрямовані лише на уникнення відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення, винуватість в якому повністю доведена.
Отже, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити.
Відповідно до частини першої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, допустився помилки в частині застосування норм матеріального та процесуального права, а тому дійшов помилкового висновку щодо наявності правових підстав для задоволення позову.
За таких обставин колегія суддів вважає правильним скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Мукачівської міської ради задовольнити.
Рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 31 липня 2025 року в справі №303/5086/25 - скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та не може бути оскаржена.
Головуючий суддя В. В. Ніколін
судді О. М. Гінда
О. Б. Заверуха
Повне судове рішення складено 27.11.25